розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2022 року у складі судді Кошеля Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В.,

Лапчевської О. Ф.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", товариства з обмеженою відповідальністю "2х2 Фінанс" про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення сторін в первинний стан.

Позовну заяву мотивовано тим, що 04 квітня 2008 року між ним та

ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 16 000 доларів США, строком до 04 квітня 2023 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня між ним, ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна позивачу та ОСОБА_2 на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

24 квітня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "Фастлайн Капітал" укладений договір № GL3N217255 про відступлення прав вимоги за кредитним договором. 21 жовтня 2020 року між ТОВ "Фастлайн Капітал" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений договір № GL3N217255-1/2 про відступлення прав вимоги.

13 вересня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 28 серпня 2021 року ТОВ "Діджи Фінанс" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу ТОВ "2х2 Фінанс".

Позивач зазначає, що відповідач не повідомив його та ОСОБА_2 про свій намір укласти договір купівлі-продажу квартири, чим позбавив позивача можливості висловити свій намір купити предмет іпотеки. Відповідачем не було узгоджено ціну предмету іпотеки. ТОВ "Діджи Фінанс" не направляло на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яких повідомлень, тому приватний нотаріус не мав законних підстав для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно за відповідачем ТОВ "2х2 Фінанс". Також позивач вважає, що приватним нотаріусом не було перевірено правильність розрахунку розміру заборгованості.

Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати рішення приватного нотаріуса Пономарьова Д. В. від 28 серпня 2021 року, індексний номер 60059263, про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "2х2 Фінанс"; визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 28 серпня 2021 року, укладений між відповідачами, та застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню реституцію з поверненням реєстрації квартири у попередній стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2021 року, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "2x2 Фінанс".

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28 серпня 2021 року, укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "2х2 Фінанс" відносно квартири АДРЕСА_1 та застосовано наслідки недійсного правочину, шляхом скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "2x2 ФІНАНС".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги відповідача

від 13 січня 2021 року про усунення порушень основного зобов`язання, направлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", не містять відомостей про спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, намір укласти договір купівлі-продажу, про вартість майна, за якою мало відбуватися зарахування вимог, з урахуванням того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна, повідомлення не містило. Також при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу порушено положення статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та статті 38 Закону України "Про іпотеку", внаслідок чого порушено право позивача щодо реалізації своїх прав при відчуженні іпотечного майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про застосування наслідків недійсного правочину, шляхом скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за

ТОВ "2x2 Фінанс", та ухвалено нове про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів подання ТОВ "Діджи Фінанс" приватному нотаріусу разом із заявою про державну реєстрацію документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем

ОСОБА_2 письмової вимоги іпотекодержателя. Матеріали справи містять докази отримання вимоги про усунення порушень лише ОСОБА_1, але не ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції вважав, що недотримання іпотекодержателем вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) щодо належного надсилання іпотекодавцю ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя та є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, укладеного кредитором із

ТОВ "2х2 Фінанс".

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції про застосування двосторонньої реституції шляхом повернення реєстрації квартири у попередній стан, оскільки може мати місце лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, однак позивач не є стороною оспорюваного правочину. Також апеляційний суд не погодився із висновком місцевого суду про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки вважав, що звернення стягнення відбулося після втрати чинності указаного Закону (21 квітня 2021 року).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі ТОВ "Діджи Фінанс" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 27 травня 2015 року у справі № 6-58цс15, від 21 листопада 2018 року у справі № 640/17931/16-ц,

від 25 січня 2023 року у справі № 760/34680/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що звернення стягнення відбулося не у примусовому, а добровільному порядку, тому Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на спірні правовідносини не розповсюджується. Товариство надало приватному нотаріусу усі необхідні документи для вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, а тому висновки судів є помилковими.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 27 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами фактичні обставини справи

04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 16 000 доларів США, строком до 04 квітня 2023 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору, цього ж дня між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна позивачу та ОСОБА_2 на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 5.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частини, у випадку порушення іпотекодавцем(ями) будь-яких зобов`язань за цим договором або якщо гарантії та запевнення, надані іпотекодержателю, не відповідають дійсності.

Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

24 квітня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "Фастлайн Капітал" укладений договір № GL3N217255 про відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

21 жовтня 2020 року між ТОВ "Фастлайн Капітал" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладений договір № GL3N217255-1/2 про відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

13 січня 2021 року ТОВ "Діджи Фінанс" надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення-вимогу, у якій зазначено, що ТОВ "Діджи Фінанс" є новим кредитором за договором кредитним договором, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, розмір якої станом на день відступлення права вимоги становить 19 546,72 доларів США, що еквівалентно 528 029,22 грн. Також у вказаному листі ТОВ "Діджи Фінанс" зазначено вимогу усунути порушення умов кредитного договору та попередження, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-денного строку новий кредитор реалізує процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, встановленому статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку" (а. с. 53, 133-134, т. 1).

На підтвердження відправлення таких листів, товариством надано копію реєстру цінних поштових відправлень від 18 січня 2021 року, де за номерами 18, 19 зазначено ім`я та адреса реєстрації позивача та ОСОБА_2 (а. с. 137-139, т. 1).

Згідно з інформації про статус поштового відправлення відправника ТОВ "Діджи Фінанс" адресату ОСОБА_1 вручено поштове відправлення 20 січня 2021 року (штрих код 0500353439793) (а. с. 140, т. 1). Доказів вручення такого повідомлення ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

28 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ "Діджи Фінанс" заперечення на повідомлення-вимогу про усунення порушення за кредитним договором № 286/П/33/2008/840, у яких заперечував розмір заборгованості та повідомив про готовність провести звірку розрахунків за кредитним договором, починаючи з дати його укладення (а. с. 54, т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № 283942628 від 10 листопада 2021 року, сформованої адвокатом Нищенко С. І., з 25 серпня 2021 року квартира

АДРЕСА_1 перебуває у власності ТОВ "2х2 Фінанс" на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Пономарьовою Д. В. (а. с. 63, т. 1)

Згідно з пунктом 2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 серпня 2021 року, укладеного між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "2х2 Фінанс", продавець стверджує, що за 30 (тридцять днів) до укладання цього договору письмово повідомлено чином, передбаченим діючим законодавством України, іпотекодавця про намір іпотекодержателя укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки.

Пунктом 3 цього договору визначено, що іпотекодержатель був повідомлений нотаріусом про його відповідальність перед такими особами за відшкодування збитків у випадку неповідомлення у встановлений законом строк осіб та іпотекодавця про свій намір укласти цей договір (а. с. 141-144, т. 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення, або особиста доставка на адресу іпотекодавця.

За змістом статті 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Судами установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Діджи Фінанс" не виконало вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку", належним чином не повідомило іпотекодавця ОСОБА_2 про наявність порушень основного зобов`язання та про намір у разі неусунення цих порушень звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідачем ТОВ "Діджи Фінанс" надано до суду копії повідомлення-вимог на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, реєстру цінних поштових відправлень від 18 січня 2021 року, де за номерами 18, 19 зазначено ім`я та адреса реєстрації позивача та третьої особи, та роздруківку трекінгу поштового відправлення (штрих код 0500353439793), який відповідає номеру 18, тобто підтверджує отримання повідомлення вимоги лише ОСОБА_1, але не ОСОБА_2

Суди правильно вважали, що недотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю ОСОБА_2 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Установивши, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 28 серпня 2021 року був укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "2х2 Фінанс" з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203, статті 215 ЦК України.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня2015 року № 1127 (1127-2015-п) (далі - Порядок № 1127), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

На момент укладення оскарженого договору, іпотекодержатель не надав приватному нотаріусу, який вчиняв реєстраційну дію щодо спірного майна, всі необхідні документи, передбачені пунктом 61 Порядку № 1127, зокрема документа, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання ОСОБА_2 письмової вимоги іпотекодержателя,

а тому приватний нотаріус не мав правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності за новим власником.

Доводи касаційної скарги про те, що іпотекодержателем були надані усі документи для здійснення реєстраційних дій спростовується наведеним вище та не узгоджується з матеріалами справи. Зокрема, матеріали справи не містять даних про отримання іпотекодавцем ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання (штрих код поштового відправлення 0500353439440).

Доводи касаційної скарги про те, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки звернення стягнення відбулося не у примусовому, а добровільному порядку помилкові.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку"звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, Закон України "Проіпотеку" (898-15) прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження

в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Отже, доводи касаційної скарги про добровільне звернення стягнення на предмет іпотеки є помилковими.

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України

"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті" міститься у постановах

Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року

у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2022 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.