розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, Міністерства оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Штогрін Вікторії Святославівни на ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2023 року у складі судді Оленич Ю. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без реєстрації шлюбу в період з вересня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок мінно-вибухової травми не сумісної із життям, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, загинув ОСОБА_6, з яким вони з 2016 року до його загибелі проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, фактично мали права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю як чоловік та жінка. У цей період у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу їй необхідне для отримання права на оформлення одноразової допомоги у разі загибелі військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану та для оформлення пільг з оплати електроенергії, газопостачання, водопостачання і водовідведення та інших, що надаються членам сім`ї загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Також зазначила, що зверталася з аналогічною заявою до адміністративного суду, однак ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 460/9524/23 їй відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі з посиланням на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Гощанський районний суд Рівненської області ухвалою від 12 вересня 2023 року провадження у справі закрив. Роз`яснив ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що між сторонами виник спір, який пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за позивачкою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками позивачки, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Також суд врахував правову мету звернення ОСОБА_1 до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення тільки у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рівненський апеляційний суд постановою від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Штогрін В. С. залишив без задоволення. Ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2023 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Штогрін В. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Гощанського районного суду Рівненської області від 12 вересня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року і направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного оскарження судових рішень вказувала те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 243/5078/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 761/46959/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 640/3452/19, від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16 та постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21;

- суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 46/9524/23 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з посиланням на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про встановлення факту, а тому закриття провадження у цивільному судочинстві за аналогічними вимогами позивача поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року прав позивачки на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки непослідовність національних судів створила їй перешкоди в реалізації права на судовий захист.

Також скарга містить доводи про те, що апеляційний суд безпідставно не вирішив питання про зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 560/179538/21.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок мінно-вибухової травми, не сумісної із життям, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, загинув ОСОБА_6

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно, від 17 червня 2022 року серії НОМЕР_1 .

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вказувала на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі № 460/9524/23 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4, Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд посилався на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила в судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу в період з вересня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Закриваючи провадження у справі, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спір у цій справі пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за позивачкою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками позивачки, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин і не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22 (провадження № 61-13369св22), які висновки відповідали правовій позицій Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777св20).

Згідно з частиною третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначила, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у її постанові від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (1618-15) .

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що позов у цій справі має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Водночас наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами не може позбавляти заявника ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтями 6, 13 Конвенції.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.