у справі за позовом першого заступника керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1, третя особа - фермерське господарство "Шевченко В.", про визнання недійсним наказу, договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

10 листопада 2016 року перший заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення йому в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Миронівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області площею 98,6981 га.

ОСОБА_1 не повідомив ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що він з 2008 року є землевласником та головою фермерського господарства "Агротехнологія" (далі - ФГ "Агротехнологія"), яке вже має в користуванні земельні ділянки державної форми власності на умовах оренди і тим самим уникнув процедури отримання земельної ділянки на конкурентних засадах шляхом участі в земельних торгах.

Крім того, ОСОБА_1 не обґрунтував розміри земельної ділянки, яку він бажав отримати з урахуванням можливості її обробітку, перспектив діяльності фермерського господарства, не вказав кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність.

На підставі цього наказу наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 листопада 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 98,6981 га в оренду ОСОБА_1 строком на 15 років.

У подальшому на підставі цього наказу між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 27 листопада 2015 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 98,6981 га (кадастровий № 3525284600:02:000:9016) строком на 15 років, яка йому передана 27 листопада 2015 року за актом приймання-передачі.

Посилаючись на це, прокурор просив визнати недійсними накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 жовтня 2015 року № 11-4085/21-15 СГ та від 26 листопада 2015 року № 11-4272/21-15 СГ, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 27 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі земельну ділянку площею 98,6981 га.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Волошиної Н. Л. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що для отримання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 96,6981 га для створення фермерського господарства "Шевченко В." (далі - ФГ "Шевченко В.") не мало значення те, що він з 2008 року є засновником і головою ФГ "Агротехнологія", а відсутність у ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки також не є перешкодою для отримання в оренду земельної ділянки для створення фермерського господарства.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області задоволено.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2017 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 23 жовтня 2015 року № 11-4085/21-15 СГ.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про затвердження документації із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки від 26 листопада 2015 року № 11-4272/21-15 СГ.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 27 листопада 2015 року, укладений між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1, щодо земельної ділянки площею 96,6981 га (кадастровий номер 3525284600:02:000:9016).

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку з кадастровим номером 3525284600:02:000:9016 площею 98,6981 га.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Кіровоградської області витрати по оплаті судового збору у сумі 11 575,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 земельна ділянка була надана в оренду з порушенням вимог чинного законодавства, а тому накази ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та договір оренди земельної ділянки від 27 листопада 2015 року є недійсними (статті 203, 215 ЦК України), а земельна ділянка отримана ОСОБА_1 в оренду підлягає поверненню державі (стаття 152 ЗК України).

Зміст заяви ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру вказує на те, що належного обґрунтування отримання в оренду земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства ОСОБА_1 не надав.

Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, тому що з метою отримання земельної ділянки на позаконкурентних умовах приховав відомості про ФГ "Агротехнологія", створене ним в 2008 році, а ФГ "Шевченко В." створив лише для отримання землі поза конкурсом, без належного обґрунтування розміру земельної ділянки.

Позбавлення ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та інтересами (правами) ОСОБА_1, адже він не позбавлений можливості на конкурентній основі отримати право оренди зазначеної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України (1618-15) наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2018 року до закінчення виконавчого провадження.

30 червня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Фаловська І. М., Штелик С. П.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідач ОСОБА_1 створив ФГ "Шевченко В.", яке успішно здійснює господарську діяльність, використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, має сільськогосподарську техніку, яку використовує на правах оренди, сплачує встановлену договором оренду плату, а отже ОСОБА_1 своїми фактичними діями довів можливість здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства.

Доводи суду про те, що громадянин має право створити тільки одне фермерське господарство не містить будь-яких посилань на норми чинного законодавства. ФГ "Агротехнологія" було створене у 2007 році для обробітку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_1 ще з 1992 року на підставі державного акта на право постійного успадковуваного володіння, а не на праві оренди.

Суд у своєму рішенні не зазначив чиї права захищаються та в чиїх інтересах і на якій підставі прокурор звернувся з відповідним позовом.

Доводи інших учасників справи

У травні 2018 року перший заступник керівника Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської областінадіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначав, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на підставі заяви ОСОБА_1 наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 23 жовтня 2015 року № 11-4085/21-15-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років на території Миронівської сільської ради Світловодського району (за межами населеного пункту) розміром 98,6981 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (т. 1 а. с. 10, 30).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 листопада 2015 року № 11-4272/21-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, надано в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 цю земельну ділянку з кадастровим номером 3525284600:02:000:9016 на 15 років (т. 1 а. с. 11).

27 листопада 2015 року між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за яким ОСОБА_1 було передано в оренду земельну ділянку площею 96,6981 га (кадастровий номер 3525284600:02:000:9016) строком на 15 років для ведення фермерського господарства (т. 1 а. с. 12 - 29).

Із змісту заяви ОСОБА_1 про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 16 жовтня 2015 року (т. 1 а. с. 30) вбачається, що він не повідомив ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про те, що він з 2008 року є засновником та головою ФГ "Агротехнологія", яке вже має в користуванні земельні ділянки державної форми власності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, зайнятися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що в заяві на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства зазначається бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Відповідно до статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у користування громадянам, зокрема для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але мета їх використання та порядок набуття права оренди мають свої особливості, визначені Земельним Кодексом (2768-14) , Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Зокрема, відповідно до частини другої статті 134 ЗК (в редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або право на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Саме для забезпечення реальної можливості для ведення фермерського господарства, як об`єднання членів сім`ї та родичів для спільного здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності положеннями статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України передбачалося право громадян на отримання на пільгових умовах (не на конкурентних засадах) в оренду земельної ділянки державної власності, але не в будь-яких розмірах, а в обґрунтованому можливостями та перспективами діяльності фермерського господарства.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що зміст заяви ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вказує на те, що належного обґрунтування отримання в оренду земельної ділянки такої площі з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства ОСОБА_1 не надав. Наявність техніки в достатній кількості в такому випадку могло б підтвердити перспективи діяльності господарства і необхідність отримання землі.

Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування норм матеріального права у справах подібної категорії (постанови у справах № 368/899/16-ц від 17 червня 2020 року, № 665/2508/16-ц від 30 червня 2020 року).

Крім того колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду, бо з метою отримання земельної ділянки на позаконкурентних умовах приховав відомості про ФГ "Агротехнологія" створене ним в 2008 році, а ФГ "Шевченко В." створив для отримання землі поза конкурсом, без належного обґрунтування розміру земельної ділянки.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Враховуючи вищезазначене, позбавлення ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та інтересами (правами) ОСОБА_1, адже він не позбавлений можливості на конкурентній основі отримати право оренди зазначеної земельної ділянки.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вибули із володіння держави з порушенням встановленого законом порядку.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції цього спору Верховний Суд бере до уваги, що ФГ "Шевченко В." було створене ОСОБА_1 лише 28 листопада 2016 року, тобто після пред`явлення прокурором цього позову. До того часу, ОСОБА_1 з 2007 року був засновником ФГ "Агротехнологія", а спірна земельна ділянка була передана в суборенду АВПП "Украгротехнологія" кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .

Враховуючи, що співвідповідачем у цій справі є фізична особа ОСОБА_1, який був належним землекористувачем спірної земельної ділянки на час пред`явлення прокурором позову, цей спір належить до цивільної юрисдикції, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 11 вересня 2019 року № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19) та від 12 травня 2020 року № 357/1180/17 (провадження № 14-508цс19).

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення апеляційного суду виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Головуючий Судді:	В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко

	І. М. Фаловська С. П. Штелик