відповідачі: відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Івано-Франківськ) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Сливки Л. М. від 11 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С., від 16 серпня 2022 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ТОВ "Кей-Колект", про розірвання договору у формі акту державного виконавця та стягнення грошових коштів, сплачених за придбання автомобіля. Остаточний суб`єктний склад учасників справи було визначено ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2021 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона придбала на електронних торгах, які відбулися 21 червня 2017 року (протокол № 265159), автомобіль марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

05 липня 2017 року вона перерахувала на рахунок продавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області - 83 746,11 грн, отримання яких підтверджено розпорядженням

від 28 липня 2017 року № 52325331. Однак придбаний транспортний засіб вона не отримала.

Головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області неодноразово пред`явлено вимоги щодо надання боржником ОСОБА_2 транспортного засобу марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, білого кольору для передачі переможцю електронних торгів, які виконані не були, про що було складено відповідні акти.

Посилаючись на невиконання продавцем вимог статті 693 Цивільного кодексу України в частині передачі товару, ОСОБА_1 просила суд: розірвати договір у формі акту головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про проведенні електронні торги від 29 жовтня 2019 року, щодо придбання рухомого майна - автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, видане Тернопільським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України 12 січня 2007 року, який затверджено начальником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби юстиції у Тернопільській області Володимиром Банахом, в рамках виконавчого провадження № 52325331; стягнути з Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на її користь 83 746,11 грн.

Стислий виклад позиції відповідачів

Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у цій справі. Зазначав, що примусове виконання виконавчого документа здійснювалося та акт державного виконавця про проведені електронні торги було складено Тернопільським відділом державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заперечував проти задоволення позову, посилаючись на специфічність укладення угоди на електронних торгах, про які знала і на які погодилася позивачка, а також необхідність її звернення до зберігача майна. Додатково зазначав про пропуск позивачкою позовної давності, визначеної пунктом 4 частини другої статті 258, статтею 681 ЦК України.

Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 11 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу, укладений у формі протоколу

від 21 червня 2017 року № 265159 про проведення електронних торгів за лотом № 218920 та акту державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про проведені електронні торги від 29 жовтня 2019 року, щодо придбання автомобіля марки "Volkswagen Transporter",

2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнуто з Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за придбання автомобіля, в розмірі 83 746,11 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що покупець ОСОБА_1 виконала всі умови договору купівлі-продажу, а відповідач - Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області, який ініціював проведення електронних торгів, як продавець, не передав покупцю придбаний товар - спірний автомобіль, що є суттєвим порушенням істотних умов договору.

Узагальнені доводи касаційної скарги

31 серпня 2022 року Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки, як продавець, не відповідає за недоліки товару та його передачу. Відповідальність за передачу товару, у тому числі майнову, несе зберігач майна. ОСОБА_1 погодилася з особливостями укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, до яких підлягають застосуванню норми Порядку реалізації арештованого майна, яким встановлено обов`язок переможця електронних торгів отримати майно у зберігача, яким у спірних правовідносинах виступає ОСОБА_2, а тому саме він є належним відповідачем у цій справі. Також посилається на незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень статті 261 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи

№ 607/9808/21 з суду першої інстанції.

25 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 листопада 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/18284/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованості за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року №11064379000, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ "УкрСиббанк", що виникла станом на 01 грудня 2013 року, у розмірі 2 624 311,33 грн, що еквівалентно 117 618,18 швейцарських франків та судового збору у розмірі 3 654,00 грн.

26 вересня 2016 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52325331 з примусового виконання виконавчого листа №607/18284/14-ц, виданого 06 листопада 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

04 жовтня 2016 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження.

13 жовтня 2016 року державним виконавцем Тернопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області винесено постанову про оголошення розшуку майна боржника ОСОБА_2, а саме: автомобіля марки "Volkswagen Тransporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

04 листопада 2016 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: автомобіля марки "Volkswagen Transporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Описане та арештоване майно згідно з актом опису передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2, який попереджений про кримінальну відповідальність.

Згідно з протоколом № 265159 проведення електронних торгів від 21 червня

2017 року транспортний засіб марки "Volkswagen transporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, було реалізовано, переможцем торгів став учасник № 57 - ОСОБА_1, лот №218920.

05 липня 2017 року ОСОБА_1, як покупець, виконала всі умови договору купівлі-продажу, сплатила грошові кошти у розмірі 83 746,11 грн, які були зараховані на рахунок Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області.

29 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Тернопільській області Хомик Ю. М. складено акт про проведені електронні торги, у якому зазначено, що відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 21 червня 2017 року, транспортний засіб марки "Volkswagen Тransporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, було реалізовано, переможцем торгів став учасник 57 ОСОБА_1, лот №218920.

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про передачу їй транспортного засобу марки "Volkswagen Тransporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, а 26 травня 2021 року - до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та ОСОБА_2 із вимогою про передачу їй зазначеного вище транспортного засобу транспортного засобу марки "Volkswagen Тransporter", 2000 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зазначені вимоги залишились невиконаними.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Реалізація майна боржника на прилюдних торгах (аукціоні) полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів (аукціону). Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів (аукціону) особливості, проведення таких торгів (аукціону) є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах (аукціонах) і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Станом на момент проведення торгів щодо спірного майна, правила проведення прилюдних торгів визначались Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (z1301-16) (далі - Порядок), за яким електронні торги - це продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який запропонував за нього найвищу ціну.

З аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16.

Відповідно до статті 655 ЦК України зміст зобов`язань сторін за договором купівлі-продажу полягає в тому, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (стаття 664 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частинами другою, третьою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Виконавши обов`язок з оплати товару, покупець за договором купівлі-продажу в силу приписів статті 665 ЦК України отримує право пред`явити продавцеві, який відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, вимоги відповідно до статті 620 ЦК України, тобто, може витребувати це майно як управнена щодо продавця особа (за відсутності у покупця оформленого та зареєстрованого права власності на придбане майно).

Тобто, права та обов`язки за договором купівлі-продажу виникають та виконуються щодо сторін договору, і саме їх виконання/невиконання створює відповідні правові наслідки для сторін договору, виникнення, зміну чи припинення правовідносини за договором.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

У той же час покупець наділений правом вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Встановивши, що позивачка виконала свій обов`язок з оплати майна, придбаного на електронних торгах, про що свідчить виданий державним виконавцем акт про проведені електронні торги від 29 жовтня 2019 року, натомість відповідач, як продавець у правовідносинах купівлі-продажу, не забезпечив передання покупцю придбаного нею товару, на що остання розраховувала, беручи участь у таких торгах, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про істотне порушення органом державної виконавчої служби договору, укладеного за результатами проведення електронних торгів, що відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є підставою для його розірвання та повернення сплачених позивачкою, як покупцем, коштів за такий товар.

Зазначений висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у справах з подібними правовідносинами, зокрема у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №501/2461/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 387/293/18.

Доводи касаційної скарги про те, що обов`язок із передачі придбаного позивачем транспортного засобу лежить на особі, якій передано його на відповідальне зберігання, безпідставні, оскільки за змістом статті 662 ЦК України саме продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а не особа, яка зберігає це майно.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у пунктах 9, 10 розділу Х Порядку встановлена процедура звернення покупця до зберігача майна після отримання акта про проведені електронні торги, яка передбачає відповідний обов`язок переможця електронних торгів отримати придбане ним майно у зберігача протягом семи робочих днів з дати отримання акта та встановлює відповідальність за пропуск такого строку. Натомість ці положення не можуть покладати надмірний тягар на покупця при невиконанні зберігачем його обов`язків та не звільняють продавця від виконання зобов`язання відповідно до положень статті 662 ЦК України передати оплачений товар покупцю. У спірних правовідносинах ці зобов`язання мав виконати саме Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), як продавець товару.

В контексті дотримання позивачкою порядку звернення до зберігача майна колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи вимогу про передачу транспортного засобу, а також вимогу державного виконавця про надання транспортного засобу переможцю торгів, які залишилися без виконання.

Про наявність підстав, які свідчать про невиконання продавцем свого обов`язку з передачі товару покупцеві, свідчить також подання Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням останнім судового рішення про стягнення заборгованості та навмисним приховуванням транспортного засобу, який було реалізовано.

У контексті доводів касаційної скарги щодо порушення майнових прав відділу державної виконавчої служби колегія суддів звертає увагу на передбачену законом процедуру повернення помилково перерахованих коштів, а також намагання стягувача повернути спірну суму (заява ТОВ "Кей-Колект" про повернення надлишково стягнутих коштів від 14 січня 2021 року).

Безпідставними є посилання касаційної скарги на пропуск позивачкою позовної давності, ураховуючи, що акт про проведені електронні торги, який є підставою для отримання придбаного майна (пункт 9 Розділу Х Порядку), було складено 29 жовтня 2019 року, а з позовом про розірвання договору ОСОБА_1 звернулася 03 червня 2021 року. При цьому помилковими є доводи відповідача у заяві про застосування позовної давності, поданої до суду першої інстанції, щодо поширення на спірні правовідносини спеціальної позовної давності, встановленої до вимог, пов`язаних з недоліками проданого товару (пункт 4 частини другої статті 258, стаття 681 ЦК України), оскільки спірні правовідносини виникли з підстав не передання продавцем проданого товару, а не з підстав наявності у такому товарі певних недоліків.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів особи, яка подала касаційну скаргу, та їх відображення у оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга значною мірою зводиться до незгоди з встановленими судом обставинами та переоцінкою доказів.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення.