УКРАЇНА АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року листопада 8 Колегія суддів судової палати в
цивільних справах
Апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючого -
судді Косогор Г.О. Суддів: Iсаєвої Н.В., Ткачук О.О. при
секретарі: Зелінському О.А. за участю адвоката ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського
районного суду м. Одеси від 23 грудня 2002 року за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні проходом з
земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про неправомірне
землекористування, усунення перешкод у користуванні в'їздом через
ворота, проходом до підсобних приміщень, відшкодування додаткових
витрат, захист права власності, відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, та
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про захист права
власності, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
встановила:
31 травня 2001 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3. про
усунення перешкод у користуванні проходом з земельної
ділянки, відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що йому
на праві власності належить
жилий будинок № АДРЕСА_1 у м. Одесі на підставі свідоцтва
про право власності на жилий будинок від 04 червня 1996 року
і користується суміжною
земельною ділянкою № НОМЕР_1 площею 693 кв.м. За згодою
володільця земельної ділянки № НОМЕР_2
ОСОБА_5. він користувався проходом зі своєї земельної ділянки
на вул. АДРЕСА_2
м. Одеси довжиною 5, 5 м і шириною 1, 8 м, збудував бетонну
доріжку та хвірткуу загорожі.
8 листопада 2000 року відповідачка ОСОБА_3. набула право
власності на жилий будинок № АДРЕСА_3 в м. Одесі на підставі
договору дарування і стала користуватися земельною ділянкою №
НОМЕР_3 площею 657 кв.м. Після чого вона самочинно зайняла
зазначений прохід на вул. Луцька і збудувала огорожу, чим
заподіяла йому збитки на загальну суму 427 грн.
З цих підстав, позивач ОСОБА_2. просив суд зобов'язати
відповідачку ОСОБА_3. не перешкоджати йому користуватися
спірним проходом, убрати огорожу з проходу,
Справа № 22-4270\06 Головуючий у першій інстанції Доповідач
апеляційної інстанції
Гудіна Н.I. Iсаєва Н.В.
Категорія: 33
2
відновити лінію забору між земельними ділянки та стягнути з
ОСОБА_3. на його користь збитки в розмірі 427 грн. (а.с. 85 - 86).
При розгляді справи позивач ОСОБА_2. доповнив вимоги і просив
суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3. матеріальну шкоду в сумі 360
грн., моральну шкоду в сумі 1 000 грн., мотивуючи тим, що 10 липня
2001 року відповідачка ОСОБА_3. пошкодила замки металевої хвіртки
проходу на вул. Луцька, знесла кутовий стовп між земельними
ділянками № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3, перенесла сіткову огорожу на його
земельну ділянку на 1, 5 м. довжиною 10 м, чим порушила межі
земельної ділянки. У літку 2002 року вона встановила кам'яну
огорожу, яка проходить через прохід на вул. Луцька по його ділянці
(а.с. 235-236).
Відповідачка ОСОБА_3. проти позову заперечувала і в своїх
поясненнях зазначала, що вона не порушила межі суміжного
землекористування з позивачем ОСОБА_2.
ЗО серпня 2001 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_4. про неправомірне землекористування, усунення перешкод у
користуванні в'їздом через ворота, проходом до підсобних
приміщень, відшкодування збитків, посилаючись на те, що на
земельній ділянці площею 1632 кв.м., яка була відведена його
матері ОСОБА_6 для будівництва будинку, за її згодою, він збудував
свій жилий будинок. Йому на підставі свідоцтва про право власності
на жилий будинок від 04 червня 1996 року належить жилий будинок №
АДРЕСА_1 в м. Одесі під літ. "Д" і 1\3 частина підсобного
приміщення - сараю літ. Т", розташовані на земельній ділянці
площею 693 кв.м. На останній частині земельної ділянки площею 845
кв.м. розташований жилий будинок № НОМЕР_4, який належав його
матері.
З моменту оформлення права власності на його будинок земельна
ділянка пл. 1632 кв.м. знаходилася у загальному користуванні і
роздільна огорожа не встановлювалася. За особисті кошти він
збудував фронтальну огорожу на кам'яній підставі довжиною 28 п.м.
з металевими хвірткою та воротами вартістю 1 220 грн., капітально
перебудував сарай розміром 6x4 м, відремонтував льох розміром 2,
2x2, 5 м, встановив нову вбиральню і літній душ, збудував на
ділянці бетонні доріжки загальною довжиною більш 80 м вартістю 400
грн., посадив 12 дерев вартістю 250 грн., зробив електроосвітлення
двору та газифікував будинок матері.
20 лютого 2001 року власником будинку його матері ОСОБА_6.
став її син від іншого шлюбу відповідач ОСОБА_4. 19 серпня 2001
року він без його згоди встановив огорожу з сітки "Рабиця", яка
позбавила його можливості користуватися воротами, хвірткою,
загальним двором, вбиральнею, душем, сараєм, льохом, гаражем. Тому
він вважав, що відповідач ОСОБА_4. зобов'язаний відшкодувати йому
збитки в сумі 1 770 грн.
З цих підстав, позивач ОСОБА_2. просив суд виділити йому у
користування частину земельної ділянки площею 10 соток, яку його
матір зобов'язалася передати йому за газифікацію її будинку,
зобов'язати відповідача ОСОБА_4. не перешкоджати йому
користуватися воротами, вїздом автомобіля на площадку, проходом до
підсобних приміщень та стягнути на його користь збитки в сумі 1770
грн. (а.с. 4 -6).
Відповідач ОСОБА_4. тіроти позову заперечував і 20 вересня
2001 року- звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2. про
захист права власності, посилаючись на те, що рішенням Одеського
міськвиконкому № НОМЕР_5 від 18 травня 1957 року його матері
ОСОБА_6. була відведена у постійне користування земельна ділянка
площею 0, 15 га на АДРЕСА_4 у м. Одесі для будівництва жилого
будинку. На зазначеній ділянці його матір ОСОБА_6. та її син
ОСОБА_2. збудували два окремих жилих будинку. Рішенням
Суворовського райвиконкому м. Одеси № НОМЕР_6 від 17
січня 1996 року був
Справа № 22-4270\06 Категорія: 33
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.I. Доповідач
апеляційної інстанції Iсаєва Н.В.
з
затверджений проект поділу домоволодіння № АДРЕСА_1 на знову
збудовані будинки: за ОСОБА_6. - будинок №НОМЕР_ 4, який
складається з жилої будівлі літ. "А" з надвірними спорудами -
гаражем літ. "Б", вбиральнею літ. "В", 2\3 частин сараю літ "Р,
які розташовані на земельній ділянці пл. 845 кв.м., за
відповідачем ОСОБА_2. - жилий будинок № НОМЕР_6, який складається
з жилої будівлі "Д" і 1\3 частини сараю літ. Т, які розташовані на
земельній ділянці пл. 693 кв.м.
13 травня 1999 року ОСОБА_6. подарувала свій будинок йому. 20
лютого 2001 року УЖКГ Одеського міськвиконкому надало йому
свідоцтво про право власності на жилий будинок № НОМЕР_4. Рішенням
Одеської міської ради № НОМЕР_6 від 04 липня 2001 року йому у
власність передана земельна ділянка пл. 0,0810 га.
До теперішнього часу відповідач ОСОБА_2. не розібрав і не
переніс на свою земельну ділянку гараж металевий літ. "Б" площею
21, 8 кв.м., не звільнив сарай літ. "Г" і льох. 1\3 частину сараю
літ. "Г", яка була передана ОСОБА_2. після поділу, він зруйнував.
Після виділу частки в натурі ОСОБА_2. не бажає обладнати
окремий вїзд на свою земельну ділянку, продовжує користуватися
в'їздом на ділянку № 4 і зруйнував роздільну огорожу між
ділянками.
З цих підстав, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4. просив
суд зобов'язати відповідача ОСОБА_2. не перешкоджати йому у
користуванні сараєм літ. Т* і льохом, звільнити сарай і льох,
убрати з його земельної ділянки металевий гараж літ. "Б",
будівельні відходи, труби і метал, усунути перешкоди у
користуванні вїздом на ділянку № 4, заборонив відповідачу
користуватися зазначеним в'їздом, відновити огорожу, яка розділяє
ділянки (а.с. 29-30).
12 вересня 2002 року відповідач ОСОБА_4. доповнив зустрічні
вимоги позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і
просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2. на його користь збитки
в сумі 401, 50 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн. та витрати
по справі на загальну суму 916, 80 грн. (а.с. 166-167).
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовів ОСОБА_2.
відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4. задоволений. Суд зобов'язав
відповідача ОСОБА_2. не перешкоджати у користуванні належним
ОСОБА_4. сараєм літ. "Г" і льохом, звільнити сарай літ. "Г" і
льох, убрати з земельної ділянки № АДРЕСА_1 в м. Одесі каркас
металевого гаражу літ. "Б", будівельні відходи, труби і метал,
усунути перешкоди у користуванні в'їздом на земельну ділянку № 4,
заборонив відповідачу ОСОБА_2. користуватися зазначеним в'їздом за
особистою метою, обладнати та користуватися в'їздом з вул.
АДРЕСА_1,
зобов'язав відповідача ОСОБА_2. відновити огорожу, яка
розділяє земельні ділянки №НОМЕР_ 4 і № НОМЕР_7 по вул. АДРЕСА_1 в
м. Одесі у строк до 01 травня 2003 року, а у випадку невиконання
зазначеного рішення у зазначений строк ОСОБА_4. самостійно
відновити огорожу з віднесенням витрат за рахунок ОСОБА_2.
Суд стягнув з відповідача ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4. збитки
в сумі 401, 50 грн., моральну шкоду в сумі 590 грн. і витрати по
справі на суму 916, 80 грн.
Ухвалою колегії: суддів судової палати в
цивільних~справах-_Апеляцїйного суду Одеської області від 25
грудня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано з
направлення справи на новий судовий розгляд.
Ухвалою колегії" суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 24 травня 2006 року ухвала колегії
суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду
Одеської області від 25 грудня 2003 року скасовано з направленням
Справа № 22-4270\06 Категорія: 33
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.I. Доповідач
апеляційної інстанції Iсаєва Н.В.
4
справи на новий апеляційний розгляд.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2. просить рішення суду
першої інстанції скасувати і ухвали нове рішення про задоволення
його позовів та відмову у задоволенні зустрічного позову,
мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивача
ОСОБА_2., пояснення на апеляцію, перевіривши матеріали справи,
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
позовних вимог і доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали
цивільної справи № 2-111\06 за позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_4.,
Одеської міської ради, УЖКГ Одеського міськвиконкому, Суворовської
районної адміністрації Одеської міської ради про визначення
порядку користування земельною ділянкою, визнання договору
дарування будинку і свідоцтва про право власності на будинок
частково недійсними, визнання приватизації земельної ділянки
недійсною, визнання рішення райвиконкому частково недійсним,
колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2.
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_3., суд
першої інстанції виходив з того, що спірний прохід між земельними
ділянками ОСОБА_5. і ОСОБА_3. довжиною 5, 5 м на вул. Луцька з
земельної ділянки № 4а, якою користується ОСОБА_2., був відсутній.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися
неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Так, посилаючись на відповіді Управління земельних ресурсів
Одеської міської ради № НОМЕР_8, інспекції Держархбудконтроля від
Об грудня 2000 року та Суворовської районної адміністрації
Одеської міської ради от 27 грудня 2000 року № НОМЕР_9 (а.с.
99,100, 101), позивач ОСОБА_2. у своїх поясненнях зазначав, що за
згодою користувача земельної ділянки № НОМЕР_2 ОСОБА_5. він став
користуватися частиною земельної ділянки для проходу на вул.
Луцька задовго до того, як відповідачка ОСОБА_3. отримала у дар
жилий будинок № АДРЕСА_3 в м. Одесі. Після набуття права власності
на будинок відповідачка ОСОБА_3. самочинно знесла кутовий стовп
між земельними ділянками № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3, перенесла сіткову
огорожу довжиною 10 м на його земельну ділянку на 1, 5 м., чим
порушила межі земельної ділянки, а потім встановила кам'яну
огорожу висотою 1, 5 м, яка проходить через спірний прохід і
порушує інсоляцію і провітрювання його ділянки.
У порушення положень ст. ст. 27, ЗО, 40, 57, 62 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
(в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), суд першої
інстанції не перевірив зазначені докази, у тому числі і висновком
судової будівельно-технічної експертизи, яка була призначена
ухвалою суду від 09 червня 2001 року, але не проведена (а.с. 107),
і оцінку цім доказам не дав.
Вирішуючи спір між землекористувачами ОСОБА_2. та ОСОБА_4.,
суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Суворовського
райвиконкому м. Одеси № НОМЕР_9 від 19 січня 1996 року був
затверджений проеюіподілу земельної ділянки ОСОБА_6. на дві
самостійні ділянки. Тому позивач ОСОБА_2. неправомірно
користується надвірними спорудами, належними ОСОБА_4., а саме,
металевим гаражем літ. "Б", сараєм літ. "Г" і льохом, і
зобов'язаний обладнати окремий вїзд на належну йому земельну
ділянку з вул.. АДРЕСА_1.
Проте з таким висновком суду першої інстанції також
погодитися неможливо, оскільки він є помилковим, не відповідає
фактичним обставинам справи та документам, які є у справі.
Справа № 22-4270\06 Категорія: 33
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.I. Доповідач
апеляційної інстанції Iсаєва Н.В.
5
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття
Суворовським райвиконкомом м. Одеси рішення № НОМЕР_9 від 19 січня
1996 року "Про поділ домоволодіння № АДРЕСА_1 на два самостійних"
став проект поділу домоволодіння № 4, складений інженером
Одеського МБП 20 листопада 1995 року (а.с. 45-46, 47, 82-84,
233-234).
У зазначеному проекті поділу домоволодіння не визначені
частки у спільній власності на домоволодіння, у зв'язку з якими у
відповідності до ст. 42 ЗК України (в редакції 1992 року) повинна
визначатися і частка у землекористуванні співвласників.
Проект поділу земельної ділянки площею 1632 кв.м. не
узгоджувався з заявниками ОСОБА_2. і його матір'ю ОСОБА_6., не
проводився винос меж у натурі у відповідності до вимог ст. 17 ЗК
України (в редакції 1963 року). Тому цей проект не може вважатися
угодою про порядок користування земельною ділянкою.
До серпня 2001 року, тобто більш 10 років, земельна ділянка
площею 1632 кв.м. знаходилася у загальному користуванні
співвласників жилих будинків позивача ОСОБА_2.. і його матері
ТОСОБА_6. У серпні 2001 року відповідач ОСОБА_4., якому ОСОБА_6.
подарувала будинок, встановив огорожу з сітки "Рабиця" по
території двору, який знаходився у загальному користуванні
співвласників.
Суд першої інстанції зазначені обставини, які мають суттєве
значення для справи, не врахував, що привело до неправильного
вирішення спору.
При вирішенні спору, суд першої інстанції керувався лише
нормами ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. 48
України "Про власність" та Главою 40 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в
редакції 1963 року), але не застосував норми матеріального права,
які регулюють земельні правовідносини, які виникли між сторонами
по справі, а саме ст. ст. 17, 22,40,42 ЗК України (в редакції 1992
року).
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що висновки
суд першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і
суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою
для скасування рішення суду.
Крім того, з 27 лютого 2004 року в провадженні Суворовського
районного суду м. Одеси розглядається цивільна справа за позовом
ОСОБА_2. до ОСОБА_4., Одеської міської ради, УЖКГ Одеського
міськвиконкому, Суворовської районної адміністрації Одеської
міської ради про визначення порядку користування земельною
ділянкою, визнання договору дарування будинку і свідоцтва про
право власності на будинок частково недійсними, визнання
приватизації земельної ділянки недійсною, визнання рішення
райвиконкому частково недійсним.
Колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між
сторонами по цій справі
ОСОБА_2. та ОСОБА_4., та правовідносини, які виникли між тими
самими
сторонами по справі, яка у теперішній час розглядається судом
першої- інстанції,
взаємозв'язані.
Тому без розгляду судом першої інстанції зазначених вимог
ОСОБА_2., суд апеляційної інстанції не може усунути недоліки
рішення суду першої інстанції від 23 грудня 2002 року, зокрема,
скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що
зазначені обставини у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для скасування рішення суду
Справа № 22-4270\06
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.I.
Доповідач апеляційної інстанції Iсаєва Н.В.
Категорія: 33
6
першої інстанції і передачі справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
урахувати зазначені висновки і мотиви, з яких скасоване рішення
суду, обговорити питання про об'єднання цієї цивільної справи та
справи № 2-111\06 за позовом ОСОБА_2., яка розглядається судом
першої інстанції, в одне провадження, і у відповідності до
встановленого вирішити спір по суті.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 5, 311 ч. 1 п. 5, 313,
315, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення
Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2002 року
скасувати і передати справу на новий судовий розгляд у той же суд
першої інстанції іншому судді.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання законної сили ухвалою.
Справа № 22-4270\06 Головуючий у першій інстанції Доповідач
апеляційна інстанції
Гудіна Н.I. Iсаєва Н.В.