розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Шипілова Олександра Вікторовича та представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнір Валерії Дмитрівни на постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 рокуу складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р. за реєстровим №1512 та є предметом іпотеки згідно із іпотечним договором №2615/0408/71-026-Z-26 від 07 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р. за реєстровим №1516, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2615/0408/71-026 від 07 квітня 2008 року з подальшими змінами та доповненнями в загальному розмірі 188 857,61 доларів США, з яких

136 503,14 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 52 534,47 доларів США - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом на користь ОСОБА_1 шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього закону, із визначенням вартості майна при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2. Також просила виселити ОСОБА_2 та усіх мешканців з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого постійного житлового приміщення.

3. Позовна заява мотивована тим, що за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом від 19 квітня 2018 року № UA-EA-2018-02-28-000255-а, 14 травня 2018 між ПАТ "Дельта Банк" та позивачкою укладено договір купівлю-продажу майнових прав № 461/к, згідно з пунктом 1.1 якого вона набула право вимоги за кредитним договором №2615/0408/71-026 від 07 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ "Светбанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та відповідачкою.

4. Посилаючись на те, що з 10 серпня 2014 року позичальниця неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором,

ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року у складі судді Комаревцевої Л. В. у задоволенні позову відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка ОСОБА_2 мала кредитні зобов`язання перед ВАТ "Сведбанк", а згодом перед ПАТ "Дельта Банк", проте до матеріалів справи не додано доказів надіслання їй вимоги щодо неналежного виконання або не виконання основного зобов`язання. Відповідач ОСОБА_2 не була поінформована ПАТ "Дельта Банк" про відступлення права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 на підставі статті 24 Закону України "Про іпотеку", тому придбання позивачем на електронних торгах лоту щодо майнових вимог до відповідача не може бути безумовною підставою набуття права власності на квартиру, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

Звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р. за реєстровим №1512 та є предметом іпотеки згідно із іпотечним договором №2615/0408/71-026-Z-26

від 07 квітня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р. за реєстровим №1516, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2615/0408/71-026 від 07 квітня 2008 року з подальшими змінами та доповненнями в загальному розмірі 188 857,61 доларів США, з яких 136 503,14 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 52 534,47 доларів США - заборгованість по нарахованих процентах за користування кредитом, на користь ОСОБА_1 шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього закону, із визначенням вартості майна при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині позову відмовлено.

8. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня

2023 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставина наявності у ОСОБА_2 невиконаного основного зобов`язання перед позивачем як підстави для виникнення у останньої права на звернення стягнення на предмет іпотеки є повністю підтвердженою доказами, наявними в матеріалах справи, та жодним чином не спростована ОСОБА_2 .

10. Що стосується позовних вимог в частині виселення, то вони не підлягають до задоволення, оскільки є передчасними.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

11. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката

Шипілова О. В., на постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня

12. Також, у вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнір В. Д., на постанову Київського апеляційного суду

від 15 серпня 2023 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року залишити в силі.

16. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, від 22 червня

2022 року у справі № 296/7213/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що до позовної заяви представником позивача не було додано письмового повідомлення іпотекодержателя ПАТ "Дельта Банк" іпотекодавцю щодо дострокового виконання основного зобов`язання. Відповідач не була проінформована ПАТ "Дельта Банк" про відступлення права вимоги за кредитним договором до позивача на підставі статті 24 Закону України "Про іпотеку", тому придбання позивачем на електронних торгах лоту щодо майнових вимог до відповідача не може бути безумовною підставою набуття права власності на квартиру, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів.

18. Також вказувала, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже позивач повинен був дотримуватися вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) і до відповідача-4, тоді як позивач навіть не заявляв позовну вимогу до нього про звернення стягнення предмета іпотеки, а лише стосовно його виселення.

19. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позову про виселення скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

20. Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 520/7281/15-ц, 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, від 16 вересня

2020 року у справі № 442/328/19-ц, від 23 листопада 2022 року у справі

№ 209/2032/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Також, підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає порушення норм процесуального права, а саме не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтвердила правомірність заявлення позовної вимоги про виселення мешканців з предмета іпотеки, на який звертається стягнення в судовому порядку, одночасно з пред`явленням позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про передчасність таких вимог.

23. Також апеляційний суд не з`ясував обставин наявності у іпотекодавця у власності житлової нерухомості, окрім іпотечного майна. Відповідач як іпотекодавець не доводила тих обставин, що квартира, яка є предметом іпотеки, є її єдиним придатним до проживання житлом, яке є у неї на праві власності, такі обставини судами попередніх інстанцій не встановлювалися.

24. При цьому зазначала, що належність особі на праві приватної власності житлової нерухомості на тимчасово окупованій російською федерацією території України жодним чином не позбавляє особи такого житла, адже дана територія є невід`ємною частиною території України.

25. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У листопаді 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кушнір В. Д. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2615/0408/71-026, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 200 000,00 доларів США строком

до 07 квітня 2022 року, а позичальниця зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти та виконати зобов`язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором.

28. 22 червня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступник ВАТ "Сведбанк") та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №2615/0408/71-026, яким сторони домовились, що на дату укладення договору заборгованість за кредитом складає 163 703,62 долари США. Прострочена заборгованість за кредитом відсутня.

29. Згідно із заявою на видачу готівки №2 від 07 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримала у ВАТ "Сведбанк" 1 010 000,00 грн.

30. Відповідно до договору від 07 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6, який діяв в інтересах ОСОБА_7, з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони, продавець продала належну їй на праві власності, а покупець придбала квартиру АДРЕСА_1 за 1 222 569,65 грн.

31. Згідно з реєстраційним посвідченням № НОМЕР_1 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Коптєловою О. Р. 07 квітня 2008 року.

32. Відповідно до іпотечного договору №2615/0408/71-026-Z-26 від 07 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в

1 222 700,00 грн, що станом на момент укладання угоди становить за курсом НБУ 242 118,81 доларів США.

33. Згідно з пунктом 11 іпотечного договору №2615/0408/71-026-Z-26

від 07 квітня 2008 року іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі, якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі - у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання.

34. При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, то іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору.

35. Згідно з пунктом 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

36. 25 травня 2012 року право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами було відступлено ПАТ "Сведбанк" до ПАТ "Дельта Банк", а на підставі постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення №181 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

37. Відповідно до публічної інформації, розміщеної на сайті Національного Банку України 02 жовтня 2015 року, за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", який віднесено до категорії проблемних в жовтні 2014 року.

38. З розрахунку заборгованості за договором кредиту 2615/0408/71-026

від 07 квітня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала заборгованість та відсотки за кредитним договором до 10 серпня 2014 року включно.

39. Згідно з випискою, розрахунком заборгованості за договором кредиту, завіреною начальником відділу супроводження операцій "ТВБВ" АТ "Дельта Банк", розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитом здійснено за період

від 10 вересня 2014 року до 10 травня 2018 року.

40. Відповідно до Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-02-28-00255-а ПАТ "Дельта-Банк" виставив на аукціон активи: право вимоги за кредитним договором №2615/0408/71-026 від 07 квітня 2008 року, укладеним з фізичною особою. Забезпечення: трикімнатна квартира, загальною площею - 104,0 кв. м, житловою- 52,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекодавцем є позичальник за початковою ціною 4 894 713,67 грн. Продаж здійснено за 978 942,73 грн.

41. За дублікатом квитанції №0.0.1027169750.1 від 03 травня 2018 року ОСОБА_1 сплатила АТ "Дельта Банк" 978 942,73 грн.

42. Згідно з договором №461/К купівлі-продажу майнових прав, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_9, продавець передав у власність покупцеві майнові права. За продаж майнових прав покупець сплатив продавцю кошти в розмірі

43. Встановлено, що 14 травня 2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №2615/0408/71-026-Z-26 на умовах договору №461/К купівлі-продажу майнових прав від 14 травня 2018 року та на підставі протоколу електронних торгів №UA-EA-2018-02-28-00255-а, первісний іпотекодержатель передав (відступив новому іпотекодержателю права вимоги за договором іпотеки, що укладений між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 №2615/0408/71-026-Z-26 від 07 квітня 2008 року.

44. Відповідно до пункту 2.5 договору відступлення права вимоги за іпотечним договором №2615/0408/71-026-Z-26 від 14 травня 2018 року первісний іпотекодержатель зобов`язався надіслати повідомлення боржнику про здійснення відступлення права вимоги за договором іпотеки.

45. Разом з позовною заявою представником позивача було надано повідомлення ОСОБА_9 від 22 травня 2018 року про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", адресоване ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, яке було повернуто адресату відділенням поштового зв`язку за закінченням встановленого строку зберігання.

46. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року у справі №753/7612/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І. В. про визнання договору та відступлення права вимоги недійснимипозов задоволено частково.

Визнано договір відступлення права вимоги, укладений 14 травня 2018 року між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта-Банк" Кадировим В. В., за іпотечним договором №2615/0408/71-026-Z-26 від 07 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк", недійсним.

Визнано договір №461 купівлі-продажу майнових прав у ПАТ "Дельта Банк", укладений 14 травня 2018 року між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта-Банк" Кадировим В. В., за кредитним договором №2615/0408/71-026 від 07 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк", недійсним.

В задоволенні частини позову про визнання відступлення права вимоги недійсними відмовлено.

47. Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у справі №753/7612/19 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого

2021 року в частині визнання договору відступлення права вимоги, укладеного

14 травня 2018 року між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта-Банк" Кадировим В. В., за іпотечним договором №2615/0408/71-026-Z-26 від 07 квітня 2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк", недійсним; визнання договору № 461 купівлі-продажу майнових прав у ПАТ "Дельта Банк", укладеного 14 травня 2018 року між ОСОБА_1 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта-Банк" Кадировим В. В., за кредитним договором №2615/0408/71-026 від 07 квітня 2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та ВАТ "Сведбанк", недійсним та розподілу судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

48. Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у квітні 2019 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Дельта Банк"

Матвієнка А. А., треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптєлова О. Р., ОСОБА_1, в якому просила визнати недійсними кредитний та іпотечний договори, укладені між нею та ВАТ "Сведбанк" 07 квітня 2008 року та додаткову угоду до кредитного договору від 22 червня 2011 року; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" отримати від неї 19 054,00 доларів США в рахунок припинення всіх зобов`язань за кредитним договором та припинити іпотеку квартири АДРЕСА_1 .

49. Рішенням Дарницького районного суду містка Києва від 15 грудня 2022 року у справі № 753/8335/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

50. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

51. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

52. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

53. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

54. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

55. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

56. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

57. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

58. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки

59. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

60. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

61. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

62. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

63. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

64. Одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 12, 33 Закону України "Про іпотеку").

65. Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

66. Таким чином, Закон України "Про іпотеку" (898-15) визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

67. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19))

68. Відповідно до частин першої, другої статті 35 Закону України у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

69. У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі

№ 635/5796/14-ц (провадження № 61-16262св20) зроблено висновок, що "за змістом припису частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили".

70. Отже, неотримання іпотекодавцем вимоги, передбаченої в статті 35 Закону України "Про іпотеку", не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі. Для застосування такого способу захисту своїх прав, як звернення стягнення на предмет іпотеки, необхідно не тільки встановити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, а й розмір заборгованості, в рахунок погашення якої буде звернено стягнення.

71. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 279/1075/22 (провадження № 61-9586св22).

72. При цьому, суд враховує, що відповідно до частин першої, третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

73. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 755/19685/21 (провадження № 61-13581св23).

74. Отже доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що до позовної заяви представником позивача не було додано письмового повідомлення іпотекодержателя ПАТ "Дельта Банк" іпотекодавцю щодо дострокового виконання основного зобов`язання та вона не була проінформована ПАТ "Дельта Банк" про відступлення права вимоги за кредитним договором до позивача на підставі статті 24 Закону України "Про іпотеку", висновків апеляційного суду не спростовують.

75. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 902/492/17 (провадження № 12-52гс18) зазначено, що: "положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; […] За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом). Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору".

76. Апеляційним судом враховано розрахунок заборгованості за договором кредиту, завірений начальником відділу супроводження операцій "ТВБВ" АТ "Дельта Банк" за період від 10 вересня 2014 року до 10 травня 2018 року, який відповідачкою ОСОБА_2 не спростований.

77. Зважаючи на вищевикладене у сукупності, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що обставина наявності у ОСОБА_2 невиконаного основного зобов`язання перед позивачем як підстави для виникнення у останньої права на звернення стягнення на предмет іпотеки є повністю підтвердженою доказами, наявними в матеріалах справи, та жодним чином не спростована ОСОБА_2, у зв`язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

78. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач повинен був заявити вимогу про звернення стягнення предмета іпотеки і до її чоловіка висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 надавав згоду на отримання ОСОБА_2 кредиту у сумі 200 000,00 доларів США, на купівлю спірної квартири та на передачу її в іпотеку (пункт 4 іпотечного договору), тобто надав згоду дружині на розпорядження спільним майном.

79. До того ж ОСОБА_5 постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржував.

80. Висновки апеляційного суду в цій частині не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, від 22 червня

2022 року у справі № 296/7213/15, на які ОСОБА_2 посилалася в своїй касаційній скарзі.

Щодо позовних вимог про виселення

81. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

82. Аналогічні за змістом положення містяться у частині третій статті 109 ЖК України.

83. Разом із тим, частиною другою статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

84. В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі

№ 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, було роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК України. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження

№ 14-317цс18) погодилася з такими висновками.

85. Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК України. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

86. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові

від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22).

87. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору від 07 квітня 2008 року за ціною 1 222 569,65 грн.

88. Представником позивача до позовної заяви було додано заяву на видачу готівки ВАТ "Сведбанк" відповідачу у розмірі 1 010 000,00 грн.

89. Таким чином сума коштів, сплачених 07 квітня 2008 року продавцю квартири АДРЕСА_1, перевищувала 1 010 000,00 грн.

90. Отже, іпотечна квартира, набута ОСОБА_2 за 1 222 569,65 грн, частково придбана за кредитні кошти у розмірі 1 010 000,00 грн, а частково за особисті кошти.

91. З огляду на викладене вважати, що вказану квартиру було придбаною лише за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, не можна, відповідно, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідачі не підлягають.

92. При цьому походження вартості майна не має значення для того, щоб встановити факт придбання спірної квартири не повністю за кредитні кошти

(див.: постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі

№ 640/14765/15, провадження № 61-27871св18; постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, провадження № 61-16820сво19).

93. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 203/3867/21 (провадження № 61-9924св23).

94. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18 (провадження

№ 61-16820сво19) зазначено, що в разі встановлення, що в іпотеку передано нерухоме майно, придбане не лише за кредитні кошти, а й за особисті кошти іпотекодавця, неможливо виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення.

95. Отже ОСОБА_1, ініціювавши питання про виселення відповідачів із спірної квартири, не вказала у позовній заяві іншого постійного житлового приміщення, яке відповідно до частини другої статті 109 ЖК України має бути надане особам одночасно з їх виселенням.

96. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в частині виселення відповідачів.

97. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд повинен був встановити наявність у відповідачів у власності іншого житла для проживання є помилковими.

98. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі ОСОБА_1 постановах.

99. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

100. Іншідоводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

101. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

102. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

103. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.