РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Стежко В.А.
суддів - Приходченко А.П., Поплавського В.Ю.
при секретарі - Худолій Н.А., Білоконь Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.
Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 20 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи приватні нотаріусиОСОБА_3, ОСОБА_5,
про визнання недійсними договору дарування та усунення перешкод у
користуванні жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_5,
про визнання договору дарування недійсним та визнання дійсним
договору купівлі-продажу частини домоволодіння,
встановила:
ОСОБА_4 у листопаді 2004 року звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_1, у якому просила визнати недійсним договір дарування 1/6
частини домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1 зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3 в реєстрі
за НОМЕР_1. В обгрунтування вимог посилається на те, що в
листопаді 2001 року між нею та відповідачкою ОСОБА_1 була
досягнута домовленість про продаж цієї частині домоволодіння, на
виконання якої відповідачці була видана IНФОРМАЦIЯ_2 довіреність
для оформлення необхідних для продажу документів, а відповідачкою
передана частина коштів в рахунок угоди купівлі-продажу.
IНФОРМАЦIЯ_1 у нотаріуса був підписаний , документ, з текстом
якого вона не ознайомилась. Відповідно до завірянь ОСОБА_1
вважала, що підписала іншу довіреність для оформлення договору
купівлі-продажу, але у 2003 році дізналася, що фактично підписала
не довіреність, а договір дарування частини належного їй
домоволодіння. Вважає, що цей договір дарування був підписаний нею
в результаті помилки, в період хвороби та в наслідок обману з боку
відповідачки і просила задовольнити вимоги на підставі ст. 57 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року.
У серпні 2005 року ОСОБА_4 доповнила свої вимоги, просила на
підставі ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
визнати
також недійсним договір дарування цієї ж частини домоволодіння,
укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_3. та усунути
перешкоди у користуванні спірним житлом шляхом виселення
відповідачки ОСОБА_2, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не мала права
укладати будь-які угоди до вирішення судом спору.
2
У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсним договір дарування від
IНФОРМАЦIЯ_3. спірної частини домоволодіння та вважати цей договір
договором купівлі-продажу, посилаючись на те, що після укладення
цього договору вона передала ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 23320
грн., а відповідачка передала їй у володіння придбану частину
домоволодіння.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 20.09.2006 р. визнано недійсним договір
дарування 1/6 частини АДРЕСА_1, укладений міжОСОБА_4 та ОСОБА_1,
стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 9595 грн. Визнано недійсним
договір дарування цієї частини будинку, укладений між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22220 грн. Визнано
заОСОБА_4 право власності на 1/6 частину АДРЕСА_1 та усунено
перешкоди у користування власністю шляхом виселення ОСОБА_2. У
задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду
та ухвалити нове, яким визнати власником спірної частини будинку
ОСОБА_2 та стягнути з неї, ОСОБА_1, на користь ОСОБА_4 суму боргу
еквівалентну 1100 доларам США, посилаючись на те, що всі дії щодо
підготовки документів для укладення договору дарування та
оформлення і підписання самого договору здійснювались узгоджено з
позивачкоюОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також просить скасувати рішення
суду та постановити нове, яким визнати договір дарування від
IНФОРМАЦIЯ_3. договором купівлі-продажу спірної частини будинку, а
ОСОБА_4 відмовити у задоволення позову, посилаючись на те, що
фактично між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу,
обидві сторони виконали умови цієї угоди, про наявність спору між
ОСОБА_1 таОСОБА_4 не було відомо, посилання ОСОБА_4 на те, що
договір з ОСОБА_1, був укладений під впливом обману, не
підтверджуються будь-якими доказами.
Перевіривши законність та обгрунтованість оскарженого
рішення, колегій суддів вважає апеляційні скарги такими, що
підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з
постановкою нового рішення з наступних підстав.
Визнаючи недійсним договір дарування 1/6 частини АДРЕСА_1 від
IНФОРМАЦIЯ_1, укладений міжОСОБА_4 та ОСОБА_1, суд виходив з того,
що договір був укладений під впливом обману. При цьому "обман" суд
мотивував тим, що ОСОБА_4 була запевнена відповідачкою ОСОБА_1 про
необхідність видачі ще одного доручення і підписала замість
довіреності договір дарування. Крім того, суд зазначив, що
фактично сторони домовилися про продаж спірного житла, але ОСОБА_1
не сплатила всю обумовлену суму коштів.
Погодитися с такими висновками не можна, оскільки вони не
відповідають дійсним обставинам справи та зроблені з помилковим
застосуванням норм матеріального права.
В позовній заяві ОСОБА_4 зазначила, що договір дарування між
нею та ОСОБА_1 від IНФОРМАЦIЯ_1 був укладений помилково в момент
знаходження її в хворобливому стані та під впливом обману з боку
відповідачки.
Відповідно до ст.ст.56,57 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року угода може бути визнана недійсною, якщо укладена
в результаті помилки, збігу тяжких обставин чи обману.
Згідно з п.11,12 постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від
28,04.1978 року №3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
(з наступними змінами та
доповненнями) під помилкою слід розуміти таке неправильне
сприйняття стороною істотних умов угод и, що вплинуло на її
волевиявлення; під обманом слід розуміти умисне введення в оману
учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають
дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення
для угоди; збігом тяжких обставин слід вважати такий стан
громадянина, який примусив укласти угоду на вкрай невигідних для
нього умовах.
3
Встановлено, що позивачці ОСОБА_4 1/6 частина АДРЕСА_1 у
місті Дніпропетровську належала на підставі договору дарування від
IНФОРМАЦIЯ_4, укладеного з ОСОБА_7 (а.с.7). З матеріалів справи
вбачається, що дане домоволодіння на праві загальної часткової
власності належить декільком особам (а.с.291-302) і відповідно до
вимог ст.114 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року у разі продажу
частки в загальній власності сторонній особі інші учасники
загальної часткової власності мають право переважної покупки
відчужуваної частки. Сторонами в судовому засіданні було
зазначено, що саме ці факти і були вирішальними при здійсненні
відчуження спірної частини домоволодіння саме шляхом укладення
договору дарування, а не договору купівлі-продажу, оскільки
власники інших частин не повідомлялися про відчуження спірної
квартири НОМЕР_2, що складає 1/6 частину у загальній власності
мешканців АДРЕСА_1.
Про намір ОСОБА_4 здійснити відчуження належної їй частини
домоволодіння відповідачці ОСОБА_1 саме за договором дарування
свідчить попередній договір дарування від IНФОРМАЦIЯ_4. та
невиконання нею вимог ст. 114 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р. В
судових засіданнях відповідачка ОСОБА_1 пояснила, що угода по
придбанню нею власності укладалась вперше, тому всі дії нею
виконувались за порадою ОСОБА_4 та приватного нотаріуса ОСОБА_3
Щодо висновків суду про неповний розрахунок міжОСОБА_4 та
ОСОБА_1, то ці висновки зроблені, виходячи за межі позовних вимог,
оскільки ОСОБА_4 не ставила питання про застосування до угоди
дарування правил угоди купівлі-продажу та про стягнення
недоплачених коштів.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 не
надала доказів про укладення договору дарування від IНФОРМАЦIЯ_1
р. помилково, чи перебуваючи у хворобливому стані, чи під впливом
обману зі сторони ОСОБА_1, їй слід відмовити у задоволення позову
в частині визнання недійсним договору дарування від IНФОРМАЦIЯ_1р.
Факт скасування ОСОБА_4 довіреності від IНФОРМАЦIЯ_2 виданої
на ім'я ОСОБА_1 на право розпорядження майном, також не може
свідчити про укладення нею договору дарування під впливом помилки
чи обману зі сторони відповідачки, оскільки самою ОСОБА_4
зазначалось, що підставою для скасування довіреності був неповний
розрахунок за відчужене домоволодіння. Крім того
довіреністьОСОБА_4 була скасована IНФОРМАЦIЯ_5. /а.с. 13/ і ніяким
чином цей факт не міг вплинути на укладений раніше договір
дарування від IНФОРМАЦIЯ_1 р. /а.с. 12/.
Визнаючи недійсним договір дарування спірної частини будинку
укладений IНФОРМАЦIЯ_3 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд виходив с
того, що ОСОБА_1 не мала права продавати спірне приміщення,
оскільки їй достовірно було відомо про скасування довіреності від
IНФОРМАЦIЯ_2, виданої на її ім'я ОСОБА_4, та у зв'язку із
знаходження в суді справи щодо недійсності договору дарування.
Ці висновки суду грунтуються на обставинах, які не мають
значення для укладення угоди та не відповідають матеріалам справи.
Договір дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніяким чином не
пов'язаний з довіреністю від IНФОРМАЦIЯ_2, яка стосувалась
інтересів ОСОБА_4, договір був укладений виключно з волевиявлення
ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Крім того у справі відсутні данні про час
вручення ОСОБА_1 позовної заяви ОСОБА_4 В судовому засіданні
ОСОБА_1 пояснила, що вимушена була здійснити відчуження придбаної
у позивачки частини домоволодіння, оскільки зОСОБА_4 не було
досягнуто згоди про зарахування до суми боргу заборгованості за
комунальні платежі і потрібно було сплатити залишок боргу у
повному розмірі.
Колегія суддів вважає укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
договір дарування від IНФОРМАЦIЯ_3оку таким, що відповідає
волевиявленню сторін, отже не підлягає визнанню недійсним, тому і
в цій частині вимог ОСОБА_4 слід відмовити.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог, суд
прийшов до протирічивих висновків. З однієї сторони посилаючись на
те, що договір не є удаваним,
4
виходячи з його тексту, а з іншої сторони суд констатує факт
дійсного укладення договору купівлі-продажу, а не дарування.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2
IНФОРМАЦIЯ_3року був укладений договір дарування 1/6 частини
домоволодіння по АДРЕСА_2(а.с.27). Будь-якого спору між ними щодо
умов цього договору не існує.
Отже, колегією не вбачається підстав для визнання договору
дарування договором купівлі-продажу і ОСОБА_2 слід відмовити у
задоволенні позовних вимог, виходячи з цих обставин.
Керуючись ст.ст.З03,307,309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
судців
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 20 вересня 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_3, ОСОБА_5, про визнання
недійсними договорів дарування та усунення перешкод у користуванні
жилим приміщенням.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_1, треті
особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання
недійсним договору дарування та визнання дійсним договору
купівлі-продажу частини домоволодіння.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та
може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох
місяців.