Постанова

Іменем України 06 вересня 2021 рокум. Київсправа № 296/1857/16-цпровадження № 61-12661 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк";

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року у складі судді Сингаївський О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Борисюка Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнення кредитної заборгованості.Позовна заява мотивована тим, що 04 травня 2007 року між банком ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зі змінами згідно з додатковими угодами, за яким він отримав у кредит у розмірі 30 тис. доларів США строком до 04 травня 2022 року. У той же день для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки. Позичальник, як і поручителі, зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2016 року становила 15 911 доларів 18 центів США - заборгованість по кредиту та процентам та 23 108 грн 06 коп. - заборгованість по пені. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк" суму заборгованості за кредитним договором від 04 травня 2007 року по процентах та кредиту у розмірі 15 911 доларів 18 центів США; по пені у розмірі 23 108 грн 06 коп. - з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 в солідарному порядку з ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник, як і поручителі, зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року скасовано в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник, як і поручителі, зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість. Разом тим, рішенням суду у справі № 296/1963/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, а тому вимоги банку про солідарне стягнення суми кредитної заборгованості із позичальника та ОСОБА_2 є необґрунтованими (частина четверта статті 82 ЦПК України) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги У серпні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили оскаржувані судові рішення скасувати в частині стягнення з них кредитної заборгованості, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову АТ "УкрСиббанк", який є правонаступником ПАТ "УкрСиббанк", відмовити.Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 296/1857/16-ц із Корольовського районного суду м. Житомира.У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам про те, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року у справі № 296/1963/16-ц відмовлено ОСОБА_1 у визнанні недійсним кредитного договору у зв`язку з його неукладеністю. Банком в цій частині рішення суду не оскаржувалось, отже, на їх думку, обставина щодо неукладеності кредитного договору не підлягала вже повторному доказуванню.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами04 травня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, зі змінами згідно з додатковими угодами від 21 лютого 2009 №1, від 07 грудня 2011 року № 2 та від 26 квітня 2013 року № 3, за яким останній отримав кредит у розмірі 30 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних строком до 04 травня 2022 року.У той же день для забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки. Позичальник, як і поручителі, зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2016 року становила: по процентах та кредиту у розмірі 15 911 доларів 18 центів США та по пені у розмірі 23 108 грн 06 коп., а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 13 810 доларів 55 центів США, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 2 040 доларів 22 долари США за період з 16 березня 2015 року по 16 лютого 2016 року; заборгованість за процентами у розмірі 2 100 доларів 63 центи США, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 1 925 доларів 80 центів США за період з 01 лютого 2015 року по 31 січня 2016 року; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 20 березня 2015 року по 16 лютого 2016 року у розмірі 11 596 грн 40 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 20 березня 2015 року по 16 лютого 2016 року у розмірі 11 511 грн 66 коп. Судом встановлено, що Корольовським районним судом м. Житомира розглядалась цивільна справа № 296/1963/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ "УкрСиббанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнання зобов`язання за договором поруки припиненим.Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково і встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - відсутність в кредитному договорі від 04 травня 2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", узгодження ціни договору як істотної умови договору споживчого кредитування. В частині вимог про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Визнано зобов`язання за договором поруки від 04 травня 2007 року, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припиненими. Визнано зобов`язання за договором поруки від 04 травня 2007 року, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припиненими.Постановою апеляційного суду Житомирської області від 05червня 2018 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року про встановлення факту, що має юридичне значення та в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання зобов`язання припиненим скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЧастиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про те, що позичальник, як і поручителі, зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість. Разом тим, рішенням суду у справі № 296/1963/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, а тому вимоги банку про солідарне стягнення суми кредитної заборгованості із позичальника та ОСОБА_2 є необґрунтованими (частина четверта статті 82 ЦПК України) .В обґрунтування доводів касаційної скарги, заявники посилалися на те, що мотивувальна частина Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року у справі № 296/1963/16-ц містить висновок, про те, що "у вимозі про визнання недійсним договору споживчого кредиту від 04 травня 2007 року слід відмовити, оскільки договір не є укладеним через неузгодженість сторонами істотних умов, визначених законом для договорів споживчого кредиту".Зі змісту даного рішення вбачається, що суд дійшов до такого висновку, виходячи з того, що їм було встановлено факт, що має юридичне значення, а саме - відсутність в кредитному договорі від 04 травня 2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", узгодження ціни договору як істотної умови договору споживчого кредитування.Разом з тим, постановою апеляційного суду Житомирської області від 05 червня 2018 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року про встановлення факту, що має юридичне значення та в частині задоволення позову ОСОБА_3 про визнання зобов`язання припиненим скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2, оскільки порука є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України, так як ПАТ "УкрСиббанк" без згоди поручителя з 01 грудня 2011 року збільшило розмір процентної ставки по кредиту, строк виконання основного зобов`язання, унаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для стягнення солідарно із позичальника та поручителя - ОСОБА_3 - суми кредитної заборгованості є правильним.Посилання касаційної скарги на висновки суду, викладені у рішенні Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2018 року у справі № 296/1963/16-ц щодо неукладеності кредитного договору безпідставні, оскільки в цій частині рішення суду було скасовано судом апеляційної інстанції. Доводи заявників про те, що в цій частині рішення суду не переглядалось в апеляційному порядку є необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції у вказаній справі встановлювалися обставини укладення кредитного договору та договорів поруки, які були підписані для його забезпечення, а також питання припинення договорів поруки, які могли бути підписані тільки у зв`язку із укладенням кредитного договору. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц є безпідставними, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові.Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 липня 2019 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара