Короткий зміст позовних вимогУ березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди.Позов мотивувала тим, що 10 листопада 2016 року вона звернулася до працівників поліції із заявою про злочин, в якій повідомила, що 09 листопада 2016 року біля 17:00 год., ОСОБА_3 в с. Війтівка Бершадського району Вінницької області заподіяв їй тілесні ушкодження.Зазначила, що з 10 листопада 2016 року по даний час досудове розслідування даного кримінального правопорушення здійснювалося Бершадським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області і за три з половиною роки жодній особі по даному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру, хоча вона чітко вказала на особу, яка завдала їй тілесних ушкоджень та змусила її страждати, терпіти фізичний біль.Позивач вважала, що працівники СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області розслідують вищевказане кримінальне провадження поверхнево та упереджено, покриваючи ОСОБА_3, навмисно затягується час, для того, щоб останній уникнув кримінальної відповідальності.Так, бездіяльністю слідчих СВ Бершадського ВП ГУНП України у Вінницькій області позивачці була завдана моральна шкода в розмірі 1 100 000,00 грн, яку вона зазнала у зв`язку з душевними стражданнями, оскільки всі працівники поліції не виконують Закони України та Конституцію України (254к/96-ВР) , хоча мають дотримуватися законності та зобов`язані діяти в межах та у спосіб передбачений законом, проте на її думку, щодо неї вказане не застосовують.ОСОБА_1 неодноразово зверталася із скаргами до Бершадського районного суду Вінницької області на бездіяльність слідчих Бершадського ВП ГУНП України у Вінницькій області, оскільки вони кілька разів закривали дане кримінальне провадження і кожного разу суд скасовував відповідні постанови про закриття та таким чином відновлював кримінальне провадження.ОСОБА_1 просила стягнути на її користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, моральну шкоду в розмірі 1 100 000,00 грн, а також стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 03 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення звичного ритму її життя внаслідок бездіяльності відповідачів при розслідуванні кримінального провадження, не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та наслідками.Також, судом вказано, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, не надано доказів визнання протиправною бездіяльності відповідачів, і що позов пред`явлено до неналежного відповідача.Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 03 червня 2021 року залишено без змін.Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скаргиУ вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового з?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 03 червня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.Касаційна скарга, мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в справі № 201/7621/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справиУ листопаді 2021 року до Верховного Суду від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справиУхвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бершадського районного суду Вінницької області.29 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи Згідно витягу від 10 листопада 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_1, до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. В поданій заяві ОСОБА_1 вказала, що 09 листопада 2016 року ОСОБА_3, в с. Війтівка, Бершадського району Вінницької області, заподіяв їй тілесні ушкодження.Ухвалою слідчого судді від 16 березня 2017 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області та визнано бездіяльність слідчого, а також зобов`язано виконати в повному обсязі процесуальні вказівки Бершадської місцевої прокуратури та виконати всі необхідні слідчі дії для завершення кримінального провадження в розумні строки.Ухвалою слідчого судді від 29 травня 2017 року було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області та визнано бездіяльність слідчого, а також зобов`язано виконати в повному обсязі процесуальні вказівки Бершадської місцевої прокуратури та виконати всі необхідні слідчі дії для завершення кримінального провадження в розумні строки.Ухвалою слідчого судді від 26 вересня 2017 року було частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області та визнано бездіяльність слідчого, а також зобов`язано виконати в повному обсязі процесуальні вказівки Бершадської місцевої прокуратури та виконати всі необхідні слідчі дії для завершення кримінального провадження в розумні строки.Ухвалою слідчого судді від 13 вересня 2018 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 18 червня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 12016020090000901 від 10 листопада 2016 року та скасовано вказану постанову.Ухвалою слідчого судді від 29 серпня 2019 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області від 04 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12016020090000901 від 10 листопада 2016 року.Згідно довідки у кримінальному провадженні продовжується досудове розслідування.В обґрунтування правових підстав для стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на те, що їй завдана шкода неодноразовим зверненням до суду щодо бездіяльності слідчого та незаконним закриттям кримінального провадження.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми праваУ частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.Відмовляючи позивачу у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної їй шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.Статтею 303 КПК України встановлено право оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).Установивши, що позивач не довела належними і допустимими доказами факт завдання їй шкоди працівниками поліції, причинний зв`язок між діями працівників поліції та настанням тих негативних наслідків про які вона вказує, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування шкоди у зв`язку з його недоведеністю.Права ОСОБА_1, на порушення яких остання посилалася, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності працівників поліції в порядку, визначеному КПК України (4651-17) .Такий висновок є аналогічним висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18), від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц (провадження № 61-7017св19), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 (провадження № 61-10591св19) від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18 (провадження № 61-12965св19), від 03 грудня у справі № 686/26653/18 (провадження № 61-12277св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17 (провадження № 61-22067св19), від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18 (провадження № 61-2738св19), від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19 (провадження № 61-19878св19) та від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), предметом розгляду яких були позовні вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією та бездіяльністю органів державної влади.За своїм змістом усі доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, необхідності їх переоцінки, зокрема, у тому контексті, який на думку позивача свідчить про завдання їй моральної шкоди, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, під час вирішення питання доведеності усіх складових деліктної відповідальності, перевірили наведені позивачем доводи і дали належну оцінку усім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.Під час касаційного перегляду справи, Верховний Суд перевірив аргументи заявника щодо неврахуванням судами попередніх інстанцій висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 22, 23, 1174 ЦК України та не встановив неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм статей 22, 23, 1174 ЦК України.Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року в справі № 201/7621/17 є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в ній висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається, проте за різних фактичних обставин справи встановлених судами.