УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 24 січня 2007 р.
Колегія судців судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю представника позивача прокурора ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому
судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом
Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5
до ОСОБА_2, Ковельської міської ради про визнання незаконним та
скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку
за апеляційною скаргою помічника Ковельського міжрайонного
прокурора на рішення Ковельського міськрайонного суду від 24
листопада 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі помічник Ковельського міжрайонного
прокурора вказує на незаконність рішення суду із-за
невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та
неправильного застосування норм матеріального права.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,
задовольнивши позовні вимоги.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада
2006 року в позові Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах
ОСОБА_4,ОСОБА_5до ОСОБА_2, Ковельської міської ради про визнання
незаконним та скасування Державного акта на право власності на
земельну ділянку - відмовлено.
В апеляційній скарзі помічник прокурора вказує, що суд
безпідставно не взяв до уваги доказів, якими доведено право
користування земельною ділянкою в розмірі 0,3448 га позивача
ОСОБА_5, зокрема: постанови НОМЕР_1року виконкому Ковельської
міської ради, згідно якої ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 у
м.Ковелі відведено присадибну земельну ділянку для будівництва в
розмірі 0,3547 га; та довідки Ковельської МДПУ про сплату податку
ОСОБА_8 за користування земельною ділянкою в розмірі 0,3448 га за
цією ж адресою. Не враховано судом вимог ст.ст.415 ч.3, 1225 ч.2
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких доОСОБА_5перейшло право
постійного користування земельною ділянкою у розмірі 0,3448 га,
оскільки
2
перейшло право власності на будинок, який розташований на
спірній земельній ділянці.
Судом не взято до уваги, що позивачОСОБА_4користувалась
земельною ділянкою в розмірі 0,2650 га протягом 30 років без
відповідних документів. Однак частина земельної ділянки вилучена у
неї всупереч вимогам ст.116 ч.5 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Крім того, помічник прокурора в апеляційній скарзі вказує, що
не оскарження рішення Ковельської міської ради НОМЕР_2 року,
згідно якого відповідачу по справі ОСОБА_2 передано спірну
земельну ділянку у приватну власність шляхом викупу, не може бути
підставою відмови у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі помічник прокурора зазначає, що оскільки
на спірній земельній ділянці, яка перейшла у власність ОСОБА_2,
будь-які об'єкти нерухомого майна не розміщені, а тому її продаж
повинен був проводитись на конкурсних засадах. Проте,ОСОБА_4і
ОСОБА_5не були повідомлені Ковельською міською радою про
відчуження спірної земельної ділянки.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що
Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1274
га виданий ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної
ділянки відНОМЕР_3. Однак, позивачі дану цивільно-правову угоду не
оскаржували.
Крім того, позивачами не оспорювалось рішення Ковельської
міської ради НОМЕР_2 року "Про продаж у приватну власність
громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування
житлових будинків", на підставі якогоОСОБА_2 передано у приватну
власність шляхом викупу спірної земельної ділянки.
Судом також встановлено, що позивачі не мали будь-яких
належно оформлених документів щодо користування спірною земельною
ділянкою, а тому Ковельська міська рада діяла в межах своїх
повноважень.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі,
перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у
суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що
апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню
без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 видано Державний
акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1274 на
підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки відНОМЕР_3.
Судом першої інстанції встановлено, що IНФОРМАЦIЯ_1року
ОСОБА_4було видано Державний акт на право власності на землю
площею 0,1000 га, яка розташована у м.Ковелі по АДРЕСА_2на
підставі рішення виконкому міської ради відНОМЕР_4. На підставі
рішення міської ради від НОМЕР_5 їй було надано в оренду для
городництва земельну ділянку площею 1650 м-2 за цією ж адресою
терміном на один рік.
З березня 2004 року Державний акт на право власності на
земельну ділянку 0,1000м-2 видано ОСОБА_8на підставі рішення
Ковельської міської ради від НОМЕР_6, яка розташована у
3
м.Ковелі по АДРЕСА_1. Рішенням НОМЕР_7року ОСОБА_8 міською
радою надано в оренду земельну ділянку площею 598 м-2 для
городництва за тією ж адресою строком на один рік. Після смерті
ОСОБА_8 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_5відповідно до
свідоцтва про право на спадщину за законом від IНФОРМАЦIЯ_3 року.
Рішенням Ковельської міської ради НОМЕР_8 року затверджено
матеріали попереднього погодження місць розташування земельних
ділянок масивуАДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності
та право постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди і його державної реєстрації.
Судом встановлено, що Державний акт на право власності на
земельну ділянку ОСОБА_2 видано на підставі цивільно-правової
угоди, а саме, на підставі нотаріально посвідченого договору
купівлі-продажу, який ніким не оскаржений і на час розгляду справи
не скасований та є чинним.
Покликання позивачів, що вони тривалий час користувалися
земельною ділянкою, сплачували земельний податок не заслуговують
на увагу, оскільки відповідно до ст.119 ЗК України позивачам
передані земельні ділянки у власність та в оренду в межах норм
встановлених ст. 121 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Згідно із ст. 120 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
при переході права
власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку
або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод,
а право користування - на підставі договору оренди.
Оскільки, позивачі не надали суду доказів щодо користування
спірною земельною ділянкою на підставі документів, передбачених
земельним законодавством, тому покликання помічника прокурора в
апеляційній скарзі на ст.ст.415 ч.3, 1225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
безпідставні.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено. Рішення
ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу помічника Ковельського міжрайонного
прокурора відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада
2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання законної сили.