розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пуканича Едуарда Володимировича на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року, ухвалене у складі судді Михайлишин В. М., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 26 червня 2004 року між ним та відповідачем зареєстрований шлюб.

У шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У червні 2020 року відповідачка порушила питання про розірвання шлюбу, а тому постало питання про поділ майна подружжя.

Відповідно до договору дарування від 26 травня 2008 року відповідачка отримала у дар земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 2110200000:01:034:0063, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці він разом з відповідачкою за спільні кошти побудували житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиввизнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини вказаного житлового будинку; визнати за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки за кадастровим номером 2110200000:01:034:0063 площею 0,10 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини вказаної земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірне нерухоме майно є особистою приватною власністю відповідачки, оскільки спірний житловий будинок збудований на незавершеному будівництвом фундаменті, який остання отримала у дар від своєї матері на підставі договору дарування, а спірну земельну ділянку, на якій розташований будинок, відповідач також набула на підставі договору дарування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пуканич Е. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірний будинок побудований під час шлюбу сторін, а тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Також суди не врахували, що якщо на земельній ділянці, що є особистою приватною власністю одного з подружжя знаходиться житловий будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу такого будинку між подружжям та виділу конкретної частини житлового будинку, до особи, яка не мала права власності чи права користування на земельну ділянку, переходить таке право у розмірі частки права власності у спільному житловому будинку відповідно до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Крім того, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, а саме належним чином не повідомив позивача та його представника про дату, час і місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги позивача та розглянув справу за його відсутності, а довідка про доставку SMS представнику позивача не є належним повідомленням про розгляд справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його представника Пуканича Е. В., належним чином не повідомлених про час та місце розгляду справи.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пуканича Е. В. про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. у цій справі визнано необґрунтованою, заяву про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Пуканича Е. В. про відвід судді Верховного Суду Коломієць Г. В. у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 128 цього Кодексу за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що він не був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 24 травня 2022 року, в результаті чого суд апеляційної інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення без участі заявника.

У справі, яка переглядається, 24 травня 2022 року апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача - ОСОБА_1, що підтверджується протоколом судового засідання від 24 травня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 24 травня 2022 року.

Водночас довідка про доставку SMS, складена невідомою відповідальною особою про повідомлення представника ОСОБА_1 - Пуканича Е. В. за номером телефону НОМЕР_1 про зазначений розгляд справи (а. с. 178), не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення про судовий розгляд, тому що у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик представника позивача до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом апеляційної інстанції про розгляд справи, призначений на 24 травня 2022 року.

Крім того, колегія суддів враховує такі обставини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "Гурепка проти України" (№ 2), № 38789/04, § 23).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі "Trudov v. Russia", № 43330/09 § 25, 27).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час триває.

В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України (частина друга статті 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Рада суддів України у рекомендаціях щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року рекомендувала по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Матеріали справи не містять ні інформації про те, що ця справа є невідкладною, ні письмової згоди (заяви) ОСОБА_1 на розгляд апеляційним судом справи без його участі.

Таким чином, апеляційний суд безпідставно розглянув цю справу за відсутності доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання та за відсутності відповідної письмової згоди (заяви) на розгляд справи без його участі.

Оскільки наявні обов`язкові підстави для скасування постанови апеляційного суду, решта доводів касаційної скарги Верховним Судом по суті не оцінюються та не переглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності позивача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.