Короткий зміст позовних вимогУ серпні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та витребування приміщення з чужого незаконного володіння.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Одеської місцевої прокуратури № 3 з прокуратури Одеської області надійшли звернення в. о. начальника Управління ДАБК Одеської міської ради Якименко Р. К. із приводу самовільного проведення будівельних робіт підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1, власником квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 .З цього приводу 07 листопада 2017 року слідчим відділом Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області внесені до ЄРДР відомості № 1021717605000007035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.Нежиле підвальне приміщення по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює департамент комунальної власності Одеської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 26 травня 2005 року серії НОМЕР_1 та зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно від 25 липня 2005 року.Вказував, що за договором купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Чернягіною Н. С. за № 933, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 170,4 кв. м, житловою площею 47,2 кв. м.Вказана квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2008 року за реєстровим номером 508 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14 листопада 2016 року № ОД 142163192341.Згідно договору купівлі-продажу № 508 від 13 лютого 2008 року загальна площа квартири складала 69,9 кв. м, житлова - 47,2 кв. м. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_3, загальною площею 170,4 кв. м, проведена 25 листопада 2016 року державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень" Щеплоцькою Х. Б. (номер права власності 17667328, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1097415651101).У подальшому, 25 квітня 2017 року, державним реєстратором Філії КП "Комунальні-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Одеської області Глущенко А. О. змінено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_4 .Підставою змін зазначено довідку серії та номер 000287, яка видана 21 квітня 2017 року ТОВ "Проф Бюро Технічної інвентаризації" та технічний паспорт серії та номер б/н від 21 квітня 2017 року, виданий ТОВ "Проф Бюро Технічної інвентаризації".Вказував, що ОСОБА_1 здійснюються заходи самовільної реконструкції підвального приміщення за вищевказаною адресою, що належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 26 травня 2005 року територіальній громаді в особі Одеської міської ради, що підтверджується тим, що зареєстрована ОСОБА_2 декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142163192341 від 14 листопада 2016 року про реконструкцію квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані та цільового призначення була скасована наказом Управління ДАБК ОМР від 03 серпня 2018 року № 01-13/210 ДАБК.Згідно відповіді департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-19/5-06 від 09 січня 2018 року встановлено, що у нежитлове приміщення № 2, загальною площею 193,3 кв. м, увійшов об`єкт комунальної власності територіальної громади - нежитлове підвальне приміщення, площею 98,6 кв. м та на даний час складає одне єдине приміщення.Посилався на те, що ОСОБА_1 не є законним власником нежитлового приміщення № 2, кафе-магазину, загальною площею 193,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . З урахуванням викладеного просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чернягіною Н. С. № 933, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про продаж квартири АДРЕСА_3, загальною площею 170,4 кв. м, житловою площею 47,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкту 1097415651101;визнати незаконною державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 170,4 кв. м, на ім`я ОСОБА_2 (номер запису про право власності 17667328 від 25 листопада 2016 року);визнати незаконною державну реєстрацію на квартиру АДРЕСА_3, на ім`я ОСОБА_1, загальною площею 170,4 кв. м (номер запису про право власності 17936688 від 09 грудня 2016 року);скасувати запис про реєстрацію виправлень від 25 квітня 2017 року про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 193,3 кв. м, за ОСОБА_1 (номер об`єкта в РПВН 22075701, індексний номер 34935635, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097415651101);витребувати нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 98,6 кв. м по АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради в особі департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено.Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, що відповідачами порушено чи порушуються права позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково.Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково.Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, посвідчений ПНОМНО Чернягіною Н. С. за № 933, укладений між ОСОБА_2 з одного боку, та ОСОБА_1, з іншого боку, про продаж квартири АДРЕСА_3, загальною площею 170,4 кв. м, житловою площею 47,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта 1097415651101.Витребувано нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 98,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі департаменту комунальної власності Одеської міської ради.В решті позовні вимоги залишено без задоволення.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Судове рішення апеляційного суд мотивовано тим, що спірне підвальне приміщення, загальною площею 98,6 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, вибуло із власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради поза волею власника, а тому наявні підстави для витребування цього майна у відповідача.Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права при заявлені вимоги про витребування майна.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та заступника керівника Одеської обласної прокуратури.Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури.Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14, провадження № 14-636цс18, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року № 926/03/18, від 23 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 27 травня 2020 року у справі № 819/478/17, провадження № К/9901/55004/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим судом було вірно встановлено, що територіальна громада в особі Одеської міської ради не є та не може бути власником підвального приміщення, загальною площею 98,6 кв. м по АДРЕСА_1 .Заявник вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив факт належності спірного приміщення територіальній громаді в особі Одеської міської ради.Апеляційним судом не враховано, що у матеріалах справи наявна копія постанови Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2009 року у справі № 2-а-53/09, за якою визнано незаконним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 травня 2005 року № 196 та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 14 липня 2005 року, серії НОМЕР_1 на нежилі підвальні приміщення по АДРЕСА_1 .Під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд посилався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, проте не врахував, що документ, на підставі якого право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежиле підвальне приміщення по АДРЕСА_1, скасовано судом.Також заявник незгодний із застосуванням апеляційним судом положень статті 388 ЦК України, оскільки застосування вказаної норми можливо виключно неволодіючим власником від володіючого невласника, а територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради не є такою. Крім того, вказаною нормою передбачено виключне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.Зазначає, що прокуратурою не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді. Крім того, звертаючись із апеляційною скаргою до апеляційного суду, в супереч положенням Закону України "Про прокуратуру", апеляційна скарга була підписана не уповноваженою особою.У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.Як на підставу касаційного оскарження заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що формально нежитлове приміщення площею 98,6 кв. м належить територіальній громаді, але фактично воно знаходиться у володінні відповідача й на нього поширюється реєстрація її права власності на приміщення, загальною площею 193,3 кв. м.Суд не звернув увагу на різну площу, на яку зареєстровано право власності. Так, задовольняючи позовні вимоги про витребування спірного приміщення площею 98,6 кв. м та відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд знехтував правовими наслідками незаконної реконструкції приміщення та фактично залишив законною реєстрацію права власності відповідача на приміщення площею 193,3 кв. м.Суд не врахував, що спірне приміщення площею 96,8 кв. м було реконструйовано, внаслідок чого збільшилась його площа до 193,3 кв. м, тому за таких обставин позовні вимоги у сукупності з визнанням незаконними державних реєстрацій права власності за відповідачами на приміщення площею 170,4 кв. м та скасування запису про реєстрацію виправлення про державну реєстрацію права власності на приміщення площею 193,3 кв. м. є способом ефективного захисту, який може поновити та захистити права позивача.Заявник вказує, що способи захисту права територіальної громади шляхом тільки визнання договору недійсним та витребування майна, які визначені в резолютивній частині постанови, не відповідають критерію ефективності та жодним чином не створюють правові наслідки, на які сподівається позивач, що робить його право на справедливий суд ілюзорним. Наведене підтверджується рішенням державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20 квітня 2021 року № 57741329.Посилається на те, що формулюючи позовні вимоги у вказаній справі, позивач був зацікавлений саме в скасуванні незаконної державної реєстрації відповідачів на майно площею 170,4 кв. м (в подальшому 193,3 кв. м), до якого фактично увійшло спірне приміщення.Вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення цього правочину. Інтерес Одеської міської ради полягає в тому, щоб, по-перше, визнати незаконною реєстрацію права власності на майно площею 170,4 кв. м, по-друге, щоб спірне приміщення площею 98,6 кв. м перебувало у власності територіальної громади. Разом із тим, майно, придбане за договором купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, змінило площу зі 170,4 кв. м до 193,3 кв. м, тому однієї вимоги про визнання договору недійсним є недостатньо для скасування чинної реєстрації на майно, площею вже 193,3 кв. м.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, заступника керівника Одеської обласної прокуратури від департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у якому останній просив касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити, а касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення кафе-магазину № НОМЕР_2, загальною площею 193,3 кв. м, по АДРЕСА_1, на підставі: договору купівлі-продажу квартири № 933 від 09 грудня 2016 року, посвідченого ПНОМНО Чернягіною Н. С., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; довідки №000287, виданої 21 квітня 2017 року ТОВ "Проф Бюро Технічної інвентаризації"; технічного паспорту б/н від 21 квітня 2017 року, виданого ТОВ "Проф Бюро Технічної інвентаризації"; технічного звіту за № 1404/17 від 14 квітня 2017 року, виданого експертом Гузєвою І. А .Вказана квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2008 року за реєстровим номером 508 та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 14 листопада 2016 року № ОД 142163192341. Згідно договору купівлі-продажу № 508 від 13 лютого 2008 року загальна площа квартири складала 69,9 кв. м, а житлова - 47,2 кв. м.Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 170,4 кв. м., була проведена 25 листопада 2016 року державним реєстратором Одеської філії ДП "Державний інститут судових економіко-правових та технічних досліджень" Щеплоцькою Х. Б. (номер права власності 17667328, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1097415651101).За договором купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, посвідченого ПНОМНО Чернягіною Н. С. № 933, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5, загальною площею 170,4 кв. м, житловою площею 47,2 кв. м.У подальшому, 25 квітня 2017 року, державним реєстратором Філії КП "Комунальні-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Одеської області Глущенко А. О. змінена державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_4 . Підставою змін зазначено довідку серії та номер 000287, виданою 21 квітня 2017 року ТОВ "Проф Бюро Технічної інвентаризації" та технічний паспорт серії та номер б/н від 21 квітня 2017 року, виданий ТОВ "Проф Бюро Технічної інвентаризації".Як вбачається з позову та пояснень представника позивача, ОСОБА_1 здійснюються заходи самовільної реконструкції підвального приміщення за вищевказаною адресою із включенням до складу своєї нерухомості підвального приміщення, загальною площею 98,6 кв. м, яке згідно позову є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 25 травня 2005 року.Із даного приводу внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500007035 від 07 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, за фактом шахрайського заволодіння майном Одеської міської ради.У Приморському районному суді м. Одеси перебувала адміністративна справа № 2а-53/09 за позовом мешканців будинку АДРЕСА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та недійсним свідоцтва про право власності.Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2009 року позовні вимоги були задоволені: визнано незаконним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 196 від 26 травня 2005 року та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 14 липня 2005 року на нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке видане Одеській міській раді (т. 1, а. с. 159). Вказане рішення суду набрало законної сили 21 квітня 2019 року (т. 1, а. с. 159).Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2009 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційну скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури . - залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми праваЧастиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп-2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звернутися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечить Конституції і законом України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл. Тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.Звертаючись до суду із вказаним позовом, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради вказував, що нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 98,6 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради, управління яким здійснює департамент комунальної власності Одеської міської ради, на підставі свідоцтва про право власності від 26 травня 2005 року серії НОМЕР_1 та зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно від 25 липня 2005 року.Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).Позивачем до позовної заяви додано свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення від 14 липня 2005 року, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 травня 2005 року № 196 (т. 1, а. с. 22).У Приморському районному суді м. Одеси перебувала адміністративна справа № 2а-53/09 за позовом мешканців будинку АДРЕСА_1 до Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та недійсним свідоцтва про право власності.Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2009 року позовні вимоги було задоволено. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 196 від 26 травня 2005 року та визнано недійсним свідоцтво про право власності від 14 липня 2005 року на нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке видане Одеській міській раді (т. 1, а. с. 159). Вказане рішення суду набрало законної сили 21 квітня 2019 року.Як вбачається з вказаного судового рішення, підставою для визнання незаконними рішення виконавчого комітету Одеської міської ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності було те, що власники приватизованих квартир у багатоквартирних будинках є співвласниками допоміжних приміщень, а тому оскаржувані позивачами рішення та свідоцтво порушують права останніх.З наведеного вбачається, що територіальна громада в особі Одеської міської ради не є власником спірного приміщення.Посилання апеляційного суду на те, що на час ухвалення рішення право власності на нежиле підвальне приміщення зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, є помилковими.Так, частиною другою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.З витягу, на який посилався суд апеляційної інстанції вбачається, що підставою для вчинення відповідного запису було свідоцтво про право власності від 14 липня 2005 року. Разом із тим, таке було визнано недійсним.Таким чином, наявність запису у державному реєстрі про належність спірного приміщення Одеській міській раді, при наявності судового рішення, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним рішення міської ради та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення, яке було підставою для вчинення відповідного запису, не свідчить, що територіальна громада в особі Одеської міської ради є власником спірного приміщення.Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тому що матеріали справи не містять доказів, що відповідачами порушено чи порушуються права позивача, оскільки спірне приміщення не належить на праві власності територіальній громаді в особі Одеської міської ради.Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.Враховуючи те, що постанова апеляційного суду, якою було задоволено частково апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та департаменту комунальної власності Одеської міської ради й ухвалено судове рішення про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, тому касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо скасування судового рішення апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про їх задоволення, підлягає залишенню без задоволення.Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.