розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 03 березня 2020 року у складі судді Шалімова Д. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Кругової С. С., Хорошевського О. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ", державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайця Миколи Миколайовича про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" (далі - ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ") про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтований тим, що 05 квітня 2018 року загальними зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" (далі - СТОВ "Братеницьке") прийнято рішення, оформлене протоколом, про виведення позивача зі складу учасників товариства

із виплатою йому вкладу шляхом передання у власність нерухомого

майна - нежитлових будівель та споруд загальною площею 3 700,2 кв. м,

за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання рішення 05 квітня 2018 року підписано акт приймання-передачі вказаного майна. 12 квітня 2018 року за ним зареєстровано право власності на це майно. Проте наступного дня державним реєстратором Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайцем М. М. скасовано реєстраційну дію з реєстрації об`єкта нерухомого майна за ним як помилкову.

У подальшому спірне нерухоме майно арештоване приватним виконавцем та передано для продажу на електронних торгах. Оскільки майно не продано з третіх торгів, приватним виконавцем винесено постанову про передачу його стягувачеві - ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ", яке 21 вересня 2018 року отримано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися, та за яким зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно.

У зв`язку з викладеним, вважаючи свої права порушеними, позивач просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43178986 від 25 вересня 2018 року, прийняте приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харченко Т. П.;

- скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися (серія та номер № 830 від 21 вересня 2018 року), видане приватним нотаріусом Богодухівського районного нотаріального округу Харченко Т. П.;

- витребувати у ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" на його користь нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі та споруди загальною площею 3 700,2 кв. м,

що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 735094763208;

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; відповідачу запропоновано подати відзив на позов у строк до 18 листопада 2019 року.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмета позову та залучення співвідповідача у справі, у якій просив доповнити заявлені позовні вимоги новими, а саме:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайця М. М. щодо скасування помилкової операції із заявою, скасування помилкового рішення, видалення запису про право власності як помилкового шляхом внесення запису від 18 квітня 2018 року № 11347347 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 18 квітня 2018 року № 11347347, вчинений державним реєстратором Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайцем М. М.;

- залучити до участі у справі в якості співвідповідача державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайця М. М.

Протокольно, із занесенням до журналу судового засідання від 29 січня 2020 року, долучено до матеріалів справи уточнені позовні вимоги та залучено до участі у справі як співвідповідача державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайця М. М.

У лютому 2020 року ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківського області Зайця М. М. про визнання недійсними рішень, у якому просило суд визнати недійсними рішення загальних зборів учасників СТОВ "Братеницьке", оформлене протоколом від 05 квітня 2018 року № 2-04-2018, та акт прийому-передачі майна від 05 квітня 2018 року; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що рішення загальних зборів учасників СТОВ "Братеницьке", оформлене протоколом від 05 квітня 2018 року

№ 2-04-2018, та складений на його підставі акт прийому-передачі майна від 05 квітня 2018 року, якими ОСОБА_1 намагався вивести майно з власності товариства, прийняті після відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" та накладення арешту на майно, суперечать вимогам чинного законодавства та порушують його права та інтереси як стягувача.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 03 березня 2020 року відмовлено ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" у прийнятті зустрічної позовної заяви; копію ухвали разом із зустрічним позовом повернуто заявнику.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічний позов ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" подано з порушенням строку, встановленого цивільним процесуальним законодавством України, при цьому клопотань про поновлення строку подання зустрічної позовної заяви матеріали справи не містять. Крім того, у зустрічному позові представник ТОВ "АГРО- ТЕХНОЛОДЖИ" просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ "Братеницьке", оформлене протоколом від 05 квітня 2018 року № 2-04-2018, та акт прийому-передачі майна від 05 квітня 2018 року, однак відповідачами за зустрічним позовом зазначено ОСОБА_1 та державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайця М. М., тобто наявний спір виник між двома юридичними особами, а саме: ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" та СТОВ "Братеницьке", у зв`язку з чим пред`явлені первісний та зустрічний позови не є взаємопов`язаними та виникають із різних правовідносин.

Не погодившись із ухвалою суду, ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та прийняти його зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 03 березня 2020 року повернуто заявнику.

Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" задоволено, ухвалу Харківського апеляційного суду від 31 березня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У постанові Верховного Суду зазначено, що оскільки суд першої інстанції повернув зустрічну позовну заяву ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" на підставі пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України вона може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" залишено без задоволення. Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 03 березня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зустрічний позов відповідач подав лише у лютому 2020 року та не порушував питання про поновлення пропущеного строку на його подання. Відповідач не зазначив у зустрічній позовній заяві поважних причин пропуску цього строку. Зустрічний позов не є взаємопов`язаним із первісним позовом. Підстави і предмет позовів є різними. Спільний їх розгляд в одному провадженні є недоцільним, адже одночасний розгляд таких позовних вимог значно розширює коло обставин, які підлягають доказуванню, що може призвести до необхідності залучення нових учасників процесу, порушення строків розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права тапорушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду із первісним позовом.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Богодухівського районного суду Харківської області.

16 вересня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій

не звернули увагу на те, що строк для подання зустрічного позову товариством не порушено. Зустрічний позов безпосередньо пов`язаний

із первісним позовом. Зустрічний позов обґрунтовано наявністю спору між ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" та ОСОБА_1 як фізичною особою. Задоволення зустрічного позову виключає можливість задоволення первісного позову. Судом першої інстанції не було постановлено ухвалу про залучення співвідповідача (порушено частину четверту статті 51 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, зокрема, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 592/2083/15-ц (провадження

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" про витребування майна

з чужого незаконного володіння, а у лютому 2020 року

ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківського області Зайця М. М. про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників СТОВ "Братеницьке", оформленого протоколом від 05 квітня 2018 року № 2-04-2018, та складеного на його підставі акта прийому-передачі майна від 05 квітня 2018 року (т. 1 а. с. 1, 2, 171, 172).

Відповідно до статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.

Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України). Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачу встановлено строк для подання відзиву до 18 листопада 2019 року. Відповідач отримав копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі 29 жовтня 2019 року та 18 листопада 2019 року подав відзив на позовну заяву.Однак зустрічний позов відповідач подав лише у лютому 2020 року та не порушував питання про поновлення пропущеного строку на його подання. Відповідач не зазначив у зустрічній позовній заяві поважних причин пропуску цього строку, а також не надано відповідних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку.

Ураховуючи вказане, суди обґрунтовано зазначили, що ТОВ "АГРО-ТЕХНОЛОДЖИ" пропустило строк на подання зустрічного позову, оскільки відповідач, ознайомившись зі змістом первісного позову, зокрема його підставами, мав можливість подати зустрічний позов про оскарження відповідного рішення у встановлений строк. Однак таким правом

не скористався та поважних причин пропуску строку на подання зустрічного позову не навів.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 (провадження № 12-65гс19) зазначено, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах. Вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що первісні та зустрічні вимоги випливають із різних за своєю правовою природою правовідносин, оскільки первісний позов передбачає захист права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно шляхом скасування рішень державного реєстратора, виданого нотаріусом свідоцтва та витребування спірного майна на його користь, натомість предметом зустрічного позову є оскарження рішення загальних зборів учасників юридичної особи (СТОВ "Братеницьке") та складеного на його підставі акта приймання-передачі майна. Крім того, з підстав зустрічного позову вбачається, що фактично спір виник між ТОВ "Агро-Технолоджи" та СТОВ "Братеницьке", оскільки оскаржується рішення загальних зборів його учасників.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те,

що зустрічний позов не є взаємопов`язаним із первісним позовом, оскільки підстави і предмет позовів є різними, а також одночасний розгляд таких позовних вимог значно розширює коло обставин, які підлягають доказуванню, що може призвести до необхідності залучення нових учасників процесу, порушення строків розгляду справи.

Подібні висновки зазначені в ухвалі Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 765/5731/18 (провадження № 61-47201ск18) та постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 686/32337/19 (провадження № 61-14738св20).

Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про наявність правових підстав для повернення зустрічної позовної заяви.

Щодо доводів про неприйняття судом першої інстанції ухвали про залучення співвідповідача (порушення частини четвертої статті 51 ЦПК України)

Верховний Суд зазначає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (подібні висновки, які є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц;

від 20 квітня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року в справі 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року в справах № 570/3439/16-ц

та № 372/51/16-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 910/7122/17).

Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмета позову та залучення співвідповідача у справі - державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області Зайця М. М.

Відповідно до частини четвертої статті 51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За частинами п`ятою, шостою статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Установлено, що протокольно, із занесенням до журналу судового засідання від 29 січня 2020 року, долучено до матеріалів справи уточнені позовні вимоги та залучено до участі у справі як співвідповідача державного реєстратора Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області

Зайця М. М. (т. 1 а. с. 117-118).

Таким чином, заяву, зокрема, про залучення співвідповідача у справі було розглянуто відповідно до статей 258, 259 ЦПК України шляхом постановлення ухвали, яка занесена до протоколу судового засідання, а тому доводи про порушення частини четвертої статті 51 ЦПК України є безпідставними.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України" та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.