Справа №22ц-3306  2006р.  Головуючий у 1 інстанції  Малишенко
Т.О.
     Категорія 41  Доповідач Антоненко В.I.
 
     УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     19 січня 2007 року колегія суддів судової палати у  цивільних
справах   Апеляційного   суду   Київської   області   в    складі:
головуючого - судді Антоненко В.I., суддів Поліщука М.А.,  Тракало
В.В., при секретарі Шешко О.Б.
     розглянула  у  відкритому  судовому  засіданні  у  м.   Києві
матеріали цивільної  справи  за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_1  на
рішення Славутицького  міського  суду  Київської  області  від  30
серпня 2006  року  у  справі  за  позовом  ОСОБА_1  до  державного
спеціалізованого науково-виробничого підприємства  "Чорнобильський
радіоекологічний центр", Кабінету Міністрів України,  Міністерства
праці та  соціальної  політики  України,  Міністерства  України  з
питань надзвичайних ситуацій та у справах  захисту  населення  від
наслідків  Чорнобильської  катастрофи,   Державного   департаменту
адміністрації зони відчуження про стягнення  невиплаченої  частини
заробітної плати.
     Заслухавши  доповідь  судді  апеляційного   суду,   пояснення
представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи
апеляційної скарги, колегія суддів
     встановила:
     У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до  суду  з  зазначеним
позовом про стягнення 298254 грн. 78 коп. як невиплаченої  частини
заробітної плати за період з 1 січня 2003 року до 31  грудня  2005
року.
     В позовній заяві зазначено, що позивачка працює у відповідача
ДСНВП "Екоцентр" з 1 серпня 2000 року IНФОРМАЦIЯ_1.  Ст.39  Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали
внаслідок  Чорнобильської  катастрофи"   ( 796-12 ) (796-12)
        ,   передбачено
щомісячну  доплату  особам,  які  працюють  у   зоні   безумовного
(обов"язкового) відселення в розмірі трьох мінімальних  заробітних
плат. Тому за вказаний період з 1 січня 2003  року  до  31  грудня
2005  року  відповідач  повинен  був   виплатити   позивачеві   27
мінімальних заробітних плат доплати та  50%  премії  від  вказаної
суми. Так як відповідач щомісячно виплачував  позивачеві  лише  по
118 грн.80 вказаної доплати та 50% премії від цієї суми, позивачка
просила стягнути з державного спеціалізованого науково-виробничого
підприємства "Чорнобильський радіоекологічний центр"  298254  грн.
78 коп.
     Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30
серпня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
     В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення
суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову з  підстав
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
     Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
     Відповідно до вимог ст.  60  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          кожна
сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона  посилається
як  на  підставу  своїх  вимог  і   заперечень,   крім   випадків,
встановлених ст.61 цього Кодексу.
     Згідно ч.З ст.39 Закону  України  "Про  статус  і  соціальний
захист  громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
        , громадянам які працюють у зоні відчуження,
а  також  у  зоні  безумовного  (обов"язкового)  відселення  після
повного  відселення  жителів,  за  рішенням   Адміністрації   зони
відчуження,   встановлюється   доплата   згідно   з    положенням,
затвердженим Кабінетом Міністрів України.
     Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2000 року працює IНФОРМАЦIЯ_1
на державному  спеціалізованому  науково-виробничому  підприємстві
"Чорнобильський радіоекологічний  центр".  Щомісячно  відповідачем
виплачувалася  позивачеві   доплата   в   порядку,   встановленому
постановами   Кабінету    Міністрів    України    відповідно    до
вищезазначеного Закону, що  стверджується  наявними  в  матеріалах
справи доказами. За таких обставин, коли відповідно до ст. 60  ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
         позивачка не довела заявлених нею  вимог,  суд
обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
     Доводи апеляційної  скарги  про  незаконність  рішення  суду,
порушення  принципу  пріоритетності  закону,  не  заслуговують  на
увагу, оскільки судом встановлено, що безпосередньо Закон, на який
посилається позивачка, відсилає до підзаконних нормативних актів -
постанов  Кабінету  Міністрів   України   щодо   порядку   виплати
відповідних доплат.
     Перевіряючи законність  та  обгрунтованість  рішення  суду  в
межах, визначених ст.303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія  суддів
вважає, що воно  ухвалене  з  додержанням  норм  матеріального  та
процесуального права, а тому відхиляє апеляційну скаргу.
     Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів
     ухвалила:
     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення  Славутицького
міського суду Київської області від 30 серпня 2006  року  залишити
без змін.
     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з  моменту  її
проголошення і  може  бути  оскаржена  у  касаційному  порядку  до
Верховного Суду України протягом двох місяців.