ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 128/839/19

провадження № 61-16394св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року у складі судді Бондаренко О. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав на споживчі потреби кредит у розмірі 69 300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Кредит надавався на 5 років з терміном остаточного погашення не пізніше 29 травня 2012 року.

Цього самого дня на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого банку було передано в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, які належали позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а також на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року у справі № 2-1822/2011, що набрало законної сили, позов прокурора в інтересах АТ "Ощадбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2007 року у розмірі 62 852,07 доларів США.

Вказане рішення суду не виконане.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Банк зазначав, що потенційними спадкоємцями майна за померлим ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1, дочка - ОСОБА_2 та внуки: ОСОБА_4, та ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що за позичальником зареєстроване нерухоме майно (предмет іпотеки), 29 серпня 2018 року банк звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори з претензією № 101.20-11/812, в якій просив нотаріуса повідомити спадкоємців померлого позичальника про його кредитну заборгованість та необхідність її погашення.

04 жовтня 2018 року до банку надійшла відповідь з Вінницької районної державної нотаріальної контори від 29 вересня 2018 року за № 1956/02-14, якою державний нотаріус ОСОБА_6 повідомила, що заяву банку як кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 було отримано та зареєстровано у книзі реєстрації спадкових справ № 1310, спадкова справа № 404/2018. Однак, жодної інформації безпосередньо від спадкоємців про прийняття спадщини до банку не надходило.

Крім того, банк звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, яку ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07 березня 2019 року задоволено, витребувано із Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 404/2018.

Згідно з направлених до суду матеріалів спадкової справи № 404/2018 до майна померлого ОСОБА_3, спадкову справу заведено на підставі заяви банку від 29 серпня 2018 року № 101.20-11/812, спадкоємці відсутні.

Банк вказував, що за життя у спадкодавця ОСОБА_3 утворилася кредитна заборгованість у розмірі 67 387,95 доларів США, що станом на 22 лютого 2019 року еквівалентно 1 819 651,88 грн. Тому банк вважав, що відповідачі зобов`язані здійснити погашення боргу у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.

Посилаючись на викладене, АТ "Ощадбанк" просило суд звернути стягнення зі спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1, шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження у рахунок погашення боргу на користь банку за кредитним договором від 30 травня 2007 року у розмірі 67 387,95 доларів США.

Короткий зміст судових рішень

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року у задоволенні позову АТ "Ощадбанк" відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" залишено без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-5821св22).

Останнім заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року у задоволенні позову АТ "Ощадбанк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, проте банк звернувся до суду за захистом свого порушеного права з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявила ОСОБА_1, відповідач у справі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" задоволено частково. Мотивувальну частину заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року змінено, викладено її у редакції цієї постанови. У решті рішення районного суду залишено без змін.

Змінюючи мотивувальну частину заочного рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що банк не пропустив передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки кредитор не зобов`язаний повідомляти спадкоємців про наявність вимог щодо спадщинибезпосередньо, а таке повідомлення може бути здійснено через нотаріальну контору.

Разом з тим, банк, надіславши позичальнику дострокову вимогу про погашення кредитної заборгованості та звернувшись до суду з позовом про стягнення боргу, який заочним рішенням суду від 23 листопада 2011 року у справі № 2-1822/2011 задоволено, скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому строк виконання зобов`язання є таким, що настав. Звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. Тому, звернувшись у квітні 2019 року до суду із цим позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке перейшло до спадкоємців, банк пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявила ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову у задоволення позову банку з підстав пропущення строку позовної давності, проте у мотивувальній частині не зазначив терміну, з якого розпочинається строк позовної давності щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Ощадбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Вінницького районного суду Вінницької області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року справу за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців, за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року заяви про самовідвід суддів Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А., задоволено. Відведено суддів: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А., за їх заявою від участі у розгляді касаційної скаргиАТ "Ощадбанк" на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 рокуу справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно спадкоємців. Справу передано на повторний автоматизований перерозподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2024 року справу передано судді-доповідачеві та визначено склад колегії суддів у цій справі у зв`язку з постановленням Верховним Судом 14 лютого 2024 року ухвали про самовідвід суддів: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., Лідовця Р. А.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ "Ощадбанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск банком строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки не врахували, що початком перебігу строку позовної давності є дата прийняття спадщини спадкоємцями. На момент смерті спадкоємці проживали разом із спадкодавцем, тому вони вважаться такими, що прийняли спадщину. Отже, дата смерті боржника - ІНФОРМАЦІЯ_1 є датою прийняття спадщини спадкоємцями.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що до смерті боржника виконавчий лист щодо примусового виконання заочного рішення суду від 23 листопада 2011 року № 2-1822/2011 про стягнення кредитної заборгованості з боржника - ОСОБА_3 перебував на виконанні в органах державної виконавчої служби, а виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа було закінчене 21 травня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв`язку зі смертю боржника). Тому, звернувшись до суду з цим позовом у квітні 2019 році, банк не пропустив строк позовної давності. При цьому, суди не врахували, що визначені у статті 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними за своєю правовою природою та наслідками строками.

Суди не звернули уваги на те, що положення Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 травня 2007 року між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав на споживчі потреби кредит у розмірі 69 300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних. Кредит надавався на 5 років з терміном остаточного погашення не пізніше 29 травня 2012 року (т. 1, а. с. 5-8).

Цього самого дня на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого банку передано в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, розташовані по АДРЕСА_1, які належали позичальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а також на підставі державного акта на право приватної власності на землю (т. 1, а. с. 9-11).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року у справі № 2-1822/2011, що набрало законної сили, позов прокурора в інтересах АТ "Ощадбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2007 року у розмірі 62 852,07 доларів США, яка складається з: 46 868,89 доларів США - суми кредиту; 5 257,23 доларів США - відсотки за користування кредитом; 10 725,95 доларів США - пеня за прострочення платежів по кредиту, що відповідно до розпорядження Національного банку України від 13 жовтня 2011 року № 205/394 в еквіваленті становить 501 289,25 грн (т. 1, а. с. 12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

29 серпня 2018 року АТ "Ощадбанк" звернулося із заявою як кредитор

з вимогою до спадкоємців боржника - ОСОБА_3 до Вінницької районної державної нотаріальної контори, в якій вказано, що банку стало відомо про смерть боржника - ОСОБА_3 . Керуючись частиною другою статті 1281 та статтею 1282 ЦК України, банк просив прийняти його заяву як кредитора

з вимогою до спадкоємців боржника - ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до відповіді Вінницького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 25 вересня 2018 року в архіві знаходиться на зберіганні актовий запис про смерть від 12 квітня 2018 року № 30 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, складений виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (т. 1, а. с. 15).

Згідно з повідомленням Вінницької районної державної нотаріальної контори, яке надійшло до АТ "Ощадбанк" 04 жовтня 2018 року, заяву кредитора до спадкоємців ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, було отримано та зареєстровано у Книзі реєстрації спадкових справ за № 1310, спадкова справа № 404/2018 (т. 1, а. с. 16).

Відповідно до відповіді на запит банку від 11 жовтня 2018 року, наданої Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області, за адресою: вул. П. Мирного, 12, смт Стрижавка, Вінницького районну, Вінницької області, на день смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані такі особи: ОСОБА_1, 1956 року народження; ОСОБА_2, 1987 року народження, ОСОБА_4, 2008 року народження, та ОСОБА_5, 2015 року народження (т. 1, а. с. 17).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07 березня 2019 року заяву АТ "Ощадбанк" про забезпечення доказів задоволено. Витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 404/2018, заведену до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, останнє місце проживання: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 18-19).

Згідно з розрахунком, наданим банком, станом на 22 лютого 2019 року загальна сума заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2007 року № 135 становить 67 387,95 доларів США, яка складається з: 46 868,89 доларів США - загальна сума заборгованості за кредитом (основний борг); 4 952 доларів США - заборгованість за відсотками; 10 725,95 доларів США - пеня за прострочення платежів; 4 225,90 доларів США - три процента річних на суму простроченого кредиту; 615,16 доларів США - три процента річних на суму нарахованих та несплачених процентів (т. 1, а. с. 45-46).

23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог АТ "Ощадбанк" (т. 1, а. с. 116-118).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ "Ощадбанк" підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Змінюючи мотиви рішення районного суду та відмовляючи банку у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, апеляційний суд, зазначивши, що кредит не погашено, не звернув уваги на те, що у цій справі виникли не кредитні правовідносини із позичальником, так як він помер, а виникли кредитно-спадкові правовідносини й позов кредитора пред`явлено до спадкоємців позичальника.

Цим самим апеляційний суд не виконав вимоги частини першої статті 417 ЦПК України про те, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року саме на ці правовідносини між сторонами зверталася увага (провадження № 61-5821св22).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України (тут і далі - у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (див.: висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, висновок Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11, провадження № 61-9647св18).

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті).

Положення статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку" регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих положень: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15, провадження № 14-53цс18; від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15, провадження № 14-49цс19.

Відповідно до частини першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язанні повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить про те, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (див.: постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15, провадження № 61-8438св18).

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 (провадження № 61-9358св21) зазначено, що: "одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що: "при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18) вказано, що: "встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_6 його дочкою ОСОБА_3, наявність спадкового майна, суд відмовив у позові з огляду на відсутність у прохальній частині позову переліку спадкового майна. У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача".

У справі, яка переглядається, встановлено, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року у справі № 2-1822/2011, що набрало законної сили, позов прокурора в інтересах АТ "Ощадбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2007 року у розмірі 62 852,07 доларів США, яка складається з: 46 868,89 доларів США - суми кредиту; 5 257,23 доларів США - відсотки за користування кредитом; 10 725,95 доларів США - пеня за прострочення платежів по кредиту, що відповідно до розпорядження Національного банку України від 13 жовтня 2011 року № 205/394 в еквіваленті становить 501 289,25 грн (т. 1, а. с. 12-13).

Вказане рішення суду не виконане.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника - ОСОБА_3 . банк через нотаріуса, що не заборонено і це відповідає судовій практиці Верховного Суду, у строк, визначений законом, пред`явив 29 серпня 2018 року вимогу до спадкоємців боржника: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка залишилася без виконання.

Проте, апеляційний суд не звернув уваги не те, що, з урахуванням предмету позову у вказаній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємців позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ними майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинні доводити спадкоємці, які заперечують проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємців за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Вказані правові висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 336/437/21, провадження № 61-9023св22, які апеляційний суд, як і інші наведені вище правові висновки Верховного Суду, безпідставно не взяв до уваги (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зазначені вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У силу наведеного Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення, оскільки необхідно встановити обсяг відповідальності спадкоємців залежно від успадкованого майна. При цьому, неотримання свідоцтва про право на спадщину не свідчить про неприйняття чи відмову від спадщини (статті 1216, 1218, 1220, 1268, 1281, 1282 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Б. І. Гулько

Судді: О. В. Білоконь

І. Ю. Гулейков

О. М. Осіян

В. В. Шипович