розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня

2020 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів:

Нежури В. А., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

1. ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 21 вересня 2007 року між ОСОБА_1

та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № К2S4GK00260079, відповідно

до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі

112 932,00 доларів США, строком до 20 вересня 2027 року, а остання зобов`язалася в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у сумі та на умовах, що передбачені законом.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором № К2S4GK00260079 21 вересня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки: № К2S4GK00260079/1, № К2S4GK00260079/2, № К2S4GK00260079/3 та № К2S4GK00260079/4 (а. с. 1, 2, т. 1).

ОСОБА_1 належним чином не виконувала своє кредитне зобов`язання,

у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 82 034,25 доларів США (1 880 225,03 грн), що складається із: заборгованості за кредитом

у розмірі 74 026,30доларів США; заборгованості за відсотками

за користування кредитом - 4 067,21 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 23,96 доларів США; штрафу (фіксована частина) - 10,91 доларів США та штрафу (процентна складова) - 3 905,87 доларів США.

Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів кредитну заборгованість у розмірі 82 034,25 доларів США (1 880 225,03 грн).

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звертався до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про визнання договору поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/1, посилаючись на те, що банком порушено умови договору, та змінено відсоткову ставку без повідомлення поручителів.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 зверталась до суду із зустрічним позовом

до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5,

ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про визнання додаткової угоди

від 14 липня 2010 року № 1/1-1 до договору від 21 вересня 2007 року

№ К2S4GK00260079 недійсною та визнання дій протиправними.

Зустрічний позов мотивовано тим, що пункт 13 договору поруки чітко передбачає, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки

за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Проте банк самостійно змінив відсоткову ставку

за кредитним договором з 25 листопада 2008 року з 11,04 % до 13,08 %

та з 14 липня 2010 року з 13,08 % на 12,58 %. Крім того про факт заборгованості та про погіршення фінансового стану боржника, банк поручителя не повідомляв.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати додаткову угоду від 14 липня 2010 року № 1/1-1 до договору

від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079 про новий розмір річної відсоткової ставки 12,58 % недійсною та зобов`язати здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року

№ K2S4GK00260079 за відсотковою ставкою 11,04 % та зарахувати отриману від ОСОБА_1 14 червня 2010 року різницю за відсотками, яка виникла внаслідок одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом

на погашення тіла кредиту;

визнати протиправними дії АТ КБ "ПриватБанк" щодо підвищення

в односторонньому порядку відсотків у розмірі 13,08 % за користування кредитом з 25 листопада 2008 року та зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079 за відсотковою ставкою

11,04 % та зарахувати отриману від ОСОБА_1 25 листопада 2008 року різницю за відсотками, яка виникла внаслідок одностороннього збільшення відсоткової ставки за кредитом на погашення тіла кредиту;

визнати протиправними діями АТ КБ "ПриватБанк" щодо здійснення нарахування та стягнення послуг банку - плати винагороди банку в доларах США відповідно до пункту 7.1 кредитного договору від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079 з урахуванням щомісячної вартості винагороди банку

у період сплати у розмірі 0,29 % від суми виданого кредиту еквівалентному 469 650,00 грн, що дорівнює 1 362,00 грн і зараховувати ці кошти

на погашення тіла кредиту;

визнати протиправними та скасувати усі штрафні санкції, які виникли через неправомірні дії АТ КБ "ПриватБанк" по збільшенню відсоткової ставки

за користування кредитними коштами кредитного договору від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079, а стягнуті неправомірно суми штрафних санкцій зарахувати на погашення тіла кредиту.

У березні 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зверталися до суду із зустрічними позовами до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання договорів поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/2,

№ K2S4GK00260079/3 та № K2S4GK00260079/4 припиненими, посилаючись на те, що банком порушено умови договору, та змінено відсоткову ставку без повідомлення поручителів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 31 грудня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість

за кредитним договором у розмірі 23 977,06 доларів США та 1 360,04 грн,

у тому числі 23 737,11 доларів США за основним боргом, 239,95 доларів США за процентами, 751,31 грн пені за прострочення процентів, 358,73 грн пені

за прострочення основного боргу, 250,00 грн штраф за порушення строків платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання додаткової угоди недійсною, визнання протиправними

та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано договір поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/4

на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079, укладеним між

АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 припиненим.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано договір поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/2

на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079, укладеним між

АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 припиненим.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано договір поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/1

на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079, укладеним між

АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 припиненим.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою задоволено.

Визнано договір поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/3

на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079, укладеним між

АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 припиненим.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь банку, у розмірі, який визначений експертним висновком.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання додаткової угоди недійсною, визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив із того, що позивач із цими вимогами звернулась із пропуском позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк"

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3

та ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції виходив із того, що відбувалось підвищення відсотків та збільшення обсягу відповідальності поручителя, проте поручителів про

це не було повідомлено та відповідні зміни до договору поруки

не вносилися.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції у частині позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками пені та штрафу, банк звертався до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного судувід 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня

2020 року у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом

ОСОБА_3 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання договору поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/1 припиненим, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ"ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, про визнання додаткової угоди № 1/1-1 від 14 липня 2010 року до договору від 21 вересня 2007 року

№ K2S4GK00260079/1, визнання дій протиправними, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання договору поруки від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079/3 припиненим залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь банку, у розмірі, яка визнана експертним висновком.

На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим

в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,

АТ КБ "ПриватБанк", просить скасувати судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № K2S4GK00260079 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог

АТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції

не враховані висновки Верховного Суду, які містяться у постанові

від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження

№ 61-47655св18) та безпідставно посилався на висновок експерта, який суперечить матеріалам справи і є неналежним доказом.

АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що до матеріалів справи доданий належний та допустимий доказ на підтвердження факту й розміру заборгованості

за кредитним договором, а саме: детальний розрахунок заборгованості

за кредитом із зазначенням розміру відсоткової ставки, сум нарахувань

за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо за відсотками, пені, тілу кредиту; суми нарахувань за кожним з видів зобов`язань, у тому числі - накопичувальним порядком.

В розрахунку заборгованості відображено покроково всі дати, в яких була зміна в кредитній угоді, а саме нарахування відсотків, пені та клієнтських погашень.

АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не зазначають з яких підстав має місце розбіжність між висновками експертів та розрахунком, наданим банком, з урахуванням ставки 11,04 % та яким чином за одним договором має місце три різні розрахунки, наданих експертами.

Разом із цим, зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнятий до уваги розрахунок, виконаний експертами не на виконання ухвали суду, а який наданий на підставі адвокатського звернення, у зв`язку із цим, на думку

АТ КБ "ПриватБанк" такий висновок експерта є неналежним доказом.

На думку АТ КБ "ПриватБанк" не враховані надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено

до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7, зазначала, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 07 лютого 2018 року № 18760/17-45 заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк"

за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К284СК00260079,

що був укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, з урахуванням фактично здійснених платежів позичальника на користь банку, станом

на кінець дня 18 червня 2015 року становила 35 730,05 доларів США, у тому числі 34 902,50 доларів США за основним боргом, 827,55 доларів США

за процентами, а також 3 337,71 грн за неустойкою, у тому числі 1 661,25 грн пеня за простроченими процентами, 1 426,46 грн пеня за прострочення основного боргу та 250,00 грн штраф (фіксована частина).

У зв`язку із тим, що зазначена експертиза проводилася по змінними відсотковим ставкам, а саме початкова 11,04 % річних, з 15 квітня 2009 року - 13,08 % до 18 червня 2015 року. Після того, як сам АТ КБ "ПриватБанк" змінило річну ставку на 11,04 %, цю інформацію банк не спростовував та сам підтверджував у касаційній скарзі.

Тому просили провести додаткову експертизу та здійснити два окремих розрахунки по ставці 11,04 % (окремо) та другий розрахунок

із застосуванням змінами процентних ставок, а саме: 11,04 %, 13,08 % та 12,58 % (ця ставка не враховувалася у вказаній експертизі).

У висновку експертів, за результатами проведення додаткової комісійної економічної експертизи від 10 липня 2019 року № 17643/18-71/17644/18-72 зазначається, по ставкам 11,04 %, 13,08 % та 12,58 %:

сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К2840К00260079, що був укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, а також додатковими угодами

до цього договору від 15 квітня 2009 року № 1 та від 14 липня 2010 року

№ 1/1-1, станом на момент звернення з позовом до суду на кінець дня

18 червня 2015 року становила 32 424,30 доларів США та 2 987,66 грн, у тому числі 31 773,25 доларів США за основним боргом, 651,05 доларів США

за процентами, 1 898,28 грн пеня за прострочення процентів, 839,38 грн пеня за прострочення основного боргу, 250,00 грн штраф за порушення строків платежів по ставці 11,04 %: що умовна сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" за спірним кредитним договором

та додатковими угодами, станом на момент звернення з позовом до суду

на кінець дня 18 червня 2015 року становила 23 895,56 долара США

та 1 126,96 грн, у тому числі 23 685,24 доларів США за основним боргом, 210,33 доларів США за процентами, 659,42 грн пеня за прострочення процентів, 217,54 грн пеня за прострочення основного боргу, 250,00 грн штраф за порушення строків платежів.

У зв`язку із тим, що у наданих розрахунках до експертизи було виявлено розбіжність у сумі виданого кредиту, тобто згідно документів видано було кредиту в сумі 93 000,00 доларів США, а в експертизі зазначається

сума 97 824,86 доларів США та на вказану різницю відсутні будь які документи щодо видачі даних коштів (дані про фактичне отримання).

08 листопада 2019 року під час судового засідання були допитані судові експерти, а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на питання звідки була взята сума 97 824, 86 доларів США, повідомили, що дана сума була взята із розрахунків, які були надані АТ КБ "ПриватБанк". Проте, будь-яких підтверджуючих документів про отримання відповідачем на суму

97 824, 86 доларів США кредиту, в матеріалах справи відсутні,

а в матеріалах справи наявна лише заява на видачу готівки від 21 вересня 2007 року № 1 на суму 93 000,00 доларів США.

Сума розбіжності становить 4 824,86 доларів США - це грошові кошти, які були сплаченні ОСОБА_1, як страхові платежі на підтвердження чого суду були надані платіжні доручення, де призначення платежу зазначається "кошти для оплати страхового платежу", а не як видача кредиту, хоча

у розрахунках банку зазначається зворотна інформація (без будь яких підтверджуючих документів).

Тобто в день коли ОСОБА_1 вносила грошові кошти за оплату страхових платежів, у цей же день АТ КБ "ПриватБанк" незаконно нараховував

як кредит отриманий ОСОБА_1, однак готівку вона не отримувала,

а навпаки сама сплачувала власні кошти за страхові платежі.

Також, на підтвердження вказаного, на вимогу суду, АТ КБ "ПриватБанк" надав меморіальні ордери, з яких вбачається, що 19 вересня 2008 року ОСОБА_1 вносить на рахунок АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 537,48 доларів США - де призначення "кошти для оплати страхового платежу". Далі, цього ж дня, АТ КБ "Приват банк" видав меморіальний ордер від 19 вересня

2008 року за яким перераховує отриманні від ОСОБА_1 грошові кошти

до ЗАО "Игострах" у якому призначення платежу значиться "страх. премія ОСОБА_1 по дог. страхован. майна без НДС за рах. кред. лінії

від 21 вересня 2007 року № К284СК00260079" і так на суму 4 824,86 доларів США.

Клопотання про проведення додаткової економічної експертизи, представником заявлялося у судовому засіданні, але ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2020 року було залишено без задоволення.

У зв`язку із цим була проведена повторна експертиза за адвокатським зверненням відповідно до статті 106 ЦПК України, де просили здійснити перерахунок кредиту на фактично отриману суму 93 000,00 доларів США, без врахування грошових коштів, які сплаченні ОСОБА_1 у сумі

4 824,86 доларів США.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № К2S4GK00260079, відповідно до умов якого банк надав

ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 112 932,00 доларів США зі сплатою 0,92 % відсотків на місць на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 20 вересня 2027 року, а ОСОБА_1 зобов`язалася у порядку

та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у сумі та на умовах, що передбачені законом.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором № К2S4GK00260079 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

і ОСОБА_5 були укладені договори поруки від 21 вересня 2007 року:

№ К2S4GK00260079/1, № К2S4GK00260079/2, № К2S4GK00260079/3

та № К2S4GK00260079/4.

20 квітня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

із повідомленням про заборгованість, що підтверджується копією реєстру № 7894 та копією фіскального чеку.

ОСОБА_1 умов договору належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Для стягнення заборгованості, у липні 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з цим позовом.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу від 07 лютого 2018 року № 18760/17-45,

за висновком якої було встановлено, що наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитом, за процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконанню зобов`язань за договором, штрафу (фіксована частина), штрафу (процентна складова) позичальника ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" станом на 18 червня 2015 року,

з урахуванням вимог чинного законодавства України, не відповідає умовам укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" на ОСОБА_1 кредитного договору від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079 розрахунковим документам щодо видачі та погашенню кредиту за вказаним кредитним договором;

метод нарахування банком процентів за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079 не відповідає вимогам чинного законодавства України; розрахунки пені саме в іноземній валюті згідно кредитного договору від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, що був укладений між АТ КБ ПриватБанк" та ОСОБА_1, не відповідають нормам чинного законодавства України;

нарахована АТ КБ "ПриватБанк" щомісячна комісія в розмірі 0,29 % від суми наданого кредиту за надання фінансового інструменту за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, що був укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, не відповідає нормам чинного законодавства України; заборгованість ОСОБА_1 перед

АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 21 вересня 2007 року

№ К2S4GK00260079, що був укладений між АТ КБ "ПриватБанк"

та ОСОБА_1, з урахуванням фактично здійснених платежів позичальника на користь банку, станом на кінець дня 18 червня 2015 року становила

35 730,05 доларів США, у тому числі 34 902,50 доларів США за основним боргом, 827,55 доларів США за процентами, а також 3 337,71 грн

за неустойкою, у тому числі 1 661,25 грн пеня за простроченими процентами, 1 426,46 грн пеня за прострочення основного боргу

та 250,00 грн штраф (фіксована частина);

не видається за можливе визначити реальну процентну ставку

та здорожчання кредиту за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк";

кредитний договір від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079 не містить інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту, як це вимагається пунктом 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"

та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) ;

кредитний договір від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079 не містить графіку платежів, як це передбачено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) (а. с. 213-225, т. 4).

Відповідно до висновків призначеної судом додаткової комісійної економічної експертизи від 10 липня 2019 року

№ 17643/18-71/17644/18-72-1 сума заборгованості ОСОБА_1 перед

АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 21 вересня 2007 року

№ К2S4GK00260079, що був укладений між АТ КБ "ПриватБанк"

та ОСОБА_1, а також додатковими угодами до цього договору

від 15 квітня 2009 року № 1 та від 14 липня 2010 року № 1/1-1, станом

на момент звернення з позовом до суду на кінець дня 18 червня 2015 року становила 32 424,30 доларів США та 2 987,66 грн, у тому числі

31 773,25 доларів США за основним боргом, 651,05 доларів США

за процентами, 1 898,28 грн пеня за прострочення процентів, 839,38 грн пеня за прострочення основного боргу, 250,00 грн штраф за порушення строків платежів.

Умовна сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк"

за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, без урахування додаткових угод до цього договору від 15 квітня 2009 року № 1 та від 14 липня 2010 року №1/1-1, станом на момент звернення з позовом до суду на кінець дня 18 червня 2015 року становила 23 895,56 доларів США та 1 126,96 грн, у тому числі 23 685,24 доларів США за основним боргом, 210,33 доларів США за процентами, 659,42 грн пеня за прострочення процентів, 217,54 грн пеня за прострочення основного боргу, 250,00 грн штраф за порушення строків платежів.

Нарахування АТ КБ "ПриватБанк" відсотків за кредитом за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, не відповідає умовам цього договору, з урахуванням норм чинного законодавства, наведених у дослідженні. Не видається за можливе визначити реальну процентну ставку та здорожчання кредиту за кредитним договором

від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, через відсутність у справі необхідної для цього інформації та незадоволення відповідного клопотання експертів. Кредитний договір від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 вважається фінансовим інструментом. Нарахування АТ КБ "ПриватБанк" процентної ставки прострочення у розмірі 34,20 % у період з 20 жовтня 2009 року по 18 червня 2015 року не відповідає умовам кредитного договору від 21 вересня

2007 року № К2S4GK00260079.

АТ КБ "ПриватБанк" проводилось нарахування процентів за підвищеною процентною ставкою на прострочену заборгованість у розрахунку заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року

№ К2S4GK00260079 (який був поданий разом із позовною заявою

АТ КБ "ПриватБанк" у справі № 369/7147/15-ц), без відображення у ньому загального розміру нарахування таких процентів за підвищеною процентною ставкою. У розрахунку АТ КБ "ПриватБанк" щодо заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2007 року

№ К2S4GK00260079 станом на день подання позовної заяви 18 червня

2015 року в колонці 9 не відображено жодної суми нарахування процентів

за підвищеною процентною ставкою на прострочену заборгованість.

Згідно із висновком експертів за результатами проведення судової економічної експертизи у цивільній справі № 369/7147/15-ц від 05 жовтня 2020 року № 17176/20-71/17177/20-72, який зроблений на підставі адвокатського звернення адвоката Приймака О. Ю., умовна сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 21 вересня 2007 року № К2S4GK00260079, що був укладений між перед АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, станом на момент звернення із позовом до суду на кінець дня 18 червня 2015 року розрахунково становить: (по відсотковій ставці 11,04 %) всього 23 977,06 доларів США

та 1 360,04 грн, у тому числі 23 737,11 доларів США за основним боргом, 239,95 доларів США за процентами, 751,311 грн пеня за прострочення процентів, 358,73 грн пеня за прострочення основного боргу, 250,00 грн штраф за порушення строків платежів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодозастосуваннянорми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 626 та статті 627 ЦК України договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента

та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо

це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник

не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановивши те, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк", у розмірі, яка визначена експертним висновком.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експертизи щодо розміру заборгованості за кредитним договором, який був врахований судами попередніх інстанцій, є неналежним доказом дійсної кредитної заборгованості, а також про те, що судами першої та апеляційної інстанції

не враховані надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Частинами першою та другою статті 76 ЦПК України встановлено,

що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений

на його замовлення (частина перша статті 106 ЦПК України).

Згідно із частиною другою статті 133 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

З матеріалів справи вбачається, що представник АТ КБ "ПриватБанк" був присутнім у судовому засіданні під час дослідження наданого експертного висновку.

Клопотань щодо проведення додаткової експертизи представник

АТ КБ "ПриватБанк" не заявляв.

Інших висновків експертів, які б спростовували вказаний експертний висновок матеріали справи не містять.

Доводи банка про неврахування у висновку збільшення суми основного боргу на суму сплати страхових платежів відповідно до договору страхування майна та договору особистого страхування відповідача, спростовуються матеріалами справи, в яких наявні належним чином завіренні копії платіжних доручень про внесення страхових платежів

ОСОБА_1 за договорами страхування через касу АТ КБ "ПриватБанк",

де призначення платежу зазначається "кошти для оплати страхового платежу по договору від 21 вересня 2007 року ГЧК284СК00056130 та кошти для оплати страхового платежу по договору від 21 вересня 2007 року 1МК284СК00056131".

У зв`язку із цим, відповідач самостійно виконала свої зобов`язання

за договорами страхування і позивач не мав права нараховувати і надавати кредит на грошові кошти відповідача, який власно вносив свої грошові кошти (а. с. 187-197, т. 5).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої

та апеляційної інстанцій, а тому, колегія суддів вважає, що суди першої

та апеляційної інстанцій всебічно і повно з`ясували обставини справи, дали об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам

та обґрунтовано дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі

№ 760/7792/14-ц (провадження № 61-47655св18), на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою

до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду