розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

1 Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490057230, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 16 764 доларів 36 центів США на строк до 25 лютого 2015 року зі сплатою 13 % річних.

Позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 11 січня 2016 року виникла заборгованість за договором про надання кредиту у розмірі 6 448 доларів 87 центів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 6 140 доларів 21 цент США, заборгованість за відсотками у розмірі 308 доларів 21 цент США.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року № 490057230 у розмірі 6 448 доларів 87 центів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2017 року у складі судді Борця Є. О. позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року № 490057230 у розмірі 172 745 грн 88 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, як позичальником, належним чином взяті зобов`язання за договором про надання кредитуне виконано, унаслідок чого утворилась заборгованість за цим договором, яка не спростована останнім та підлягає стягненню з нього, розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26 грудня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 лютого 2008 року№ 490057230 у розмірі 1 118 доларів 46 центів. У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не були враховані внесені ОСОБА_1 при розгляді справи 24 червня 2016 року грошові кошти, отримані від реалізації предмета застави, у сумі 4 310 доларів США у рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором, відтак, загальна сума коштів по тілу кредиту та відсотках становить 24 498 доларів 33 центи США, а сума, яка залишилась до сплати становить 1 118 доларів 46 центів США.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк" посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору від 25 лютого 2008 року № 490057230 та додатку № 1 до нього платежі з повернення кредиту та сплаті процентів за його користування мають здійснюватися 25 числа кожного місяця рівними частинами у сумі 305 доларів США, однак позичальником зазначеного графіку дотримано не було, так як зазначені платежі вносились у меншому розмірі. Апеляційним судом зроблено помилковий висновок, що розміром заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача є різниця між сумою, яка визначена у графіку платежів відповідно до умов зазначеного договору у розмірі 25 616 доларів 79 центів США та фактично сплаченою загальною сумою коштів по тілу кредиту і відсотках у рахунок погашення заборгованості за спірним правочином у розмірі 24 498 доларів 33 центи США.

Відповідач судове рішення апеляційного суду не оскаржив, тому Верховний Суд переглядає судові рішення у межах доводів касаційної скарги.

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2018 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу позивача, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на їх законність не впливають. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки позивачем не надано доказів укладення між сторонами додаткових угод до кредитного договору, якими б було збільшено строк його дії, а, відтак, графік погашення заборгованості банком до 25 лютого 2020 року не ґрунтується на укладеному кредитному договорі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 359/2753/16-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу, справа передана судді-доповідачеві.

2 Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судами встановлено, що 25 лютого 2008 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490057230, згідно з яким банк зобов`язався надати кредит у розмірі 16 764 доларів 36 центів США, а останній - щомісяця повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування ним у розмірі 13 % річних.

Відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням усіх сукупних послуг, за період з 25 березня 2008 року по 25 лютого 2015 року позичальник повинен був сплатити всього 25 616 доларів 79 центів США, з яких основна сума кредиту - 16 764 доларів 36 центів США та відсотки у розмірі 8 852 доларів 43 центи США.

На час подання позову до суду заборгованість відповідача по кредитним зобов`язанням становила 6 448 доларів 87 центів США, з яких 6 140 доларів 66 центів США - заборгованість за кредитом, а 308 доларів 21 цент США - заборгованість по відсотках.

Під час розгляду справи у суді 24 червня 2016 року ОСОБА_1 внесено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 лютого 2008 року № 490057230 4 310 доларів США, з яких 3 438 доларів 59 центів США зараховано на погашення заборгованості по тілу кредиту та 871 долар 41 цент США - на погашення заборгованості по відсотках.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно з розрахунком, наданим ПАТ "Альфа-Банк", за період з 25 лютого 2008 року по 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 по тілу кредиту сплачено 10 623 доларів 70 центів США, по відсотках - 13 874 доларів 63 центи США, що разом становить 24 498 доларів 33 центи США.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що сума, яка залишилась до сплати позичальником, є різницею між сумою, яка визначена у графіку платежів відповідно до умов зазначеного договору у розмірі 25 616 доларів 79 центів США та фактично сплаченою загальною сумою коштів по тілу кредиту і відсотках в рахунок погашення заборгованості за спірним правочином у розмірі 24 498 доларів 33 центи США, тому становить 1 118 доларів 46 центів США.

Верховний Суд погоджується з висновком Апеляційного суду Київської області про те, що будь-яких інших штрафних санкцій ПАТ "Альфа-Банк" не нараховувалось і внесені позичальником кошти на інші платежі не зараховувались, тому графік погашення заборгованості, розрахований банком до 25 лютого 2020 року, не був прийнятий до уваги.

Інші доводи касаційної скарги ПАТ "Альфа-Банк" висновків суду не спростовують на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.