Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрінком" про стягнення коштів за договором банківського вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 05 жовтня 2015 року уклала із публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Укрінбанк", банк) договір банківського вкладу, відповідно до якого внесла 26 064,35 Євро на невизначений строк. У березні 2016 року їй було перераховано частину вкладу у розмірі 200 тис. грн.

13 липня 2016 року ПАТ "Укрінбанк" було перейменовано на публічне акціонерне товариство "Укрінком" (далі - ПАТ "Укрінком").

Посилаючись на те, що решту суми вкладу їй не повернуто, позивач просила стягнути з ПАТ "Укрінком" заборгованість по договору банківського вкладу у загальному розмірі 18 877,14 Євро.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Укрінком" на користь ОСОБА_1 заборгованість по депозиту та відсотках в сумі 18 877,14 євро, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 25 травня 2017 року становить 554 987 грн 92 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником банку, не виконало умови договору банківського вкладу та не виплатило ОСОБА_1 належні їй кошти.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "Укрінком" про стягнення коштів за договором банківського вкладу відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду було досліджено питання правонаступництва ПАТ "Укрінбанк" та встановлено, що ПАТ "Укрінком" не його є правонаступником. Відтак, позов пред`явлено до особи, яка не відповідає за зобов`язаннями, що виникли на підставі депозитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрінбанк".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Дана касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Обставини справи, встановлені судами

05 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрінбанк" було укладено договір банківського вкладу, відповідно умов до якого вона внесла 26 064,35 Євро.

У березні 2016 року ОСОБА_1 отримала частину вкладу у розмірі 200 тис. грн.

Пред`являючи позов до ПАТ "Укрінком", ОСОБА_1 посилалася на те, що це товариство є правонаступником ПАТ "Укрінбанк" та має повернути їй невиплачену частину вкладу та нараховані на неї відсотки.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ПАТ "Укрінком" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк" та не має відповідати за зобов`язаннями останнього з огляду на наступне.

Питання переходу прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 (провадження 12-17гс19) та викладено у постанові від 10 грудня 2019 року.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом про банки та Законом про гарантування вкладів шляхом: ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди Національного банку України (далі - НБУ), за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

01 жовтня 2015 року Правлінням НБУ прийнята постанова "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних". Ця постанова НБУ не оскаржена та не скасована, отже, ПАТ "Український інноваційний банк" відповідно до постанови НБУ зберігає статус проблемного.

Постановою НБУ від 24 грудня 2015 року ПАТ "Український інноваційний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням Фонду гарантування вкладів від 25 грудня 2015 року в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року (включно), призначено Уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва (далі - ОАСК) від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (далі - КААС) від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, у справі №826/1162/16 визнані незаконними та скасовані з моменту їх прийняття Постанова НБУ про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, суд зобов`язав НБУ надати 95 днів на відновлення платоспроможності цього банку.

22 березня 2016 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність", на підставі відповідного звернення Фонду Правлінням НБУ винесена постанова НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк", призначена Уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.

Постановою ОАСК від 29 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою КААС від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані з моменту їх прийняття постанова НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й рішення Фонду про ліквідацію банку, суд зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Український інноваційний банк" у якості банківської установи в обсязі та стані, який існував на 22 березня 2016 року. Судове рішення, зокрема, ґрунтується на незаконності та скасуванні постанови НБУ про неплатоспроможність банку та рішення Фонду про тимчасову адміністрацію у справі №826/1162/16.

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД:64.19) та призначені голова правління і члени правління (далі - організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року). Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі №826/1162/16 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування постанови НБУ про неплатоспроможність банку та рішення Фонду про тимчасову адміністрацію.

Постановою ОАСК від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою КААС від 20 лютого 2018 року та постановою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року, задоволено позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнано незаконними та скасовано постанови НБУ про неплатоспроможність ПАТ "Український інноваційний банк" та рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до матеріалів справи ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") мають один й той самий ідентифікаційний код юридичної особи №0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(далі також Єдиний реєстр), також збігається. Однак, в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 дійшла висновку, що права та обов`язки ПАТ "Український інноваційний банк" не перейшли до ПАТ "Укрінком"/ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61/12507св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 334/1939/16-ц (провадження № 61-47237св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 199/6577/16-ц (провадження

№ 61-13297св18), від 18 березня 2020 року у справі № 200/10257/14-ц (провадження № 61-9721св18), від 20 травня 2020 року у справі № 161/18582/17 (провадження № 61-26625св18), від 10 червня 2020 року № 640/20224/18-ц (провадження № 61-6920св18), оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається не є подібними, виходячи із встановлених у цій справі конкретних обставин.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цих постановах, та у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини, зокрема у справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що позивач звернувся до неналежного відповідача, у результаті чого апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову. Натомість у наведених заявником справах, суди встановили належність відповідачів, однак вказали, що відносно цих відповідачів господарським судом розпочата процедура банкрутства та зробили відповідні висновки та процесуальні дії з цих підстав.

Посилання ОСОБА_1 на те, що справа підлягала передачі на розгляд господарського суду у зв`язку з тим, що відносно ПАТ "Укрінком" відкрито провадження про банкрутство, відхиляються колегією суддів Касаційного цивільного суду, оскільки, як правильно встановлено апеляційним судом, ПАТ "Укрінком" є неналежним відповідачем у даній справі, відтак, відсутні підстави вважати ОСОБА_1 його кредитором у межах спірних правовідносин.

Отже, постанова апеляційного суду не суперечить правовому висновку Верховного Суду викладеному у постановах, на які посилалася особа, що подала касаційну скаргу.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").