Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 728/1077/21

провадження № 61-112св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальна громада в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2021 року у складі судді Лободи Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, територіальної громади в особі Бахмацької міської ради Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона, будучи спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, не має можливості оформити свої спадкові права у нотаріуса на спадщину у виді частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, яка була успадкована ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 . Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо відповідної частини вищевказаної нерухомості, оскільки відсутні докази фактичного прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 . Вказувала, що між нею та відповідачами наявний спір щодо зазначеного спадкового майна. У зв`язку з наведеним просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_4, який був чоловіком ОСОБА_1, та помер ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із спадкодавцем ОСОБА_5 у АДРЕСА_1, з початку 2012 року і до дня смерті ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішеннь суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:

- досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності не підтверджують факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 з початку 2012 року до дня смерті ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний факт частково був підтверджений лише показаннями свідка ОСОБА_6, яка, зокрема, зазначала, що ОСОБА_5 до дня смерті проживала, як у будинку АДРЕСА_2 . Проте ці показання не узгоджуються із показаннями інших свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які вказували на те, що ОСОБА_5 проживала саме у будинку АДРЕСА_1 . Щодо показань свідка ОСОБА_10, то про ті обставини, що ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 проживає в АДРЕСА_1 йому стало відомо зі слів самого ОСОБА_4 ;

- наявність прізвища ОСОБА_5 на квитанціях та рахунках про оплату за електроенергію за адресою: АДРЕСА_1, та наявність цієї адреси у медичній документації ОСОБА_4 не доводить факт, що має юридичне значення, який просить встановити позивачка. Оскільки саме ОСОБА_5 була власником обох будинків і саме на її ім`я були відкриті відповідні особові рахунки, а ОСОБА_4 був зареєстрований за цією адресою, то зазначена адреса і була вказана у його медичній документації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, наголосивши на тому, що доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не узгоджуються із фактичними обставинами справи та нормами права, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги додану до позовної заяви копію медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 10 ААВ № 507355, виданої на ім`я ОСОБА_4, оскільки цей документ у зазначенні дат проходження огляду, дат дійсності та дат підписання протоколу містить очевидні виправлення. При цьому, оригіналу вказаного документа суду надано не було.

Доводи позивачки про те, що свідки зі сторони відповідачів надали суду суперечливі показання, які були спростовані показаннями свідків зі сторони позивача, колегія суддів відхилила, оскільки суд першої інстанції оцінив усі докази, у тому числі й показання свідків у сукупності.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- в останні роки життя ОСОБА_5 за віком і за станом свого здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, тому ОСОБА_4 з початку 2012 року і до дня смерті останньої забрав її проживати до себе додому. У них був спільний бюджет, спільне господарство, вони разом купували необхідні речі (їжу, медикаменти та предмети домашнього вжитку і гігієни);

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_11, мотивуючи це тим, що вона не володіє українською мовою і в суді немає перекладача. Суд першої інстанції допустив істотну неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, чим порушив права та інтереси позивачки, а апеляційний суд ці порушення не усунув;

- домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 є одним об`єктом права власності, оскільки після смерті ОСОБА_12 (власника будинку АДРЕСА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, його донька ОСОБА_5 - власник будинку № 40 19 січня 1984 року отримала свідоцтво про право на спадщину на домоволодіння АДРЕСА_1, після чого була власником обох будинків, які розташовані на території загального двору, умовно розділеного тільки стежкою. Знаючи, що ОСОБА_12 на весіллі своєї онуки ОСОБА_13 заявив, що дарує їй будинок АДРЕСА_1, але не встиг оформити документально, ОСОБА_5 порушила домовленості і оформила 19 січня 1984 року заповіт на домоволодіння АДРЕСА_1 не на свою доньку ОСОБА_14, а на неї та на її брата ОСОБА_15 . І після цього ОСОБА_5 вела спільне господарство зі своєю донькою ОСОБА_16 та її чоловіком ОСОБА_17, а з 2012 року також і з її сином ОСОБА_18 . У них був спільний бюджет, ОСОБА_5 віддавала їм свою пенсію, а вони здійснювали за нею повсякденний догляд та лікування. У 1984 році вони побудували літню кухню, яка була зареєстрована за будинком АДРЕСА_1, провели газ до будинку АДРЕСА_3 та літньої кухні. Загальний лічильник на газ знаходився в будинку АДРЕСА_3, а загальний лічильник на електроенергію в будинку АДРЕСА_1 . Оплату за газ та електроенергію проводила її донька - ОСОБА_19 разом з її сином ОСОБА_20, а квитанції оформлялись на власника ОСОБА_5 . ОСОБА_5, управляючи всім господарством, проживала і в будинку АДРЕСА_4 . Останні роки вони доглядали за хворою ОСОБА_5 разом з сином ОСОБА_18, який був зареєстрованим у будинку АДРЕСА_1 зі згоди ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_5 остання почала постійно проживати в будинку АДРЕСА_1, де і померла через 2 місяці після смерті доньки. ОСОБА_21 та його батько надавали допомогу на похоронах ОСОБА_5 ;

- задовольняючи клопотання представника позивача - адвоката Сусліна В. Т. і дозволивши давати показання російською мовою, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відмовив у задоволенні клопотання позивачки про допит свідка ОСОБА_11, яка могла надати об`єктивні показання про обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, однак у зв`язку з тим, то вона не володіє державною мовою, суд її не допитав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2021 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 27 травня 2021 року у справі № 552/196/20, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4, який на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_22, яка є матір`ю ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка є матір`ю ОСОБА_22 та бабусею ОСОБА_4, яка на день смерті була одна зареєстрована в АДРЕСА_3 .

За наявними у лікарському свідоцтві про смерть від 12 липня 2018 року № 173 відомостями смерть ОСОБА_5 настала вдома: в АДРЕСА_3 .

За даними свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 1984 року та довідки № 201, виданої 05 березня 2021 року КП "Прилуцьке МБТІ" на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 08 грудня 1993 року, ОСОБА_5 мала у власності два житлові будинки АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_5 залишила заповіт від 19 січня 1984 року, згідно з яким належний їй житловий будинок із надвірними будівлями у АДРЕСА_1, заповіла у рівних частках своїм дітям: ОСОБА_23 та ОСОБА_22 .

Також ОСОБА_5 залишила заповіт від 04 грудня 2000 року, відповідно до якого належний їй житловий будинок у АДРЕСА_3, заповіла ОСОБА_23 .

З копій рахунків на оплату електроенергії за жовтень та грудень 2018 року, січень та лютий 2019 року вбачається, що особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_1, був відкритий на ім`я ОСОБА_5 .

У копіях квитанцій про сплату на рахунок Бахмацького РЕМ від 08 вересня 2015 року, від 09 грудня 2015 року, від 06 лютого 2016 року, від 08 листопада 2016 року, від 18 березня 2017 року, від 10 листопада 2017 року, від 10 січня 2018 року, від 12 грудня 2018 року платником зазначена ОСОБА_5, АДРЕСА_1 .

У заяві ОСОБА_2, адресованої Бахмацькому об`єднаному управлінню ПФУ 13 липня 2018 року, є дані, що ОСОБА_2 зверталась у вказане управління за виплатою одноразової грошової допомоги на поховання ОСОБА_5 .

Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 від 12 липня 2018 року № 173, квитанції від 12 липня 2018 року про оплату похорону, товарного чеку від 13 липня 2018 року про оплату поминального обіду містить інформацію про те, що вказані документи видані на ім`я ОСОБА_2 .

У накладній від 11 вересня 2018 року щодо придбання пам`ятника, який, виходячи із ескізу, був замовлений для ОСОБА_5, зазначено, що оплату вартості пам`ятника здійснив ОСОБА_23

ОСОБА_23 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У копії сертифіката № 1045 про проходження профілактичного наркологічного огляду, виданого 26 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_4, його місцем проживання зазначено АДРЕСА_1 .

Згідно з повідомленням Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 15 липня 2021 року № 680/01-16 та інформаційними довідками із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину):

1) спадкова справа після смерті ОСОБА_5 була відкрита 20 грудня 2018 року за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_23 . У справі є заповіти № 138 від 19 січня 1984 року, на житловий будинок із надвірними будівлями в АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_23 та ОСОБА_22, та № 1-6020 від 04 грудня 2000 року на житловий будинок із надвірними будівлями в АДРЕСА_3, на ім`я ОСОБА_23 . У справі є заява ОСОБА_1 про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалися;

2) спадкова справа після смерті ОСОБА_23 була відкрита 16 вересня 2020 року за заявами про прийняття спадщини ОСОБА_2 та про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_3 . Заповіт у справі відсутній. ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 травня 2021 року за № 1-331 на житловий будинок;

3) спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була відкрита 29 травня 2020 року за № 210/2020 за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 . У справі заповіт відсутній. На ім`я ОСОБА_1 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 2020 року на земельні ділянки, від 08 травня 2021 року на квартиру.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20

(провадження № 61-14225св21) вказано, що "факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Аналіз положень статті 315 ЦПК України свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Ураховуючи викладене, висновок судів про те, що цивільна правоздатність ОСОБА_2 і ОСОБА_3 припинилась після їх смерті, тому вимога позивачки про встановлення між останніми, як матір`ю та дочкою, родинних відносин суперечить нормам цивільного права, є безпідставним, оскільки позивачка просила встановити факт родинних відносин між її матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, так як він безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме право ОСОБА_1 на спадщину, спірну земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом. Суди не врахували, що встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлими НОМЕР_1 та ОСОБА_3 не несе юридичного наслідку щодо вирішення їхніх прав та обов`язків, оскільки його встановлення буде лише підтвердженням народження у ОСОБА_2 дочки - ОСОБА_3, тобто існування відповідного юридичного факту, що передбачено у Главі 6 Розділу IV ЦПК України (1618-15) , як спеціальний процесуальний інструмент для захисту відповідних прав. По суті суди застосували правову позицію Верховного Суду про те, що відносно померлих позовні вимоги не можуть заявлятися, так як померлі особи не мають цивільної процесуальної правосуб`єктності, хоча безпосередньо на неї не послалися. Проте суди не звернули уваги на те, що такий висновок стосується виключно позовного провадження, де заявлені вимоги щодо спору про право. Разом з тим, у цій справі ОСОБА_1 заявила вимогу про встановлення факту родинних відносин у порядку окремого (безспірного) провадження (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України), у ЦПК України (1618-15) передбачено встановлення юридичного факту (в окремому провадженні і вимога про визнання права на спадщину). Позов, а не заява, ОСОБА_1 подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі був спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди встановили, що ОСОБА_1 не довела, що її чоловік ОСОБА_4 постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 з початку 2012 року і до дня смерті ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на те, що першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_11, оскільки ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 липня 2021 року у судове засідання викликано свідка ОСОБА_11 .

Твердження позивачки про те, що суди безпідставно відмовили у допиті ОСОБА_11 через те, що свідок не володіє українською мовою, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 69 ЦПК України свідок (який відповідно до положень § 3 глави 4цього Кодексу відноситься до інших учасників судового процесу) має право, зокрема, давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов`язаних з викликом до суду.

У статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша і п`ята статті 81 ЦПК України).

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу (стаття 90 ЦПК України).

Виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (частини перша і друга статті 91 ЦПК України).

Оскільки показання свідка є повідомленням про відомі йому обставини справи, які надаються усно за допомогою мовних засобів, надання показань свідка ОСОБА_11, викликаної судом за заявою позивачки, іноземною мовою (в даному випадку - російською), якою не володіли (як вони заявили в судовому засіданні) відповідачі, вимагало в цій ситуації від позивачки забезпечення перекладача з тим, щоб донести до відповідачів інформацію на зрозумілій їм українській мові, якою повинно здійснюватися судочинство.

Так як ОСОБА_1 не забезпечила перекладача для здійснення перекладу показань зазначеного свідка і не заявляла клопотання суду про залучення перекладача, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили у допиті свідка ОСОБА_11, викликаної за заявою позивачки.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук