_________ АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЗАПОРIЗЬКОЇ ОБЛАСТI
69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162
Справа № 22 -5513/ 2006р. Головуючий у I інстанції: Глянь
С.I.
Суддя - доповідач: Каракуша К.В.
УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Денисенко Т.С.,
Суддів: Каракуші К.В.,
Коваленко А.I., При секретарі: Бабенко Т.I. розглянувши у
відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною
скаргою
ОСОБА_1
на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області
від "21" липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу
Запорізької області ОСОБА_2, Бердянської філії акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль", ОСОБА_1, третя особа Державна
виконавча служба у Чернігівському районі про визнання майна
спільним сумісним майном подружжя, визнання права власності на 1/2
його частину, визнання частково недійсним договору застави АЗС та
виконавчого напису нотаріуса, відшкодування матеріальної шкоди,
стягнення вартості безпідставно отриманого майна.
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу
Запорізької області ОСОБА_2, Бердянської філії акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль", ОСОБА_1, третя особа: Державна
виконавча служба у Чернігівському районі, про визнання недійсним
договору застави АЗС між ОСОБА_3. та Бердянською філією АППБ
"Аваль", посвідченого 27.08.2002р. приватним нотаріусом та
виконавчого напису нотаріуса на цьому договорі.
В позові зазначила, що перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 з 1985р.
по 2003 р. У 1999році ОСОБА_3 придбав автозаправочну станцію
(АЗС), яка розташована по АДРЕСА_1 в Запорізької області.
Незважаючи на те, що ця АЗС є спільною сумісною власністю
подружжя, приватний нотаріус ОСОБА_2 посвідчила договір застави
АЗС між ОСОБА_3 та Бердянською філією АППБ "Аваль" на
забезпечення договору кредиту. Через невиконання ОСОБА_3
кредитних зобов'язань перед банком. ВДВС на підставі
виконавчого напису нотаріуса в примусовому порядку
реалізувало АЗС без врахування інтересів позивача, як
співвласниці цього майна.
Згодом позивач, остаточно уточнивши свої вимоги. просила суд
визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 АЗС та визнати
за нею право власності, як за дружиною, на 1/2 частину вказаного
майна станом на 27.08.2002р., в зв'язку з чим визнати недійсним
договір застави АЗС між ОСОБА_3 та Бердянською філією АППБ
"Аваль", посвідчений 27.08.2002р. приватним нотаріусом ОСОБА_2 в
частині застави належної їй 1/2 частини АЗС, визнати недійсним
виконавчий напис нотаріуса на цьому договорі застави в частині 1/2
його частині, стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_2 у
відшкодування заподіяної їй неправомірними діями матеріальної
шкоди у сумі 56 571, 78грн., стягнути з АППБ "Аваль" на її користь
безпідставно отримане майно по виконавчому напису нотаріуса
ОСОБА_2 в розмірі 6573 грн.22коп.
Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області
від "21" липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 АЗС
станом на 27.08.2002р. та визнано за ОСОБА_1 право власності, як
за дружиною, на 1/2 частину вказаного майна станом на 27.08.2002р.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність
висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм
матеріального права, просить суд скасувати рішення суду в частині
відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, що
з'явились, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний
суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе
рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2002р. ОСОБА_3, в
забезпечення кредитного договору, уклав нотаріально посвідчений
договір застави з Бердянською філією АППБ "Аваль". Предметом
договору застави була АЗС, що придбана ОСОБА_3 в період шлюбу з
ОСОБА_1, проте всупереч вимогам Iнструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, приватний нотаріус ОСОБА_2
(на той час ОСОБА_2) не витребувала письмову згоду дружини ОСОБА_1
В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не повернув кредит, приватний нотаріус
вчинив виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче
провадження і 26.07.2004р. зазначену АЗС продано з прилюдних
торгів ОСОБА_4.
Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила суд визнати
за нею право власності, як за дружиною, на 1/2 частину вказаного
майна станом на 27.08.2002р., визнати недійсним договір застави
АЗС між ОСОБА_3 та Бердянською філією АППБ "Аваль", посвідчений
27.08.2002р. приватним нотаріусом ОСОБА_2 в частині застави
належної їй 1/2 частини АЗС, визнати недійсним виконавчий напис
нотаріуса на цьому договорі застави в частині 1/2 його частині,
стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_2 в рахунок заподіяної їй
матеріальної шкоди суму в розмірі 56 571, 78грн., стягнути з АППБ
"Аваль" на її користь безпідставно отримане майно по виконавчому
напису нотаріуса ОСОБА_2 в розмірі 6573 грн.22коп.
Як встановлено судом, подружжя ОСОБА_3 в добровільному
порядку розділили спільно нажите майно, про що свідчить
відсутність будь-яких матеріальних претензій до колишнього
чоловіка ОСОБА_3 з боку позивача та наявність розписки від
01.08.2003р. (а.с.270), згідно до якої ОСОБА_1 належить навіс
металевий, декоративна плитка, металева огорожа та інше майно, яке
за позовом ОСОБА_1 на
підставі рішенням суду від 26.12.2005р. (а.с.270) звільнено з
під арешту. Ними також було добровільно поділено і інше сумісно
нажите майно.
Доводи апелянта про те. що вона розділила в добровільному
порядку тільки те майно, яке не знаходилось в заставі, не
спростовують правильності висновків суду, оскільки позивач мала
право звернутись з відповідним позовом про виключення з під арешту
майна, яке перебувало і під заставою. Проте, як свідчать матеріали
справи № 2-174/05 за її позовом про звільнення майна з під арешту,
подружжя ОСОБА_3 дійшли згоди про поділ майна таким чином, що
право на заставлену АЗС вона не оскаржувала і не просила звільнити
з під арешту.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини
справи, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що не має
підстав для визнання недійсним зазначеного договору застави та
виконавчого напису на цьому договорі.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса про
стягнення матеріальної шкоди в розмірі не отриманих коштів за 1/2
частину реалізованої АЗС є такими, що не грунтуються на вимогах
закону та суперечать змісту ст. 27 Закону "Про нотаріат"
( 3425-12 ) (3425-12)
, враховуючи, що фактично отримав кредит за спільне
майно та витратив його без відома позивачки її колишній чоловік
ОСОБА_3, отже ОСОБА_1 не втратила можливості стягнення саме з
нього грошової компенсації за це майно у порядку ст.22, 29 КпШС
України, ст. 71 СК України.
За таких обставин вказана сума не може відноситися до шкоди,
що заподіяна безпосередніми діями нотаріуса у зв'язку із
посвідченням на вимогу одного із співвласників майна договору
застави без згоди другого співвласника. При цьому слід також
враховувати і те, що позивачка, хоча і вказала ОСОБА_3 в якості
відповідача, проте заперечувала як в суді першої, так і другої
інстанції проти стягнення з нього матеріальної шкоди. Таким чином,
вимоги позивача щодо стягнення матеріальної шкоди з приватного
нотаріуса відповідно до ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
безпідставними. З цих же підстав не підлягають задоволенню і
вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення коштів з кредитора за виконавчим
провадженням АППБ "Аваль".
Помилковий висновок суду першої інстанції про те, що
приватний нотаріус не повинен брати письмову згоду одного з
подружжя при укладанні договору застави. суттєво не вплинув на
правильність вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної
скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального
та процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів. -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від
"21" липня 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвата набирає законної сили з моменту її проголошення, проте
може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного
Суду України протягом двох місяців.