Справа№22-10309 Головуючий у 1 Iнстанції- МоцнийВ.В.
Категорія-41 Доповідач- СаніковаО.С,
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.C., Дем'яносова М.В.
при секретарі: Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну
справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду Донецької
області від
13 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної
податкової
інспекції в Старобешівському районі про стягнення
заборгованості по зарплаті і середнього
заробітку в сумі 28 148 грн. ,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
Старобешівського районного суду Донецької області від 13 липня
2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової
інспекції в Старобешівському районі задоволені частково: стягнуто
на її користь 67 грн, 77 коп. I на відшкодування моральної шкоди
300 грн., а також судовий збір в дохід держави 51 грн., - та
постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її
користь недротриману суму поштового переказу в. розмірі 14 грн. і"
незаконно утриманих із заробітної плати 54 грн.; стягнути з
відповідача середній заробіток за затримку розрахунку з
урахуванням інфляції та Iндексації в сумі 23068 грн., а також 5000
грн. моральної шкоди.
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те,
що суд першої інстанції не розглянув справу всебічно, повно і
об'єктивно, не прийняв до уваги всі надані докази. Судом, зокрема,
не враховано, що відповідачем порушена ст.97 КЗпП.України,
оскільки направив належну їй заробітну плату поштовим переказом
без її на то згоди; фактично виплати, і то не в. повному обсязі,
недоотримані при звільненні, здійснювались у жовтні 2002 року,
тобто через два роки після звільнення, тому відповідач повинен
виплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку при
звільненні з 23 лютого 2001 року по наступний час в сумі 23 068
року; судом не взято до уваги, що на час подачі позовної заяви у
2001 році її середньомісячна заробітна плата становила 220 грн., а
на час розгляду справи у 2006 році - 540 грн.; судом не взято до
уваги, що відповідачем протягом всього часу її хвороби неправильно
нараховувались суми по лікарняному і виплачувались вони не
своєчасно, а також не надавалась довідка про її середній
заробіток, у зв'язку з чим їй спричинена моральна шкода, проте
стягнута судом сума на відшкодування моральної шкоди не відповідає
її моральним стражданням.
В судовому засіданні-апеляційного суду позивачка підтримала
доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного
суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи
рішення суду законним, і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала у
податковій інcпекції Старобешівського району Донецької області. 30
вересня 1999 року під час виконання .трудових обов'язків вона
отримала виробничу травму.-15 березня 2000 року ОСОБА_1 була
направлена. на комісію МСЕК; висновком МСЕК їй встановлено 10%
втрати професійної працездатності. Після лікування ОСОБА_1
працювала в ДПI Старобешівського району до 22 лютого 2001 року,
тобто по день звільнення. За період роботи у лютому 2001 року
ОСОБА_1 була направлена поштовим переказом її заробітна плата I
регрес в сумі 243 грн. 21 коп. (220 грн. 56 коп.+22 грн.21 коп./,
але згідно поштового переказу позивачка отримала 229 грн. 44 коп.,
тобто нею недоотримано 13 грн. 77 коп.
Крім того, листом IНФОРМАЦIЯ_1 від 18 серпня 2002 року ДПI у
Старобешівському районі надала ОСОБА_1 на її заяву відомості про
її заробітну плату за січень-березень 2001 року з розшифровкою, в
якому за лютий 2001 року значиться борг в сумі 54 грн. 18 коп.
минулих місяців, проте така сума боргу не підтверджена
розрахунковими листами за період з жовтня по грудень 2000 року.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з
відповідача недоотриманих нею сум з урахуванням інфляції та
індексації посадового окладу адміністративно-господарської групи
за період з 22 лютого 2001 року по липень 2006 року, яка складає
23 080 грн., суд дійшов висновку, що вони не підлягають
задоволенню, оскільки майже вся частина заробітної плати позивачці
була виплачена своєчасно, сума недоотриманих виплат є незначною, і
крім того, недоплачени вони були не умисно.
Суд дійшов також висновку, що з вини відповідача позивачці
заподіяна моральна шкода, оскільки їй не була своєчасно виплачена
вся належна їй заробітна плата, вона не отримувала відповіді на
свої запити у зв'язку з чим відчувала душевні страждання.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
при звільненні
працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,
установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо
працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають
бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення
звільненим працівником вимог про розрахунок.
Згідно ст. 117 ч.1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
в разі невиплати з
вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому
працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу,
при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,
організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток
за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП - України відшкодування
власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику
провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і
вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з матеріалів справи у серпні 2001 року ОСОБА_1
звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у
Старобешівському районі Донецької області про стягнення моральної
шкоди за утрату здоров'я, зобов'язання видати інформацію про
заробітну плату за 2000-200.1 роки і стягнення щомісячних виплат у
зв'язку із втратою здоров'я, стягнення відшкодування шкоди згідно
наказу від 20 жовтня 2000 року.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 змінила позовні вимоги,
надавши у червні 2006 року письмову позовну заяву, в якій
відмовилась від позовних вимог, пов'язаних із втратою здоров'я, а
просила стягнути з ДПI у Старобешівському районі Донецької області
недоотриману суму поштового переводу заробітної плати в сумі 14
грн. та 54 грн., утриманих, незаконно відповідачем; стягнути з
відповідача середній заробіток за час затримки по день фактичного
розрахунку при звільненні з урахуванням інфляції і індексації
посадового окладу головного спеціаліста
адміністративно-господарської групи за період з 23 лютого 2001
року по дату фактичного розрахунку в сумі 23080 грн.; стягнути з
відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн. .
Розглядаючи зазначені позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з
того, що наказом від 22 лютого 2001 року позивачка була звільнена
з роботи, а 26 лютого 2001 року поштовим переказом на ім'я ОСОБА_1
було відправлено 243 грн. 21 коп., яка складалась з її заробітної
плати за лютий 2001 року в сумі 220 грн. 56 коп. та 22 грн. 65
коп. суми щомісячної допомоги у зв'язку із втратою здоров'я.
Проте позивачка фактично отримала 229 грн. 44 коп. В судовому
засіданні представник - відповідача пояснив, що 13 грн. 77 коп,
були витрачені на пересилку зазначених грошей. За таких обставин
суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення
зазначеної суми з відповідача, оскільки такі дії, з урахуванням
того,що позивачка не давала згоду на пересилку заробітної плати
поштою, є незаконними.
В матеріалах справи на а.с. 35 є розрахунок нарахованої і
виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за січень та лютий 2001 року,
з якого вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_1 за лютий 2001
року утримано 54 грн. 18 коп. Проте такий висновок відповідачем не
підтверджений і в судовому засіданні суду першої інстанції
спростований. Тому висновки суду про стягнення зазначеної суми є
обгрунтованними.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно,
всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін,
встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов
правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 про стягнення, недоотриманої суми заробітної плати та
моральної шкоди, спричиненої незаконними діями відповідача та про
відмову у стягненні середнього заробітку за час затримки
розрахунку. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та
відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови їй у
стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку з
урахуванням індексації і компенсації, виходячи із середньої
заробітної плати за її посадою станом на 2006 рік є безпідставним,
оскільки вони не грунтуються на законі, позивачкою не надано
доказів затримки виплати будь-якої суми заробітної плати,
починаючи з лютого 2001 року і до наступного часу. Розмір
моральної шкоди визначено судом з урахуванням конкретних обставин
справи, обсягу і характеру моральних страждань позивачки. '
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, що призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи.
Рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального
та процесуального права і. підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307,308, 313,314,315,317 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від
13 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути
оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців після набрання
законної сили ухвалою апеляційного суду.