УХВАЛА
Iменем України
14 лютого 2007 року Колегія судців судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.I.
судців Корнієнко Н.В., Качана О.В.
при секретарі Шанауріній I.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси
апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Соснівського
районного суду м.Черкаси від 8 грудня 2006 року по справі за
позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи
такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
встановила:
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про
визнання особи такою, що втратила право користування житловим
приміщенням. В обгрунтування позовних вимог вказав на те, що в
2001 році він став проживати разом зі своєю бабусею ОСОБА_5 в її
квартирі АДРЕСА_1. 11.05.2001 року він в цій квартирі був
прописаний і проживав з нею однією сім'єю.
Рішенням Соснівського райсуду від 29.06.2006 року його
визнано членом сім'ї наймача ОСОБА_5.
В даній квартирі також прописаний син ОСОБА_5 - ОСОБА_1, але
в квартирі він не проживав і хвору матір не доглядав. Проживає
відповідач у своєї дружини в АДРЕСА_2.
Так як відповідач не користувався жилим приміщенням понад 6
місяців без поважних причин, позивач просить визнати його таким,
що втратив право на користування ним.
В позовній заяві (додатковій), поданій до суду 7.12.2006 року
до вимог позивача ОСОБА_2 приєдналися його батьки - ОСОБА_3 та
ОСОБА_4, які також просять визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право
користування житловим приміщенням. При цьому в заяві зазначено, що
ОСОБА_3 прописана і проживає зі своєю сім'єю в квартирі АДРЕСА_1.
2
Рішенням Соснівського районного суду від 8 грудня 2006 року
позовні вимоги задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право
користуватися житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
В своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить
скасувати рішення Соснівського районного суду 8.12.2006 року та
ухвалити нове рішення,-яким відмовити в задоволенні позову в
повному обсязі. Вважає, що позивач ОСОБА_2 вже звертався до суду з
аналогічним позовом і йому було відмовлено, так як він є лише
піднаймачем квартири і з таким позовом не має права звертатися. На
його думку, не мають права звертатися до суду з даним позовом і
інші позивачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали
справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду
першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення з
наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 в 2001
році став проживати разом зі своєю бабусею ОСОБА_5 в її квартирі
АДРЕСА_1. 11.05.2001 року він в цій квартирі був прописаний і
проживав з нею однією сім'єю.
Оскільки спочатку його статус в цій квартирі був визначений
як піднаймача, то згідно рішенням Соснівського райсуду від
29.06.2006 року його визнано членом сім'ї наймача ОСОБА_5
В даній квартирі також прописаний син ОСОБА_5, яка померла
IНФОРМАЦIЯ_1 року- відповідач ОСОБА_1. З березня місяця 2005 року
ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає.
При винесенні рішення про задоволення позову суд виходив з
того, що факт не проживання відповідача в квартирі понад шість
місяців підтверджується актами та показами самого відповідача.
Крім того, як позивач так і відповідач підтвердили, що всі види
комунальних послуг по даній квартирі сплачуються позивачем.
На думку колегії, суд при винесенні оскаржуваного рішення
прийшов до вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_2,
оскільки позивач, як особа, що постійно проживає у спірній
квартирі, підтвердив факт не проживання відповідача понад шість
місяців. Крім того, про це підтвердили свідки. Зокрема свідок
ОСОБА_6, яка є дочкою відповідача, пояснила, що її батько по вул.
IНФОРМАЦIЯ_2 не проживає. Свідок ОСОБА_7 пояснила, що відповідач
проживає у своєї дружини ОСОБА_8. В судовому засіданні сам
відповідач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_8 пояснили, що з
березня 2005 року в спірній квартирі він не проживає, комунальні
послуги він не сплачує також з березня місяця 2005 року. Тоді як
позивач довів, що він сплачує компослуги по даній квартирі,
починаючи з 2005 року і по даний час.
Що стосується права позивача на звернення до суду з позовом
про визнання відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право
користування жилим приміщенням, притому повторного звернення, так
як є рішення про відмову йому в аналогічному позові, і на що
вказує останній у своїй скарзі, зазначаючи, що позивач немає
такого права, то колегія вважає, що ці обставини не можуть бути
підставою в даному випадку для скасування рішення. Так, відповідно
до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 червня
2006 року, яке ухвалою апеляційного суду від 24 січня 2007 року
залишене без змін, ОСОБА_2, позивач по справі, визнаний членом
сім'ї наймача квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 з самого початку
проживання у спірній квартирі, тобто з 2001 року. Тому ОСОБА_2 є
належним позивачем (а.с.9, ухвала апеляційного суду додається).
3
Проте, колегія вважає за необхідне вказати на ту обставину,
що інші позивачі -ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не є належними позивачами.
Відповідно до названого рішення місцевого суду від 29 червня 2006
року, ОСОБА_3 виселена з спірної квартири, а щодо ОСОБА_4, то в
матеріалах справи відсутні будь-які дані, що він є членом сім'ї
позивача та проживає у вказаній квартирі.
Так як суд першої інстанції прийняв до розгляду та розглянув
позовну заяву ОСОБА_3 і ОСОБА_4, хоча і без об'єднання позовів,
колегія вважає за необхідне з зазначених вище підстав винести
рішення про залишення позову без розгляду.
В зв'язку з цим оскаржуване рішення суду першої інстанції не
може залишатися в силі та підлягає до зміни, оскільки судом при
його винесенні допущено неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права.
Слід вказати і на ту обставину, що відповідно до ч.2 ст.71 ЖК
України ( 5464-10 ) (5464-10)
, якщо наймач або члени його сім'ї були
відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за
заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі
спору - судом(а.с. 28).
Проте, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не вправі
розглядати дане питання, оскільки відповідачем воно не ставилося,
заява ним про продовження строку до суду не подавалася.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду
України від 12 квітня 1985 року з подальшими змінами в п.10
вказано, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї
таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст..71 ЖК
( 5464-10 ) (5464-10)
), необхідно з'ясовувати причини відсутності
відповідача понад встановлені строки.
На думку колегії, не заслуговують на увагу посилання апелянта
у скарзі на обставину, як на причину відсутності і підставу
скасування рішення - позбавлення його можливості у повній мірі
користуватися спірним житлом, оскільки будь-які докази такого
твердження в матеріалах справи відсутні, будь-які дії на набуття
права користуватися даною квартирою з березня місяця 2005 року ним
не проводилися (а.с.61).
Ні в суді першої інстанції, ні в апеляції відповідач не довів
про поважність причин його відсутності у спірній квартирі.
Керуючись ст. ст. 207, 303,307,308,309, 314,316 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія судців, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 8 грудня
2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3,
ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування
житловим приміщенням, - змінити.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання особи такою,
що втратила право користування жилим приміщенням, залишити без
розгляду.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено до в касаційному порядку до
Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його
проголошення.