ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 686/14845/22
провадження № 61-9647св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року у складі судді Мазурчака В. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2019 року поліцейським роти № 2 Управління патрульної поліції (далі - УПП) в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції складено протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно з цим протоколом 16 липня 2019 року о 12.30 год у м. Хмельницькому на вул. Трудовій на переїзді через залізничний міст останній керував транспортним засобом "Toyota land cruiser", допустив екстрене гальмування, після чого, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Skoda Оctavia", номерний знак НОМЕР_1, який рухався позаду та за кермом якого знаходилася вона. Автомобілі отримали механічні пошкодження. ЇЇ визнано потерпілою.
18 вересня 2019 року постановою Хмельницького міськрайонного суду цей протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП повернуто до УПП в Хмельницькій області для доопрацювання, а фактично для збирання доказів її вини. У результаті, поліцією складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП також і щодо неї.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2022 року відносно обох осіб провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, при цьому справа розглядалася майже 3 роки.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року постанову суду першої інстанції скасовано у частині ОСОБА_2, його визнано винним за статтею 124 КУпАП.
Санкцією інкримінованого їй адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП передбачено стягнення у тому числі у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 6 місяців, тобто, його санкція є суворішою за велику кількість кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено КК України (2341-14)
. Вважає дії поліцейських та судді першої інстанції упередженими. Вона перебувала під слідством та судом 31 місяць, що завдало їй значну моральну шкоду. Також у цій справі вона понесла витрати на правову допомогу.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь 700 000 грн моральної шкоди та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивач довела належними та допустимими доказами склад цивільного правопорушення - неправомірність дій органу державної влади, факт заподіяння їй моральної шкоди, а також причинний зв`язок між ними, тому завдана шкода підлягає стягненню на її користь з держави. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з принципів законності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, Департамент патрульної поліції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, оскільки складання протоколу на неї не є притягненням її до адміністративної відповідальності, а сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не є доказом заподіяння їй моральної шкоди.
Вважає, що позивач не навела у позовній заяві конкретні факти та чим саме їй було завдано моральної шкоди.
Звертає увагу, що складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було ініційоване не працівниками поліції, а судом, який розглядав протокол щодо іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Ця обставина була залишена поза увагою судів попередніх інстанцій.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2023 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому погоджується з викладеними в касаційній скарзі доводами департаменту патрульної поліції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
13 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 липня 2019 року поліцейським роти № 3 УПП в Хмельницькій області Кравчуком О. А. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 183083, згідно з яким ОСОБА_2 16 липня 2019 року о 12.30 год у м. Хмельницькому на вул. Трудовій на переїзді через залізничний міст керував транспортним засобом марки "Toyota land cruiser", допустив екстрене гальмування, після чого рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Skoda Оctavia", номерний знак НОМЕР_1, який рухався позаду. Автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП. Потерпілою визнано ОСОБА_1
18 вересня 2019 року постановою Хмельницького міськрайонного суду протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №183083 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП та додані до нього матеріали повернуто до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області для доопрацювання та належного оформлення.
20 жовтня 2019 року поліцейським роти № 3 УПП в Хмельницькій області Кравчуком О. А. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 183086 про те, що ОСОБА_1 16 липня 2019 року о 12.28 год у м. Хмельницькому на вул. Трудовій на переїзді через залізничний міст керувала транспортним засобом марки "Skoda Оctavia", номерний знак НОМЕР_1, не дотрималася безпечної дистанції, у результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки "Toyota land cruiser", номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався попереду у попутному напрямку. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Цим ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП. Потерпілим визнано ОСОБА_2
19 травня 2022 року постановою Хмельницького міськрайонного суду провадження у справі № 686/19704/19 про адміністративне правопорушення за обвинуваченням ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП та ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
27 червня 2022 року постановою Хмельницького апеляційного суду (з урахуванням постанови від 22 серпня 2022 року про виправлення описки) постанову Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2022 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення скасовано. Постановлено нову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Відповідно до договору про надання адвокатських послуг від 25 листопада 2019 року адвокат Латюк П. Я. здійснював захист прав ОСОБА_1 у цій справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до додаткового договору від 25 листопада 2019 року вартість послуг (гонорару) адвоката у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, становить 10 000 грн. Згідно розписки від 25 листопада 2019 року адвокат Латюк П. Я. отримав від ОСОБА_1 10 000 грн за цим договором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень Департамент патрульної поліції вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також Департамент патрульної поліції вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме рішення суду першої інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Департаменту патрульної поліції задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Частиною першою статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Так, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Аналогічну норму містить частина перша статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відповідно до якої, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Суд апеляційної інстанцій правильно вказав, що конструкція частини першої статті 1176 ЦК України та статей 1, 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" свідчить про те, що відшкодування шкоди на підставі зазначеного може мати місце лише у разі незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, а тому посилання позивачки на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаних норм законодавства є безпідставним.
Оскільки ОСОБА_1 не визнавалася винною у вчиненні адміністративного правопорушення і до неї не застосовувалися адміністративні стягнення у виді незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу, то вказаний закон
не регулює спірні правовідносини і не підлягає застосуванню.
Вказаними висновками апеляційного суду спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано, що складання протоколу на ОСОБА_1 не є притягненням її до адміністративної відповідальності
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно вказав, що відшкодування шкоди у даному випадку відбувається, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що врегульовано статтями 1173, 1174 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши, що УПП в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції безпідставно складено на ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, що призвело до тривалого судового процесу та завдало останній моральних страждань, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення її позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було ініційоване не працівниками поліції, а судом, який розглядав протокол щодо іншого учасника ДТП, є безпідставними, оскільки саме на до повноважень працівників патрульної поліції входить складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення, а суд при розгляді справ у порядку КУпАП (80731-10)
не наділений повноваженнями зобов`язувати відповідних орган складати протокол відносно тієї, чи іншої особи.
Колегія суддів також відхиляє доводи заявника про те, що сам по собі факт складання протоколу не вказує на завдання особі моральної шкоди та не є кінцевим рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції правильно вказав, що протокол відносно ОСОБА_1 дійсно не є рішенням суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо породжує певні негативні обов`язки. Однак, сам по собі він є документом, що породжує певні процесуальні правові наслідки для особи. Зокрема, ОСОБА_1 набула статусу особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення у справі про адміністративне правопорушення і перебувала в цьому статусі від дати складання відповідного протоколу до моменту остаточного судового рішення про закриття відносно неї справи про адміністративне правопорушення. Цей статус завдав їй моральної шкоди, оскільки особа тривалий час вимушена була захищатись від адміністративного звинувачення, наймаючи захисника, перебувати у невизначеному правовому статусі, у тому числі щодо цивільно-правових наслідків ДТП, які залежать від винності того чи іншого учасника цієї події (відшкодування моральної шкоди винною особою іншій, матеріальної шкоди, у тому числі у порядку регресу) тощо.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та відхиляє посилання касаційної скарги про те, що позивач не довела та не конкретизувала завдання їй моральних страждань.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) викладено правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" і не є у залежності від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання заявника на неврахування судами правових висновків у раніше прийнятій постанові Верховного Суду, не заслуговують на увагу, оскільки у справах були встановлені різні фактичні обставини.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець