розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 січня 2017 року у складі судді Слободян Г. М. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2017 року у складі суддів: Перепелюк І. Б., Яремка В. В., Литвинюк І. М.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, 03 листопада 2016 року змінила підстави звернення викладені у первісній заяві.

Зазначала, що з 01 червня 2016 року вона є членом громадської організації "Всеукраїнський рух "Сила права". ЇЇ звернення за захистом прав зумовлено тим, що вона народилася у м. Шахтарськ Донецької області і фактично до серпня 2014 року поживала та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

До вимушеного залишення нею окупованої території Донецької області працювала продавцем у магазині "Україна".

З місця її фактичної реєстрації і проживання змушена була виїхати до АДРЕСА_2, внаслідок окупації території Донецької області, збройної агресії Російської Федерації проти України, нелегітимного формування в умовах російської окупації виконавчої влади АР Крим та частин території Донецької і Луганської областей.

Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено цілу низку прав і свобод, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) , протоколу № 1 та № 4 указаної Конвенції.

Отримана нею довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 грудня 2014 року № 7726000452 видана Департаментом праці і соціального захисту населення Чернівецької міської ради № 1 посвідчує лише факт її вимушеного переселення з м. Шахтарськ Донецької області до м. Чернівці і не містить зазначення причини такого переселення.

Встановлення юридичного факту її переселення з окупованої території України через збройну агресію Російської Федерації задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свобод та особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на судовий захист на окупованій території буде породжувати юридичні наслідки - виникнення права на справедливу компенсацію з Держави-агресора - Російської Федерації.

Іншого порядку встановлення такого юридичного факту, окрім звернення до суду із заявою відповідно до частини четвертої статті 235 ЦПК України (у редакції на час звернення до суду), чинним законодавством не передбачено.

За викладених обставин просила суд встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у серпні 2014 року з окупованої території Донецької області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 січня 2017 року, у якому ухвалою від 28 лютого 2017 року виправлено описку, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Шахтарськ Донецької області, в серпні 2014 року з окупованої території Донецької області, Україна відбулося вимушено внаслідок тимчасової окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна.

У решті вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи частково вимоги заявниці, судпершої інстанції мотивував свій висновок тим, що переселення ОСОБА_1 з м. Шахтарськ Донецької області до м. Чернівці було вимушеним задля уникнення загрози життю, здоров`ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, тощо, встановити юридичний факт необхідно для реалізації в подальшому особистих немайнових прав заявника, в іншому порядку встановити даний факт неможливо. Факт збройної агресії Російської Федерації проти держави Україна встановлюється уповноваженими на те Конституцією України (254к/96-ВР) органами державної влади - Президентом України та Верховною Радою України і відноситься до політичної сфери (публічно- правової), оскільки стосується виконання імперативних повноважень органами державної влади у політичній сфері.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи сторони і надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви, змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви, ухвалити нове рішення про задоволення заяви повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що до юрисдикції судів належить вирішення всіх правових питань, у тому числі, які виникають у зв`язку зі збройною агресією інших держав щодо України. Юридичний факт, який вона просить встановити, має індивідуальний характер. Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано до суду у порядку окремого провадження для визначення її статусу як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, у тому числі щодо отримання нею відповідної допомоги. Законодавством іншого позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між переселенням із зони проведення бойових дій на сході України та військовою агресією Російської Федерації не визначено.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є громадянкою України, до серпня 2014 року проживала та була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 грудня 2014 року № 7726000452 виданої Департаментом праці і соціального захисту населення Чернівецької міської ради № 1, встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 32-33).

Відповідно до виписки із протоколу від 01 червня 2016 року № 7 ОСОБА_1 є членом Громадської організації Всеукраїнський Рух "Сила права" (т. 1 а. с. 36).

Після виїзду з частини окупованої території Донецької області, ОСОБА_1 працевлаштована, що підтверджується трудовим договором від 02 вересня 2016 року №56/9 ( т. 1 а. с. 135 - 137).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Статтею 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Краска проти Швейцарії" від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Звертаючись до суду з цією заявою, заявник просив встановити, що його переміщення з місця постійного проживання відбулось у зв`язку з агресією Російської Федерації, що призвела до негативних для нього наслідків, вважаючи це фактом, який має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до статті 319 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду про встановлення факту, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Верховний Суд зазначає, що підтвердження належними доказами статусу внутрішньо переміщеної особи має визначальне значення для встановлення факту вимушеного переселення із зони проведення бойових дій на Сході України у зв`язку з агресією Російської Федерації. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 414/1330/19 (провадження № 61-21129св19) та від 23 вересня 2020 року у справі № 712/983/17-ц (провадження № 61-3772св18).

Суд першої інстанції помилково встановив, що у заявника на момент звернення до суду із заявою та постановлення рішення був статус внутрішньо переміщеної особи, оскільки із довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 грудня 2014 року № 7726000452, яка видана ОСОБА_1, вбачається, що дата закінчення дії довідки - 09 грудня 2015 року (а. с. 32), до 10 червня 2016 року термін дії довідки було продовжено (а. с. 33), про те, ОСОБА_1 звернулась до суду у липні 2016 року (а. с. 3).

Отже, розглянувши справу, суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, а також не встановили обставини справи, які необхідні для правильного вирішення справи.

Враховуючи повноваження та межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд позбавлений можливості усунути допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 25 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий	С. Ю. Мартєв
Судді:	В. С. Висоцька Є. В. Петров В. А. Стрільчук І. М. Фаловська