треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року у складі судді Науменка С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, нікчемним та незаконним, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов`язання вчинити дії, визнання набувачами майна,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, Гайсинська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, нікчемним та незаконним, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов`язання вчинити дії, визнання набувачами майна.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до волевиявлення нині покійних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживала за адресою: АДРЕСА_1, наприкінці 90-х років секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_14 було посвідчено заповіт ОСОБА_4 щодо розподілу спільно набутого сім`єю ОСОБА_13 майна між їхніми дітьми: дочці ОСОБА_6 - 1/2, дочці ОСОБА_7 - 1/4 та сину ОСОБА_3 - 1/4 частину спадкового майна.

При оформленні права власності на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_4 12 січня 2008 року позивачу та його дружині ОСОБА_8 стало відомо, що зазначений заповіт, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_8, було скасовано у зв`язку з посвідченням секретарем Краснопільської сільської ради ОСОБА_10 заповіту ОСОБА_4 у новій редакції від 10 січня 2008 року, про що ОСОБА_8 своєчасно не було повідомлено. ОСОБА_4 тяжко хворів, до своєї смерті проживав разом із сім`єю ОСОБА_9 у м. Черкаси, де медично обстежувався в Черкаській обласній онкологічної лікарні та проходив амбулаторне лікувався.

У кінці вересня 2017 року позивач випадково знайшов фотографії та документи спадкодавця ОСОБА_4, які є доказом того, що заповіт у редакції від 20 лютого 2008 року був підроблений секретарем Краснопільської сільської ради ОСОБА_10 та фактично є недійсним, нікчемним і незаконним.

ОСОБА_3, ОСОБА_2 та інші особи за попередньою змовою, в складі організованої злочинної групи осіб, надумано оцінили вартість спадкового майна у 20 000,00 дол. США та неодноразово незаконно вимагали, щоб сім`я ОСОБА_9 сплатила їм 10 000,00 дол. США за успадковані ними частки майна.

Також ОСОБА_1 зазначив, що співвласники спірного майна: ОСОБА_3 понад 25 років та ОСОБА_2 понад 35 років, фактично не проживають в житловому будинку АДРЕСА_1, не здійснювали догляд за своїми батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до дня їх смерті, не вели з ними спільну господарську діяльність, тому не є набувачами майна і ним не володіють, не здійснюють за спірним майном догляду, а стали незаконними спадкоємцями, на підставі обману, підробленого, недійсного, нікчемного і незаконного заповіту.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 203, 215- 218, 229, 230, 232, 360- 370, 383, 393, 1232, 1234, 1236, 1247, 1257, 1299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), просив суд:

- визнати заповіт спадкодавця ОСОБА_4, у редакції від 10 січня 2008 року, посвічений секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_10, підробленим, недійсним, нікчемним, складеним з використанням обману та скасувати його як незаконний;

- скасувати свідоцтва від 20 листопада 2009 року про право на спадщину за заповітом, видані Гайсинського державною нотаріальною конторою Вінницької області та зареєстровані за номерами № 1-1445, № 1-1447, № 1-1443, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками по 1/4 кожен, а ОСОБА_8 є співвласником 1/2 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, розташованих на АДРЕСА_1, з проведеною державною реєстрації права власності від 19 жовтня 2012 року за № 35916533 та за № 35916696, від 20 листопада 2012 року № 36332507, враховуючи той факт, що вказані свідоцтва були видані на підставі підробленого заповіту ОСОБА_4, у новій редакції від 10 січня 2008 року, з допущеними помилками при оформленні та нотаріальному посвідченню цих свідоцтв, що є недійсними, нікчемними і незаконними повністю;

- скасувати свідоцтво від 11 грудня 2008 року про право на спадщину за заповітом, зареєстроване за № 1-1992, відповідно до якого ОСОБА_8 є співвласником 1/3 частки земельної ділянки (паю), площею 2,5169 га, а також свідоцтва, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (реєстраційні номера та дати їх видачі цим особам ОСОБА_1 невідомі, оскільки на неодноразові письмові звернення до Гайсинський державної нотаріальної контори Вінницької області в їх видачі неправомірно відмовлено) є співвласниками по 1/3 частині, кожен, земельної ділянки (паю), площею 2,5169 га, що розташована на території Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, як недійсні, нікчемні та незаконні, зважаючи на той факт, що відповідно до дійсного правочину - заповіту ОСОБА_4, посвідченого наприкінці 90-тих років секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_14, зазначена земельна ділянка (пай) площею 2,5169 га, належала спадкоємцю ОСОБА_8 ;

- зобов`язати Гайсинського державну нотаріально контору Вінницької області видати нові свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі дійсного заповіту ОСОБА_4, посвідченого наприкінці 90-х років секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_14, виконавши волю ОСОБА_5, щодо передачі своєї частки спільного набутого майна з ОСОБА_4 сім`ї ОСОБА_9, поклавши витрати вчинених нотаріальних дій на ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 ;

- визнати, що набувачами майна, а саме присадибної земельної ділянки, житлового будинку, надвірних споруд на АДРЕСА_2 : з 1973 року до липня 1977 року - виключно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; з серпня 1977 року до квітня 1995 року - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно із новоствореною сім`єю ОСОБА_9 при веденні спільної господарської діяльності; з травня 1995 року до квітня 2005 року - ОСОБА_4 спільно із сім`єю ОСОБА_9 при веденні спільної господарської діяльності; з травня 2005 року до теперішнього часу майно набувалося лише сім`єю ОСОБА_9, враховуючи факт, що з квітня 2005 року до січня 2008 року ОСОБА_4 проживав спільно із ОСОБА_12 в її будинку на АДРЕСА_3, а майно набувалося та доглядалося виключно сім`єю ОСОБА_9 ;

- зобов`язати Краснопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області внести зміни в свідоцтво про смерть ОСОБА_5, виданого Краснопільською сільською радою Гайсинського району Вінницької області від 20 травня 1995 року, вказати фактичну дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, також він не надав суду належні та допустимі докази того, що оскаржуваним заповітом від 10 січня 2008 року якимось чином порушуються його права та інтереси. Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується висновком експерта № 1855/1856/19-21 від 17.04.2019 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 1201802010000350 встановлено, що підпис в заповіті ОСОБА_4, складеного та посвідченого секретарем Краснопільської сільської ради ОСОБА_10 10.01.2008 року, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів самим покійним ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Підставою касаційного оскарження рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 6-73цс11, від 06 вересня 2017 року у справі № 161/12072/15-ц, також заявник указує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, необґрунтовано відхилили клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи та витребування і забезпечення письмових доказів.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У січні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2021 року і витребувано із Немирівського районного суду Вінницької області цивільну справу № 148/938/19.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 14 січня 2008 року виконкомом Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області (т. 1, а. с. 227).

Відповідно до заповіту ОСОБА_4, посвідченого 28 лютого 2003 року секретарем виконавчого комітету Краснопільської сільської ради ОСОБА_10, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів сертифікат на земельну частку (пай), майновий сертифікат своїй дочці ОСОБА_8, а житловий будинок з усіма надвірними спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 заповів в таких частках: ОСОБА_2 1/4, дочці ОСОБА_8 1/2, сину ОСОБА_3 1/4. (т. 1, а. с. 94).

Згідно із заповітом ОСОБА_4, посвідченого 10 січня 2008 року секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_10, ОСОБА_4, заповів належний йому житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на АДРЕСА_1, своїм дітям: 1/2 частку дочці ОСОБА_8, 1/4 частку дочці ОСОБА_2 та 1/4 частку сину ОСОБА_3 .

Все інше майно, яке б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі все те, що буде належати йому і на що він матиме право за законом та за заповітом, заповів своїм дітям: ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в рівних частках (т. 1, а. с. 226).

Відповідно до висновку Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 квітня 2019 року № 1855/1856/19-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 1201802010000350 встановлено, що підпис в заповіті ОСОБА_4, складеного та посвідченого секретарем Краснопільської сільської ради ОСОБА_10 10 січня 2008 року, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів самим покійним ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 97-101).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частинами другою-шостою статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251, 1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах; 6) видають свідоцтва про право на спадщину; 7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Згідно із статями 1, 2, 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (z0256-94) , чинної на час складання заповіту (далі - Інструкції № 22/5), у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії, в тому числі з посвідчення заповітів, вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов`язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частини перша та друга статті 1257 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що "нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: "визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України (435-15) ".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що відповідно до заповіту ОСОБА_4, посвідченого 10 січня 2008 року секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_10, ОСОБА_4 заповів належний йому житловий будинок з господарськими спорудами, розташований на АДРЕСА_1, своїм дітям: 1/2 частку дочці ОСОБА_8, 1/4 частку дочці ОСОБА_2 та 1/4 частку сину ОСОБА_3 .

Все інше майно, яке б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі все те що, буде належати йому і на що він матиме право за законом та за заповітом, заповів своїм дітям: ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в рівних частках.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За положеннями частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним, нікчемним і незаконним заповіту, не будучи при цьому спадкоємцем, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним заповіт порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Позивач ОСОБА_1 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, він не надав суду належні та допустимі докази того, що при посвідченні оскаржуваного заповіту від 10 січня 2008 року було порушено його права та інтереси.

Відповідно до висновку Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 квітня 2019 року № 1855/1856/19-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 1201802010000350 встановлено, що підпис у заповіті ОСОБА_4, складеного та посвідченого секретарем Краснопільської сільської ради ОСОБА_10 10 січня 2008 року, - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів, самим покійним ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, на які було надано відповідь судом апеляційної інстанції, а також зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.