позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року у складі судді Малихіної В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно?Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (на даний час, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, назва - Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Самарський ВДВС)) про визнання незаконними постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Позовна заява мотивована тим, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Ніжна" (далі - ТОВ "Бухта Ніжна") про застосування наслідків нікчемності правочину. В межах цієї справи (№ 201/10611/19) Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 18 вересня 2019 року забезпечив позов:

наклав арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку "А-3", загальною площею 54 кв.м; теплиці "В", загальною площею 45 кв.м; альтанки "Г", загальною площею 30 кв.м; вольєрів "Д", "Е", загальною площею 27 кв.м; споруд 1-15, І;

заборонив державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії з внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку "А-3", загальною площею 54 кв.м; теплиці "В", загальною площею 45 кв.м; альтанки "Г", загальною площею 30 кв.м; вольєрів "Д", "Е", загальною площею 27 кв.м; споруд 1-15, І.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року, у справі № 201/10611/19 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину задовольнив частково, застосував наслідки недійсності правочину та стягнув зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн. Стягнув зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 28 січня 2020 року у справі № 201/10611/19 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасував та постановив нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину задовольнив частково.

До набрання законної сили рішенням у справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину заборонив відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, яке складається з житлового будинку "А-3", загальною площею 54 кв.м; теплиці "В", загальною площею 45 кв.м; альтанки "Г", загальною площею 30 кв.м; вольєрів "Д", "Е", загальною площею 27 кв.м; споруд 1-15, І.

12 березня 2020 року Самарським ВДВС відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про примусове стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року, виданого на виконання рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2020 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики, яким стягнено зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 385 000 дол. США та судовий збір у розмірі 9 605 грн.

В межах цього виконавчого провадження домоволодіння, що знаходиться на АДРЕСА_1, та земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, були передані для реалізації на електронні торги.

03 грудня 2020 року Самарським ВДВС винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

04 грудня 2020 року Самарським ВДВС винесено постанову та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 серпня 2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів у зв`язку з наявністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження вказаного нерухомого майна.

ОСОБА_1 вважав, що передача державним виконавцем майна, яке перебувало під забороною відчуження та вчинення реєстраційних дій, накладеною судовим рішенням, є порушенням його майнових прав, тому просив суд:

визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 03 грудня 2020 року Самарським ВДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку на АДРЕСА_1 ;

визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 04 грудня 2020 року Самарським ВДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Самарський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 15 липня 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що станом на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, а саме 03 грудня 2020 року та 04 грудня 2020 року, справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину, в межах якої було заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки та домоволодіння, перебувала на розгляді у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, рішення по цій справі прийнято не було.

Також місцевий суд зазначив, що в той же час, на виконанні у державного виконавця Самарського ВДВС Бутенка О. М. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 206/6319/19, виданого 18 лютого 2020 року, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 385 000 дол. США, судового збору у розмірі 9 605 грн, а всього 9 755 302,50 грн. Спірне домоволодіння та земельна ділянка були передані стягувачу у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а приватний виконавець при виконанні судового рішення вжив всі заходи щодо його виконання та діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 18 жовтня 2022 року рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року залишив без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що наявність заборони на відчуження майна боржника ОСОБА_3 на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не може слугувати підставою для задоволення позову у цій справі.

Також в постанові зазначено, що ОСОБА_1, маючи рішення про стягнення зі ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 3 100 475 грн, яке набрало законної сили, повинен звернути його до виконання, оскільки при набранні рішенням законної сили воно є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов`язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18), 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 (провадження № 14-175цс19); постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 723/826/19 (провадження № 61-8810св20).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належної оцінки діям ОСОБА_2, зокрема, що останній залишив за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника, а саме житловий будинок та земельну ділянку, реєстраційний кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в той час, коли постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження зазначеного нерухомого майна до набрання законної сили рішенням по цій справі.

Таким чином, ОСОБА_2 міг знати про наявні обтяження на нерухоме майно, яке передане йому державним виконавцем згідно з актами та постановами про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 03 та 04 грудня 2020 року, що свідчить про недобросовісність дій ОСОБА_2 .

Також заявник вказує, що дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_1, посилаючись на те, що будь-який правочин, вчинений щодо майна боржника у період настання у нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторності.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 30 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував матеріали цивільної справи із Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2023 року призначив справу до розгляду.

Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2023 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2023 року повернула справу на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюк В. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину задовольнив. До набрання законної сили рішенням у цій справі:

наклав арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607719012101, яке складається з житлового будинку, "А-3", загальною площею 54 кв.м; теплиці, "В", загальною площею 45 кв.м; альтанки, "Г", загальною площею 30 кв.м; вольєрів, "Д", "Е", загальною площею 27 кв.м; споруд, 1-15, І;

заборонив державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії по внесенню записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження зазначеного нерухомого майна.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 17 жовтня 2019 року у справі № 201/10611/19 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину задовольнив частково, застосував наслідки недійсності правочину та стягнув зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн. Стягнув зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 28 січня 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасував та постановив нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив частково.

До набрання законної сили рішенням по справі № 201/10611/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину заборонив відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607719012101, яке складається з житлового будинку, "А-3", загальною площею 456,9 кв.м; житловою площею 172,3 кв.м; гаража, "Б", загальною площею 54 кв.м; теплиці, "В", загальною площею 45 кв.м; альтанки, "Г", загальною площею 30 кв.м; вольєрів, "Д", "Е", загальною площею 27 кв.м; споруд, 1-15, І (т.1, а.с.17-19).

Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 березня 2022 року заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року залишив без змін (т.1, а.с. 20-26).

Відповідно до постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 03 грудня 2020 року та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 03 грудня 2020 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 державний виконавець Самарського ВДВС Бутенко О. М. передав стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-32).

Відповідно до постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 грудня 2020 року та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 грудня 2020 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 державний виконавець Самарського ВДВС Бутенко О. М. передав стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року земельну ділянку, реєстраційний кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 33-37).

Державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Н. С. постановою від 04 серпня 2021 року відмовила ОСОБА_2 у видачі йому свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), оскільки наявні заборони та арешти на спірне нерухоме майно (т.1, а.с. 38-41).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі?продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Згідно з частинами першою та третьої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) вказано, що: "згідно з правилами частин першої та третьої статті 62 Закону № 606-XIV (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складення за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 (провадження № 14-175цс19) зазначено, що: "передбачена статтею 62 Закону № 606-XIV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Саме такі висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 16 листопада 2016 року (провадження № 6-1655цс16) та від 14 червня 2017 року (провадження № 6-1804цс16), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у вказаній редакції) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин".

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки викладено у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально?правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12?127гс19).

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23) вказано, що вимоги про оспорення акта та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов`язані, зокрема, з належністю майна особі, незалежно від того, хто оспорює такі акти та постанови (боржник чи інша заінтересована особа). Вирішення таких спорів здійснюється судами цивільної юрисдикції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину (справ № 201/10611/19), посилаючись на те, що 17 вересня 2016 року між ним, як покупцем, та ОСОБА_3, як продавцем, було укладено два договори-розписки, згідно яких продавець продає в довгострокове розстрочення дві приватизовані земельні ділянки, кожна площею по 0,06 га, зі спорудами (будинок 570 кв.м, гараж 70 кв.м, огорожа по периметру) з загальною виїзною групою (металеві ворота з алеєю). Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Споруди, які знаходяться на вказаних ділянках (будинок, гараж, огорожа), не введені в експлуатацію. Протягом 2016?2017 років покупцем сплачувалися періодичні платежі на загальну суму 121 500 дол. США. Враховуючи те, що підписані сторонами договори-розписки нотаріально посвідчені не були, однак на його виконання покупцем були сплачені грошові кошти, позивач просив суд застосувати наслідки недійсності правочину, а саме стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача сплачені грошові кошти у розмірі 3 075 165 грн.

В межах цієї справи ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 : земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначеної заяви ОСОБА_1 зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 201/10611/19 задоволено, якою до набрання законної сили рішенням у цій справі накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено державним реєстраторам та/або будь-яким іншим реєстраторам здійснювати будь-які дії по внесенню записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно здійснення державної реєстрації змін щодо відчуження зазначеного нерухомого майна.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності правочину, стягнено зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн та судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 вересня 2019 року про забезпечення позову скасовано та постановлено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання законної сили рішенням по справі № 201/10611/19 заборонено відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 607719012101, яке складається з житлового будинку, "А-3", загальною площею 456,9 кв. м, житловою площею 172,3 кв. м; гаража, "Б", загальною площею 54 кв. м; теплиці, "В", загальною площею 45 кв. м; альтанки, "Г", загальною площею 30 кв. м; вольєрів, "Д", "Е", загальною площею 27 кв. м; споруд, 1-15, І.

Таким чином, станом на час прийняття державним виконавцем постанов та актів про передачу нерухомого майна ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу ОСОБА_3 існувала заборона відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо цього нерухомого майна, накладена до набрання законної сили судовим рішенням про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 100 475 грн та судового збору.

Також встановлено, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики та просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 385 000 дол. США (справа № 206/6319/19), обґрунтовуючи позов тим, що 14 лютого 2017 року він надав ОСОБА_3 у борг 385 000 дол. США для добудови будинку, що підтверджується розпискою відповідача про отримання грошових коштів від 14 лютого 2017 року. Строк повернення суми боргу в розписці не було вказано, оскільки сторони знайомі між собою та домовились, що позичальник поверне борг відразу як добудує будинок та продасть його. Через рік відповідач повідомив позивача, що у нього виникли фінансові труднощі та просив надати йому відстрочку щодо повернення коштів, на що позивач погодився. Згодом позивачу знадобились кошти та він звернувся до відповідача з вимогою повернути йому борг, однак відповідач грошові кошти так і не повернув. Крім того, позивачу стало відомо, що відповідач вже давно реалізував належні йому земельні ділянки, у тому числі і будинок, на добудову якого він позичав кошти.

Самарський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 14 січня 2020 року у справі 206/6319/19 позов ОСОБА_2 задовольнив.

Стягнув зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 385 000 дол. США та судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2020 року залишив без руху, зобов`язавши надати суду оригінал документу про сплату судового збору.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 14 січня 2020 року визнав неподаною та повернув заявнику.

Як вбачається з постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 грудня 2020 року та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 04 грудня 2020 року на виконання судового рішення Самарський районний суд міста Дніпропетровська від 14 січня 2020 року видав виконавчий лист № 206/6319/19 від 18 лютого 2020 року про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 385 000 дол. США та судового збору у розмірі 9 605 грн, на підставі якого 12 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.

В межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем 19 березня 2020 року прийнята постанова про опис та арешт майна боржника: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого згідно з висновком експерта визначено у розмірі 3 330 300 грн, без урахування ПДВ; земельної ділянки, кадастровий номер: 1210100000:09:192:0032, вартість якої згідно з висновком експерта визначено у розмірі 151 550 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до наведених постанов про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 03 та 04 грудня 2020 року та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 03 та 04 грудня 2020 року, ОСОБА_2 протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно за ціною третіх електронних торгів, а саме: житловий будинок на АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

04 серпня 2021 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвою Н. С. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 456,9 кв.м, та на земельну ділянку, площею 0,0599 га, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, у зв`язку з тим, що на зазначене нерухоме майно накладені заборони та арешти.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наявність заборони на відчуження майна боржника ОСОБА_3 на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не може слугувати підставою для задоволення позову.

Однак з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частинами шостою, сьомою, дев`ятою статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (тут і далі - у реакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в інтересах ОСОБА_1 зареєстровано обтяження № 33718486 від 17 жовтня 2019 року, встановлене рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року, а також обтяження № 39777054 від 17 грудня 2020 року, встановлене постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що наявність заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, встановлена в межах справи № 201/10611/19, на момент винесення оскаржуваних позивачем постанов та актів про передачу майна стягувачу не може слугувати підставою для задоволення позову у цій справі, виходячи з того, що вказана справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції та рішення по ній прийнято не було.

Так, на час прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов та актів про передачу майна стягувачу від 03 та 04 грудня 2020 року по справі № 201/10611/19 17 жовтня 2019 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська було прийнято заочне рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ТОВ "Бухта Ніжна" про застосування наслідків нікчемності правочину задоволено частково, застосовано наслідки недійсності правочину та стягнено зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн та судовий збір у розмірі 9 605 грн. Вказане заочне рішення набрало законної сили 17 березня 2022 року після його перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 .

Суди не врахували, що державний виконавець, здійснюючи в межах своїх повноважень розшук нерухомого майна, яке належить боржнику, прийняв постанову від 19 березня 2020 року про опис та арешт нерухомого майна ОСОБА_3, яке також є предметом обтяження відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, встановленого в межах справи № 201/10611/19 як забезпечення майнових інтересів ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду, яким стягнено зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 100 475 грн та судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Суди не надали належної оцінки цій обставині, адже реалізація та передача майна ОСОБА_2, яке слугувало забезпеченням майнових вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на випадок набрання законної сили рішенням суду про задоволення таких вимог, може утруднити виконання такого рішення.

Зазначена заборона відчуження та вчинення реєстраційних дій, яка встановлена судовим рішенням у справі № 201/10611/19 для забезпечення вимог ОСОБА_1, була раніше зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому має вищий пріоритет у порівнянні з накладеним постановою державного виконавця від 19 березня 2020 року арештом, що останній повинен був з`ясувати у відповідності до положень статті 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Ураховуючи викладене, при проведенні прилюдних торгів було допущено порушення положень Порядку реалізації арештованого майна, унаслідок чого оскаржуваними постановами та актами державного виконавця Євтушенку В. П. передано нерухоме майно, на яке накладено обтяження судовим рішенням, чим порушено права ОСОБА_1 як стягувача, в інтересах якого це обтяження було накладено у забезпечення виконання його вимог.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/38256/19 (провадження № 61?20165св21).

Колегія суддів, враховуючи те, що передане державним виконавцем спірне майно не зареєстроване за ОСОБА_2 у зв`язку з забороною його відчуження та вчинення реєстраційних дій, накладеною судовим рішенням в інтересах саме ОСОБА_1, вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав шляхом визнання незаконними постанов та актів про передачу цього майна стягувачу є таким, що відновить його порушені права.

Крім того, частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) зазначено, що у разі якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що інформація про обтяження земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, площею 0,0599 га, та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 607719012101, була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вказана інформація була опублікована ДП "Сетам" під час проведення аукціонів з продажу вказаного нерухомого майна, дії ОСОБА_2, який залишив за собою нереалізоване на прилюдних торгах майно, будучи обізнаним про такі обтяження, свідчать про недобросовісність останнього.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 464/1164/22 (провадження № 61-13141св23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 984,80 грн, за подання апеляційної скарги - 2 977,20 грн, за подання касаційної скарги - 1 984,80 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, з урахуванням того, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та прийняття нової постанови про задоволення позову, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 6 946,80 грн (1 984,80 грн + 2 977,20 грн + 1 984,80 грн) сплаченого судового збору, по 3 473,40 з кожного.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 15 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 03 грудня 2020 року Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 .

Визнати незаконними і скасувати постанову та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, прийняті 04 грудня 2020 року Самарським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:09:192:0032, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .