Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Некрасова О.О.

при секретарі Макарчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поуки недійсним, -

У березні 2011 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року у сумі 140577 грн. 25 коп., а також судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 1 405 грн. 77 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. 00 коп. В обґрунтування позову вказав, що 13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 12.14386. Відповідно до п.1.1 кредитного договору позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10500,00 доларів США на строк користування 12 місяців із сплатою відсотків у розмірі 17% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Факт одержання ОСОБА_1 кредитних коштів за мінусом комісії за видачу кредиту підтверджується меморіальним ордером від 13 березня 2008 року. Відповідно до п.2.1 кредитного договору ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за його користування в порядку та строки згідно з Графіком повернення кредиту і сплати відсотків. Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, цей договір діє до повного погашення позичальником кредитної заборгованості, тобто договір продовжує дію. Кредитним договором передбачено ставку за користування кредитом у розмірі 22% річних, а отже ці проценти повинні сплачуватися за весь час прострочення (користування кредитними коштами). Відповідно до абз. 5 п.2.2 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань за кредитним договором та сплати відсотків за його користування та або інших платежів згідно умов договору, Позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється у розмірі 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми простроченних зобов'язань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього договору, буде меншою 15 грн., за кожен день прострочення, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 грн. 00 коп. за кожен день прострочення виконання зобов'язання. ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, в частині своєчасної сплати кредиту та відсотків, у зв'язку з чим станом на 15 лютого 2011 року існує заборгованість у розмірі 140577 грн. 25 коп., де: заборгованість по капіталу -3459,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ 7.9435 за 1 долар США, становить 27477 грн. 60 коп.; заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом -1241,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ 7.9435 за 1 долар США, становить 9860 грн. 66 коп.; пеня у розмірі 103238 грн. 99 коп. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 13 березня 2008 року за № 12.14386-ДПІ. Відповідно до п.2.1 договору поруки поручитель взяв на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед Позивачем по зобов'язаннях ОСОБА_1 в повному обсязі цих зобов'язань, які виникають з умов кредитного договору та як солідарний із Позичальником боржник. До відповідачів неодноразово проводились заходи щодо позасудового урегулювання спору, зокрема шляхом телефонних звернень спеціалістів банку до відповідачів, направленням вимог про повне дострокове погашення кредиту, проте відповідачі до такого урегулювання ухиляються, тому позивач вимушений звернутися з позовом до суду.

18 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним, в якому просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № 12.14386 від 13 березня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «ПроКредитБанк» та ОСОБА_1 та визнати недійсним договір поруки № 12.14386-ДПІ від 13 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ПроКредитБанк», та покласти на відповідача судові витрати по справі. В обґрунтування позову вказала, що 13 березня 2008 року між Позивачем - ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» повним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» був укладений Кредитний договір № 12.14386 від 13 березня 2008 року, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 10 500,00 доларів США з розрахунку 17,00 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк по 19 березня 2009 року. Мета кредитування - задоволення особистих потреб (споживчі цілі). Виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалося Договором поруки № 12.14386-ДП1 від 13 березня 2008 р., укладений із фізичною особою - ОСОБА_2. У відповідності п. 2.2.1 кредитного договору кредит надається Позичальнику на підставі заявки на отримання кредиту. У п. 2.6 кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_3 після оплати Позичальником у день видачі кредиту комісії за видачу кредиту у розмірі 1% від суми кредиту у національній валюті України, відповідно до офіційного курсу гривні до валюти кредиту, встановленого Національним банком України на день видачі кредиту. Факт одержання нею кредитних коштів за мінусом комісії за видачу кредиту підтверджуються меморіальним ордером від 13 березня 2008 року, який має бути витребуваний у Банку. Позивачка вважає, що умови кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року, є незаконними та несправедливими, а отже підлягають визнанню недійсними з огляду на наступне. Укладений між нею та Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» кредитний договір № 12.14386 від 13 березня 2008 року за своєю правовою природою є договором позики (кредитним договором), а відтак до нього застосовуються порядок укладання договорів, передбачений ст.ст. 1046- 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, а також вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) . Всупереч вимогам п. п. «д» п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. п. 2.1. п.3.8. Постанови НБУ №168 (z0541-07) Банк при укладенні кредитного договору не надав Позичальнику в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо). Умови та порядок розрахунків є суттєвими умовами кредитного договору. В порушення положень ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, Відповідач неправомірно нараховує проценти по кредиту в іноземній валюти Більш того, кредитний договір № 12.14386 від 13 березня 2008 року взагалі не містить положень щодо валюти платежу по нарахованим процентам за користування кредитом, не встановлює порядок визначення грошового еквівалента нарахованих відсотків в іноземній валюті, що підлягають сплаті у гривнях, що є істотним порушенням та підставою для визнання недійсним кредитного договору. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем детального розпису вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем, меншим за кегль шрифту основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону, тому вона вважає, що суд має звернути увагу на той факт, що спірний кредитний договір та Додаток № 2 - рахунок сукупної вартості кредиту - надруковані шрифтом, який робить його майже неможливим для читання та нормального сприйняття. Позивачка вважає, що з боку банку не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання позивачем продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит. Внесеними змінами до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», доповнено абзац такого змісту: «Надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється». Саме банк розробив зміст кредитного договору і пропонував підписати їх позичальнику, а саме тому на Банку лежить основний обов'язок по забезпеченню дотримання законності під час надання фінансових послуг. Пунктом 5.8 кредитного договору передбачено право Банку в односторонньому порядку самостійно збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Проте, права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також: положеннями статті 1061 Кодексу, частини четвертої статті 55 Закону про банки, частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги, згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом. Вказані умови кредитного договору є несправедливими, оскільки згідно статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливою є умова встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надані послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Укладений між нею та Банком кредитний договір № 12.14386 від 13 березня 2008 року є недійсним, оскільки при укладенні договору Банком недотримані норми ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», умови кредитного договору свідчать про те, що він носить зловмисний характер з боку кредитора і укладений в порушення норм статей 6, 627 ЦК України та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) , оскільки спірний договір укладено в порушення принципу розумності і справедливості, оскільки не можуть бути розумними, справедливими та законними умови щодо черговості зарахування платежів, строку кредитування, визначені у Договорі; Банк ввів її в оману, не повідомив усі суттєві умови договору, не надавши можливість ознайомитись з текстом заздалегідь, що робить договір недійсним відповідно до статей 229, 230 ЦК України, спірний договір не має такої суттєвої умови, як відповідальність банку за неналежне виконання своїх обов'язків в частині повного та своєчасного надання грошових коштів позичальнику, що свідчить порушення вимог ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг». Умови кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 р. порушують вимоги ст. 626 ЦК України, оскільки передбачають тільки наявність прав у Банку, не встановлюючи їх для позичальника і навпаки вказаним договором встановлено відповідальність за невиконання умов договору тільки Позичальником, при відсутності відповідальності за порушення умов договору з боку Банку. Такими діями Відповідач обмежує її права на вільне волевиявлення, як цього вимагає ч.2 ст. 638 ЦК України. Той факт, що нею протягом певного періоду виконувалися умови кредитного договору не має правового значення, оскільки згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року (v0009700-09) виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, мас значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Умови п. 1.1. 2.1, 3.5, 3.6, 5,1, 5.6, 5.8 кредитного договору спрямовані лише на забезпечення інтересів Банку. Також вказала, що зобов'язання, які виникли у ОСОБА_2 також припиняються у зв'язку з недійсністю кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року.

Ухвалою від 15 травня 2012 року об'єднано в одне провадження справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.

У судове засідання представник Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» не з'явився, але надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності. Просить первісний позов задовольнити. У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі. З наданих у судовому засіданні 10 липня 2012 року заперечень вбачається, що укладаючи кредитний договір ЗАТ «ПроКредит Банк» діяв на підставі виданої Національним Банком України банківської ліцензії № 195 від 13 жовтня 2003 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також на підставі дозволу № 195-1 від 13 жовтня 2003 року та додатку до цього дозволу, яким передбачено здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Що стосується визначення валюти та свободи договору та вільне волевиявлення, то валюта кредитування визначається на підставі заявки клієнта, а сума -на підставі оцінки банком фінансового стану позичальника. Так, відповідно до заявки на отримання кредиту «мікро» від 12 березня 2008 року ОСОБА_1 просила розглянути керівництво Банку питання про можливість надання їй кредиту на суму 10500 доларів США і для цього надала всі необхідні документи, що свідчить про те, що ОСОБА_1 сама просила надати кредит в іноземній валюті. Не відповідає дійсності також твердження ОСОБА_1 про те, що Банк спонукав її підписати завідомо невигідні для неї умови договору, оскільки сторони кредитного договору на добровільних засадах визначили всі його умови, в тому числі щодо валюти, порядку погашення кредиту та сплатити відсотки за кредит. Вільне волевиявлення ОСОБА_1 на підписання кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року підтверджується п.7.4 цього договору, яким вказано, що підписуючи договір Позичальник не перебуває під впливом помилки, обману, насилля, загрози, зловмисної угоди. Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони прийняли на себе певні ризики, на випадок змінення валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також не відповідає дійсності твердження ОСОБА_1 про те, що неотримання ним інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, оскільки положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) п. 2.1 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування на сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року за № 168 (z0541-07) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) передбачено обов'язок банків перед укладанням кредитного договору письмово повідомити позичальника-споживача про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту. Письмова форма попередження, передбаченого п. 3.8 даних Правил, про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, ані самими правилами ані законодавством не встановлено. Окрім додатку № 1 до кредитного договору -«Графік повернення кредиту та сплати процентів»до кредитного договору додається додаток № 2 «Розрахунок сукупної вартості кредиту», форма якого відповідає встановленим Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року за № 168 (z0541-07) . Додаток № 2 до кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року містить підпис Позичальника. Факт підписання та отримання цього додатку підтверджує Позичальником не заперечується. Крім того, незрозуміло, чому ОСОБА_1 стверджує, що шрифт додатку є меншим за шрифт основного договору, оскільки обидва документа виконані в одному шрифті. Підписанням додатку № 2 Позичальник засвідчив, що отримав свій примірник договору і перед його укладанням Кредитор надав у письмовій формі та у повному обсязі передбачену чинним законодавством інформацію щодо умов кредитування та сукупну вартість кредиту. Крім того, банк ніколи достроково не вимагав від Позичальника розірвання кредитного договору, тому незрозуміло про які конфлікти інтересів йде мова у позовній заяві ОСОБА_1.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. З наданих 09 серпня 2011 року заперечень до первісного позову вбачається, що просить відмовити у задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до неї про стягнення за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року.

У судове засідання відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк».

Також судом було встановлено, що 12 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Закритого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» з заявкою на отримання кредиту «Мікро», в якій просила розглянути питання про можливість надання кредиту у розмірі 10500 доларів США строком на 12 місяців на особисті потреби. В заявці вказала інформацію про поручителя, а саме ОСОБА_2.

13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12.14386, відповідно до п. 1 якого Кредитор на положеннях та умовах цього договору надає Позичальнику грошові кошти у сумі 10500 доларів США на строк користування 12 місяців із сплатою відсотків у розмірі 17% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та строки встановлені даним договором і виконати свої обов'язки за даним договором в повному обсязі. Цільове призначення кредиту за даним договором -задоволення особистих потреб.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно доп.2.6 кредитного договору кредит надається шляхом перерахування коштів на рахунок Позичальника, після оплати Позичальником у день видачі кредиту комісії за видачу кредиту в розмірі 1% від суми кредиту в національній валюті України відповідно до офіційного курсу гривні до валюти кредиту встановленого НБУ на день видачі кредиту.

13 березня 2008 року між сторонами було укладено додаток № 1 до кредитного договору № 12.14386, яким передбачено Графік погашення кредиту та сплати відсотків, а також додаток № 2, згідно якого сторони підписали розрахунок сукупної вартості кредиту.

Пунктом 3.6 кредитного договору, передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань за кредитним договором та сплати відсотків за його користування та або інших платежів згідно умов договору, Позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється у розмірі 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми простроченних зобов'язань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього договору, буде меншою 15 грн., за кожен день прострочення, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 грн. 00 коп. за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що Банк виконав умови кредитного договору й надав кредит у розмірі 10500,00 долари США.

Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується заявкою про видачу готівки № 3328_19 від 13 березня 2008 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала 10416,00 доларів США, що у гривневому еквівалентні складає 52600 грн. 80 коп., а також випискою з рахунку НОМЕР_3.840 за період з 01 березня 2008 року по 06 лютого 2012 року, з якої вбачається, що 13 березня 2008 року ОСОБА_1 перераховано 10500 доларів США.

13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 12.14386-ДПІ, згідно якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року в повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, сторони договору визначають, що у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором нарівні з Позичальником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Згідно п.3.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості встановлену на момент подання позовної заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Визнання правочину недійсним регулюється ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 215 та ст. 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України та згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд не може прийняти до уваги ствердження ОСОБА_1 про те, що Банк всупереч вимогам п. п. «д» п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. «в» п. 2.1, п. 3.8 Постанови НБУ № 168 (z0541-07) Банк при укладенні кредитного договору не надав їй у письмовій формі інформацію про умови кредитування. А також орієнтовну сукупну вартість кредиту, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо), оскільки положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) п. 2.1 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування на сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року за № 168 (z0541-07) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) передбачено обов'язок банків перед укладанням кредитного договору письмово повідомити позичальника-споживача про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту. Письмова форма попередження, передбаченого п. 3.8 даних Правил, про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, ані самими правилами ані законодавством не встановлено. Окрім додатку № 1 до кредитного договору -«Графік повернення кредиту та сплати процентів»до кредитного договору додається додаток № 2 «Розрахунок сукупної вартості кредиту», форма якого відповідає встановленим Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України від 10 травня 2007 року за № 168 (z0541-07) . Додаток № 2 до кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року містить підпис Позичальника. Факт підписання та отримання цього додатку підтверджує ОСОБА_1 та не заперечується.

Судом не можуть бути прийняті до уваги ствердження ОСОБА_1 про те, що надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється, оскільки укладаючи кредитний договір ЗАТ «ПроКредит Банк» діяв на підставі виданої Національним Банком України банківської ліцензії № 195 від 13 жовтня 2003 року, якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банк і банківську діяльність», а також на підставі дозволу № 195-1 від 13 жовтня 2003 року та додатку до цього дозволу, яким передбачено здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Що стосується визначення валюти та свободи договору та вільне волевиявлення, то валюта кредитування визначається на підставі заявки клієнта, а сума -на підставі оцінки банком фінансового стану позичальника. Так, відповідно до заявки на отримання кредиту «Мікро» від 12 березня 2008 року ОСОБА_1 просила розглянути керівництво Банку питання про можливість надання їй кредиту на суму 10500 доларів США і для цього надала всі необхідні документи, що свідчить про те, що ОСОБА_1 сама просила надати кредит в іноземній валюті.

Також, не відповідає дійсності ствердження ОСОБА_1 про те, що Банк спонукав її підписати завідомо невигідні для неї умови договору, оскільки сторони кредитного договору на добровільних засадах визначили всі його умови, в тому числі щодо валюти, порядку погашення кредиту та сплатити відсотки за кредит. Вільне волевиявлення ОСОБА_1 на підписання кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року підтверджується п.7.4 цього договору, яким вказано, що підписуючи договір Позичальник не перебуває під впливом помилки, обману, насилля, загрози, зловмисної угоди. Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Відповідно до п. 16 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) , саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони прийняли на себе певні ризики, на випадок змінення валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Відповідно до вище вказаного кредитного договору вбачається, що вказаний правочин вчинений у письмовій формі та з дотриманням всіх вимог, передбачених чинним законодавством, оскільки між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 погоджено всі істотні умови договору, про що свідчать підписи останніх в даному договорі та скріплення кредитного договору печаткою. Крім того, погоджені умови визначені на розсуд сторін та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, як це передбачено ч.1 ст. 628 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що зустрічна позовна заява не містить позовних вимог про оспорювання саме заборгованості по кредиту, або правильності нарахування відсотків та таке інше, тому з урахуванням ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглянув справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів наданих суду позивачем та його представником.

Таким чином судом встановлено, що зміст вищевикладених правочинів між позивачем та відповідачем не суперечить Цивільному Кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; всі особи, що вчиняли правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочини були укладені у встановленій законом формі; правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені в них.

Тому немає підстав для визнання недійсним кредитного договору № 12.14386 від 13 березня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 та договору поруки № 12.14386-ДПІ від 13 березня 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «ПроКредитБанк» та ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно розрахунку за договором виникла заборгованість, станом 15 лютого 2011 року існує заборгованість у розмірі 140577 грн. 25 коп., де: заборгованість по капіталу -3459,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ 7.9435 за 1 долар США, становить 27477 грн. 60 коп.; заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом -1241,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ 7.9435 за 1 долар США, становить 9860 грн. 66 коп.; пеня у розмірі 103238 грн. 99 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 4 договору поруки № 12.14386-ДПІ від 13 березня 2008 року, сторони договору встановили, що даний договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту зупинення забезпеченого ним зобов'язання. При цьому сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ним конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості Позичальника по кредитному договору.

Таким чином, порука за цим договором не припинилася.

До теперішнього часу відповідачі не виконали свої зобов'язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, то позов повинен бути задоволений в межах заявлених вимог, тобто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року у сумі 140577 грн. 25 коп., де: заборгованість по капіталу становить 27477 грн. 60 коп.; заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом становить 9860 грн. 66 коп.; пеня у розмірі 103238 грн. 99 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України. стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинно бути стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» судовий збір в розмірі по 702 грн. 88 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 60 грн. 00 коп. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 207, 215, 217, 526, 527, 543, 553, 554, 559, 610, 623, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; Законом України «Про захист прав споживачів» (1023-12) ; Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 10, 57- 61, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (розташованого за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, б. 4а, тр/р № 290930015 у АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, ЄДРПОУ 21677333 заборгованість за кредитним договором № 12.14386 від 13 березня 2008 року в сумі 140 577 (сто сорок тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 25 коп. з яких: заборгованість по капіталу становить 27477 грн. 60 коп.; заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом становить 9860 грн. 66 коп.; пеня у розмірі 103238 грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (розташованого за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, б. 4а, тр/р № 290930015 у АТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, ЄДРПОУ 21677333 судовий збір в розмірі по 702 грн. 88 коп. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 60 грн. 00 коп. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поуки недійсним -відмовити.

рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.