Україна
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в
складі :
головуючого Головчук С.В.
суддів Павицької Т.М., Миніч Т.I.
при секретарі Прищепі О.А.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою
відповідальністю "УТЕК будівельна та торгова компанія" (далі ТОВ
УТЕК) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ТОВ УТЕК
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24
листопада 2006 року, -
встановив:
в вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про
поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу. Він зазначав, що наказом від 23.08.2006 року
НОМЕР_1 звільнений з посади інженера-геодезиста з 23 серпня 2006
року за прогули за п.4 ст.40 КЗпП. Звільнення вважав незаконним,
оскільки листом від 1.08.2006 року був повідомлений керівником
проекту про своє звільнення з 31.07.2006 року у зв'язку з
виробничою необхідністю та з 1.08.2006 року не був допущений до
роботи. Отже прогули без поважних причин не вчиняв. Посилаючись на
викладене, просив задовольнити позов.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24
листопада 2006 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді
інженера-геодезиста ТОВ УТЕК з 23.08.2006 року. Стягнуто з ТОВ
УТЕК на користь ОСОБА_1 2168,55 грн. середнього' заробітку за час
вимушеного прогулу; в дохід держави 59,50 грн. державного мита та
38,50 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ УТЕК порушує питання про скасування
рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Зазначає, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального
та процесуального права. Так, висновок суду про порушення терміну
звільнення, оскільки після допущених прогулів позивач був
адміністрацією товариства допущений до роботи, не грунтується на
нормах трудового законодавства. Суд не звернув уваги на те, що
Справа № 22ц/306 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Драч Ю.I.
Категорія 40 Суддя-доповідач Головчук С.В.
2
позивач не вийшов на роботу без поважних причин 2 та 3 серпня
2006 року. Тобто підстави для його звільнення за п.4 ст.40 КЗпП
були.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав і пояснив, що суд
першої інстанції перевірив доводи відповідача та виніс законне
рішення. 1 серпня 2006 року до роботи його не допустив керівник
проекту ОСОБА_2 в присутності майстра ОСОБА_3 та прораба ОСОБА_4.
Отже прогули він не вчиняв.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах
доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивачу був
направлений лист про звільнення його з роботи з 31.07.2006 року, в
зв'язку з чим була порушена процедура звільнення працівника. Після
зафіксованих прогулів відповідач допустив ОСОБА_1 до роботи та
виплачував йому заробітну плату.
Проте вказані висновки не дають підстав для 'задоволення
позову.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 був прийнятий на роботу
в ТОВ УТЕК на посаду інженера-геодезиста з 1.03.2006 року. З цієї
посади його звільнено наказом НОМЕР_1 від 23.08.2006 року на
підставі п.4 ст.40 КЗпП (а.с.5).
Судом встановлено, що підставою для звільнення були прогули
без поважних причин 1,2 та 3 серпня 2006 року.
Такі обставини підтверджуються табелем обліку робочого часу
за серпень 2006 року, з якого видно що у зазначені дні ОСОБА_1 не
працював, доповідними записками начальника дільниці ОСОБА_3 (а. с.
7,37-39) . Факт невиходу на роботу в ці дні не оспорюється
позивачем.
З матеріалів справи видно, що листом від 31.07.2006 року
ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення в зв'язку з виробничою
необхідністю. Зазначений лист підписаний керівником проекту
ОСОБА_2. Проте як пояснив в апеляційному суді ОСОБА_1 копія наказу
про звільнення згідно вказаного листа та трудова книжка із записом
про звільнення йому не видавались. Отже, сам по собі лист про
звільнення не мав правового значення, що розумів позивач.
Апеляційним судом перевірялись доводи позивача про
недопущення його до роботи 1 серпня 2006 року. З пояснень свідків
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видно, що з 1 по 3 серпня
2006 року ОСОБА_1 на роботу не виходив, факт відсторонення
позивача від роботи свідками не підтверджений.
Наведене дає підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 не
виходив на роботу з 1 по 3 серпня 2006 року без поважних причин. В
зв'язку з цим у власника були підстави для звільнення його за п.4
ч.I ст.40 КЗпП.
Та обставина, що після допущених прогулів позивача було
допущено до роботи з 4.08.2006 року з виплатою обумовленої
заробітної плати свідчить про те, що позивачу не створювались
перешкоди для роботи.
При звільненні відповідачем дотримані вимоги трудового
законодавства щодо строків та порядку звільнення. Від будь-яких
пояснень щодо причин невиходу на роботу позивач відмовився, про що
підтвердив свідок ОСОБА_4 (а.с.66).
з
Враховуючи наведене, висновки суду про незаконність
звільнення позивача не грунтуються на обставинах справи.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення
суду підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нове рішення
про відмову в позові.
Керуючись п.4 ч.I ст.40 КЗпП, ст.ст.209,303,307,309,314,316
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд
вирішив :
апеляційну скаргу ТОВ "УТЕК будівельна та торгова компанія"
задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24
листопада 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою
відповідальністю "УТЕК будівельна та торгова компанія" про
поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та
може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді