Справа №22-ц-1103 Категорія 22
Головуючий у 1-й інстанції Хитров Б.В. Суддя-доповідач
Сибільова Л.О.
УХВАЛА
іменем України
18 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних
справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Маслова В.О.
судців - Сибільової Л.О., Криворотенка В.I.
з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.I. та осіб,
які беруть участь у справі -представника заявниці ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні
апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою
Державного казначейства України на рішення Ковпаківського
районного суду м. Суми від 19 травня 2006 року у справі за заявою
ОСОБА_1, зацікавлена особа -Державне казначейство України про
відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 травня
2006 року вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок коштів державного бюджету
України матеріальну шкоду в розмірі 25366.25 гривень та моральну
шкоду в розмірі 1500 гривень, завдану незаконним застосуванням
адміністративного стягнення у вигляді конфіскації майна - разом
26866.25 гривень.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Державне казначейство України, не
оспорюючи розмір відшкодування, присудженого заявниці, просить
змінити зазначене рішення, яким відмовити заявниці в частині
відшкодування з державного бюджету України матеріальної шкоди у
розмірі зіпсованого майна та витрат, пов"язаних з проведенням
товарознавчої експертизи цього майна. Посилається при цьому на
порушення судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. З, 4
Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
, ст.ст. 48, 56 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 25 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
та вважає, що відшкодування в цій частині слід
проводити за рахунок виконавчої служби, яка не забезпечила
збереження майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
ОСОБА_1 ОСОБА_2, який заперечує проти скарги та вважає рішення
суду в оскаржуваній частині вірним, вивчивши матеріали справи і
перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в
суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Обгрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що в
2002 році вона була незаконно притягнена до адміністративної
відповідальності за порушення митних правил, в зв'язку з чим у неї
було вилучене та конфісковане майно, частина з якого була
реалізована виконавчою службою, чим їй було завдано матеріальної
та моральної шкоди. Підставою для відшкодування такої шкоди
зазначала і довготривалий розгляд порушеної відносно неї
адміністративної справи, який закінчився її закриттям за
відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Задовольняючи вимоги заявниці в оскаржуваній апелянтом
частині, місцевий суд виходив з того, що шкода, завдана ОСОБА_1
незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та
конфіскацією і послідуючою реалізацією майна, а також понесені
судові витрати, знайшли підтвердження в судовому засіданні і
підлягають відшкодуванню саме за рахунок державного бюджету на
підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
та Положення про
застосування зазначеного Закону, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України,
Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41
( z0106-96 ) (z0106-96)
.
Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та
відповідає вимогам матеріального права, в тому числі
вищезазначеним Закону та Положенню.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом
першої інстанції, 28 лютого 2001 року ОСОБА_1 була затримана в
м.Білопілля і відносно неї працівниками Сумської митниці було
складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.116
Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
та вилучено 515 одиниць товару
22 найменувань вартістю за попередньою оцінкою 14196 гр.
Адміністративна справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Ковпаківського райсуду м.Суми від 1 листопада 2002
року ОСОБА_1 була визнана винною в порушенні митних правил, від
сплати штрафу за перебігом двомісячного строку притягнення до
адміністративної відповідальності була звільнена, а вилучений у
неї товар було конфісковано в доход держави і передано на
реалізацію до Ковпаківського відділу ДВС м.Суми.
Постановою голови апеляційного суду Сумської області від 4
березня 2003 року вищезазначена постанова місцевого суду була
скасована з направленням справи для додаткової перевірки до
Сумської митниці.
Постановою Ковпаківського райсуду м.Суми від 28 липня 2004
року провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 було
закрите за відсутністю в її діях складу адміністративного
правопорушення. Згідно цієї постанови вилучений товар підлягав
поверненню ОСОБА_1
На виконання постанови від 1 листопада 2002 року виконавча
служба реалізувала частину майна, конфіскованого у заявниці. Кошти
в сумі 2213,93 гр. були повернуті їй в 2006 році, а також
повернуте майно вартістю на час повернення 229,62 гр.
Наполягаючи на стягненні коштів за майно, яке не було
реалізоване виконавчою службою і прийшло в непридатність, та
вартості товарознавчої експертизи по його оцінці, з Державної
виконавчої служби у Ковпаківському районі м.Суми, а не з
державного бюджету, апелянт посилається на те, що це майно було
передано виконавчій службі безоплатно, вона не забезпечила його
зберігання, а тому, відповідно до п.2 ст.З, ч.2 ст.4
вищезазначеного Закону, вартість цього майна повинна
відшкодовуватись за рахунок цієї служби.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апелянта є
безпідставними і не грунтуються на вимогах закону.
Вищезазначені статті Закону передбачають, що майно,
конфісковане або звернене в доход держави судом, повертається в
натурі, а в разі неможливості повернення в натурі, його вартість
відшкодовуються за рахунок тих підприємств, установ, організацій,
яким воно було передане безоплатно.
Державну виконавчу службу в світлі зазначених норм Закону не
можна вважати такою, якій було передане конфісковане майно
безоплатно. Ця служба є державним органом, на який покладено
обов'язок по примусовому виконанню в даному випадку судових
рішень, і ніяких прав щодо цього майна, крім тих, які випливають з
обов'язку звернути його в доход держави, у цього органу немає.
Згідно ч.4 ст.4 вищезазначеного Закону, вартість майна
визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про
відшкодування шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної
вимоги закону в справі була проведена товарознавча експертиза, яка
визначила вартість всього майна, вилученого у ОСОБА_1, в тому
числі і того, яке після його уцінки було реалізоване виконавчою
службою на виконання постанови суду, а кошти в сумі 2213,93 коп.
були їй повернуті.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для
відмови заявниці у відшкодуванні завданої їй шкоди та витрат по
проведенню товарознавчої експертизи конфіскованого в доход держави
майна саме за рахунок державного бюджету України.
Не спростовують рішення суду, яке постановлене на підставі
вірно встановлених обставин справи і відповідних їм правовідносин,
і інші доводи апеляційної скарги, а тому підстави для його
скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державного казначейства України залишити
без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 19 травня
2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Маслов В. О.
Судді Сибільова Л.О.
Криворотенко В.I.
Вірно:
Суддя апеляційного суду Л.О.Сибільова