розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року у складі судді Аксьонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового представництва Міністерства оборони України 615 про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Військового представництва Міністерства оборони України 615 від 06 травня 2021 року № 89 його було прийнято на посаду інженера 615 військового представництва Міністерства оборони України.

Після оголошення в Україні воєнного стану, він, як і інші цивільні працівники, переведений на дистанційний режим роботи. Наказом Військового представництва Міністерства оборони України 615 від 16 березня 2022 року № 67 його було звільнено на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вважав, що звільнення відбулося незаконно, оскільки він працював на умовах безстрокового трудового договору, а у день звільнення йому не було вручено копію наказу та трудову книжку.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Військового представництва Міністерства оборони України 615 від 16 березня 2022 року № 67; поновити його на посаді провідного інженера з 16 березня 2022 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2023 року замінено первісного відповідача у справі - Військове представництво Міністерства оборони України 615 на належного відповідача - Міністерство оборони України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося відповідно до трудового законодавства України, оскільки Порядком заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами передбачена можливість зайняття цивільними особами військових посад виключно у мирний час, а з початком збройної агресії російської федерації проти України така можливість припинилася, тому позивача законно звільнено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки тому, що на час його звільнення посада, яку він займав, залишалася вакантною, не зайнятою військовослужбовцем, у той час, як його приймали на роботу "до комплектування посади військовослужбовцем".

Суд першої інстанції не надав правової оцінки невчасному розрахунку з ним.

Роботодавець не виконав обов`язку з працевлаштування звільненого працівника, не запропонувавши вакантні посади при звільненні.

Вважає, що суди ухвалили судові рішення щодо особи, незалученої до розгляду справи - 615 військового представництва Міністерства оборони України. Він заявляв клопотання, після заміни відповідача у справі, про залучення вказаної особи у якості третьої особи, проте судом було безпідставно відмовлено.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

19 лютого 2024 року до Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду надійшов відзив Міністерства оборони України на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені у статті 183 ЦПК України.

Згідно із частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Ураховуючи наведене, а також те, що до відзиву Міністерства оборони України не долучено належних документів про надіслання (надання) його копії позивачу, поданий відзив підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Колегія суддів не може взяти до увагу надану квитанцію з поштової установи про надіслання листа ОСОБА_1, оскільки вона не містить ні опису вмісту такого листа, ні адреси одержувача.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

25 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом 615 військового представництва Міністерства оборони України від 06 травня 2021 року № 89 ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного інженера (посада військовослужбовця) на період до призначення офіцера на цю посаду.

З огляду на копію наказу начальника 615 військового представництва Міністерства оборони України Мертвиченка Д. від 16 березня 2022 року № 67 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Підставою прийняття вказаного наказу була заява ОСОБА_1 від 02 квітня 2021 року, в якій він просив прийняти його на роботу на посаду провідного інженера (посада військовослужбовця) на період до призначення офіцера на цю посаду. При призначенні офіцера на цю посаду, він зобов`язався її звільнити.

З метою комплектування військових посад 615 військового представництва Міністерства оборони України військовослужбовцями Збройних Сил України, з урахуванням введення в країні воєнного стану, на посаду провідного інженера, яку обіймав ОСОБА_1, наказом начальника 615 військового представництва Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 17 березня 2022 року № 68 призначено військовослужбовця Збройних Сил України - майора ОСОБА_2 та з 17 березня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

27 квітня 2022 року позивачу було направлено лист з пропозицією з`явитися до 615 військового представництва Міністерства оборони України для отримання трудової книжки під підпис.

17 травня 2023 року ОСОБА_1 отримав витяг з наказу про звільнення та трудову книжку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також ОСОБА_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною першою статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статтею 5 Закону України "Про Збройні Сили України" встановлено, що особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Порядок заміщення військових посад цивільними особами в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України встановлюється їх керівниками.

Порядок заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) (далі - Порядок) затверджений наказом Міністерства оборони України від 29 травня 2017 року № 292 (z0747-17) .

Пунктом 2 розділу І Порядку встановлено, що у Збройних Силах України в мирний час можуть заміщатися цивільними особами окремі військові посади, які включені у Тимчасовий перелік військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами, у тому числі посади, укомплектовані військовослужбовцями-жінками, на період їх відпусток у зв`язку з вагітністю та пологами, а також посади, укомплектовані військовослужбовцями на період їх відпусток по догляду за дитиною.

Заміщення окремих військових посад здійснюється на умовах строкового трудового договору, який укладається з працівником командирами (начальниками) військових частин, закладів, установ та організацій, у штатах яких перебувають посади, що можуть підлягати заміщенню (пункт 1 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку передбачено, що строк дії строкового трудового договору з працівниками, які заміщують вакантні військові посади, визначається до призначення на цю посаду військовослужбовця.

Встановивши, що трудові відносини, які виникли між сторонами, мають строковий характер, оскільки Порядок заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) виключає можливість укладення безстрокових трудових договорів з цивільними особами, на посаду, яку займав позивач 17 березня 2022 року було призначено військовослужбовця Збройних Сил України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки при його звільненні 615 військовим представництвом Міністерства оборони України не було порушено його трудових прав.

При цьому, підставою прийняття ОСОБА_1 на вказану посаду була його заява від 02 квітня 2021 року, в якій він просив прийняти його на роботу на посаду провідного інженера (посада військовослужбовця) на період до призначення офіцера на цю посаду. При призначенні офіцера на цю посаду, він зобов`язався її звільнити.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що при звільненні йому не були запропоновані вакантні посади є необґрунтованими, оскільки Порядком передбачена можливість зайняття цивільними особами військових посад виключно у мирний час. Тому, у роботодавця був відсутній обов`язок пропонувати йому вакантні посади.

Посилання заявника на те, що на час його звільнення посада, яку він займав, не була укомплектована військовослужбовцем, тому строк дії трудового договору не завершився, є безпідставним, оскільки позивача було звільнено 16 березня 2022 року, а 17 березня 2022 року до виконання обов`язків на цій посаді приступив військовослужбовець Збройних Сил України - майор ОСОБА_2 . Тобто, очевидним є той факт, що позивача було звільнено через зайняття посади останнім, а його посилання на звільнення до комплектування посади, є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Суд апеляційної інстанції належно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, які є аналогічними з доводами його касаційної скарги про те, що роботодавець не видав йому трудову книжку в день звільнення, вказавши, що відповідальність за невчасну видачу копії наказу (розпорядження) про звільнення та трудової книжки наступає виключно за наявності вини роботодавця.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, всю територію міста Києва було віднесено до переліку територій, на яких велися бойові дії, а саме з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Крім того, з листа Державного підприємства "Антонов" від 12 серпня 2022 року № 402/6433-22 вбачається, що по підприємству було нанесено ракетно-бомбові удари, а саме по майданчику № 1 (місцезнаходження 615 військового представництва Міністерства оборони України) у період з 03 по 04 березня 2022 року, з 13 по 14 березня 2022 року, 18 березня 2022 року, з 21 по 23 березня 2022 року, 27 березня 2022 року.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані обставини об`єктивно свідчать про неможливість виконання відповідачем покладених на нього трудовим законодавством обов`язків щодо видачі копії наказу про звільнення та трудової книжки у встановлений законом строк з причин, які від нього не залежали. У найкоротший строк відповідачем були вчинені дії щодо виплати позивачу заробітної плати при звільненні, повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, що виключає можливість настання відповідальності, передбаченої статтями 117, 235 КЗпП України.

Посилання заявника на ненадання судом першої інстанції правової оцінки невчасному розрахунку з ним, є безпідставним, оскільки він не заявляв позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, тобто відповідні вимоги не були предметом розгляду в цій справі.

Доводи заявника про те, що суди ухвалили судові рішення щодо особи, незалученої до розгляду справи - Військового представництва Міністерства оборони України 615, є безпідставними, оскільки ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2023 року замінено первісного відповідача у справі - Військове представництво Міністерства оборони України 615 на належного відповідача - Міністерство оборони України, з посиланням на те, що 615 військове представництво не є окремою юридичною особою, відповідно, не може бути учасником справи.

Отже, наведені у касаційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.