РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Малько О.С.
Суддів Оніпко О.В., Собіни I.М.
При секретарі судового засідання Томашевській I.М.
З участю ОСОБА_1, його представника та
представників Дубровицької РДА, розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною
скаргою голови Дубровицької районної державної адміністрації на
постанову Дубровицького районного суду від 24 березня 2006 року в
справі за позовом ОСОБА_1 до Дубровицької районної державної
адміністрації про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати
за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
Постановою Дубровицького районного суду від 24 березня 2006
року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
У поданій апеляційній скарзі голова Дубровицької районної
державної адміністрації (далі РДА) вказує на незаконність
постанови, через порушення судом норм матеріального та
процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення
справи.
Суд безпідставно вирішив справу в порядку адміністративного
судочинства тоді, як позовна заява була подана до 1 вересня 2005
року відповідно до норм діючого ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
1963 року і
підлягала розгляду за правилами нового ЦПК.
Вважає, що у діях позивача мало місце систематичне порушення
трудової дисципліни. Накладене на нього дисциплінарне стягнення
розпорядженням голови адміністрації НОМЕР_1 від 25 червня
2004 року у виді попередження про неповну службову відповідність,
не було в установленому порядку знято чи погашено, як і не було
оскаржено ОСОБА_1
Судом не взято до уваги те, що позивач, як державний
службовець порушив присягу, що є підставою для припинення
державної служби.
Актом службового розслідування від IНФОРМАЦIЯ_1 було
встановлено порушення позивачем фінансової дисципліни, а саме
нецільового використання бюджетних коштів.
Не надано позивачем належних доказів про те, що він був у
грудні 2004 року атестований.
По наведених підставах просив оскаржувану постанову скасувати
і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що
доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і просив їх
відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без зміни.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь
у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи
апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що
апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Пунктом 3 статті 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
встановлено, що
трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути
розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку
систематичного невиконання працівником без поважних причин
обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами
внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше
застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді
IНФОРМАЦIЯ_2 з 1998 року.
Розпорядженням голови Дубровицької РДА НОМЕР_2 від 16 травня
2005 року був звільнений з посади за п. З ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
та за порушення п. 6 ст. 30 Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
Підставами звільнення ОСОБА_1 з посади стали розпорядження
голови Дубровицької РДА НОМЕР_1 від 25 червня 2004 року, яким його
було попереджено про неповну службову відповідність за порушення
виявлені при перевірці використання бюджетних та державних коштів
і відображені в акті перевірки від IНФОРМАЦIЯ_3(а.с.26-29).
Зазначене попередження згідно статті 14 вищеназваного Закону
є одним із заходів дисциплінарного впливу, який застосовується до
державних службовців і зняте або погашене у встановленому КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
порядку не було.
Актом службового розслідування від IНФОРМАЦIЯ_1 було
встановлено, що в лютому 2005 року внаслідок незаконного
звільнення з роботи IНФОРМАЦIЯ_4 ОСОБА_2, відділом освіти з
порушенням вимог Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
і Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"
( 996-14 ) (996-14)
було використано 1100 гривень бюджетних коштів не за
призначенням (а.с. 35-40, 42,43).
Колегія суддів, вважає доведеними факти систематичного
невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов'язків покладених на
нього трудовим договором та порушення Присяги державного
службовця, а звільнення із займаної посади обгрунтованим.
Ця обставина підтверджується поясненнями і самого позивача
даними 6 липня 2005 року, в яких він не заперечував проти
звільнення з посади, визнаючи таким чином наявність у відповідача
підстав для розірвання з ним трудового договору (а.с. 47).
Висновки суду першої інстанції про те, що дисциплінарне
стягнення було накладено на позивача з порушенням вимог ст. 148
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, а звільнення з посади стало наслідком
упередженого ставлення до нього голови адміністрації, не можуть
бути взяті судом до уваги оскільки, не грунтуються на матеріалах
справи і є голослівними.
Окрім того, підставою для скасування постанови суду першої
інстанції є порушення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного процесуального Кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
відповідно
до яких, суду належало розглядати справу у порядку, встановленому
цим
Кодексом, а не за правилами Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскільки, висновки суду першої інстанції не відповідають
фактичним обставинам, а порушення норм процесуального права
призвело до неправильного вирішення справи, винесена судом
постанова підлягає скасуванню з ухваленням у справі рішення про
відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,
вирішила:
Постанову Дубровицького районного суду від 24 березня 2006
року скасувати.
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Дубровицької районної
державної адміністрації відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити рішення апеляційної інстанції і
постанову місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох
місяців починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням, з
подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної
інстанції.