Позов обґрунтовували тим, що 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 була власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26 квітня 1996 року, в якій вони зареєстровані та разом проживали до дня смерті матері. Нотаріусом заведена спадкова справа за № 13/2019, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 64861857. 09 грудня 2019 року приватний нотаріус Дяків В. О. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_4, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09 грудня 2019 року спірна квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 12 березня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І. Я., реєстровий № 1002. Крім того, позивачам стало відомо, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018140080002360, яке 07 серпня 2018 року зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України. Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення була заява ОСОБА_5 (племінниці ОСОБА_4 ) про заволодіння шляхом шахрайства спірним нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 та приналежним до неї підвалом у буд. АДРЕСА_1 .

Аналіз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна свідчить, що 23 листопада 2017 року державний реєстратор Покровської районної державної адміністрації. Дніпропетровської області Замфір О. М. зареєстрував за ТОВ Фірма "Техноком" право власності на спірне нерухоме майно на підставі акту прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства, складеного від імені ОСОБА_4 від 10 липня 2006 року.

Позивачі вважали, що майно вибуло незаконно з володіння власника ОСОБА_4 поза її волею, оскільки згоди на його відчуження вона не давала, фізично не могла виїжджати у м. Дніпро, оскільки за місяць до смерті була важко хвора та померла від розвитку хвороби - бактеріальної пневмонії, ОСОБА_4 ніколи не була учасником TOB Фірма "Техноком", вона не в праві була здійснювати вклади, у тому числі вносити до його статутного капіталу нерухоме майно. Державна реєстрація права власності за ТОВ Фірма "Техноком" здійснена держреєстратором Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір О. М. щодо об`єкта нерухомості, який знаходиться у місті Львові, акт приймання-передачі був засвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Дніпропетровської області Гуніним В. В., який припинив свою діяльність 23 червня 2006 року, директор ОСОБА_6, який ніби підписував акт прийому-передачі спірної квартири від 10 липня 2006 року став директором TOB Фірма "Техноком" тільки з 07 червня 2011 року, а на момент посвідчення акту директором TOB Фірма "Техноком" був ОСОБА_7 .

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачі просили:

визнати недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма "Техноком", оформлене протоколом № 66-04 загальних зборів учасників TOB Фірма "Техноком" від 09 липня 2006 року в частині внесення майна: об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м, до статутного капіталу TOB Фірма "Техноком", на підставі акту приймання-передачі майна, серія та номер б/н, від 10 липня 2006 року, укладений між TOB Фірма "Техноком" та ОСОБА_4 ;

скасувати рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38294272 від 23 листопада 2017 року 10:08:44, номер запису про право власності: 23520848, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма "Техноком" на об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м;

витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,3 кв. м, житловою площею - 26,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416010512242, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, комора в підвалі 4,0 кв. м;

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма "Техноком", оформлене протоколом № 66-04 загальних зборів учасників TOB Фірма "Техноком" від 09 липня 2006 року в частині внесення майна: об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м, до статутного капіталу TOB Фірма "Техноком", на підставі акту приймання-передачі майна, серія та номер б/н, від 10 липня 2006 року, укладений між TOB Фірма "Техноком" та ОСОБА_4 .

Скасовано рішення державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфіра О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 38294272 від 23 листопада 2017 року 10:08:44, номер запису про право власності: 23520848, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма "Техноком" на об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1, загальною площею 35, 3 кв. м, житловою площею - 26,5 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1416010512242, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, комора в підвалі 4,0 кв. м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м, в порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_3, ТОВ Фірма "Техноком" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що наявними у справі доказами встановлено факт вибуття спірного нерухомого майна з володіння померлої ОСОБА_4 поза її волею. Враховуючи, що позивачі є єдиними спадкоємцями після смерті власника спірної квартири ОСОБА_4, такі мають право на витребування спадкового майна з чужого незаконного володіння відповідно до статті 388 ЦК України та право на визнання за ними права власності на таке майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Суди не погодились з твердженнями представника відповідача щодо пропуску позивачами строку звернення до суду з даним позовом, так як даний строк почався лише після того, як приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а позовна заява була подана 24 грудня 2021 року, тому позивачі не пропустили строк звернення до суду, встановлений статтею 257 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи апеляційної скарги про визнання позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2018 року такими, що втратили право користування спірною квартирою, оскільки зазначене судове рішення скасоване ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2021 року. Крім того, зазначене не впливає на підставність набуття позивачами права власності на спірну квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, закрити провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ Фірма "Техноком" та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у зв`язку з тим, що такі мають розглядати за правилами господарського судочинства, справу в частині позовних вимог про витребування спірної квартири та визнання права власності передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що

судами не вживалося заходів щодо визнання явки позивачів у судове засідання обов`язковою і з`ясування безпосередньо в них обставин справи, чим порушено статтю 8 Конституції України;

судом апеляційної інстанції безпідставно залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_3 про зміну апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання цієї заяви, оскільки під час знаходження справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача пішов добровольцем на фронт, а новий представник приступив до вивчення справи, коли строк на апеляційне оскарження закінчився, а відтак строк на зміну раніше поданої апеляції вже закінчився, а тому обґрунтовано клопотав про поновлення йому такого. Вважає, що фактично апеляційний розгляд не відбувся, оскільки колегія суддів відмовилася досліджувати і давати правову оцінку більшості доводів відповідача щодо незаконності рішення суду першої інстанції, викладених в заяві про зміну апеляційної скарги;

суд не залучив до участі у справі ОСОБА_8 (продавця спірної квартири за договором купівлі-продажу) в якості відповідача або третьої особи по справі, оскільки рішення суду впливає на його права та обов`язки, та до якого ОСОБА_3 має повне право пред`явити позовну заяву про стягнення з нього грошових коштів;

суд першої інстанції скасував запис у державному реєстрів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без залучення до участі у справі державного реєстратора Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Зафір О. М, який цей запис зробив;

суди залишили поза увагою, що вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ Фірма "Техноком" та скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за цією юридичною особою належать до підвідомчості господарських судів. Вказує, що у матеріалах справи відсутнє як оспорюване рішення загальних зборів, так і статут ТОВ Фірма "Техноком";

поза увагою судів залишилося те, що прийняття спадщини з підстав, передбачених статтею 1268 ЦК України пов`язується з постійним проживанням спадкоємця разом з спадкодавцем, а не реєстрацією місця проживання першого за місцем знаходження спадкового майна, позивачами не надано доказів на підтвердження їх правового статусу, як власників квартири (висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 925/1351/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16). Успадкувавши квартиру начебто у 2006 році позивачі не вживали жодних дій щодо спадкового майна до 2020 року, тобто понад 13 років, а згідно статей 182, частини п`ятої статті 334 ЦК України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації і є набутим з моменту проведення такої;

судами не встановлено за яких обставин спірне майно вибуло з володіння позивачів. На думку відповідача, позивачами повинно бути доведено вибуття спірної квартири з їх володіння поза їх волею. Вказує, що одночасне заявлення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння і визнання права власності на таке є суперечливими, оскільки взаємно виключають один одного;

оскарженими судовими рішеннями дві малолітні дитини, для яких спірне приміщення є єдиним житлом позбавлені такого, хоча вимога про їхнє виселення чи визнання такими, що втратили право користування квартирою не заявлялася і не розглядалася.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/10582/19, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 466/10582/19, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання (дії) рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року відмовлено.

У грудні 2022 року справа № 466/10582/19надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 925/1351/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 14 жовтня 1996 року, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г. В. 26 квітня 1996 року, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Згідно будинкової книги для прописки громадян та довідки Львівського комунального підприємства "Тополя-406" від 10 жовтня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4

08 жовтня 2019 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачі зареєстровані та проживали з померлою до дня її смерті в належній їй квартирі АДРЕСА_1 .

Нотаріусом заведена спадкова справа за № 13/2019, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 64861857.

09 грудня 2019 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дяків В. О. відмовила ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09 грудня 2019 року вищевказана квартира належить ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Рачинською І. Я., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, 12 березня 2018 року за реєстровим № 1002.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140000000566, яке 18 жовтня 2018 року зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 190 КК України. У відповідності до відомостей внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, невідомі особи впродовж 2017-2018 років шляхом шахрайства заволоділи квартирою АДРЕСА_1, чим завдано майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено наступне:

23 листопада 2017 року реєстратор Покровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Замфір О. М. зареєстрував за ТОВ Фірма "Техноком" право власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі акту приймання-передачі даного майна до статутного капіталу товариства від 10 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніним В. В., складеного від імені ОСОБА_4 зі згаданим вище суб`єктом господарювання, а саме: об`єкт нерухомого майна під реєстраційним номером 1416010512242 - квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 35,3 кв. м.

27 листопада 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А. зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_1 за фізичною особою - ОСОБА_8, на підставі укладеного між ним та ТОВ "Фірма "Техноком" договору купівлі-продажу.

12 березня 2018 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська І. Я. зареєструвала право власності на вище вказаний об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_3, на підставі укладеного між нею та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу від 12 березня 2018 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, згаданий вище об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_3 .

Згідно з інформації, отриманої на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, директор ОСОБА_6, який підписував акт приймання-передачі спірної квартири від 10 липня 2006 року, став директором ТОВ Фірма "Техноком" тільки з 07 червня 2011 року, а на момент посвідчення вищезгаданого акту 10 липня 2006 року директором був ОСОБА_7 .

Згідно відповіді на адвокатський запит від 31 серпня 2020 року з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гунін В. В., який посвідчував спірний вищевказаний акт приймання-передачі від 10 липня 2006 року, припинив свою діяльність 22 травня 2006 року, відтак не міг здійснювати жодних нотаріальних дій.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України (435-15) ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зазначено, що:

"54. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

55. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

56. Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

57. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

58. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У пунктах 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України зазначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно пунктів 1, 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Аналіз статті 375 ЦПК України свідчить, що підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін є ухвалення судом першої інстанції судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і такий висновок має робитися судом апеляційної інстанції тільки у тому разі, якщо судове рішення суду першої інстанції переглядається по суті. Якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то це не є підставою для залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, із вказівкою про це в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції. Тобто, якщо в певній частині судове рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку, то в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути вказано, з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, в якій саме частині судове рішення суду першої інстанції залишено без змін (змінено чи скасовано) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 761/6295/17 (провадження № 61-3830св19)).

У справі, що переглядається:

в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребування спірного майна, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог (а. с. 39-42, том 2);

тобто ОСОБА_3 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма "Техноком", скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма "Техноком" на спірний об`єкт нерухомого майна, в апеляційному порядку не оскаржувала. Натомість, в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вказано, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 червня 2021 року залишено без змін;

крім того, апеляційна скарга ОСОБА_3 була мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції прийняв голослівні твердження представника позивача про те, що позивачі, будучі спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4, прийняли у спадщину спірну квартиру, оскільки нібито проживали разом з спадкодавцем. Доказів проживання позивачів разом зі спадкодавцем у 2006 році, позивачами не надано;

суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалося ОСОБА_3 в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма "Техноком", скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено відомості про право власності TOB Фірма "Техноком" на спірний об`єкт нерухомого майна. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо не доведення позивачами їх фактичного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, апеляційний суд зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог судом першої інстанції про визнання недійсним рішення загальних зборів TOB Фірма "Техноком", скасування рішення державного реєстратора, оскільки в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося в апеляційному порядку, та передчасний висновок про залишення без змін рішення в частині витребування майна та визнання права власності.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 175/3065/21 (провадження № 61-6684св22), Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20),колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.