АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді БАРИЛЬСЬКОЇ А.П.,
суддів - ЛЯХОВСЬКОЇ I.Є., БРАТIЩЕВОЇ Л.А.
при секретарі - ЮРОВСЬКIЙ О.Ю.,
за участю - позивачки ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, представника
позивача ОСОБА_3, представників обласного бюро СМЕ Комолова
Олександра Юрійовича та Болотіна Андрія Євгеновича, представника
Міськлікарні № 2 Штанько Маргарити Йосипівни, представника ККП
"Ритуал" Літвіненко Катерини Єгорівни, розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1,
яка діє також в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на
рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22
лютого 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 до Комунального
закладу "Міська клінична лікарня № 2" м. Кривого Рогу,
Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи,
Криворізького комунального підприємства "Ритуал" про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
13 грудня 2002р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8,
ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до
Комунального закладу "Міська клінична лікарня № 2" м. Кривого Рогу
(далі - Міськлікарня №2), Дніпропетровського обласного бюро
судово-медичної експертизи (далі - Бюро СМЕ), Криворізького
комунального підприємства "Ритуал" (далі - ККП "Ритауал") про
стягнення компенсації моральної шкоди на користь близьких родичей
особи, незаконно похованої у порядку, передбаченому для одиноких
громадян, а також збитків позивачки ОСОБА_1.
На обгрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що
18.09.2001р. їх близьку родичку ОСОБА_9 збив мотоцикл, її в той же
день привезли в Міськлікарню № 2, вона була притомна і сповістила
медпрацівників про свою особу та адресу, у пенсійному посвідченні
знаходилася записка із номерами телефонів близьких. IНФОРМАЦIЯ_1.
ОСОБА_9 від травм померла, проте медичні працівники не прийняли
захлдів до сповіщення близьких та перевезли тіло до Бюро СМЕ, яке
в свою чергу після обстеження передало тіло до ККП "Ритуал" для
поховання за рахунок місцевого бюджету. Бюро СМЕ також не зробило
спроб для того, щоб сповістити рідних або правоохоронні органи про
наявність тіла, яке не забирають родичі. ККП "Ритуал" провело
поховання ОСОБА_9 на Західному кладовищі (с. Карнаватка), яке
відведено для поховання осіб без місця проживання, невпізнанних
осіб та осіб, від яких відмовилися родичі, вона була покладена до
труни роздягнена, церемоній та ритуалів не проводилося, замість
прізвища було зазначено лише номер НОМЕР_1. Наприкінці березня
2002р. позивачам було надано дозвіл на перепоховання, яке
проведено 30.03.2002р. При цьому позивачці довелося внести до каси
ККП "Ритуал" понесені ним витрати на поховання ОСОБА_9 в сумі
260грн., а також оплатити послуги в сумі 350грн. з роскопки могили
та перевезенню тіла на інше кладовище.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22
лютого 2006 року позов задоволено частково: стягнуто на
відшкодування моральної шкоди солідарно з відповідачів на користь
ОСОБА_1. 3000грн., на користь інших позивачів по 400грн. кожному,
в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивачка ОСОБА_1., в апеляційній скарзі, яку вона подала
також в інтересах ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7., ставить
питання про зміну рішення суду та стягнення на її користь
моральної шкоди в сумі 25000грн. і понесенних збитків, а на
користь інших позивачів моральної шкоди в сумі 11000грн. кожному,
посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам
справи, а компенсація моральної шкоди є несправедливою. Крім того,
на її думку, суд порушив норми матеріального та процесуального
права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в
межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та, сторонами не оспорюється, що
18.09.2001р. внаслідок ДТП було травмовано ОСОБА_9, яка проживала
окремо від своєї доньки ОСОБА_1., рідних братів ОСОБА_4, ОСОБА_5.,
ОСОБА_8., сестри ОСОБА_6 та онуків ОСОБА_7. і ОСОБА_2 Потерпілу
доправили до Міськлікарні № 2, де IНФОРМАЦIЯ_1. вона померла від
отриманих тілесних ушкоджень. Після смерті тіло ОСОБА_9 було
направлено до Бюро СМЕ, де 21.09.2001р. проведена судово-медична
експертиза трупу, а 25.09.2001р. тіло було видано для поховання
ККП "Ритуал". Останнє поховало ОСОБА_9 за рахунок місцевого
бюджету як особу окремої категорії громадян, які залишилися у
моргах лікувально-профілактичних закладів понад встановлений
термін.
Вирішуючи спір, який виник з приводу законності поховання
ОСОБА_9, суд правильно виходив із того, що моральна шкода
позивачам спричинена діями усіх відповідачів.
Проте, ухвалюючи рішення, суд визначив їх солідарну
відповідальність перед позивачами, в той час як в даному випадку
їх відповідальність не є спільною, оскільки витікає із різних
підстав.
Так, із обставин справи убачається, що Міськлікарня № 2
порушила п.п. 1.9 та 1.10 "Правил проведення судово-медичної
експертизи трупів у бюро судово-медичної експертизи", оскільки
труп ОСОБА_9 було доставлено до СМЕ без одягу та інших предметів,
що мають відношення до трупа, зокрема, пенсійного посвідчення, яке
мала при собі потерпіла та оригіналу історії хвороби.
Згідно п. 1.11 тих же Правил, у разі, коли труп не був
забраний з моргу протягом трьох діб після дослідження, заввідділом
СМЕ зобов"язаний письмово сповістити про це органи внутрішніх
справ чи прокуратуру для вжиття ними заходів. Проте судом
встановлено, що Бюро СМЕ не направило такого повідомлення.
ККП "Ритуал", в свою чергу, не маючи письмового дозволу на
поховання від органів внутрішніх справ, поховало померлу, чим
порушило п. 29 "Правил організації поховання та ритуального
обслуговування в населених пунктах України", які діяли на час
поховання ОСОБА_9, згідно якого поховання одиноких громадян, у
разі відсутності родичів, якщо смерть настала від тілесних
ушкоджень, проводиться з відома органів внутрішніх справ за
рахунок бюджетів з письмового дозволу органів внутрішніх справ.
На думку колегії суддів, самостійні, не пов"язані між собою
дії кожного із відповідачів в рівному ступені сприяли тому, що
тіло померлої було поховано без достатніх підстав, тобто,
незаконно.
За таких обставин відповідачі повинні нести відповідальність
не в солідарному порядку, а пропорційно ступеню своєї провини,
тому застосування судом ст. 451 ЦК України 1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
. є
неправильним.
На думку колегії суддів, оцінка, яку надав суд першої
інстанції доводам позивачів та наданим ними доказам в частині
позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, є правильною.
Проте, частково задовольняючи позов ОСОБА_1. про
відшкодування моральної шкоди та стягуючи на її користь 3000грн.,
суд дещо занизив розмір такої шкоди.
Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1. безпосередньо вирішувала
питання з приводу виявлення обставин смерті померлої та отриманні
дозволу на її перепоховання, несла у зв"язку із цим додаткові
витрати, колегія суддів вважає, що належною компенсацією її
моральних страждань з цього приводу є сума 5000грн.
Проте доводи апеляційної скарги щодо збільшення розміру
моральної шкоди на користь інших позивачів, на думку колегії
суддів, недостатньо переконливі, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6. та ОСОБА_2 не приймали безпосередньої участі у цих
подіях, знали про них зі слів ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, визначений
судом на користь ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_2, з огляду
на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
(з наступними змінами та доповненнями) "Про судову
практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди", є розумним і справедливим.
Оскільки висновок експерта є одним із доказів і оцінюється
судом у сукупності з іншими доказами, доводи апеляційної скарги
щодо неврахування висновків судово-психологічної експертизи також
є безпідставними.
Вирішуючи спір, суд відмовив позивачці ОСОБА_1. в позові до
ККП "Ритуал" про повернення компенсації вартості поховання її
матері ОСОБА_9, помилково зазначивши, що така вартість складає
240грн., в той час як ОСОБА_1. понесла такі витрати в сумі
260грн.04коп.
На думку колегії суддів, така відмова є неправильною.
Оскільки ККП "Ритуал" без достатніх підстав отримало від
ОСОБА_1. вартість поховання ОСОБА_9, проведеного за рахунок
місцевого бюджету, а його дії з поховання визнані судом
незаконними, додаткові витрати позивачки, які їй довелося нести у
зв"язку із цим повинні бути відшкодовані на підставі ст.469 ЦК
України 1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відмовляючи ОСОБА_1. в позові до Міськлікарні № 2, Бюро СМЕ
та ККП "Ритуал" у відшкодування витрат в сумі 350грн. на
перепоховання ОСОБА_9, суд не врахував, що через незаконні дії
відповідачів позивачці довелося понести витрати з розкопки могили
на кладовищі "Західне" в сумі 150грн., тому вони підлягають
відшкодуванню на підставі ст. 440 ЦК України 1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте доводи позовної заяви та апеляційної скарги щодо
стягнення витрат на перевезення тіла для поховання з одного
кладовища на інше в сумі 200грн., на думку колегії суддів, не
підлягають задоволенню, оскільки такі витрати позивачки понесла б
і у випадку перевезення тіла для поховання з іншого місця на
кладовище.
У зв"язку із тим, що суд неправильно застосував норми
матеріального права, а висновки суду частково не відповідають
обставинам справи, рішення суду першої інстанції необхідно змінити
в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1.,
збільшивши розмір такої шкоди, скасувати в частині відмови в
позові до ККП "Ритуал" про стягнення 260грн. та ухвалити в цій
частині нове рішення про задоволення цих вимог, а також скасувати
в частині позову до всіх відповідачів про стягнення витрат на
перепоховання в сумі 350грн., ухваливши в цій частині нове рішення
про часткове задоволення вимог в сумі 150грн.
Витрати ОСОБА_1. на юридичну допомогу в суді апеляційної
інстанції підтверджені документально, тому підлягають
відшкодуванню всіма відповідачами в рівних частинах.
Що стосується вимог апеляційної скарги про компенсацію за
відрив від звичайних зайнять в сумі 261грн., то на думку судової
колегії, вони не можуть бути задоволені.
Згідно ст. 216 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, у випадку, якщо судом
не вирішено питання про судові витрати, суд, що постановив
рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з
власної ініціативи постановити з цього питання додаткове рішення.
Проте із матеріалів справи убачається, що позивачка не
заявляла такі вимоги суду першої інстанції та не зверталася до
суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313, 314, 316 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє також в інтересах ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22
лютого 2006 року в частині стягнення моральної шкоди на користь
ОСОБА_1 змінити та стягнути з Криворізького комунального
підприємства "Ритуал", Дніпропетровського обласного бюро
судово-медичної експертизи та Комунального закладу "Міська
клінична лікарня № 2" м. Кривого Рогу в рівних частинах на користь
ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000грн.
Рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 до
Криворізького комунального підприємства "Ритуал" про стягнення
260грн., а також до Комунального закладу "Міська клінична лікарня
№ 2" м. Кривого Рогу, Криворізького комунального підприємства
"Ритуал" та Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної
експертизи про стягнення витрат на перепоховання в сумі 350грн.
скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Криворізького комунального підприємства "Ритуал"
на користь ОСОБА_1 260грн.
Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Міська клінична
лікарня № 2" м. Кривого Рогу, Криворізького комунального
підприємства "Ритуал" та Дніпропетровського обласного бюро
судово-медичної експертизи про стягнення витрат на перепоховання в
сумі 350грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального закладу "Міська клінична лікарня № 2"
м. Кривого Рогу, Криворізького комунального підприємства "Ритуал"
та Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи в
рівних частинах на користь ОСОБА_1 витрати на перепоховання в сумі
150грн., а також витрати на оплату послуг адвоката в суді
апеляційної інстанції в сумі 75грн., та відмовити в іншій частини
цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення,
але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
СУДДI
БАРИЛЬСЬКА А.П: БРАТIЩЕВА Л.А. ЛЯХОВСЬКАI.Є.