розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року у складі судді Леонова О. С., додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року у складі судді Леонова О. С. та постанови Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - ОНДЕКЦ МВС України) про визнання незаконними наказів директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення на роботу та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позову зазначав, що 07 листопада 2015 року він був призначений на посаду заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують ОНДЕКЦ МВС України.

02 липня 2016 року його звільнено з роботи з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вказане рішення адміністрації ОНДЕКЦ МВС України він оскаржив до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року накази директора ОНДЕКЦ МВС України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи скасовані, поновлено на раніше займаній посаді, стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодовано моральну шкоду. Рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку в межах одного місяця, допущено до негайного виконання.

В той же день, 14 листопада 2016 року керівництво ОНДЕКЦ МВС України ознайомило його з попередженням про наступне звільнення згідно з наказом МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС", у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації установи та скороченні чисельності працівників.

Після цього, він фактично не був допущений до виконання своїх службових обов`язків, і не допускався на територію ОНДЕКЦ МВС України, у зв`язку з чим змушений був отримати в суді виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження у Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції.

21 листопада 2016 року він був ознайомлений з наказом від 21 листопада 2016 року № 100 о/с про поновлення його на займаній посаді, та з наказом від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про його звільнення з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до наказу МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС" внаслідок реорганізації установи та скорочення чисельності працівників.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року визнано незаконним наказ від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про його звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлено на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та на відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця судом допущено до негайного виконання.

Оскільки відповідач відмовився від добровільного виконання зазначеного судового рішення, він знову змушений був отримувати виконавчий лист, на підставі якого у Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції відкрито виконавче провадження № 54307215, у межах якого відповідач сплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96 000,00 грн та 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а в частині поновлення на роботі відмовився виконати судове рішення, внаслідок чого матеріали відносно посадових осіб, які допустили невиконання судового рішення, державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управляння юстиції були направлені до правоохоронних органів для порушення кримінального провадження.

03 грудня 2018 року він був ознайомлений з наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 29 листопада 2018 року № 69 о/с про поновлення його на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України. Однак, дату поновлення його на роботі визначено не датою видання наказу, а 21 листопада 2016 року. В преамбулі наказу зазначено, що він виданий на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року.

Одразу ж його було ознайомлено з ще одним наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О.Ю. від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", яким були внесені зміни щодо дати його звільнення, а саме з 20 січня 2017 року. Підставою видання наказу зазначено: "Попередження про наступне звільнення від 14 листопада 2016 року, акт про повідомлення з наявними вакантними посадами та про відмову від переведення на іншу роботу у зв`язку із звільненням зі скороченої займаної посади від 21 листопада 2016 року".

Вказував на те, що адміністрацією ОНДЕКЦ МВС України створювалися штучні підстави для протиправного невиконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року у справі № 521/13223/16-ц про визнання незаконним його звільненням з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц про визнання незаконним його звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, а тому вважав накази ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року за № 69 о/с та № 70 о/с незаконними та просив їх скасувати.

Зокрема, зазначав, що наказ директора ОНДЕКЦ МВС України № 69 о/с від 29 листопада 2018 року не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому безпідставно вказано дату поновлення його на роботі - 21 листопада 2016 року, а не дату видання наказу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення вважається виконаним боржником з дня видання ним наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. З огляду на наведене вважав, що датою поновлення його на роботі має бути дата видання наказу - 29 листопада 2018 року.

Незаконність наказу від 29 листопада 2018 року № 69 о/с обґрунтовував також тим, що його було використано для прийняття іншого незаконного наказу директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", яким було внесені зміни щодо дати звільнення, а саме з 20 січня 2017 року. На переконання позивача, виданням наказу від 29 листопада 2018 року № 70 о/с, адміністрація ОНДЕКЦ МВС України штучно скоротила період перебування його у вимушеному прогулі внаслідок незаконного звільнення, за який відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток.

Вважав, що на день пред`явлення позову до суду період перебування його у вимушеному прогулі становить з 21 листопада 2016 року до звернення із зазначеним позовом до суду. Разом з тим, зауважив, що на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц про визнання незаконним звільнення з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України незаконним, поновленням на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ОНДЕКЦ МВС України сплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 144 000,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн. Однак, з 12 липня 2017 року і до звернення із зазначеним позовом до суду заробітну плату за час вимушеного прогулу, в тому числі за затримку виконання цього судового рішення, він не отримував.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував тим, що після ухвалення судового рішення Малиновським районним судом м. Одеси від 14 листопада 2016 року про поновлення на роботі, він вважав себе захищеним від вседозволеності адміністрації ОНДЕКЦ МВС України, мав намір поновити свій порушений попереднім незаконним звільненням авторитет працівника, налагодити звичайний уклад життя, належне матеріальне забезпечення своєї сім`ї, оскільки він є єдиним годувальником у сім?ї. Натомість, незаконні дії відповідача, намагання у будь-який спосіб звільнити його після поновлення на роботі судом, порушують його законне право на працю, завдають моральні страждання, з урахуванням глибини та тривалості яких просив стягнути з відповідача 5 000,00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив:

1) визнати незаконними та скасувати накази директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення його на роботі з 21 листопада 2016 року, та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с";

2) визнати незаконним звільнення його з посади заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів дослідження та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, та поновити його на роботі в ОНДЕКЦ МВС України;

3) стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на заробітну плату за час вимушеного прогулу та за затримку виконання судового рішення;

4) стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року доповнено резолютивну частину рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року наступним: "Стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 216 121,74 грн за період з 12 липня 2017 року до 29 листопада 2018 рік. Стягнути з ОНДЕКЦ МВС України на користь держави 2 161,21 грн судового збору".

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволені вимог про визнання незаконними наказів ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с "Про встановлення строку поновлення на роботі" та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України № 101 о/с" та їх скасування, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивовано тим, що датою незаконного звільнення позивача є дата, встановлена рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі №521/21535/16-ц, - 21 листопада 2016 року, а не дата ухвалення рішення суду про поновлення на роботі або дата видачі наказу про поновлення працівника на роботі, виданого на виконання зазначеного рішення суду, а тому вимога позивача про визнання наказу ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 29 листопада 2018 року № 70 о/с, суд вказав, що наказом директора ОНДЕКЦ МВС України від 11 листопада 2019 року № 52 о/с, виданого на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року скасовано наказ від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", а отже оскаржуваний наказ втратив чинність і не потребує повторного його скасування органом, що розглядає трудовий спір.

Суд зазначив, що спір про визнання звільнення ОСОБА_1 з роботи за наказом ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України вирішено судом, ОСОБА_1 поновлено на роботі в ОНДЕКЦ МВС України, стягнуто з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а тому його вимоги про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Крім іншого, суд зауважив, що позивач не заявляв вимог про визнання незаконним наказу директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 11 листопада 2019 року № 52 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", яким внесено зміни до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1, зокрема, зазначено вважати його звільненим з 12 липня 2017 року.

Установивши, що затримка виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року до дати видачі наказу директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 29 листопада 2018 року № 69 о/с про поновлення позивача на роботі складає 349 робочих дні, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання середньої заробітної плата за час затримки виконання зазначеного судового рішення

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд відмовив, посилаючись на її недоведеність.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішивши питання про право ОСОБА_1 на отримання середньої заробітної плата за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд в резолютивній частині рішення від 29 листопада 2019 року не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення та не вирішив питання про судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОНДЕКЦ МВС України задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконними накази ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення позивача на роботі та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" в частині дати звільнення позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що законність наказів від 29 листопада 2018 року № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення позивача на роботі - 21 листопада 2016 року та від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" щодо дати звільнення позивача суду належало перевіряти на час їх прийняття, оскільки подальше їх скасування роботодавцем не є безумовною перешкодою для захисту порушених прав позивача. За огляду на наведене, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними зазначених наказів в оскаржуваній частині з тих підстав, що наказ відповідача від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" був скасований самим відповідачем і втратив чинність.

Суд зауважив, що визнання незаконними наказів роботодавця в судовому порядку, має наслідком припинення їхньої подальшої дії, що кореспондується з обов`язком роботодавця їх скасувати, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про скасування судом наказів від 29 листопада 2018 року № 69 о/с та № 70 о/с в судовому порядку.

Установивши, що ОНДЕКЦ МВС України повністю виконав рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц в частині поновлення позивача на роботі в липні 2017 року, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в жовтні 2017 року, після перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та набрання ним законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та відшкодування моральної шкоди.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2019 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована посиланням на те, що:

1) суд першої інстанції не врахував, що не може вважатись законним звільнення працівника, яке відбулося раніше, ніж працівник був поновлений на роботі, що суперечить вимогам статті 51 та глави 3 КЗпП України (322-08) в частині гарантій правового захисту від незаконного звільнення та принципів укладення та розірвання трудового договору;

2) суд першої інстанції, з порушенням вимог статей 77- 79 ЦПК України неналежно оцінив наявні у справі докази та не врахував, що сама по собі відсутність позовних вимог про визнання будь-якого з наказів незаконним не звільняє суд від оцінки законності підстав звільнення працівника;

3) апеляційний суд в порушення вимоги статті 82 ЦПК України дійшов помилкового висновку про преюдиційність обставин, встановлених в адміністративній справі № 420/6383/19, що не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17;

4) апеляційний суд не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо тлумачення статті 24 КЗпП України, статті 65 Закону України "Про виконавче провадження";

5) апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання, що призвело до порушення права позивача на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив:

1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 та постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (щодо преюдиціального значення обставин, встановлених судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 420/6383/19);

2) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, статей 5-1, 24, 40, 35 Кодексу Законів про працю України, частини другої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", статті 43 Конституції України;

3) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України) - справу розглянуто за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справи на підставі пунктів 1,3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОНДЕКЦ МВС України, в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що вони є законними та обґрунтованими, ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих судом обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у справі доказами, містять вичерпні висновки щодо доводів та заперечень сторін.

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшли заперечення на відзив від ОСОБА_1, в яких він підтримує позовні вимоги та вимоги касаційної скарги, і просив їх задовольнити.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у вересні 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року у справі № 521/13223/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ від 10 травня 2016 року № 61 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани; визнано протиправним та скасовано наказ від 30 травня 2016 року № 83 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України; стягнуто з ОНДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 56 352,62 грн; 500 грн на відшкодування моральної шкоди; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу допущено до негайного виконання.

Наказом директора ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 100 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України, на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року у цивільній справі № 521/13223/16-ц.

Наказом директора ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с ОСОБА_1 повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації установи та скорочення чисельності працівників, відповідно до наказу МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС". Із вказаним наказом позивач ознайомлений 21 листопада 2016 року.

Не погоджуючись з наказом ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у справі № 521/21535/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с про звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ОНДЕКЦ МВС України на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України. Стягнуто з ОНДЕКЦ МВС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 98 462,34 грн та 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місячного платежу допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року залишено без змін.

У межах виконавчого провадження № 54307215, ОНДЕКЦ МВС України виплатило позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96 000,00 грн та 500 грн моральної шкоди.

На виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року, наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 29 листопада 2018 року № 69 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника завідувача відділу - завідувача сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів і документів що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності ОНДЕКЦ МВС України з 21 листопада 2016 року. Із зазначеним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 03 грудня 2018 року.

Наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с" внесено зміни до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1, з 20 січня 2017 року. Підставою видання наказу зазначено: "попередження про наступне звільнення від 14 листопада 2016 року, акт про повідомлення з наявними вакантними посадами та про відмову від переведення на іншу роботу у зв`язку із звільненням зі скороченої займаної посади від 21 листопада 2016 року". Із значеним наказом ОСОБА_1 ознайомлений 03 грудня 2018 року.

Наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 11 листопада 2019 року № 51 о/с скасовано наказ від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с".

Наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 11 листопада 2019 року № 52 о/с внесено зміни до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с в частині дати звільнення позивача, зазначено вважати звільненим ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації установи, скорочення чисельності працівників, відповідно до наказу МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС", з 12 липня 2017 року. В преамбулі наказу вказано, що його видано на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 липня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року та постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 521/21535/16-ц.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, відзиву на неї та заперечення на відзив, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21) зазначено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником. У справі, яка переглядається, апеляційний суд залишив поза увагою те, що в разі скорочення (виведення зі штатного розпису) посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену (виведену) посаду, що і було б належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв?язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" (1700-18) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Обов`язок доказування і подання доказів чинним процесуальним законодавством покладається на сторони. Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 82 ЦПК України містить виключення із загальних правил доказування, визначених статтею 81 цього Кодексу. Зокрема, згідно з частиною п?ятою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді адміністративної справи № 420/6383/19 за позовом ОНДЕКЦ МВС України до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1, про скасування постанов та визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що встановлені у цій справі обставини щодо виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року є преюдиційними, а отже, не доказуються у вказаній справі, зокрема, що 25 липня 2017 року ОСОБА_1 в кабінеті директора ОНДЕКЦ МВС України було роз`яснено, що відповідно до наказу наказу МВС України від 09 вересня 2016 року № 915 "Про організаційно-штатні зміни в науково-дослідних установах МВС" скорочено посаду, яку він займав до звільнення; на виконання вимог статті 49-2 КЗпП України позивачу були запропоновані інші посади, які були вакантними в ОНДЕКЦ МВС України; в робочому кабінеті директора ОНДЕКЦ МВС України позивач написав заяву про призначення його на посаду завідувача сектора економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень, яку зареєстровано в підрозділі документального забезпечення ОНДЕКЦ МВС України за вх. № 13789; 26 липня 2017 року позивач подав до канцелярії ОНДЕКЦ МВС України заяву про відмову від запропонованої посади; в цей же день, 26 липня 2017 року, ОНДЕКЦ МВС України подав до Малиновського відділу державної виконавчої служби заяву про закриття виконавчого провадження № 19/116-15376 у зв`язку з виконанням рішення суду; 06 жовтня 2017 року ОНДЕКЦ МВС України виплатив ОСОБА_1 85 767,85 грн з відрахуванням податків та зборів; перевіркою Інспекції з охорони праці, яка проводилася за зверненням ОСОБА_1 підтверджено безпідставність претензій ОСОБА_1 та відсутність порушень законодавства з боку ОНДЕКЦ МВС України. З огляду на наведене, апеляційний адміністративний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОНДЕКЦ МВС Україниповністю виконав рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року.

Ухвалою судді Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі № 420/6383/19.

Таким чином, урахувавши встановлені судами у адміністративній справі № 420/6383/19 преюдиційні обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що рішення суду від 12 липня 2017 року ОНДЕКЦ МВС України в частині негайного виконання про поновлення на роботі було належним чином виконано у липні 2017 року, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у жовтні 2017 року, тобто після перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та набрання ним законної сили, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року у липні 2017 року, правильними є також висновки суду про визнання незаконними наказів ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року наказу № 69 о/с в частині встановлення строку поновлення на роботу - 21 листопада 2016 року та наказу № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с".

Оскільки визнання в судовому порядку наказів роботодавця незаконними має наслідком припинення їхньої подальшої дії, що кореспондується з обов`язком роботодавця їх скасувати, обґрунтованим також є висновок суду про відсутність підстав для їх скасування в судовому порядку. Крім іншого, як зазначив суд, наказ директора ОНДЕКЦ МВС України від 29 листопада 2018 року № 70 о/с "Про внесення змін до наказу ОНДЕКЦ МВС України від 21 листопада 2016 року № 101 о/с", скасований наказом директора ОНДЕКЦ МВС України Костіна О. Ю. від 11 листопада 2019 року № 51 о/с, а отже відсутні підстави для повторного його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача, апеляційний суду обгрунтовано зазначив, що саме по собі визнання оскаржуваних позивачем наказів за відсутності доказів завдання позивачеві моральних страждань, не є достатньою підставою для задоволення такої вимоги позивача.

Аргументи заявника про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не знайшли свого об`єктивного.

З наявного у матеріалах справи довідкового листа про направлення судових повісток про розгляд справи на 13 квітня 2021 року на 16 годину 00 хвилин, рекомендоване повідомлення про направлення ухвали, постанови з відміткою про вручення, особисто було вручено позивачеві 26 березня 2021 року.

Посилання в касаційній скарзі на застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 та постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (щодо преюдиціального значення обставин, встановлених судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 420/6383/19), не заслуговують на увагу, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, що переглядається.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи позивача зводяться до переоцінки доказів та встановлених у справі обставин, які були предметом дослідження та оцінки судів попередніх інстанцій, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд вважає також необхідним звернути увагу на таке.

Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) дані Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) є загальнодоступними і відкритими на офіційному вебпорталі "Судова влада України".

З даних ЄДРСР убачається, що постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 521/13223/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОНДЕКЦ МВС України про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 липня 2019 року у справі № 521/13223/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що переглядається, перебувала на розгляді в Одеському апеляційному суді.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 липня 2019 року у справі №521/13223/16-ц в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу від 10 травня 2016 року № 61 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 10 травня 2016 року № 61 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому догани. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.