Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,

суддів : Матковської Л.О., Гуменюк Н.І.

при секретарі: Бовт Т.А.,

з участю: відповідача ОСОБА_1, його представника та представника

ОСОБА_2 ОСОБА_3,

Представника третьої особи Регіонального відділення Фонду

державного майна України Кошелюк З.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1307 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 на рішення Летичівського районного суду від 13 травня 2008 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про виселення, зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Летичівська селищна рада, Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Хмельницькій області, про визнання охоронного свідоцтва (броні) таким, що втратило чинність.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

В січні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про виселення. Вказувала, що вона працювала на Летичівській птахофабриці на посаді старшого бухгалтера і в 1972 році рішенням загальних зборів членів колективу птахофабрики їй та членам її сім'ї була виділена квартира АДРЕСА_1, де вона та її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, були зареєстровані. 02.08.1995 року вона з роботи звільнилася і уклала трудовий договір з адміністрацією Центральної трубної бази ВО "Нижнєвартовськгаз", а на сьогодні "Сибтрансметсервіс", що знаходиться в м. Нижнєвартовськ, Тюменської області, РФ та відноситься до районів Крайної Півночі. Тому відповідно до чинного на той час законодавства, забронювала свою квартиру, про що отримала в Летичівській селищній раді охоронне свідоцтво (бронь). В подальшому кожні три роки вона трудовий договір поновлювала і відповідно переоформляла охоронне свідоцтво. В 2006 році їй стало відомо, що наказом ПСП "Сокіл", створеного після банкрутства та ліквідації Летичівської птахофабрики, в її квартиру незаконно вселено відповідачів, тому просила виселити їх з квартири без надання іншого жилого приміщення.

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Курнос С.О. Справа № 22ц-1307

Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 41, 42

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4, звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання охоронного свідоцтва (броні) №22 від 23.07.2003 року, виданого Летичівською селищною радою на ім'я ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, таким, що втратило чинність з 12.12.2005 року з підстав, передбачених ст.ст. 72, 107 ЖК України. Вказують, що ОСОБА_5 є громадянкою Російської Федерації, має інше постійне місце проживання, тобто вибула до іншого населеного пункту, тому на їх думку, оскаржуване охоронне свідоцтво слід визнати недійсним як таке, що порушує їх житлові права. З цих підстав просили задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Летичівського районного суду від 13 травня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено. ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1, солідарно на користь ОСОБА_5 8 грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7 грн. 50 коп. за ІТЗ розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважають рішення суду незаконним, просять його скасувати. Посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам. Суд не врахував, що строк дії охоронного свідоцтва закінчився 24.07.2006 року і на даний час ОСОБА_5 його не поновила, вона є громадянкою РФ і має інше постійне місце проживання. Стверджують, що будинок у якому знаходиться спірна квартира, має статус гуртожитку, а відповідно до ч.2 п.8 Правил бронювання жилих приміщень в Українській РСР такі приміщення бронюванню не підлягають.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 та відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні їх зустрічного позову, суд встановив та правильно виходив з того, що позивачка ОСОБА_5 у 1972 році правомірно вселилась та проживала у квартирі АДРЕСА_1, на яку 19.11.1985 року виконкомом Летичівської селищної ради їй було видано охоронне свідоцтво (броня) у зв'язку з її виїздом у район Крайньої Півночі та укладенням трудового договору з адміністрацією "Нижнєвартовськгаз". В подальшому в 1988-2003 роках строк дії броні у зв'язку з продовженням ОСОБА_5 дії трудового договору неодноразово продовжувався і охоронне свідоцтво було дійсне до 14.05.2006 року.

Згідно наказу директора ПП "Сокіл" №3 від 08.11.2004 року, який в дальнішому на підставі протесту прокурора Летичівського району від 08.11.2004 року був скасований, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_4 неправомірно вселилися у зазначену квартиру, а тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що вони підлягають виселенню без надання іншого житла. Їх вимоги про визнання виданого ОСОБА_5 охоронного свідоцтва недійсним задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги вправі пред'являти наймодавець.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, відповідають закону.

Вирішуючи даний спір суд правильно керувався нормами матеріального права - ст.ст. 52, 73, 75, 76, 78 ЖК України, Правилами бронювання жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР від 09.09.1985 року №342 (342-85-п) .

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Обставини щодо неправомірності вселення відповідачів у спірну квартиру підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи, на спростування яких відповідачі не надали доказів, тому суд правильно виходив з того, що вони як тимчасові жильці підлягають виселенню без надання іншого житла.

Згідно зі ст. 76 ЖК України якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, наймодавець з таким позовом до ОСОБА_5 не звертався.

Спростовуються матеріалами справи і доводи відповідачів про те, що будинок, в якому розташована спірна квартира, є гуртожитком.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Летичівського районного суду від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.