УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в
складі:
Головуючого судді - Шестакової Н.В.
Суддів - КателінаВ.П.
- Летягіної О.В.
При секретарі - Савенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання
договору довічного утримання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на
рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 11 жовтня 2005
року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому
просив суд розірвати договір довічного утримання, укладений між
ним ОСОБА_2 21.02.2005 року, привести сторони за угодою в
первісний стан.
Вимоги мотивовані тим, що в зв'язку з тим, що він є
матеріально незабезпеченою людиною похилого віку, 21.02.2005 року
позивач уклав з відповідачем договір довічного утримання з
вимогою, що відповідач буде матеріально допомагати ОСОБА_1,
оплачувати комунальні послуги, з послідуючим переходом квартири до
нього. Але ОСОБА_2 не виконує вимоги за договором, тому позивач
просить розірвати угоду.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки
Крим від 11.10.2005 року позов задоволено. Розірвано договір
довічного утримання від 21.02.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, зареєстрований Алуштинською державною нотаріальною
конторою під НОМЕР_1, сторони повернено до первинного стану.
На зазначене рішення суду ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в
якій ставиться питання про скасування рішення суду, як
постановленого з порушенням норм діючого законодавства, та
ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Справа № 22-2625/2006 р.
У своїй скарзі апелянт вказує, що суд не прийняв до уваги
надані. докази - квитанції та розписки, які підтверджують, що
умови договору не були їм порушені. Вважає, що договір не може
бути розірвано тільки з примхи позивача, адже ОСОБА_2 виплачував
позивачу гроші згідно з їх угодою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної
скарги, вислухавши пояснення позивача, та його представника,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов та розриваючи договір довічного
утримання, суд виходив з того, що відповідач належним чином не
виконував умови договору довічного утримання^ укладеного між
сторонами.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи виходить, що 21 лютого 2005 року ОСОБА_1
та ОСОБА_2 уклали між собою договір довічного утримання. П.7 цього
договору передбачається, що за згодою сторін обов'язок набувача
ОСОБА_2\ по наданню відчужувачу \ОСОБА_1\ довічного забезпечення
визначається у вигляді: забезпечення його житлом шляхом збереження
права безкоштовного пожиттєвого проживання у відчужуваної
квартирі; забезпечення харчуванням; забезпечення придатним для
носіння одягом та взуттям; здійснення догляду та надання
необхідної допомоги; забезпечення належними лікувальними засобами;
надання побутових послуг \ прання білизни, послуги перукарні,
ремонт побутової техніки \.Судом встановлено, що забезпечення
позивача ОСОБА_2 здійснювалося тільки в наданні йому щоденно по 10
гривень.
Статтею 755 п.1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачається, що
договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду
на вимогу відчужувана у разі невиконання або неналежного виконання
набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду про
те, що договір довічного утримання належним чином відповідачем не
виконувався, в зв'язку з чим підлягає розірванню, законними та
обгрунтованими і підстав для задоволення апеляційної скарги не
знаходить.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 308,
313, 315, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Справа № 22-2625/2006 р.
Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 1 1 жовтня
2005 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом
двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до
Верховного суду України.