Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2019 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач позичив у неї грошові кошти у сумі еквівалентній 30 000,00 дол. США, що дорівнює в національній валюті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 09 серпня 2017 року 771 990,00 грн, зобов`язавшись повернути суму позики не пізніше 23 серпня 2017 року, про що відповідачем власноруч складена розписка від 09 серпня 2017 року. Проте в зазначений у розписці строк відповідач борг не повернув.

Просив суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 771 900,00 грн, проценти на рівні облікової ставки НБУ у розмірі 9 780,91 грн, три проценти річних у розмірі 2 537,75 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 09 серпня 2017 року в розмірі 784 218,66 грн, з яких: 771 900,00 грн - сума основного боргу, 9 780,91 грн - проценти за користування коштами, 2 537,75 грн - три проценти річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що наявність розписки разом підтверджує факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики, зобов`язання за яким ОСОБА_2 належним чином перед ОСОБА_1 не виконано, позику не повернуто, унаслідок чого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за цим договором, проценти за користування коштами та 3 % річних за час прострочення цієї заборгованості.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/17252/17, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не повідомлено його належним чином про дату, час і місце судового засідання, і апеляційним судом розглянуто справу за його відсутності, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень. Також, ОСОБА_2 посилається на частину третю статті 411 ЦПК України, та зазначає, що апеляційним судом необґрунтовано відхиллено його клопотання про призначення судової експертизи по справі. Крім того зазначає, що договір позики ним не вчинявся, а вчинявся іншою особою.

Доводи інших учасників справи

У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, відсутні підстави для їх скасування.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що 09 серпня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, на підтвердження якого було складено розписку, відповідно до якої останній отримав від позивача у борг грошові кошти у розмірі 30 000,00 дол. США, зобов`язавшись повернути суму боргу до 23 серпня 2017 року.

На час розгляду справи грошові кошти ОСОБА_2 не повернуті.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У касаційній скарзі, ОСОБА_2, серед іншого, посилається на те, що він не був належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України ( Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) ), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України.

Згідно частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі відсутні докази повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом. Наявний на а. с. 200 супровідний лист у повній мірі не доводить про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом, оскільки матеріали справи

не містять доказів про його вручення.

Тобто, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом.

Отже, вищевказані процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи щодо ОСОБА_2 порушені через його непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, ОСОБА_2 звертаючись до суду з апеляційною скаргою просив суд апеляційної інстанції призначити по справі судово експертизу (а. с. 171). Проте, вказане клопотання апеляційним судом залишено поза увагою без наведених обґрунтувань задоволення чи відмови у задоволенні зазначеного клопотання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.