КОПІЯ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді Гуменюк Н.І

суддів: Харчука В.М., Матковської Л.О.

при секретарі Коробчук А.А.

з участю: сторін, адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц - 115 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 жовтня 2007 року по справі за позовомОСОБА_2, ОСОБА_3в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1про розподіл майна колгоспного двору, визнання права власності на 7/8 частин будинковолодіння і припинення права власності відповідачів; і за позовом ОСОБА_5 доОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1про визнання за нею права власності на 1/8 частину та визначення порядку користування житловим будинком з господарськими спорудами за АДРЕСА_1, вселення і усунення перешкод у користуванні.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та адвокатів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

В січні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4пред'явили позов і просили розподілити майно колгоспного двору, визнати за ними право власності на 7/8 частин, а за відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_1. на 1/8 частину будинковолодіння за АДРЕСА_1 Хмельницької області, припинити за останніми право власності із сплатою їм грошової компенсації в сумі по 5748 гр. кожному за належні незначні частки і визнати за позивачами право власності на все спірне будинковолодіння.

В січні 2006 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом і просила визнати за нею право власності на 1/8 частину означеного домоволодіння, провести розподіл його в натурі, виділити їй в користування житлову кімнату 1-3, площею 15,3 кв.м. та частину нежитлових приміщень, вселити її у виділену частину домоволодіння та зобов"язати відповідачів не чинити перешкоди у користуванні власністю.

В ході вирішення спору уточнила позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на житлову кімнату 1-2, площею 17, 1 кв.м. та на 1/8 частину господарських споруд із стягненням з неї грошової компенсації за перевищення виділеної частки в натурі в домоволодінні, вселити її в житловий будинок і зобов"язати відповідачів не чинити їй перешкод в користуванні власністю. Відповідачам просили виділити у господарських спорудах по 1/8 частині кожному, а у житловому будинку : ОСОБА_2 59,41%, ОСОБА_3

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Граб Л.С.

Доповідач - Гуменюк Н.І. Категорія № 44

та ОСОБА_1 по 11,88%.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 06 лютого 2007 року обидва позови об"єднані в одне провадження.

Рішенням цього суду від 29 жовтня 2007 року в задоволенні позовуОСОБА_2, ОСОБА_3в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1відмовлено.

Позов ОСОБА_5 доОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину домоволодіння поАДРЕСА_1, за ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_1- на 7/8 частин домоволодіння.

Постановлено провести розподіл домоволодіння та визначити порядок користування відповідно до погодженого з головним архітектором Хмельницького району варіантом №1 додаткового висновку будівельно-технічної експертизи №9 від 08.12.2006 року у співвідношенні 1/8 та 7/8 частин, виділивши ОСОБА_5 житлову кімнату №1-2, площею 17,1 кв.м та покласти на неї обов'язок закласти дверний отвір між кімнатами 1-2 та 1-3, між кімнатами 1-2 та 1-1 та улаштувати в кімнаті 1-2 дверний отвір з прибудовою коридору та кухні; відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виділити в спільне користування приміщення №1-1 - коридор, площею 7,4 кв.м; №1-3- житлову кімнату, площею 15,3 кв.м; №1-4 - прихожу, площею 11,8 кв.м; №1-5 - житлову кімнату, площею 15,2 кв.м; №1-6 - житлову кімнату, площею 16,2 кв.м; №1- коридор, площею 5,2 кв.м; №11- кухня, площею 13,4 кв.м, загальною площею 84,5 кв.м.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на житлову кімнату №1-2, площею 17,1 кв.м, що складає 16,83% в житловому будинку поАДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/8 частину господарських споруд домоволодіння.

Визнано за відповідачами - ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_1право власності на житловий будинок поАДРЕСА_1: заОСОБА_2 - на 59,41% частини в житловому будинку та на 5/8 частин господарських споруд домоволодіння; за ОСОБА_3 - на 11,88% в житловому будинку та на 1/8 частину господарських споруд домоволодіння; за ОСОБА_1. - на 11,88% в житловому будинку та на 1/8 частину господарських споруд.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 1903 грн. компенсації за перевищення виділеної частки в натурі в житловому будинку.

Цим же рішенням проведено розподіл господарських будівель вказаного домоволодіння в натурі та виділено за варіантом №3 доповнення до висновку №28/07 будівельно-технічної експертизи від 14.09.2007 року в користування ОСОБА_5 частину хліва "Б"- цегляної кухні (загальною площею 24,2 кв.м та вартістю 5304 грн.), площею 15,2 кв.м та вартістю 3331 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 351 грн., як компенсацію за надлишок площі в 1,6 кв.м; 4,2 кв.м, вартістю 218 грн. - частини хліва "Г" з шиферних асбесто-цементних листів (загальною площею 9,6 кв.м та вартістю 500 грн.); та виконання необхідних ремонтно-будівельних робіт, які слід провести по запропонованому варіанту №3 в хліві "Б" та зобов'язати її замурувати дверні прорізі в суміжних кімнатах, а відповідачів зобов'язати влаштувати окремий вихід з дверним блоком. Зобов'язано ОСОБА_5в хліві "Г" встановити перегородку та встановити дверний блок в приміщення сараю "Г".

Виділено сторонам горищну (дахову) частину господарських будівель по лінії розподілу господарської будівлі - хліва "Б", вказаної у варіанті №3 доповнення до висновку №28/07 будівельно-технічної експертизи від 14.09.2007 року, пропорційно площі наземної частини господарських будівель.

ВселеноОСОБА_5в житловий будинок та зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити їй перешкод в користуванні виділеної їй частини будинковолодіння.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 держмито в сумі 51 грн., та звільнено від сплати мита ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим, просять його скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_5 відмовити, а їх позовні вимоги задоволити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилались на те, що суд дійшов неправильного висновку стосовно того, що ОСОБА_3 та її неповнолітня дочка не є членами колгоспного двору, оскільки з 1986 по 2002 рік вони проживали в гуртожитку по АДРЕСА_2. При цьому суд взяв до уваги лише покази свідків зі сторони ОСОБА_5, і не дав ніякої правової оцінки доказам, наданим ОСОБА_3, які спростовують ці висновки і підтверджують, що вона з донькою станом на 15.04.1991 року проживала в с. Давидківці у спірному будинковолодіння, а тому являються членами колгоспного двору. Крім того, під час судового розгляду інтереси неповнолітньої ОСОБА_4представляла її мати - ОСОБА_3 Однак 20.09.2007 року ОСОБА_4досягла повноліття, а тому суд вирішуючи питання про її права та обов'язки, повинен був притягнути її до участі в справі. Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що судові будівельно-технічні експертизи, проведені по даній справі, мають суттєві суперечності, і безпідставно відмовив представнику ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про виклик та допит в якості свідків експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, беручи за основу план-схему розподілу спірного будинковолодіння, погодженого з головним архітектором Хмельницького району, що суперечить вимогам ст. 54 ЦПК України.

До початку розгляду справи в апеляційному суді до апеляційної скарги, поданоїОСОБА_2, ОСОБА_3 таОСОБА_4, приєднався ОСОБА_1

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду 1 інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд виходив з того, що на момент смерті голови колгоспного двору його членами були лише подружжя ОСОБА_11, тому спадщина відкрилась для 4-х спадкоємців на Ѕ частину. Таким чином ОСОБА_5 має право на 1/8 частину будинковолодіння і є можливість виділення такої частини в натурі, оскільки у неї відсутнє інше житло, то їй слід виділити частку в натурі, причому дещо збільшену із сплатою грошової компенсації на користь інших співвласників і вселити її у належну частину будинку.

Однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не узгоджуються з наявними у ній доказами.

Встановлено, що в 1970 році подружжя ОСОБА_11 розпочали, а в 1988 році закінчили будівництво житлового будинку з надвірними спорудами за АДРЕСА_1 області і 29 грудня 1988 року отримали свідоцтво про право власності на нього на ім"яОСОБА_8 На той час у господарстві значились зареєстрованими лише ОСОБА_8 та ОСОБА_2, а їх діти ОСОБА_1, ОСОБА_5та ОСОБА_3були повнолітніми і значились прописаними в м.Хмельницькому. Перші двоє вибули на постійне проживання, отримали житло для своїх сімей, а ОСОБА_3хоча і була прописана до червня 2002 року в гуртожитку шкіргалантерейної фабрики в АДРЕСА_2, але там не мешкала і постійно проживала з батьками, в їхньому будинку в 1989 році народилась її дитина, яка з села не вибувала, дошкільне виховання отримувала з бабусею, а згодом навчалась в Давидковецькій загальноосвітній школі. Станом на 15 квітня 1991 року, тобто на дату введення в дію Закону України "Про власність" (697-12) , господарство було колгоспним двором і в ньому проживало 4 особи, а саме: ОСОБА_8- голова двору, його дружина ОСОБА_2, їх дочка ОСОБА_3 та внучка ОСОБА_4, отже доля кожного з членів двору в спільній власності складала ј ідеальну частку. Після смерті голови двору 21 травня 2004 року на його ідеальну частку відкрилась спадщина, яку прийняли у встановленому законом порядку 4 особи : дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3 та синОСОБА_1, тобто кожному із спадкоємців почало належати по 1/16 частині будинковолодіння.

Наведене слідує із довідок Давидковецької сільської ради на а.с. 4.,5,6,13, копії свідоцтва про смертьОСОБА_8 на а.с.8,, копії свідоцтва про народження ОСОБА_4на а.с. 10, свідоцтва про право власності на спірний будинок а.с.11-12, копії спадкової справи до майна померлогоОСОБА_8 на а.а. 147- 158, акту мешканців гуртожитку від 20.02.2007 року на а.с.170 та довідки ЖЄК-6 від 22.02.2007 р., копії особової справи учениці Давидковецької середньої школи ОСОБА_4на а.с. 177, 178 та довідки цієї ж школи від 05 березня 2007 року на а.с. 184 т.1.

Таким чином, з часу прийняття спадщини, власниками спірного будинковолодіння стали: ОСОБА_2 у розмірі 5/16 частин ( 1/4 + 1/16), ОСОБА_3 у розмірі 5/16 частин ( 1/4 + 1/16), ОСОБА_4у розмірі 1/4 частини, та ОСОБА_5 і ОСОБА_1 по 1/16 частині кожний. Оскільки між ОСОБА_5 та іншими співвласниками з 2004 року встановились неприязні стосунки, вона стала вимагати виділення своєї частки в натурі і вселення її у будинок. Заперечуючи проти її позову, решта співвласників просили зважити на незначну частину її власності і припинити її шляхом отримання грошової компенсації, при цьому врахувати неможливість їх сумісного проживання в одному господарстві. Виходячи з наведених обставин і висновку будівельно-технічної експертизи № 19/06 від 24 лютого 2006 року (т.1 а.с.108), згідно якої поділ будинку у співвідношенні часток 7/8 до 1/16 і 1/16 неможливий і того, що вартість 1/16 частини складає 5748 гр., апеляційний суд вважає за необхідне припинити право власності у спірному будинковолодінні, загальною вартістю 91969 гр., не лише ОСОБА_5, а й ОСОБА_1, який проти цього не заперечує, і стягнути на їх користь грошову компенсацію по 5748 гр. кожному. Після відшкодування вартості часток ОСОБА_5 та ОСОБА_1, доля інших співвласників збільшиться на 1/24 частину (1/8:3) і власниками будинковолодіння стануть: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі по 17/48 частин кожна ( 5/16 + 1/24), а ОСОБА_4у розмірі 14/48 частин ( 1/4 + 1/24).

Виходячи з вищенаведеного, а також враховуючи, що ОСОБА_5, шляхом укладання договору дарування належної їй на праві приватної власності квартири, штучно погіршили свої житлові умови, а також не довела, що з вини інших співвласників виникли перешкоди в користуванні будинковолодінням, в задоволенні її позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який приєднався до апеляційної скарги задоволити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 29 жовтня 2007 року скасувати.

ПозовОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволити.

Визнати за ними право власності на 7/8 частин будинковолодіння за АДРЕСА_1 Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_1за кожним право на 1/16 частину означеного будинковолодіння.

Стягнути зОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні частки по 5748гр. кожному і припинити їх право власності у будинковолодінні.

Визнати власниками будинковолодіння за АДРЕСА_1 Хмельницької області, вартістю 91969 гр.ОСОБА_2 у розмірі 17/48 частин, ОСОБА_3 у розмірі 17/48 частин і ОСОБА_4 у розмірі 14/48 частин.

В задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.