УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2007 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Позігуна М.П.
суддів - Литвиненко I.В., Губар B.C.
при секретарі - Гавриленко Ю.В.
з участю - позивачки ОСОБА_1, представника відповідача
ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ВАТ "Щорський
завод продтоварів" на рішення Щорського районного суду
Чернігівської області від 20 грудня 2006 року по справі за позовом
ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ "Щорський завод продтоварів" про
відшкодування моральної шкоди,
встановив:
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить змінити рішення
місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути на її
користь ще 84 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
В своїй скарзі ВАТ просить скасувати рішення місцевого суду в
зв"язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та
направити справу на новий розгляд.
Рішенням Щорського районного суду від 20 грудня 2006 року
частково задоволено позов ОСОБА_1 і стягнуто з ВАТ "Щорський завод
продтоварів" 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 900
грн. за надання юридичної допомоги, а також 750 рн. державного
мита на користь держави. В задоволенні позову ОСОБА_2 суд відмовив
у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_2. не проживав з загиблим братом
однією сім'єю.
Апелянт ОСОБА_1 вважає, що сума моральної шкоди, стягнута
судом на їх користь є заниженою і не відповідає обставинам справи,
оскільки не було дано належної оцінки діям власників та
керівництва заводу, не було взято до уваги чисельні порушення у
відповідача, які призвели до загибелі її сина, та відсутність у
сина можливостей якимось чином вплинути на дотримання техніки
безпеки на підприємстві.
2
Відповідач ВАТ "Шорський завод продтоварів" називає однією із
причин нещасного випадку грубе порушення ОСОБА_5 правил безпеки
під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що призвело до
загибелі людей. Апелянт зазначає, що в діях відповідача відсутня
вина та протиправна поведінка відносно потерпілого, оскільки
ОСОБА_5 знехтував правилами техніки безпеки під час виконання
робіт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового
розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи
апеляційних скарг, суд вважає, що рішення ухвалене з дотриманням
норм матеріального та процесуального права, а підстави для
задоволення апеляційних скарг відсутні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої
інстанції послався на заподіяння шкоди внаслідок дії джерела
підвищеної небезпеки, володільцем якого є відповідач. Такий
висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам та
вимогам закону і не спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до визначення, даного ч. 1 ст. 1187 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана
з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання. До того ж, п. 26 Переліку об'єктів,
машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (додаток № 2
до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за
охороною праці та його територіальними органами, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631
( 1631-2003-п ) (1631-2003-п)
із змінами і доповненнями, внесеними Постановою KM
України 11 березня 2004 р. № 313 ( 313-2004-п ) (313-2004-п)
) обладнання
основних виробництв для харчової промисловості є устаткуванням
підвищеної небезпеки. Пункт 62 Переліку робіт підвищеної небезпеки
(додаток 1 до Порядку...) визначає роботи у замкнутому просторі, в
тому числі в ємностях, роботами підвищеної небезпеки.
Крім того, апеляційна скарга відповідача не може бути
задоволена і в зв'язку з тим, що згідно з даними акту про нещасний
випадок на виробництві від IНФОРМАЦIЯ_1. причинами нещасного
випадку є проведення монтажу та експлуатації ємності для
зберігання продуктів переробки з грубими порушеннями вимог безпеки
та інші порушення Правил охорони праці для плодоовочевих
переробних підприємств. П. 10 вказаного вище акту визначено, що
порушення законодавства про охорону праці допущене посадовими
особами ВАТ "Щорський завод продтоварів", а не тільки майстром
цеху ОСОБА_5 Таким чином, вина відповідача підтверджується даними
акта про нещасний випадок на виробництві, а тому і
відповідальність за заподіяну моральну шкоду несе саме відповідач.
Доводи ВАТ "Щорський завод продтоварів" щодо порушення правил
безпеки майстром цеху ОСОБА_5 не можуть бути підставою для
звільнення відповідача від відповідальності, зважаючи на вимоги
законодавства про охорону праці. Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону
України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
саме роботодавець
зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному
підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а
також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав
працівників у галузі охорони праці. Оскільки роботодавець
зазначених вимог Закону не виконав, що підтверджено актом про
нещасний випадок на виробництві, на
3
нього законно і обгрунтовано покладено судом відповідальність
за заподіяну смертю працівника моральну шкоду.
Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд
першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги вимоги розумності і
справедливості, необережну форму вини та відсутність умислу
відповідача на вчинення дій, що призвели до заподіяння моральної
шкоди, часткове відшкодування відповідачем заподіяної моральної
шкоди (видаткові касові ордери на суму 4200 грн. на а.с. 66-69), а
тому доводи апеляційної скарги позивача також не дають підстав для
зміни рішення суду.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку,
що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, підстав для його зміни або скасування
відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ВАТ "Шорський завод продтоварів" та ОСОБА_1
відхилити, а рішення Щорського районного суду Чернігівської
області від 20 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України
протягом двох місяців.