УХВАЛА
Iменем України
6 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючого судді Курило В.П. суддів Шамрило Л.Г., Санікової
О.С при секретарі Степаненко В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Калінінського районного суду міста Горлівки від 27 грудня 2006
року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України Калінінського району міста
Горлівки про перерахунок страхових виплат,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року позивач звернувся в суд з таким позовом до
відповідача. Він
посилався на те, що тривалий час працював на підприємствах
вугільної промисловості.
Висновком МСЕК від 19 рудня 2003 року він визнаний інвалідом
3 групи з втратою працездатності з 4 грудня 2003 року на 60% за
сукупністю : 20% трудове каліцтво 2001 року і вперше 40%
професійне захворювання хронічний бронхіт.
Відповідач призначив йому щомісячні страхові виплати. Але для
розрахунку
вказаних виплат визначив неправильно розмір середньомісячної
заробітної плати. Він
вважає, що страховий випадок за професійним захворюванням
настав 22 жовтня 2003
року, коли вперше таке захворювання у нього було виявлене.
Тому для розрахунку
середнього заробітку відповідач мав прийняти його заробітну
плату за квітень - вересень
2003 року, яка за його розрахунками становить 728.16 грн.
Тому розмір щомісячних
страхових виплат по професійному захворюванню має складати
291.26 грн. За період з
січня 2004 року по жовтень 2006 року відповідач не доплатив
йому 3327.47 грн., які він
просив стягнути примусово і зобов"язати відповідача з 1
листопада 2006 року сплачувати
йому щомісячно по 627.69 грн. і стягнути на його користь
відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., у зв"язку з
порушенням його законних прав і інтересів, пов"язаних з
неправильним розрахунком щомісячних платежів.
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки від 27
грудня 2006 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Судові
витрати віднесені на рахунок держави.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування
рішення суду через те, що воно суперечить закону. Суд неправильно
визначив дату страхового випадку 4 грудня 2003 року, оскільки
вперше професійне захворювання у нього було виявлене 22 жовтня
2003 року.
2
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи
і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна
скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, суд першої
інстанції
виходив з того, що втрата працездатності у ОСОБА_1
встановлена висновком
МСЕК з 4 грудня 2003 року і Фонд обгрунтовано взяв заробіток
позивача до моменту
встановлення ушкодження здоров"я тобто до 4 грудня 2006 року.
Тому його позовні
вимоги не грунтуються на законі.
Висновок суду є правильним, таким що грунтується на доказах,
повно, всебічно і
об"єктивно перевірених в судовому засіданні.
Судом встановлено і це убачається з матеріалів справи, що
висновком МСЕК від 19 рудня 2003 року позивач визнаний інвалідом 3
групи з втратою працездатності з 4 грудня 2003 року на 60% за
сукупністю : 20% трудове каліцтво 2001 року і вперше 40%
професійне захворювання хронічний бронхіт (а.с.6).
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
сума щомісячної
страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати
професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що
потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Згідно з ч.3,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати
(доходу) для
розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26
вересня 2001 року № 1266 ( 1266-2001-п ) (1266-2001-п)
розрахунковим періодом, за який обчислюється середня
заробітна плата (дохід) для
розрахунку страхових виплат, є останні 6 календарних місяців
роботи за останнім
основним місцем роботи перед настанням страхового випадку,
протягом якого
застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески
або за неї сплачувалися
страхові внески.
Звертаючись в суд з вказаним позовом, позивач посилається на
те, що страховим
випадком є 22 жовтня 2003 року, коли у нього вперше було
виявлене хронічне професійне
захворювання. Тому для розрахунку його середньої заробітної
плати відповідач мав
прийняти його заробіток за квітень - вересень 2003 року.
Відповідач же прийняв
заробітну плату за червень-листопад 2003 року, що є меншим,
ніж заробітна плата за
квітень-вересень 2003 року. Саме тому були порушені його
законні права і інтереси.
З наданих в суді апеляційної інстанції доказів видно, що
відповідач дійсно для розрахунку середньомісячного заробітку
позивача прийняв заробітну плату позивача за червень-листопад 2003
року. Цей факт підтверджується довідкоюНОМЕР_1 і постановою
відповідачаНОМЕР_2.
Дії відповідача є правильними і не порушують закону, а також
прав і інтересів позивача.
Судом встановлено, що позивач раніше, у травні 2004 року
звертався у суд з
позовом до цього ж відповідача про перерахунок страхових сум
(цивільна справа №2-
28/05 Калінінського районного суду міста Горлівки).
Посилаючись на ті ж самі підстави,
позивач в позовній заяві вказував, що він вважає страховим
випадком факт його першого лікування у лікарні у зв'язку з
професійним захворюванням, що відбувалось у вересні 2003 року.
Тому він просив зобов"язати відповідача для розрахунку страхових
виплат прийняти заробітну плату за березень-серпень 2003 року.
Розглядаючи вказану справу, суд апеляційної інстанції в своїй
ухвалі від 27 лютого
2006 року встановив, що страховий випадок у ОСОБА_1 настав 19
грудня 2003
року, тому базовою для розрахунку страхових сум є заробітна
плата позивача за червень-
листопад 2003 року.
Рішення суду апеляційної інстанції набуло законної сили (а.с.
137-140 справи № 2-
28/05 Калінінського району міста Горлівки).
3
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
обставини,
встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало
законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких
беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
Таким чином, попереднім рішенням суду встановлені певні
обставини, які не
можуть знову доказуватися при розгляді наступної цивільної
справи.
За таких умов у суду першої інстанції не було передбачених
законом підстав для
задоволення нових позовних вимог ОСОБА_1
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування не має.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про
неправильне
застосування судом першої інстанції норм матеріального чи
процесуального
законодавства, що призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304 , 305 , 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Калінінського районного
суду міста
Горлівки від 27 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з
часу її Проголошення і
може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня проголошення ухвали суду
апеляційної інстанції.