Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), касаційну скаргу директора юридичної особи Великобританії компанії "Vuldi UK Limited" Мороза Дмитра Анатолійовича залишив без задоволення. Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 квітня 2022 року в незміненій частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 серпня 2022 року залишити без змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/5640/16 (провадження № 12-109гс18) зазначено, що:

"1. У березні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Сетам", ТОВ "Абсолют Фінанс" про скасування результатів електронних торгів, проведених 18 лютого 2016 року ДП "Сетам" з реалізації лота № 120614 "Нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 362,4 кв.м" (далі - лот № 120614); визнання недійсним протоколу оформлення результатів електронних торгів, проведених ДП "Сетам" 18 лютого 2016 року, про реалізацію учаснику № 12 - ТОВ "Абсолют Фінанс" лота № 120614; визнання електронних торгів з продажу лота № 120614 такими, що відбулися 15 лютого 2016 року; визнання ФОП ОСОБА_1 переможцем цих електронних торгів з продажу лота № 120614 з ціновою пропозицією 5 960 302,50 грн.; зобов`язання ДП "Сетам" скласти протокол електронних торгів з продажу лота № 120614, яким визначити переможцем торгів учасника № 10 - ФОП ОСОБА_1 .

64. За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення (у даному випадку - безпосередньо за результатами торгів), то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

65. Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку переможцем електронних торгів у формі аукціону визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція. Отже, моментом укладення договору купівлі - продажу майна, яке продане на торгах, є момент завершення електронних торгів. При цьому акт про проведені електронні торги, який відповідно до пункту 4 розділу Х Порядку складається після повного розрахунку переможця за придбане майно (тобто після повного виконання договору купівлі - продажу покупцем), є волевиявленням продавця щодо передання проданого майна у володіння покупцю, а не оформленням договірних відносин купівлі - продажу майна на публічних торгах, як помилково вважали суди. Водночас ця помилка не вплинула на вирішення спору по суті".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що:

"1. 13 серпня 2013 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1.1. Визнати недійсним протокол від 14 листопада 2003 року № 2/2 (далі - протокол), згідно з яким переможцем аукціону з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,6638 га (далі - земельна ділянка) визнане ТзОВ "Енерго Продукт-2";

72. З огляду на наведене правильним є висновок апеляційного суду про те, що застосування до договору міни наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 ЦК України, не призводить до поновлення прав держави та не дає підстав для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки у власність держави як наслідку недійсності договору міни.

73. Однак такий висновок є неповним без оцінки законності передання земельної ділянки першому набувачеві (ТзОВ "Енерго Продукт-2") і вирішення вимог прокурора про визнання недійсними протоколу та договору купівлі-продажу, провадження за якими суд апеляційної інстанції безпідставно закрив".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) вказано, що:

"42. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.

43. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

44. Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

47. За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.

51. Отже, в разі порушення покупцем (попереднім переможцем електронних торгів) зобов`язання зі сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу організатор вчиняє правочин щодо односторонньої відмови від цього договору у повному обсязі (частина третя статті 651 ЦК України) і одночасно укладає новий договір купівлі-продажу шляхом акцепту пропозиції нового переможця електронних торгів (за ціною, що є меншою за ціну, встановлену попереднім договором купівлі-продажу)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що:

"38. Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

39. Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). Так, стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

40. За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Велика Палата Верховного Суду вважає, що підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яке оспорює позивач".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначено:

"з аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.

Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).

За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21) зроблено висновок, що:

"протокол торгів, підписання якого має місце за результатами їх проведення, є за своєю правовою природою попереднім договором, за яким у сторін виникає обов`язок укласти відповідний договір купівлі-продажу у встановлений Положенням № 388 строк, і невиконання якого має наслідки для кожної зі сторін.

Для переможця торгів сплата вартості лота у встановлений строк є тією умовою, яка має бути виконана до підписання договору купівлі-продажу, оскільки її невиконання має наслідком втрату ним гарантійного внеску.

Натомість ухилення (невиконання обов`язку) банку від укладення основного договору купівлі-продажу з переможцем торгів за виконання тим обов`язку щодо сплати повної вартості лота та вчинення дій, що свідчать про зацікавленість в укладенні такого договору, має наслідком право переможця торгів вимагати укладення такого договору".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що:

"32. Реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону). Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів (аукціону) особливості, проведення таких торгів (аукціону) є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах (аукціонах)і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39)).

36. Банк, який не був учасником аукціону, вважає, що за його рахунок як іпотекодержателя та заставодержателя переможець аукціону (покупець) набув право власності на заставне майно, яке не міг набути зокрема, тому, що: (а) не є добросовісним набувачем, ураховуючи його пов`язаність із боржником; (б) була зупинена дія ухвали суду першої інстанції від 8 серпня 2019 року, згідно з якою цей суд, зокрема, надав згоду на продаж заставного майна боржника; (в) діяла судова заборона ліквідатору та біржі вчиняти дії у справі № 914/2618/16 з проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження заставного майна боржника, що є предметом забезпечувальних договорів; (г) ліквідатору та біржі було відомо про наявність судової заборони вчиняти дії щодо проведення аукціону з продажу заставного майна; (ґ) ліквідатор діяв недобросовісно, коли визначив для подання заявок особами, які зацікавлені в придбанні майна боржника на аукціоні, нерозумний строк і встановив нерозумну початкову вартість запропонованого до продажу на аукціоні заставного майна за лотом № 1. За таких обставин, враховуючи те, що банк був іпотеко- та заставодержателем і не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, позивач може обґрунтовувати, що вчинені правочини, зокрема підписаний боржником із переможцем аукціону (покупцем) договір купівлі-продажу, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем. А тому вправі, враховуючи вимоги частин другої та третьої статті 264 ЦК України, у цих спірних правовідносинах витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні.

39. Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача.

43. Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) зазначено, що:

"правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Виходячи з викладеного, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у частині вимог щодо визнання недійсними відкритих торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-03-19-000019-b від 30.03.2020 необхідно скасувати, а в позові в зазначеній частині відмовити".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що:

"32. У справі № 233/4365/18 Великій Палаті Верховного Суду належить, зокрема, вирішити, чи є належними й ефективними у спірних правовідносинах вимоги про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги.

34. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

35. Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача.

36. Тому рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними протоколу й акта про проведені електронні торги слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови. Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу".

Не можу погодитися із висновками, зробленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/5640/16 (провадження № 12-109гс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), з таких мотивів.

"22 роки "самотності" недійсності торгів"

Історичний та законодавчий контекст щодо недійсності торгів

1. Конструкція недійсності торгів тривалий час регулювалася в українському законодавстві.

1.1. У статті 399 Цивільного процесуального кодексу УРСР (глава 46) встановлювалася можливість визнання недійсними публічних торгів та підстави для оспорювання.

1.2. Зокрема, передбачалося, що торги визнаються судом недійсними: 1) якщо вони проведені з порушенням встановленого порядку продажу будинків з торгів; 2) в разі залишення на торгах будинку за особою, яка не мала права брати участь у торгах; 3) в разі зловживання з боку судового виконавця, стягувача або покупця (частина перша статті 399, глава 46 ЦПК УРСР (1501-06) ).

1.3. У 2000 році глава 46 була виключена із ЦПК УРСР (1501-06) [1].

1.4. Законодавець досить "специфічно" реагував на відсутність недійсності торгів, оскільки ні при розробленні ЦК України (435-15) , ні окремих законів повноцінну конструкцію недійсності торгів не закріплював.

1.4.1. У різний період передбачалися такі конструкції як, зокрема: "недійсність угод, укладених на аукціоні, конкурсі"; "недійсність результатів конкурсу та/або договору"; "оскарження результатів прилюдних торгів"; "недійсність результатів аукціону"[2].

1.4.2. Такий стан законодавчого регулювання позначився і на судовій практиці, оскільки існували відмінні підходи до допустимості/недопустимості конструкції недійсність торгів:

визнання публічних торгів недійсними не допускається;

констатується можливість оспорювати договір, який укладається за результатами торгів;

здійснюється розмежування недійсності договору, що укладається в результаті торгів і власне недійсності публічних торгів;

допускається визнання публічних торгів недійсними, оскільки здійснюється їх кваліфікація як багатостороннього правочину.[3]

1.5. В чинному законодавстві на рівні окремих норм, зокрема, допускається:

визнання недійсними судом результатів торгів (частина друга статті 138 ЗК України);

визнання недійсними результатів аукціону (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства);

визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону (стаття 73 Кодексу України з процедур банкрутства);

оскарження результатівелектронного аукціону (стаття 48 Закону України "Про іпотеку");

визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсною та/або договору про закупівлю нікчемним (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі");

позов про визнання недійсними результатів приватизації (частина друга статті 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

Щодо допустимості конструкції недійсності торгів

1. Касаційний суд не має бути джерелом невизначеності судової практики і судові рішення касаційного суду мають бути розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень? Очевидно, що особа, чи фізична чи юридична, має можливість прогнозувати як буде вирішено її спір. Це одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим[4].

2. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

2.1. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

3. З позиції людини розумної досить складно пояснити існування в практиці Великої Палати Верховного Суду:

(1) існування кваліфікації: торгів як правочину, проведення торгів (аукціону) є правочином; процедура набуття майна на торгах є різновидом договору купівлі-продажу;

(2) кваліфікацію протоколу торгів як попереднього договору;

(3) допустимість оспорювання протоколів і торгів, допустимість вимог про оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу, про визнання недійсними протоколу;

(4) кваліфікація вимоги про визнання недійсними торгів як неефективної, та необхідності застосовувати кондикційний позов;

(5) кваліфікація вимоги про визнання недійсними торгів як неефективної, та необхідності застосовувати віндикаційний позов;

3.1. Навряд чи така невизначеність та суперечливість конструкцій дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим.

4. При вирішенні проблематики допустимості/недопустимості конструкції недійсності торгів слід враховувати:

по-перше, що таке торги?! Традиційно у цивілістиці розгляд торгів відбувається у контексті укладення договору. Якщо надати певною мірою спрощене розуміння торгів, то це - "клубок" юридичних фактів (механізм, процедура чи спосіб укладення договору). Тому навряд чи можливо без застережень кваліфікувати торги як правочин;

по-друге, що може вражати недійсність?!Недійсність може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Очевидно, що недійсність не може стосуватися механізму, процедури чи способу укладення договору;

по-третє, чи допускається національним правопорядком існування такої конструкції як недійсність торгів? Політико-правовий підхід допускає, як мінімум, кілька варіантів:

(а) допускається. При цьому варіанті необхідне пояснення: як належить формулювати позовну вимогу (визнати недійсними торги); які вимоги неефективні (визнати недійсним протокол свідоцтво і т.д.); які підстави такої недійсності;

(б) допускається, якщо за результатами торгів не вчиняється договір. За такого підходу також потрібне пояснення: як належить формулювати позовну вимогу (визнати недійсними торги); які вимоги неефективні (визнати недійсним протокол свідоцтво і т.д.); які підстави такої недійсності;

(в) не допускається. Такий варіант мав би пояснювати, які ж способи захисту повинні бути застосовані для ефективного захисту, якщо допущене порушення приватних прав та інтересів.

5. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

6. Тому колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі № 910/5640/16 (провадження № 12-109гс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року в справі № 910/6939/20 (провадження № 12-45гс21), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21).