461/3309/22 Про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором внесення депозитного вкладу та моральної шкоди - 18.12.2024 Прийняття

провадження № 61-14680св23Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М.,суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: кредитна спілка "Либідь", Львівська філія кредитної спілки "Либідь",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2023 року у складі судді Мисько Х. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до кредитної спілки "Либідь" (далі - КС "Либідь"), Львівської філії кредитної спілки "Либідь" (далі - Львівська філія КС "Либідь")про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором внесення депозитного вкладу та моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 02 квітня 2012 року Галицьким районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі № 2-851/11, яким стягнуто з КС "Либідь" на його користь 12 815,75 грн - заборгованості по депозитних вкладах; 6 193,85 грн - відсотків на суму вкладів депозитів; 2 257,13 грн - відшкодування збитків, у зв`язку з інфляцією; 2 686,80 грн - пені, а всього 23 953,53 грн.

На виконання судового рішення, яке набрало законної сили 13 квітня 2012 року, Голосіївським районним відділом ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. Однак, рішення суду не виконано та заборгованість не погашена, у зв`язку з чим, відповідно до пункту 2.7 договору про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сумі 13 9910,83 грн.

З урахуванням наведеного та уточненням позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь пеню 290 562,11 грн.

Крім того, позивач просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 977 721,00 грн, оскільки він є інвалідом другої групи, згідно протоколу ЛКК № 184 від 13 березня 2012 року та йому необхідно провести оперативне лікування. Вартість оперативного лікування на час ухвалення рішення 28 квітня 2012 року становила близько 3 000,00 грн, а на цей час 177 822,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що якщо рішенням суду заборгованість за договором банківського вкладу стягнута у повному обсязі, вкладник має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені). Позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів покладених в обґрунтування позовної заяви стосовно того, що позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції по суті спору, проте скасував його, оскільки у суду були відсутніми правові підстави для розгляду даної справи у спрощеному позовному провадженні, що (відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) )) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року, просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц.

Судами залишено поза увагою, що описова частина рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року у справі № 2-851/11 не містить доказів того, що ним заявлена вимога про дострокове розірвання договорів, а в резолютивній частині цього рішення зазначено, що договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок достроково не розірвано. Таким чином, висновки суду про те що, договори розірвані на підставі рішення суду, є лише припущенням, оскільки відповідачі не надали доказів, що вищевказані договори достроково розірвані, суд таких доказів не здобув, а в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання з якого присуджений боржник.

Зазначає, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується.

Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з відмовою у стягненні моральної шкоди, вказує, що неповернення грошових коштів КС "Либідь" згідно з договорами депозитних вкладів є протиправною поведінкою. Такими діями, КС "Либідь" спричинила ОСОБА_1 моральну шкоду у виді страждань та принижень.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбаченихпунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Львівською філією кредитної спілки "Либідь" та ОСОБА_1, як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок, а саме: від 11 січня 2008 року № 156/08, від 12 березня 2008 року № 28/2008ЛФ та від 18 червня 2008 року № 71/2008ЛФ.

Згідно з договором від 11 січня 2008 року № 156/08, позивач вносить депозитний вклад до каси або на розрахунковий рахунок кредитної спілки, яка його приймає на умовах зворотності та платності, в розмірі 2 000,00 грн на строк 18 календарних місяців з дня внесення депозиту, зі сплатою 21 % річних від суми розміщеного депозиту (ставка по депозиту).

Відповідно до договору від 12 березня 2008 року № 28/2008ЛФ, позивач вносить депозитний вклад до каси або на розрахунковий рахунок кредитної спілки, яка його приймає на умовах зворотності та платності, в розмірі 5 000,00 грн на строк 18 календарних місяців з дня внесення депозиту, зі сплатою 23 % річних від суми розміщеного депозиту (ставка по депозиту).

Договором від 18 червня 2008 року № 71/2008ЛФ встановлено, що позивач вносить депозитний вклад до каси або на розрахунковий рахунок кредитної спілки, яка його приймає на умовах зворотності та платності, в розмірі 4 000,00 грн на строк 18 календарних місяців з дня внесення депозиту, зі сплатою 23 % річних від суми розміщеного депозиту (ставка по депозиту).

Пунктом 2.7 кожного з наведених договорів передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів кредитна спілка виплачує члену кредитної спілки пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 13 квітня 2012 року (справа № 2/1304/149/2012) стягнено з КС "Либідь" на користь ОСОБА_1 12 815,75 грн боргу з депозитних вкладів; 6 193,85 грн відсотків на суму вкладів депозитів; 2 257,13 грн на відшкодування збитків у зв`язку з інфляцією; 2 686,80 грн пені, а всього: 23 953,53 грн.

04 червня 2014 року державним виконавцем Бубелою А. М. відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про примусове виконання виконавчого листа № 2/1304/149/2012, виданого Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з КС "Либідь" на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 23 953,53 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2012 року встановлено, що відповідно до пунктів 1.2 укладених між кредитною спілкою та ОСОБА_1, правочинів: від 11 січня 2008 року № 156/08, строк дії договору сплив 11 липня 2009 року; від 12 березня 2008 року № 28/2008ЛФ, строк дії договору сплив 12 вересня 2009 року; від 18 червня 2008 року, № 71/2008ЛФ строк дії договору сплив 18 грудня 2009 року.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо участі філії в цивільному процесі

У цій справі позивач, звертаючись до суду з позовом, співвідповідачем у справі, зокрема, визначив Львівську філію КС "Либідь". Однак співвідповідачем у справі є і КС "Либідь".

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша, третя статті 95 ЦК України).

Філії та представництва, а також інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, у яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Львівська філія КС "Либідь" є відокремленим підрозділом КС "Либідь", здійснює свою діяльність від імені та в інтересах КС "Либідь".

Отже, Львівська філія КС "Либідь" є відокремленим підрозділом, який не є юридичною особою, не наділений цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною в цивільному процесі, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження в справі в частині вимог до філії.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року в справі № 295/6062/22, від 23 жовтня 2024 року в справі № 461/5375/23 (провадження № 61-8883св24) та від 11 грудня 2024 року в справі № 461/5877/22 (провадження № 61-10304св24).

Щодо вимог про стягнення пені

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги про стягнення пені тим, що кредитна спілка не виконала зобов`язань щодо своєчасного повернення депозиту та нарахованих на нього процентів, передбачених укладеними між сторонами договорами. Підставою для нарахування пені вказав приписи пункту 2.7 кожного з трьох укладених договорів.

Згідно з цим пунктом у разі порушення строків повернення депозитних коштів та нарахованих процентів, кредитна спілка повинна сплатити пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка нараховується на прострочену суму за кожен день прострочення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що після ухвалення судового рішення Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 04 грудня 2014 року (справа № 320/9186/14-ц), яке набрало законної сили 25 березня 2015 року, розірвано договори банківського вкладу, тому між сторонами, кожним із вкладників та банком, припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу. Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Рішенням Галицьким районним судом м. Львова від 02 квітня 2012 року встановлено, що строк дії договору про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок від 11 січня 2008 року № 156/08 сплив 11 липня 2009 року, договору від 12 березня 2008 року № 28/2008ЛФ - 12 вересня 2009 року, а договору від 18 червня 2008 року № 71/2008ЛФ - 18 грудня 2009 року.

Тобто між сторонами припинилися договірні правовідносини з банківського вкладу.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що після ухвалення рішення Галицьким районним судом м. Львова від 02 квітня 2012 року в справі № 2-851/11 між сторонами не існує споживчих (договірних) правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджена судовим рішенням, застосовується стаття 625 ЦК України.

Отже, з моменту розірвання (припинення) договорів про внесення депозитного вкладу пеня не нараховується, як і припиняється нарахування передбачених договором процентів.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 757/36706/20 (провадження № 61-3568св23) від 23 жовтня 2024 року в справі № 461/5375/23 (провадження № 61-8883св24).

Доводи касаційної скарги про те, що пунктом 2.7 укладених договорів передбачено, що кредитна спілка сплачує на користь вкладника пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України поза межами строку депозитного договору в разі несвоєчасного повернення депозиту, є самовільним тлумаченням договору.

Верховний Суд погоджується із висновком судів про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), про те, що набрання законної сили рішенням про присудження коштів не змінює і не припиняє того зобов`язання, до примусового виконання з якого присуджений боржник.

Однак предметом позову в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), яку Велика Палата Верховного Суду розглянула 26 січня 2021 року, було визнання договору поруки припиненим та про визнання договору поруки частково недійсним, що свідчить про відмінність правовідносин у справі № 522/1528/15-ц та справи, що переглядається.

У справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) Велика Палата Верховного Суду постановою від 25 січня 2022 року відмовила в стягненні пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" з тих підстав, що в період запровадження в банку тимчасової адміністрації та початку процедури його ліквідації не допускається стягнення коштів з банку, зокрема на підставі рішення суду.

Тобто правовідносини в справі № 761/16124/15-ц стосуються відмінного від цієї справи характеру пені та порядку її стягнення, що виключає подібність правовідносин зі справою, що переглядається.

Заявник також посилається на те, що суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), про те, що неустойка нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Наведені доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки справа № 310/11534/13-ц стосується стягнення заборгованості за кредитними договорами, а не депозитними вкладами, та не вирішує спір про стягнення пені за договором банківського вкладу.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди

У цій частині доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована навіть у випадках, коли це не передбачено договором. Суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) та Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2019 року в адміністративній справі № 464/3789/17 щодо підстав відшкодування моральної шкоди. Невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення вкладів завдає йому моральної шкоди.

У постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17 Верховний Суд переглядав справу за позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, де заявлена моральна шкода пов`язана із діями відповідача щодо складення акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Тобто в цій справі правовідносини відмінні від цієї справи, тому висновок Верховного Суду в справі № 464/3789/17 є нерелевантним.

Щодо суті вирішення спору про відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц сформулювала висновок про те, що, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема в справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, зазначивши, що позивач не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди.

Однак суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на те, що судовим рішенням від 02 квітня 2012 року в справі № 2-851/11, яке набрало законної сили, було встановлено, що КС "Либідь" не виконала свої зобов`язання щодо повернення позивачу грошових коштів за договорами депозитного вкладу. Тобто, починаючи з 2012 року КС "Либідь" ухиляється від виконання судового рішення, що свідчить про тривале порушення права позивача на отримання належних йому грошових коштів.

Неповернення депозитних коштів триває з 2012 року, це створило для позивача значні моральні та психологічні страждання, пов`язані з відчуттям несправедливості, порушенням його фінансових інтересів і прав.

Проте ОСОБА_1 використав додаткові засоби відновлення порушених прав та в липні 2023 року звернувся до КС "Либідь" із новим позовом про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди за порушення відповідачами умов договорів: від 11 січня 2008 року № 156/08, від 12 березня 2008 року № 28/2008ЛФ та від 18 червня 2008 року № 71/2008ЛФ про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок. У справі № 461/5375/23 ОСОБА_1 зазначав, що за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за вищевказаними договорами за період з 01 липня 2022 року до 30 вересня 2022 року включно стягненню підлягає пеня в розмірі 436 300,80 грн та що у зв`язку з порушенням КС "Либідь" грошових зобов`язань за депозитними договорами йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болі внаслідок погіршення стану здоров`я та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, яку оцінює в розмірі 977 531,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 461/5375/23 (провадження № 61-8883св24) стягнено з КС "Либідь" на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 реалізував у провадженні № 461/5375/23 право на відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне повернення вкладів за договорами від 11 січня 2008 року № 156/08, від 12 березня 2008 року № 28/2008ЛФ та від 18 червня 2008 року № 71/2008ЛФ.

Чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за одним і тим самим фактом порушення прав (висновки в постановах Верховного Суду від 05 березня 2024 року в справі № 686/23937/23, від 13 листопада 2023 року в справі № 686/13017/22, від 18 серпня 2023 року в справі № 686/10621/22, від 13 липня 2023 року в справі № 686/13391/22, від 22 листопада 2022 року в справі № 686/28957/21-ц, від 07 вересня 2022 року в справі № 686/19070/21).

У відшкодуванні моральної шкоди в цій справі позивачу необхідно відмовити саме з наведених вище підстав, тому мотивувальна частина оскаржуваних судових рішень підлягає зміні щодо підстав відмови у позові про відшкодування моральної шкоди.

Щодо посилань ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування у відповідача підтвердження виконання грошового зобов`язання за договорами, такі доводи є необґрунтованими, оскільки кредитна спілка не заперечувала проти позову обставинами належного виконання нею зобов`язань за депозитними договорами, і в позові про стягнення пені відмовлено не з цих підстав.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У частині першій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду висновує, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог до Львівської філії КС "Либідь" скасуванню, провадження в справі в цій частині закриттю; в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні мотивувальна частина судових рішень, в іншій частині (щодо відмови в стягненні пені) оскаржувані судові рішення залишаються без змін.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409, 410, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської філії кредитної спілки "Либідь" скасувати.Провадження у справі № 461/3309/22в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської філії кредитної спілки "Либідь" про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди закрити.Постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди змінити, викласти мотивувальну частину судового рішення у цій частині в редакції цієї постанови. В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий І. М. ФаловськаСудді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік