РIШЕННЯ Iменем України
З листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючого судді Новікової Г.В. суддів
Санік0В0Ю.С.Дем'яносова М.В.
при секретарі БIЛЯВСЬКIЙ I. Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань в місті
Шахтарську на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької
області від 14 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в
місті Шахтарську про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін
, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про
скасування рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької
області від 4 липня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення
про відмову у задоволенні позову оскільки рішення є
необгрунтованим і ухваленим з порушенням судом норм матеріального
і процесуального права. Позивач не надав доказів у підтвердження
його позовних вимог. Відсутній відповідний висновок МСЕК про
спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок втрати професійної
працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Посилання
позивача як на підставу заподіяння йому моральної шкоди на довідку
МСЕК і акт розслідування професійного захворювання не є
неспростовним доказом заподіяння моральної шкоди. Таким чином, без
наявності вагомих доказів по справі суд застосував матеріальний
закон. Суд не врахував, що позивач втратив професійну
працездатність, але не Втратив здатність вести звичний спосіб
життя, що підтверджується документами про наявність протипоказань.
У порушення вимог ст.. 10 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд не з"ясував
всі обставини по справі із застосуванням змагальності і
дослідження доказів. Позивачем не надано достатньо доказів
заподіяння йому моральної шкоди. Суд прийняв пояснення позивача і
не дав належної оцінки запереченням відповідача. Позивачем
порушено вимоги CT..233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки він
пропустив строк позовної давності, але не ставив питання про його
поновлення. У відповідності до вимог ст.. 237-1 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
спричинену позивачу моральну шкоду повинно
відшкодовувати підприємство, працюючи на якому він отримав
ушкодження здоров"я. Тому належним відповідачем у справі повинно
бути вказане підприємство. З 1 січня 2006 року набрав чинності
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, п.27 ст.77 якого зупинена дія Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в частині
відшкодування потерпілим моральної шкоди, тому у суду не було
підстав для часткового задоволення позову. Але суд першої
інстанції не звернув на це увагу і неправильно застосував норми
матеріального і процесуального права.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 14 серпня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з
відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди
стягнуто 15 тисяч гривень, також 600 грн. - витрати на правову
допомогу, а всього 15 600 грн. Цим рішенням встановлено, що
позивач з 1975 року перебував у трудових відносинах з різними
підприємствами вугільної промисловості; останнім місцем його
роботи була шахта "Московська", звідки він звільнився 01 червня
2006року на підставі ст..З8 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
. Позивач
виконував важку фізичну працю, знаходився у вимушеній робочій
позі, піддавався дії несприятливого мікроклімату, підвищеній
концентрації вугільно-породного пилу. 18 листопада 2003 року
позивачу МСЕК встановлена втрата професійної працездатності у
розмірі 50%. Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної
шкоди, суд врахував характер і ступінь спричиненої шкоди, часткове
збереження працездатності позивача, його матеріальний і сімейний
стан; те що позивач звільнився з роботи за власним бажанням;
встановлені обмеження у зв'язку з втратою працездатності, а також
керувався принципом справедливості; втрата працездатності та
здоров"я є незворотними .
Рішення місцевого суду в цій частині є законним і
обгрунтованим і підстаи для його скасуваня чи зміни відсутні.
Однак, Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої
інстанції від 14 серпня 2006 року підлягає зміні в частині
стягнутої на користь позивача суми судових витрат, пов'язаних з
розглядом справи, через наступне.
Згідно п.З ч.З ст.79 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
одним із видів
судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, є витрати
на правову допомогу.
Довідка юридичної консультації міста Шахтарська від 14
серпняя 2006 року підтверджує, що позивачем сплачено вказаній
юридичній консультації 600 грн. за представництво в суді першої
інстанції (а.с.27). Відповідно вимогам ч.2 ст.84 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
граничний розмір компенсації витрат на правову
допомогу встановлюється законом. Згідно п.2 розділу XI Прикінцевих
та перехідних положень ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
частина 2 статті 84
цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності
відповідним законом; до цього часу граничний розмір компенсації
витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів
України. У теперішній час граничні розміри компенсації витрат на
правову допомогу визначено постановою Кабінету Міністрів України
від 27 квітня 2006 року №590 ( 590-2006-п ) (590-2006-п)
"Про граничні розміри
компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та
адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок
держави". Згідно підпункту 1 пункту 1 додатку до вказаної
постанови Кабінету Міністрів України витрати, пов'язані з правовою
допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо
компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що
обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40%
мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Станом на 4
липня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати складав 375
грн. Протокол судового
засідання від 14 серпня 2006 року підтверджує, що 14 липня
2006 року адвокат ЮК міста Шахтарська приймав участі у розгляді
вказаної цивільної справи; справа розглядалася протягом однієї
години (а.с.29-30). Враховуючи викладене у сукупності, апеляційний
суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування
витрат на правову допомогу підлягає стягненню 150 грн. (375 грн. х
40% х 1 годину). Тому у відповідності до вимог п.4 ч.I ст.309 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд прийшов до висновку про зміну
рішення суду першої інстанції від 4 липня 2006 року в частині
суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування
витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.I п.З, 309 ч.I п.4, 313, 316,
317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань в місті Шахтарську задовольнити
частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області
від 14 серпня 2006 року змінити у частині суми, стягнутої на
відшкодування судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу,
і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в місті Шахтарську на користь ОСОБА_1 150 грн.; в
іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня проголошення.