справа № 22а-1102/2006рік  головуючий у 1 інстанції -  Вирста
М.М.
     категорія - трудові спори  доповідач - Гірський Б.О.
 
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     07 листопада  2006  року  колегія  судців  судової  палати  в
цивільних  справах  апеляційного  суду  Тернопільської  області  в
складі:
     головуючого - Міщія О.Я.
     суддів - Гірського Б.О., Ткач О.I.
     при секретарі - СмійК.В.
     з участю апелянта ОСОБА_1 розглянувши у  відкритому  судовому
засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 01 вересня  2006
року в  справі  за  позовом  ОСОБА_1  до  товариства  з  обмеженою
відповідальністю  "Козівське"  про  стягнення  заборгованості   по
заробітній платі, компенсації втрати частини грошових  доходів,  у
зв'язку з порушенням термінів її виплати та  середнього  заробітку
за час затримки розрахунку при звільненні, -
 
                           ВСТАНОВИЛА:
     Рішенням Козівського районного суду від 01.09.2006 року позов
задоволено частково.
     "Стягнуто з ТзОВ "Козівське"  Козівського  району  в  користь
ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в  сумі  1338  грн.  84
коп.
     Відмовлено ОСОБА_1 в позові про стягнення компенсації  втрати
частини заробітку, у зв'язку з порушенням  строків  її  виплати  в
сумі 1385 грн. 24 коп. та середнього  заробітку  за  час  затримки
розрахунку при звільненні в сумі 7198 грн.
     Стягнуто з ТзОВ "Козівське" Козівського району судовий збір в
сумі 51 грн.
     Стягнуто з ТзОВ "Козівське" Козівського району ЗО гривень  за
інформаційно-технічне забезпечення розгляду  цивільної  справи  на
УДК у Тернопільській області р/р 35225011000474 інд. код  26198838
МФО 838012.
 
                                2
     Рішення в частині  стягнення  середнього  заробітку  за  один
місяць допущено до негайного виконання".
     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в
частині незадоволення його вимог про стягнення компенсації  втрати
частини грошових доходів,  у  зв'язку  з  порушенням  термінів  її
виплати та середнього заробітку за  час  затримки  розрахунку  при
звільненні і ухвалити в цій  частині  нове,  яким  задовольнити  в
повному обсязі  і  ці  його  вимоги,  посилаючись  на  неправильне
застосування судом норм матеріального і процесуального права.
     Зокрема, апелянт вказав, що суд першої інстанції неправомірно
відмовив йому в задоволенні зазначених позовних вимог, в зв'язку з
пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового  спору,
оскільки, на його думку, в даному випадку не має обмеження  строку
для звернення з позовом до суду.
     Заслухавши  доповідь  судді-доповідача,  пояснення   учасника
процесу, перевіривши за  матеріалами  справи  приведені  в  скарзі
доводи,  суд  апеляційної  інстанції  приходить  до  висновку,  що
апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає  з  наступних
підстав.
     Відповідно до  ст.  303  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  під  час
розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний  суд  перевіряє
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги  та  вимог,  заявлених  у  суді  першої
інстанції.
     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1  працював  в  ТзОВ
"Козівське" і 20.02.2001 року був звільнений з роботи  за  власним
бажанням.
     В день звільнення ОСОБА_1 не  було  виплачено  всіх  належних
йому від товариства сум.
     Про  порушення  свого  права  на  одержання  розрахунку   при
звільненні ОСОБА_1 знав, однак про виплату належних йому коштів до
товариства  не  звертався.  За  захистом  свого  порушеного  права
звернувся до суду лише в липні 2005 року, оскільки мав  надію,  що
товариство  добровільно  виплатить  належні  йому  суми,  про   що
свідчать його пояснення в суді першої інстанції.
     Відповідно до редакції ст. 233 КЗпП України  ( 322-08 ) (322-08)
        ,  яка
діяла  на  момент  звільнення  позивача,   працівник   мав   право
звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до
суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен  був
дізнатися про порушення свого права...
     Зміни щодо зняття обмеження будь-яким строком  для  звернення
до суду з позовом у разі порушення законодавства про оплату праці,
були внесені в редакцію вказаної статті лише в липні 2001 року.
     Таки чином, суд першої інстанції  вірно  відмовив  ОСОБА_1  в
захисті  порушеного  права,  оскільки  він  без  поважних   причин
пропустив строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
 
                                з
     Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
колегія суддів судової палати  в  цивільних  справах  апеляційного
суду Тернопільської області, -
 
                            УХВАЛИЛА:
     апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
     Рішення  Козівського  районного  суду  від  01.09.2006   року
залишити без змін.
     Ухвала апеляційного суду  набирає  законної  сили  з  моменту
проголошення і з  того  дня  може  бути  оскаржена  протягом  двох
місяців в касаційному порядку  безпосередньо  до  Верховного  Суду
України.
     Головуючий
     Судді