розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Федькович Галина Володимирівна, на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року у складі судді Павліва А. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки і піклування Новороздільської міської ради Львівської області, про усунення перешкод у вихованні дитини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 21 липня 1998 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року розірвано.

Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року встановлено порядок побачень ОСОБА_1 з його малолітньою дочкою згідно з графіком: кожну першу та третю суботу місяця забирати з 11 год. 00 хв. та повертати кожну першу та третю неділю місяця до 19 год. 00 хв.; кожен вівторок та четвер тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; можливість бачити дитину у день її народження з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю.

Однак, незважаючи на це рішення, ОСОБА_2 продовжує чинити перешкоди у реалізації права ОСОБА_1 на прийняття участі у вихованні малолітньої дитини, використовуючи різні надумані приводи, тому порушуються його законні права на участь у вихованні дитини. Зважаючи на те, що ним було виконано всі вимоги закону щодо реалізації законного права на спілкування і прийняття участі у вихованні малолітньої дитини за умови чинення перешкод ОСОБА_2 йому у цьому, яка, незважаючи на попередження органу опіки і піклування про притягнення її до адміністративної відповідальності, продовжує чинити перешкоди.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 157, 159 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ), просив суд зобов`язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити способи його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з таким графіком: забирати кожну першу та третю суботу місяця з 11 год. 00 хв. та повертати кожну першу та третю неділю місяця до 19 год. 00 хв.; забирати кожен вівторок та четвер тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; бачити дитину у день її народження з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; у святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 : забирати кожну першу та третю суботу місяця з 11 год. 00 хв. та повертати кожну першу та третю неділю місяця до 19 год. 00 хв.; забирати кожен вівторок та четвер тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; бачити дитину у день її народження з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; у святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю.

Додатковим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 30 травня 2022 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують вчинення відповідачем перешкод позивачу в побаченнях та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_4 .

Також наявність у позивача перешкод у побаченнях (вихованні, спілкуванні) з дочкою також свідчить позиція відповідача щодо побачень батька з дочкою лише на її умовах і незгода з графіком побачень батька з дитиною, встановленим уповноваженим органом.

Оцінюючи аргументи ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 стосовно дочки ОСОБА_4 протиправних (розпусних) дій, суд вважає такі припущеннями, оскільки вони ґрунтуються виключно на суб`єктивній думці ОСОБА_2 та висновку щодо психодіагностичного обстеження дитини. Водночас, висновків уповноважених органів, у яких було б надано обґрунтовану оцінку аргументам зацікавлених сторін та зібраним із цього приводу доказам, матеріали справи не містять.

Суд звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не було позбавлено можливості вжити всіх необхідних заходів з метою отримання відповідних висновків, які б містили обґрунтовану оцінку її припущенням щодо дій ОСОБА_1, однак матеріали справи не містять жодних фактичних даних щодо вжиття нею всіх достатніх для цього заходів, окрім подання нею 19 липня 2019 року заяви до органу місцевого самоврядування, у якій вона висловила свої припущення щодо протиправних дій ОСОБА_1 стосовно дочки, та заяви до органів поліції від 04 березня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення, однак про результат розгляду цієї заяви правоохоронним органом суд не повідомила.

Таким чином, суд проаналізувавши рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237, вважав, що встановлений у ньому графік побачень батька з дитиною не порушує принципу рівності прав батьків щодо дитини і відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу Федькович Г. В., представника ОСОБА_2, залишено без задоволення.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження невиконання ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237 щодо встановлення ОСОБА_1 графіку його побачень з малолітньою дочкою, тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Федькович Г. В., на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 447/2136/20, а також зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема необґрунтованого відхилення клопотання про зупинення провадження у цій справі та зобов`язання ОСОБА_1 надати відповіді на запитання у відзиві у формі заяви свідка, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на наявні у матеріалах цієї справи докази щодо ймовірного розбещення малолітньої дитини (як форми домашнього насильства щодо неї).

Також суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції не звернув увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не пред`являв позовну вимогу про способи участі у вихованні та спілкуванні з дочкою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Федькович Г. В., на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2023 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Федькович Г. В., на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року і витребувано із Жидачівського районного суду Львівської області цивільну справу № 443/1314/20.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 21 липня 1998 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 18 лютого 2020 року було розірвано.

Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1, видане 25 листопада 1999 року Новороздільським відділом РАГСУ Миколаївського району Львівської області, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджує свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, видане 09 грудня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новороздільського міського управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до довідки Бережницької сільської ради від 10 липня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрована і проживає на АДРЕСА_1, і на її утриманні знаходиться малолітня дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області із заявою про встановлення порядку побачень із його дочкою ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237 встановлено порядок побачень ОСОБА_1 з його дочкою згідно з наступним графіком: кожну першу і третю суботу місяця забирати з 11 год. 00 хв. та повертати кожну першу і третю неділю місяця до 19 год. 00 хв.; кожен вівторок та четвер тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; можливість бачитись з дитиною у день її народження з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; у святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю.

12 лютого 2020 року та 13 березня 2020 року ОСОБА_1 звертався із заявами до служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області про вжиття заходів щодо ОСОБА_2 через невиконання нею рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237 та складання відносно неї протоколів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до листів служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 14 лютого 2020 року та від 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 викликалася у Службу у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області для з`ясування обставин, викладених у повідомленнях ОСОБА_1 про невиконання рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237.

Згідно з висновком Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер" від 25 лютого 2020 року щодо психодіагностичного обстеженням ОСОБА_4, 2014 року народження, встановлено, що зі слів дівчинки можна підозрювати факт сексуального розбещення дитини з боку батька, тому рекомендовано побачення дитини з батьком проводити виключно у присутності матері, а також зменшити кількість побачень.

26 лютого 2020 року ОСОБА_2 зверталася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області із заявою про вжиття заходів до недопущення зловживання ОСОБА_1 батьківськими правами та забезпечення дотримання найкращих інтересів дитини при виконанні рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237.

29 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Новороздільської міської ради Львівської області із заявою про зміну часу побачень ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4

04 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Новороздільського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 156 Кримінального кодексу України та вжиття передбачених законом заходів до захисту малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від протиправних дій ОСОБА_1

06 березня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву до Служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області про те, що він категорично проти зміни графіку побачень з дочкою ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 і в подальшому перешкоджає йому бачитися з дочкою.

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії з питань захисту прав дитини Новороздільської міської ради від 12 березня 2020 року та листа виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 17 березня 2020 року на комісії розглядалася заява ОСОБА_2 про зміну часу побачень ОСОБА_1 із малолітньою дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та надано відповідь на її заяву про те, що зміна порядку побачень з дитиною за заявою того з батьків, з ким проживає дитина, не передбачено законом і рекомендовано звернутися до суду для врегулювання спору між батьками щодо участі у виховання дитини.

10 червня 2020 року ОСОБА_2 заявою повідомила Служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області про недопущення ОСОБА_1 на побачення з дочкою ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю у нього захисної маски під час дії карантину.

Згідно з листом виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 07 липня 2020 року ОСОБА_2 повідомлено про здійснення візиту щодо перевірки виконання нею рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237.

З актів служби у справах дітей виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 14 липня 2020 року та від 08 вересня 2020 року щодо обстеження умов проживання встановлено, що у встановлені батьку ОСОБА_1 дні побачень із дочкою ОСОБА_4 колишня дружина ОСОБА_2 двері не відчинила.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 липня 2020 року у справі № 447/1756/20 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів, що становить 1 700,00 грн.

Відповідно до акта виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 30 червня 2021 року щодо службового розслідування встановлено, що служба у справах дітей належним чином не прореагувала на повідомлення ОСОБА_2, у заяві від 19 липня 2019 року, про можливі насильницькі та інші неправомірні дії вчинені ОСОБА_1 стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 шляхом повідомлення про це у правоохоронний орган та здійснення контролю за розглядом уповноваженим органом цього повідомлення.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року у справі № 447/2136/20, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, про зміну способу участі батька у вихованні дитини (зміну часу побачень) відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Федькович Г. В., задоволено частково. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Федькович Г. В., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року та постанова Львівського апеляційного суду від 23 січня 2023 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Hunt v. Ukraine" ("Хант проти України") від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "Йогансен проти Норвегії" ("Johansen v. Norway") від 07 серпня 1996 року, § 78).

Таким чином, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 піклується про малолітньою дочку ОСОБА_4 та любить її, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дочкою, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з дочкою, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суди не встановили.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237 встановлено порядок побачень ОСОБА_1 з його дочкою згідно з наступним графіком: кожну першу і третю суботу місяця забирати з 11 год. 00 хв. та повертати кожну першу і третю неділю місяця до 19 год. 00 хв.; кожен вівторок та четвер тижня з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; можливість бачитись із дитиною у день її народження з 17 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.; у святкові дні - за попередньою домовленістю з матір`ю (т. 1, а. с. 21).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, та не спростовано матеріалами справи і відповідачем те, що ОСОБА_2 не виконує рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237, що підтверджує постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 24 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 184 КУпАП.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи, оцінили докази в сукупності, врахували інтереси дитини, а також право кожного з батьків брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, і такий спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкуванні із нею, встановлений рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 03 вересня 2019 року № 237.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Федькович Г. В., про неврахування судами попередніх інстанцій вчинення ОСОБА_1 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_4 протиправних (розпусних) дій, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ці аргументи ОСОБА_2 є припущеннями, оскільки вони ґрунтуються виключно на її суб`єктивній думці та висновку щодо психодіагностичного обстеження дитини.

Однак висновків уповноважених органів, у яких було б надано обґрунтовану оцінку аргументам зацікавлених сторін та зібраним з цього приводу доказам, матеріали справи не містять.

Також колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги заявника про те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції не звернув увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не пред`являв позовну вимогу про способи участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, оскільки позовна заява ОСОБА_1 містить зазначені позовні вимоги (т. 1, а. с. 2, 3).

Крім того, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.