розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області, у складі судді Ярмоленка В. В., від 26 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М., від 07 вересня 2021 року,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що він з 1997 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 . На час виникнення між ними подружніх стосунків він та ОСОБА_4 не перебували у іншому зареєстрованому шлюбі.

Із 1986 року вони разом працювали на одному підприємстві СМУ "Промжилстрой 7" (ПЖС), яке в подальшому внаслідок реорганізації перетворилося на ДАП "Малинстрой" МОЕЗ, БМУ 7 КФ "Житомирінвест", АТЗТ "Малинбудсервіс".

У 1997 році був звільнений із вказаного підприємства, а ОСОБА_4 припинила трудові відносини з АТЗТ "Малинбудсервіс" у 2001 році.

У квітні 2000 року він виїхав до Іспанії, а в подальшому до Іспанії переїхала і ОСОБА_4, де вони продовжили проживати однією сім`єю.

В період спільного проживання вони разом із ОСОБА_4 придбали наступне нерухоме майно: квартиру

АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру

АДРЕСА_1 . Також під час спільного проживання був придбаний транспортний засіб - автомобіль марки "KIA Picanto", 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Позивач стверджував, що упродовж спільного проживання з ОСОБА_4 між ними склалися тривалі стосунки, притаманні подружжю. Вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Потреби у офіційній реєстрації шлюбу не вбачали, оскільки сприймали це як передбачену законодавством формальність. В період проживання в Іспанії однією сім`єю до них приїздили їхні друзі, а також його дочка від першого шлюбу ОСОБА_5, на ім`я якої

ОСОБА_4 здійснювала грошові перекази. Крім того, він неодноразово перераховував грошові кошти на рахунок ОСОБА_6 .

У 2007 році ОСОБА_4 перерахувала на картковий рахунок його дочки ОСОБА_7 27 500 євро, які були витрачені на придбання квартири. Також його дочка перераховувала кошти на рахунок ОСОБА_4 .

Крім того, ОСОБА_4 систематично разом з ним відвідували його батька ОСОБА_8, готували їжу, допомагали по господарству та турбувалися про нього, як особу похилого віку.

ОСОБА_1 повернувся в Україну раніше ніж ОСОБА_4, оскільки остання продовжувала працювати в Іспанії. До її повернення на територію України він проживав у спільній квартирі в м. Малині Житомирської області, облаштовував її, робив ремонт та сплачував комунальні послуги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті спадщину прийняла її племінниця ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3, з якими у нього наявний спір щодо спадкового майна.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

1) встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в період з 01 листопада 1997 року по 24 серпня 2019 року;

2) визнати за ним право власності на:

- 1/2 частину транспортного засобу марки "KIA Picanto", 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку доказам в їх сукупності, виходили з того, що позивач не довів факту проживання без реєстрації шлюбу однією сім`єю з ОСОБА_4 на час придбання спірних об`єктів нерухомого та рухомого майна і придбання цього майна за спільні кошти.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суди вказали на відсутність підстав вважати спірне майно такими, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та

Крім того, суди врахували, що КпШС України (2006-07) не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу, СК України (2947-14) набрав чинності із 01 січня 2004 року, а отже факт проживання однією сім`єю до 01 січня 2004 року не має правового значення при вирішенні заявленого спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В касаційній скарзі на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року продовжено до 20 травня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 жовтня

2019 року у справі № 643/6799/17, від 10 вересня 2020 року у справі

№ 369/3338/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказує на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів (пункт 4

частини другої статті 389 ЦПК України), та вихід апеляційним судом за межі розгляду справи.

Стверджує, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги фактичні обставини справи, однім доказам не надали належної оцінки, а на інші взагалі не звернули уваги та не зазначили мотиви їх відхилення.

Зокрема, судами не враховано:

- довідки депутатів Малинської міської ради № 36 від 13 січня 2020 року та

№ 235 від 07 квітня 2020 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_4 та вів спільне господарство з 1997 року по 2007 рік за адресою: АДРЕСА_4, а з

2007 року по день смерті ОСОБА_4 за адресою:

- регістри жителів муніципалітету Іспанії та фотографії, які підтверджують факт спільного проживання в Іспанії однією сім`єю і введення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_4 ;

- того факту, що в період спільного проживання, 29 вересня 2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбано в рівних частках квартиру АДРЕСА_2 . При цьому він та ОСОБА_4 не надали значення пункту 12 цього договору, в якому вказано, що покупці не перебувають в зареєстрованому шлюбі та не проживають ні з ким однією сім`єю;

- що у 2016 році ОСОБА_1 проводилась заміна вікон в квартирі АДРЕСА_1 ;

- витяги з карткових рахунків ОСОБА_4, ОСОБА_1 та його дочки - ОСОБА_7, з яких вбачається, що між ним періодично відбувались грошові перекази;

- розрахункові книжки за послуги з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_5 та абонентська книжка по розрахункам за воду та каналізацію, квитанції, заповненні ОСОБА_1 ;

- договір бронювання туру № 418/15/08/15-1, з якого вбачається, що ОСОБА_4 бронювала тур на двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_1, на Кіпр в період з 27 серпня 2015 року по 02 вересня 2015 року;

- фотографіям, які були зроблені в період проведення їх спільного відпочинку на природі та під час святкування свят в Україні, в період спільного перебування у відпустках за кордоном, під час проживання в Іспанії;

- відео з весілля ОСОБА_2, де ведучий запрошував до привітання матір нареченої - ОСОБА_4 із чоловіком - ОСОБА_1 ;

- що ОСОБА_1 станом на 24 серпня 2019 року перебував в Іспанії і після повідомлення про смерть ОСОБА_4 прибув в Україну, займався похованням та був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні;

- показання свідків, які були допитані в судовому засіданні та яким не було надано оцінки. При цьому вважає, що покази свідків на стороні відповідачів містять неправдиву інформацію, мають розбіжності.

Стверджує, що апеляційний суд, врахувавши, що ОСББ "Рідний дім ОСББ" зазначило у своїй довідці інформацію зі слів ОСОБА_1, яка не підтверджена обліковими реєстраційними даними, та відповідно вказавши на недійсність другого абзацу довідки ОСББ "Рідний дім ОСББ" щодо спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з серпня 2007 року за адресою: АДРЕСА_5, вийшов за межі позовних вимог, оскільки в суді першої інстанції не заявлялось вимог про визнання частково недійсною довідки ОСББ "Рідний дім ОСББ". Вказана довідка та відповідь на адвокатський запит були підписані одним і тим же головою ОСББ "Рідний дім ОСББ", але містять різну інформацію, а тому її достовірність необхідно було перевірити.

Апеляційний суд, відмовивши у задоволенні клопотання про додатковий допит свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, порушив його законні права та інтереси щодо надання доказів.

Також апеляційним судом не були взяті до уваги відомості, відповідно до яких він в період з травня 2002 року по квітень 2011 року перебував постійно в Іспанії, отримував заробітну плату та в період коли не було роботи - допомогу по безробіттю, що спростовує пояснення відповідачів та деяких свідків щодо його депортації з Іспанії, а також підтверджують його доходи, які були більшими за доходи ОСОБА_4, і те що об`єднавши свої доходи вони мали можливість набути спірне майно в Україні.

Звертає увагу, що позовні вимоги по різному зазначені у вступній та резолютивній частині і в повному тексті рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначають, що суди попередніх інстанцій повно і об`єктивно встановили фактичні обставини справи та надали належну правову оцінку наданим позивачем доказам.

Вважають, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що факт спільного відпочинку, спільна присутність на святах, пересилання грошових коштів, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї.

Вказують, що у певний період часу позивач дійсно міг періодично проживати з ОСОБА_4 разом, але не однією сім`єю, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що він та ОСОБА_4 періодично зустрічались як чоловік та жінка.

Звертають увагу, що із 1997 року в квартирі АДРЕСА_6 фактично проживали та мали постійну реєстрацію ОСОБА_4 та її колишній чоловік ОСОБА_12, який проживав в квартирі по 2000 рік та жодного разу не бачив ОСОБА_1 .

Довідки депутатів Малинської міської ради № 36 від 13 січня 2020 року та

№ 235 від 07 квітня 2020 року суперечать, зокрема обставинам, викладеним позивачем у позові, відповідно до яких з 2000 року по 2019 рік він проживав та працював в Іспанії.

Сам ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_4 дійсно в Іспанії працювала і проживала в сім`ї роботодавців до 2007 року. При цьому позивач не зміг пояснити суду, яким чином він проживав разом з ОСОБА_4 однією сім`єю, якщо остання була забезпечена житлом у роботодавців. Крім того, він також зазначав, що у них був і спільний, і роздільний бюджет.

Наголошують на тому, що ОСОБА_1 винаймав у ОСОБА_4 квартиру в Україні та здійснював витрати на утримання цієї квартири як наймач.

Зазначають, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали характер дружніх, знайомих, проте не подружніх, як чоловіка та дружини, які проживають однією сім`єю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13, який

було розірвано 23 жовтня 1997 року.

ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, який було розірвано 18 квітня 1996 року.

14 грудня 1999 року відділом по приватизації державного житлового фонду видане на ім`я ОСОБА_4 свідоцтво № НОМЕР_2 про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

30 липня 2007 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_14 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_7 .

29 вересня 2015 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_15 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 купили, по 1/2 частці кожен, квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно пункту 12 договору купівлі-продажу від 29 вересня 2015 року, представник продавця ОСОБА_15 та ОСОБА_4 ознайомлені із заявою ОСОБА_1 про те, що він не перебуває в зареєстрованому шлюбі та не проживає ні з ким однією сім`єю. Також представник продавця та

ОСОБА_1 ознайомлені із заявою ОСОБА_4 про те, що вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі та не проживає ні з ким однією сім`єю. Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зберігаються у матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса, який посвідчив цей договір.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18 липня 2014 року ОСОБА_4 є власником автомобіля "KIA PICANTO", реєстраційний номер НОМЕР_1, зеленого кольору, 2014 року випуску.

ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в м. Малині Житомирської області ОСОБА_4 померла.

За наслідками ДТП правоохоронними органами відкрите кримінальне провадження № 12019060080000542 за частиною другою статті 286, частиною першою статті 135 КК України, в якому ОСОБА_1, за його заявою, залучений як потерпілий.

02 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н. С. відкрита спадкова справа № 86/2019 щодо майна померлої ОСОБА_4

28 жовтня 2019 року заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_2, а 24 грудня 2019 року - ОСОБА_3 .

В матеріалах спадкової справи наявні вимоги до спадкоємців

ОСОБА_4 від ОСОБА_16, ОСОБА_17, з посиланням на те, що

19 липня 2017 року та 20 квітня 2018 року ОСОБА_4 шляхом укладення договору позики у формі розписки отримала від вищезазначених осіб грошові кошти, які зобов`язувалася повернути до 19 липня 2019 року та

20 січня 2020 року.

Згідно довідки ОСББ "Рідний дім ОСББ" № 62 від 02 вересня 2019 року, виданої за підписом голови об`єднання ОСОБА_18, ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала в квартирі АДРЕСА_3 із 06 вересня 2016 року до дня смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цій квартирі ОСОБА_4 проживала з серпня

2007 року разом з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Згідно відповіді голови ОСББ "Рідний дім ОСББ" Стецкевич М. Г. на адвокатський запит, інформація щодо проживання ОСОБА_4 з серпня 2007 року разом з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу була внесена до довідки зі слів самого ОСОБА_1 та не підтверджена обліковими реєстраційними даними щодо проживаючих осіб.

Згідно довідки ОСББ "Рідний дім ОСББ" № 113 від 09 жовтня 2019 року, виданої за підписом голови об`єднання ОСОБА_18, ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала в квартирі АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки Малинської міської ради № 36 від 13 січня 2020 року, ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_4 в квартирі

АДРЕСА_1 та вони вели спільне господарство з 1997 року по 2007 рік.

Згідно довідки Малинської міської ради № 5 від 03 січня 2020 року,

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, проте фактично проживає в квартирі

АДРЕСА_3 з серпня 2007 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 тривалий час працювали разом.

У якості доказів проживання та спільного утримання об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 надав копії замовлень, видаткових накладних, квитанцій щодо сплати за користування комунальними послугами, копії сторінок абонентських книжок, інформацію щодо посилок, які

ОСОБА_4 направляла на ім`я ОСОБА_1 .

Виписки з банківських рахунків містять інформацію про те, що періодично між позивачем та ОСОБА_4 здійснювались грошові перекази.

Також ОСОБА_4 31 липня 2007 року здійснила переказ грошових коштів у розмірі 27 500 євро на ім`я дочки позивача.

У якості доказу спільного проживання в Іспанії з ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 надав копії даних з реєстру мешканців муніципалітету ОСОБА_19 про те, що вони були зареєстровані по

Позивач надав у якості доказів проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю їхні спільні фотографії.

У якості доказів понесення витрат на проведення поминального обіду, витрат за надання автопослуг та витрат на поховання ОСОБА_4 позивач надав копії накладних, квитанцій та товарного чеку.

Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 також понесла витрати на проведення поминального обіду та установку пам`ятника померлій.

Судом першої інстанції допитано свідків, а саме: ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_23, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_12, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 .

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що приїхав до м. Малина на постійне місце проживання у 1986 році та працював разом з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на одному підприємстві. З 1997 року ОСОБА_1 почав спільно проживати з ОСОБА_4 по АДРЕСА_10 . Свідок був сусідом позивача та ОСОБА_4 і стверджує, що позивач разом з померлою підтримували тісні, сімейні стосунки, разом придбали квартиру по АДРЕСА_11 і разом поїхали на заробітки до Іспанії.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 1987 року. Із 1997 року позивач почав жити однією сім`єю з ОСОБА_4 в належній останній на праві власності квартирі по АДРЕСА_10, а згодом у квартирі по АДРЕСА_11 . Свідок підтримувала з ними дружні відносини, вони разом проводили дозвілля. Всі разом проживали у гуртожитку. Свідок вказувала на існування між ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 сімейних стосунків та спільне придбання квартири по АДРЕСА_11 .

Свідок ОСОБА_21 пояснила, що спільно з ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 працювала на одному підприємстві. Потім вони стали сусідами по квартирах та підтримували дружні відносини. 1997 року ОСОБА_4 стала проживати однією сім`єю з ОСОБА_1 по

АДРЕСА_10 в квартирі, належній померлій на праві власності. У

2000 році поїздка за кордон до Іспанії була спільним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . В Іспанії вони проживали разом, повертаючись до України також проживали спільно, вели разом господарство. Близько 2007 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 проводили ремонтні роботи у квартирі по АДРЕСА_11 . Щодо стосунків ОСОБА_4 з іншими чоловіками або ОСОБА_1 з іншими жінками їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що була знайома з ОСОБА_4 з

1989 року, яка є хрещеною матір`ю дитини свідка. Із 1997 року ОСОБА_1 проживав разом з ОСОБА_4 по АДРЕСА_10 . Потім вони разом виїхали до Іспанії, звідки поверталися у відпустку разом. Також спільно ОСОБА_1 з ОСОБА_4 придбали квартиру по АДРЕСА_11 . Крім того, ОСОБА_1 допомагав ОСОБА_4 доглядати за її хворою матір`ю.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 є його сином, який проживав з 1997 року однією сім`єю з ОСОБА_4 у належній їй квартирі по АДРЕСА_10, а потім вони разом виїхали до Іспанії. Після повернення з-за кордону ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали спільно квартиру по АДРЕСА_11 . Свідок вказував, що ОСОБА_4 допомагала йому по господарству. У сина не було стосунків з іншими жінками, як і у ОСОБА_4 з іншими чоловіками.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що з липня по грудень 2017 року працював в Іспанії разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4, при цьому останні проживали однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що у 2007 році виступав продавцем за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . При знайомстві ОСОБА_1 представив йому ОСОБА_4 як свою дружину.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були її сусідами по АДРЕСА_10, а через деякий час - по

АДРЕСА_11 . На її думку позивач проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, як подружжя.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є дочкою позивача. Відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 почалися з 1996 року, а у 1997 році вони почали разом проживати однією сім`єю. Потім позивач поїхав на заробітки до Іспанії, а через рік ОСОБА_4 також поїхала за кордон до

ОСОБА_1 . У 2000-х роках ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 придбали квартиру по АДРЕСА_11, а згодом і в с. Софіївська Борщагівка. З часом спільно з позивачем ОСОБА_4 купила автомобіль. Позивач з померлою підтримували відносини на постійній основі. За хворою матір`ю ОСОБА_4 вони доглядали разом із ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що спілкувалася з сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, вони підтримували дружні відносини. Крім того,

ОСОБА_4 була хрещеною матір`ю дитини свідка. Позивач проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, як подружжя та спільно купували квартири. У ОСОБА_1 з іншими жінками стосунків не було, як і у ОСОБА_4 з іншими чоловіками.

Свідок ОСОБА_24 пояснив, що він спілкувався з сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, підтримували дружні відносини. Позивач проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю, як подружжя.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що він з дружиною, а також ОСОБА_1 з

ОСОБА_4 проживали у квартирах в Іспанії з вересня 2007 по грудень 2008 року.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що ОСОБА_1 є її двоюрідним братом. З липня по грудень 2017 року вона разом з чоловіком ОСОБА_22 працювала та проживала разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в Іспанії. Свідок наголосила на тому, що вони з чоловіком та ОСОБА_1 з

ОСОБА_4 проводили спільно дозвілля та вихідні. Побут, який спостерігався між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в Іспанії, дає підстави для висновку про їх спільне проживання однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 1986 року по квітень 1996 року. У шлюбі вони разом придбали квартиру по АДРЕСА_10 . Також ОСОБА_12,

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були працевлаштовані на одному підприємстві. Причиною розірвання шлюбу з померлою зазначив її стосунки з ОСОБА_1 . Однак після розлучення ОСОБА_12 продовжував проживати у квартирі АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_4 до 2000 року, після чого переїхав на постійне місце проживання до м. Вараш, а ОСОБА_4 поїхала на заробітки до Іспанії. У зв`язку з підтриманням дружніх стосунків з ОСОБА_4 після розлучення, йому відомо про те, що усі об`єкти нерухомого та рухомого майна, з приводу яких розглядається спір, були придбані за життя ОСОБА_4 за її власні грошові кошти, тобто позивач не має жодного відношення до купівлі квартир та транспортного засобу, адже спільного бюджету у них з ОСОБА_4 не було. Остання також підтримувала сімейні та дружні стосунки з відповідачами по справі. Щодо проживання ОСОБА_1 у квартирі, належній ОСОБА_4 по

АДРЕСА_11, ОСОБА_12 зазначив, що йому точно невідомо про даний факт, однак коли він приїздив до колишньої дружини погостювати, то позивача у цій квартирі не було. Свідку відомо про факт тимчасового проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 на безоплатній основі у зв`язку з тим, що останній виконував ремонтні роботи у квартирі.

Свідок ОСОБА_27 пояснила, що підтримувала дружні стосунки з

ОСОБА_4, оскільки була сусідкою ОСОБА_12 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_10, а в подальшому ОСОБА_4 - по

АДРЕСА_11 . Щодо стосунків померлої з позивачем повідомила, що однією сім`єю вони ніколи не проживали, спільного господарства не вели, бюджету спільного не мали, а лише періодично зустрічалися. Під час роботи ОСОБА_4 в Іспанії остання зареєструвала на своє ім`я квартиру, в якій проживала велика кількість заробітчан з України, в тому числі і ОСОБА_1, який в той період також був працевлаштований в Іспанії до його депортації. Після депортації

ОСОБА_1 повернувся до України та за погодженням ОСОБА_4 проживав у належній їй на праві власності квартирі по

АДРЕСА_11 . Після того, як сама ОСОБА_4 повернулася до України приблизно у 2014 році у зв`язку з хворобою своєї матері, ОСОБА_1 за її згодою переїхав проживати до квартири

АДРЕСА_1 . Також свідок повідомила, що ОСОБА_4 мала стосунки з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_32, з яким мала намір побудувати сім`ю.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що з ОСОБА_4 була знайома з

1986 року, оскільки працювали на одному підприємстві, підтримували дружні стосунки. На роботі ОСОБА_4 познайомилася з ОСОБА_1, де у них зав`язалися стосунки ще під час того, як перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12 . До Іспанії ОСОБА_4 вирішила поїхати на заробітки саме по тій причині, щоб завершити стосунки з ОСОБА_1, проте це їй не вдалося, оскільки позивач також прослідував за нею. В Україні ОСОБА_4 мала стосунки з іншим чоловіком на ім`я ОСОБА_32, з яким мала намір побудувати сім`ю. Щодо стосунків померлої з позивачем, то однією сім`єю вони ніколи не проживали, спільного господарства не вели, бюджету спільного не мали, а лише періодично зустрічалися.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 та

ОСОБА_4, оскільки вони разом працювали на одному підприємстві.

В певний період, коли ОСОБА_4 ще перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, у неї склалися стосунки інтимного характеру з позивачем. В подальшому відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали періодичний характер, однією сім`єю вони ніколи не проживали. Більш того, ОСОБА_1 проживав у колишньої дружини, у знайомих, у батька, тобто з ОСОБА_4 постійних та стабільних відносин вони не мали.

Свідок ОСОБА_30 пояснив, що у 2017 році познайомився з

ОСОБА_4, підтримував з нею приятельські стосунки, проводив спільно з друзями дозвілля. Свідок зазначив, що своє життя ОСОБА_4 пов`язувала з чоловіком на ім`я ОСОБА_32, з яким планувала створити сім`ю, підтримувала хороші стосунки з його дочкою. Стосовно її відносин з ОСОБА_1 свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_31 пояснила, що знайома з ОСОБА_4 із 1980-х років та підтримувала з нею дружні відносини. ОСОБА_1 за погодженням з ОСОБА_4 проживав у належних їй на праві власності квартирах по

АДРЕСА_11 та по АДРЕСА_10 . ОСОБА_4 мала стосунки з чоловіком на ім`я ОСОБА_32, з яким мала намір побудувати сім`ю. З ОСОБА_1 ОСОБА_4 однією сім`єю ніколи не проживали, спільного господарства не вели, бюджету спільного не мали. Свідок зазначила, що у зв`язку з тим, що по фаху є медичною сестрою та має відповідну освіту, здійснювала догляд за матір`ю ОСОБА_4 три-чотири рази на тиждень, доки матір лежала хвора, а ОСОБА_4 працювала у Києві. Жодного разу за весь період догляду за матір`ю вона не бачила позивача у квартирі ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 в період з 01 листопада 1997 року

по 01 січня 2004 року та визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" СК України (2947-14) , цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України (435-15) , тобто з

01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України (2947-14) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України (2947-14) застосовуються в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. КпШС України (2006-07) передбачав, що права та обов`язки подружжя, породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану (стаття 13 КпШС України).

Із набранням чинності СК України (2947-14) , правовий режим спільної сумісної власності, за загальним правилом, був поширений і на майно, набуте жінкою та чоловіком за час спільного проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК України).

Отже факт проживання жінки та чоловіка до 01 січня 2004 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не має правового значення для підтвердження належності майна до спільної сумісної власності.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 519/391/17 зазначено, що розглядаючи позови, пов`язані зі спільною власністю громадян, набутою до набрання чинності ЦК України (435-15) 2004 року, необхідно виходити з того, що відповідно до чинного на той час законодавства спільною сумісною власністю є:

1) майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України "Про власність", стаття 22 КпШС України);

2) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункти 1, 2 статті 17, стаття 18 Закону України "Про власність");

3) квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

У розглядуваній справі встановлено, що 14 грудня 1999 року ОСОБА_4 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 шляхом приватизації державного житлового фонду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не укладали окремої письмової угоди щодо визнання приватизованої спірної квартири їх спільною власністю.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 листопада 1997 року до 01 січня 2004 року та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири

Щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 після 01 січня 2004 року та визнання права власності на майно, набуте в цей період.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, належно оцінивши, надані сторонами докази, зокрема докази щодо спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на території України, відомості в яких записані зі слів інших осіб, обґрунтовано вказали, що реєстрація позивача разом із ОСОБА_4 за однією адресою в Іспанії, його участь у похованні ОСОБА_4, звернення ОСОБА_1 до органів досудового розслідування із заявою про визнання потерпілим у кримінальному провадженні, яке відкрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_4, здійснення грошових переказів між позивачем, його дочкою та ОСОБА_4, не є беззаперечними та достатніми доказами того, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_4 проживали однією сім`єю на час набуття останньою у власність спірного майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вказані обставини самі по собі та посилання позивача на спільний відпочинок, присутність на святах, показання свідків та спільні фотографії, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 навіть у вересні 2015 року, придбаваючи у спільну часткову власність квартиру

АДРЕСА_2, склали у нотаріуса заяви про те, що не перебувають в зареєстрованому шлюбі та не проживають ні з ким однією сім`єю.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дійшли правильного висновку про те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу на час придбання спірного майна.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені 74 СК України (2947-14) , вважати спірне майно, набуте ОСОБА_4 у період після 01 січня 2004 року, таким, що належить їй на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_1, як чоловікові та жінці, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду

від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 369/3338/17, на які заявник посилається як підставу для касаційного оскарження.

Саме по собі залучення ОСОБА_1, як потерпілого у кримінальному провадженні за фактом смерті ОСОБА_4, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки, з урахуванням предмету та підстав позову, для вирішення майнового спору у розглядуваній справі правове значення мав факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. При цьому останнім із майна, щодо якого виник спір, була придбана квартира 29 вересня

2015 року. Натомість ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання апеляційного суду на недійсність другого абзацу довідки

ОСББ "Рідний дім ОСББ" щодо спільного проживання ОСОБА_1 з

ОСОБА_4 з серпня 2007 року за адресою:

АДРЕСА_5, не є виходом за межі розгляду справи, оскільки апеляційний суд надав оцінку вказаному доказу.

Відмовляючи у повторному виклику свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які були допитані районним судом, апеляційний суд навів відповідні мотиви відхилення клопотання позивача, з якими погоджується і Верховний Суд.

Описка у вступній та резолютивній частині рішення суду першої інстанції може бути усунена цим судом в порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України. Разом із тим така описка не свідчить про неправильне вирішення спору.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення заявником норм матеріального права та переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.