У січні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, уточнивши який просили скасувати усиновлення ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року у справі № 2о-65/2010; поновити первинний актовий запис про народження ОСОБА_4 від 05 липня 2007 року № 756, зобов`язати Соборний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести такі зміни: у графі "прізвище" зазначити - ОСОБА_5, у графі "по батькові" зазначити - ОСОБА_6, у графі "батько" внести відомості, записані за клопотанням Міського пологового будинку № 2 м. Дніпропетровська; у графі "мати" поновити запис про матір та зазначити " ОСОБА_7" і видати свідоцтво про народження.На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що шлюб між сторонами укладено 31 травня 2008 року. З жовтня 2008 року позивачі займалися волонтерською діяльністю, а саме відвідували дитячі будинки, спілкувалися з дітьми, позбавленими батьківського спілкування, збирали і передавали іграшки, одяг, продукти харчування та інші речі, необхідних для дітей. Під час відвідування Будинку дитини № 2 на вул. Петрозаводській, 371 у м. Дніпрі, позивачі познайомились з дитиною - ОСОБА_4, під час спілкування між ними виникли близькі стосунки, після чого вирішили забрати дитину та виховати як власну. 13 листопада 2009 року рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради № 491 ОСОБА_2 призначено опікуном над малолітньою дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 дитину було знято з обліку Будинку дитини № 2, після чого вони стали проживати однією сім`єю на АДРЕСА_2 .На підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2010 року позивачі усиновили малолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вживали всіх заходів для створення комфортних умов, налагоджували контакт з дитиною та докладали всіх зусиль для того, щоб дитина була забезпечена найкращими умовами для життя і гармонійного фізичного, морального та духовного розвитку. Незважаючи на їх зусилля, ОСОБА_3 у віці 5 років вчинив першу крадіжку. У 2014 році ОСОБА_3 став учнем 1-Б класу середньої загальноосвітньої школи № 31 Дніпропетровської міської ради, де у нього періодично виникали прояви девіантної поведінки, він викрадав іграшки інших дітей, ображав інших учнів, через що ОСОБА_2 постійно викликали до школи. Навчаючись у 4-му класі, у віці 10 років, ОСОБА_3 вчинив крадіжку грошових коштів і цукерок у свого однокласника, після чого через три місяці знову вчинив крадіжку вже вдома. Позивачі неодноразово пояснювали ОСОБА_3, що брати чуже майно та грошові кошти не можна, та продовжували забезпечувати дитину всім необхідним і виховувати в атмосфері поваги, гідності та любові. 09 квітня 2019 року ОСОБА_3 приніс до середньої загальноосвітньої школи № 31 травматичний пістолет; під час бесіди було з`ясовано, що він знову вчинив крадіжку, що стало підставою для переведення його до Комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс № 120" Дніпропетровської міської ради (далі - КЗО "НВК № 120"). 27 травня 2019 року ОСОБА_3 зібрав особисті речі та переїхав проживати до бабусі та дідуся, де 26 серпня 2019 року викрав ключі від автомобіля в сім`ї свого товариша, після невдалої спроби завести авто повернув ключі на місце, що стало відомо з установленої камери відеоспостереження. 01 вересня 2019 року ОСОБА_3 повернувся проживати додому та продовжив навчання у КЗО "НВК № 120". Ураховуючи наведене, позивачі зрозуміли, що виховувати ОСОБА_3 вони не зможуть, тому подали до комісії з питань прав дитини при виконкомі Чечелівської районної у м. Дніпрі ради заяву з проханням тимчасово влаштувати ОСОБА_3 до відповідного закладу, на що отримали відмову у зв`язку з відсутністю підстав.07 вересня 2019 року ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 185 КК України, відповідальність за яке понесли позивачі, оскільки ОСОБА_3 на момент вчинення кримінального правопорушення не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність. 03 грудня 2019 року співробітники управління-служби у справах дітей Чечелівської районної у м. Дніпрі ради поселили ОСОБА_3 до Комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей Дніпропетровської міської ради, де він і знаходиться на момент подання позовної заяви.Позивачі наголошували, що вони максимально вживали всіх можливих заходіві дій в інтересах дитини, займались її вихованням та розвитком, однак усупереч всім заходам між ними та усиновленою дитиною склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ними як усиновлювачами своїх батьківських обов`язків. Вчинки ОСОБА_3 призвели до того, що ОСОБА_2 захворіла на невротичні розлади, систематичний головний біль, тахікардію, емоційне та фізичне перенавантаження, депресію. Лікар психіатр діагностував посттравматичний стресовий розлад. ОСОБА_2 переживає безсоння, почуття розгубленості, втрату інтересу до життя. Ураховуючи наведене, позивачі просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 липня 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачами наявності підстав, які могли б бути причинами для скасування усиновлення з урахуванням висновку Органу опіки і піклування щодо недоцільності скасування усиновлення та пояснень дитини, яка бажає повернутися до позивачів та шкодує про свої вчинки.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 січня 2021 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 25 травня 2021 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі заявники посилаються на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та постанові Верховного Суду від23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц.Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні рішень суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.27 травня 2019 року ОСОБА_3 пішов з дому і почав проживати у батьків чоловіка, де жив до 01 вересня 2019 року, а вже 03 грудня 2019 року з співробітники управління-служби у справах дітей Чечелівської районної у місті Дніпрі ради поселили ОСОБА_3 до Комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей Дніпропетровської міської ради, де він знаходиться на час звернення позивачів з позовом, апеляційною та касаційною скаргами, тобто він 2 роки взагалі не отримує батьківського виховання.Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення з усиновлення як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди через особисті якості усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.23 червня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 31 травня 2008 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради від 13 листопада 2009 року № 491 встановлено опіку та призначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, опікуном над малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання опікуна ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 .ОСОБА_2 пройшла курс підготовки потенційних опікунів, піклувальників з 22 до 25 вересня 2009 року та курс підготовки кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі щодо виховання ВІЛ-інфікованих дітей з 27 до 29 жовтня 2009 року. 30 вересня 2010 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у цивільній справі № 2о-65/2010 заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усиновлення дитини задоволено. Вирішено усиновити громадянами України ОСОБА_2 і ОСОБА_1 малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Жовтневий відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести в актовий запис від 05 липня 2007 року № 756 про народження ОСОБА_4, такі відомості: у графі "прізвище" замість " ОСОБА_5" записати " ОСОБА_11", у графі "по батькові" замість " ОСОБА_6" записати " ОСОБА_12"; записати ОСОБА_1 батьком і ОСОБА_2 матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 ; інші відомості залишити без змін; у зв`язку із внесенням змін до актового запису анулювати свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1, видане 05 липня 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відобразивши ці зміни. 03 грудня 2010 року Жовтневий відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції повторно видав свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому його батьками зазначено позивачів.ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивачів народився син ОСОБА_13 та ІНФОРМАЦІЯ_5 - донька ОСОБА_3 ОСОБА_3, ОСОБА_13 і ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 . Згідно із характеристикою, наданою Комунальним закладом освіти "Середня загальноосвітня школа № 31" Дніпровської міської ради (далі - КЗО "СЗШ № 31"), ОСОБА_3 навчався в цій школі з першого до п`ятого класу, під час навчання показав середній рівень знань, зацікавленості у навчанні не виявляв, у класі друзів не мав, спілкувався з учнями старших класів та палив з ними на пришкільній території. Бесіди з ОСОБА_3 результатів не дали. Навесні, 9 квітня, ОСОБА_3 приніс до школи травматичний пістолет, давав його іншим учням, погрожував однокласнику. Під час бесіди з адміністрацією школи з`ясувалося, що ОСОБА_3 у портфелі має телефон, музичні колонки, електронні кальяни, газові балони до зброї, срібний чоловічий перстень, хоча ці речі батьки йому не купували. Батьки з`ясували, що дома зникли гроші, і після бесіди з батьками ОСОБА_3 зізнався у крадіжці грошей. Після вказаної події батьки перевели ОСОБА_3 до КЗО "НВК № 120". Згідно із характеристикою, наданою класним керівником 5-Б класу КЗО "НВК № 120" Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 з 16 квітня 2019 року навчається у цьому закладі, має навчальні досягнення середнього рівня, навчається не в повну міру своїх можливостей, здатен запам`ятовувати учбовий матеріал, але на уроках неуважний, багато відволікається, виявляє логічне, образне, творче мислення, домашнє завдання виконує не завжди. ОСОБА_3 веселий, товариський, піддається чужому впливу та прагне бути лідером, збирає навколо себе групи дітей і намагається ними керувати. У розмові з дорослими не завжди щирий, може говорити неправду. Батьки приділяють вихованню ОСОБА_3 належну увагу, постійно підтримують зв`язок із класним керівником та ретельно реагують на вчинки ОСОБА_3 .Відповідно до інформації КЗО "НВК № 120" 05 вересня 2019 року ОСОБА_3 за півтора місяці навчання показав себе зовні вихованою дитиною, має середній рівень навчальних досягнень; ОСОБА_14 повністю забезпечений необхідним шкільним приладдям, особистими речами; програмовий матеріал засвоює на середньому рівні; хлопець не бере участі у класних заходах, але активно шукає друзів серед старшокласників і дітей, що потребують посиленої педагогічної уваги, прагне бути в центрі уваги і заради цього часто говорить неправду; гуртків не відвідує, у вільний час спілкується на вулиці з сумнівними друзями; батьки приділяють хлопцеві увагу, цікавляться його справами, завжди миттєво реагують на дзвінки класного керівника, проте вже не мають на хлопця впливу.У вересні 2019 року щодо ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого вона не виконує свої батьківських обов`язків з виховання сина ОСОБА_3, унаслідок чого він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 185 КК України, а саме 07 вересня 2019 року близько 18:43 вчинив крадіжку на суму 307,50 грн. Оскільки ОСОБА_3 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку із малозначністю правопорушення, з винесенням усного зауваження.Згідно із звітом про умови проживання та виховання усиновленої дитини - ОСОБА_3, який проживає на АДРЕСА_4, умови проживання дитини добрі, ОСОБА_3 разом із братом і сестрою мають окрему кімнату, індивідуальне місце для сну, навчання, зберігання особистих речей тощо. Стосунки між дитиною і батьками дружелюбні, але починаючи з 2018 року виникати непорозуміння через конфлікти в школі з однокласниками, крадіжки вдома.Згідно з результатами психологічного діагностування ОСОБА_2 має такий психоемоційний стан та індивідуально-психологічні особливості: занижена самооцінка, підвищений рівень тривожності та фрустрації, ознаки стресу та психічного виснаження, симптоми посттравматичного стресового розладу (поверхневий, неспокійний сон, почуття недовіри та почуття безвиході, відчуття відчуженості, емоційне збудження, постійна настороженість та розсіяна увага). Рівень батьківського потенціалу ОСОБА_2 щодо усиновленої дитини - знижено, емоційний зв`язок з дитиною негативно забарвлений та немає психологічної сумісності, що не сприятиме позитивному розвитку відносин між жінкою та дитиною, і подальше сумісне перебування може мати шкідливі наслідки у майбутньому як для жінки, так і для дитини. Оскільки, сумісне проживання між усиновлювачем ОСОБА_2 та усиновленою дитиною ОСОБА_3 набуло негативної динаміки, є необхідність розглянути питання про розусиновлення дитини (довідка Комунального закладу "Дніпровський центр соціально-психологічної допомоги" Дніпропетровської обласної ради від 28 травня 2019 року № 72).У довідці про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару, наданій позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зазначено, що за результатами психологічного діагностування виявлено, що ОСОБА_1 має такий психоемоційний стан та індивідуально-психологічні особливості: підвищений рівень тривожності та фрустрації, ознаки стресу та психічного виснаження, симптоми емоційного вигорання (фізичне та емоційне виснаження, відчуття тривоги, втрата апетиту, проблеми зі здоров`ям, роздратованість, проблеми зі сном, відраза до спілкування з оточуючими, апатія). Рівень батьківського потенціалу ОСОБА_1 щодо усиновленої дитини знижено, емоційний зв`язок з дитиною негативно забарвлений та немає психологічної сумісності. Ресурси для виховання всиновленої дитини - мінімальні, є здатність задовольняти лише базові потреби дитини. Вищезазначене не сприятиме позитивному розвитку відносин між чоловіком та дитиною, і подальше сумісне перебування може мати шкідливі наслідки у майбутньому як для чоловіка, так і для дитини. Рекомендовано: сумісне проживання усиновлювача ОСОБА_1 та усиновленої дитини ОСОБА_3 набуло негативної динаміки, і є необхідність розглянути питання про розусиновлення дитини.06 вересня 2019 року комісія з питань захисту прав дитини при виконкомі Чечелівської районної у місті Дніпрі ради вирішила: відмовити у тимчасовому влаштуванні дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до відповідного закладу у зв`язку з відсутністю підстав; направити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Чечелівської районної у місті Дніпрі ради для надання соціальних послуг родині; роз`яснити, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, з питання зняття батьківських прав необхідно батькам звертатися до суду.02 червня 2020 року Центр соціальної і психологічної реабілітації дітей міста Дніпра надав психолого-педагогічну характеристику щодо дитини ОСОБА_3, згідно з якою дитина має як позитивну, так і негативну характеристику, рекомендовано спрямувати активність у раціональне русло, контролювати сферу спілкування та дозвілля, надавати психологічну підтримку, створювати ситуацію успіху, розвивати вольові риси характеру, творчі здібності, допомогти у життєвому самовизначенні, влаштувати у сімейні форми виховання.Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у м. Дніпрі ради 22 червня 2020 року надав висновок про недоцільність скасування усиновлення дитини, відповідно до якого, виходячи з інтересів дитини та враховуючи, що батьки злісно ухиляються від виховання та утримання дитини, вважає за недоцільне скасування усиновлення ОСОБА_3 .Допитаний у судовому засіданні у присутності педагога ОСОБА_15 та психолога ОСОБА_16 малолітній ОСОБА_3 підтвердив, що дійсно викрадав гроші, втікав з дому, та не заперечував обставин, викладених у позовній заяві, щодо автомобіля. Свою поведінку пояснив тим, що хотів здаватися крутим перед друзями. Також підтвердив, що дійсно просив скасувати усиновлення через те, що думав, що так буде краще. Потім він намагався просити пробачення у батьків, однак додзвонитися до них не міг, оскільки вони його номер або заблоковували, або просто не брали слухавку. На цей час він жалкує про свою поведінку і хоче повернутися до батьків, щоб і надалі з ними проживати.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скаргане підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 32, 51 Конституції України, статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) . Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Згідно зі статтею 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, томустабільними, незмінними повинні бути насамперед самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.Відповідно до частини першої статті 238 СК України Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.Згідно зі статтею 14 Закону України "Про охорону дитинства" Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.Малолітній ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що на цей час він жалкує про свою поведінку та хоче повернутися до батьків, щоб і надалі з ними проживати.Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, якуратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (789-12) , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені позивачами обставини не свідчать про те, що зміна поведінки дитини в негативну сторону, з приводу чого виникли конфліктні відносини, що призвело до ускладнень стосунків між ними, сталася поза волею позивачів, оскільки встановлені у справі обставини вказують на те, що поведінка позивачів також вплинула на їх стосунки з дитиною, адже ОСОБА_3 проживає з позивачами з моменту встановлення над ним опіки - 13 листопада 2009 року, тобто його вихованням позивачі почали займатися коли йому було ще 2 роки 4 місяці. При цьому суди правильно врахували висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у м. Дніпрі ради, в якому зазначено, що батьки злісно ухиляються від виконання та утримання дитини, тому скасування усиновлення дитини є недоцільним. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників справи, суди дійшли правильних висновків, що відносини, які виникли між усиновлювачами і дитиною, пов`язані перш за все з конфліктом між ними та ускладнені особливостями перехідного віку дитини.Неможливість виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків незалежно від їх волі у стосунках, які склалися між усиновлювачами та дитиною, позивачі не довели і суди не встановили.Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права й порушення судами норм процесуального права, фактично зводяться до трактування норм права на власний розсуд, а також до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами дляскасування судового рішення, касаційний суд не встановив.Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді С. Ю. БурлаковА. Ю. ЗайцевЄ. В. КоротенкоВ. М. Коротун