розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі суддів Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" (далі - КП "Полтавський ОКШВД") про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення.

Позов мотивовано тим, що з 2003 року і на момент звернення до суду із позовом ОСОБА_1 працює лікарем-дерматовенерологом диспансерного відділення у

КП "Полтавський ОКШВД". З початку вересня 2019 року, на думку позивача, керівництво підприємства з особистих мотивів почало переслідувати її, проводити службові розслідування, оголошувати догани з метою подальшого звільнення.

Так, 11 вересня 2019 року відповідачем винесено наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 39-ОД. Вказаний наказ позивач вважає незаконним та таким, що винесено з порушенням статей 139, 140, 147, 149 КЗпП України, оскільки під час службового розслідування та підписання зазначеного наказу не було враховано той факт, що побічний ефект від препарату у пацієнта, що призвів до негативних наслідків для здоров`я, та скарги на неефективність її лікування, не перебуває у причинному зв`язку із діями позивача як лікаря.

Негативні наслідки в цьому випадку настали через порушення інструкції щодо призначення препарату "Антраль" дитині віком 1 рік 10 місяців, у той час як зазначений препарат призначається дорослим і дітям від 10 років, іншим лікарем

ОСОБА_2, яка лікувала ОСОБА_3, 2017 року народження, упродовж березня-травня 2019 року. Таким чином, скарга матері малолітнього пацієнта на дії позивача пов`язана із діями іншого лікаря, який лікував її до моменту звернення до

01 листопада 2019 року відповідачем винесено наказ про накладення дисциплінарного стягнення № 46-ОД стосовно іншого випадку. Зокрема, у 17 вересня 2019 року до позивача звернулася ОСОБА_4, за результатами огляду якої ОСОБА_1 поставила діагноз "розповсюджений червоний плоский лишай" та призначила для лікування з профілактичною метою "Бензилбензоат" у вигляді 20 % суспензії або емульсії "Бензилбензоату". Пацієнт також зверталася до лікаря ОСОБА_1

19 вересня 2019 року, коли спостерігалося незначне покращення стану здоров`я, та

26 вересня 2019 року, коли було остаточно встановлено початкову стадію захворювання, яка в майбутньому могла трансформуватися в одну з типових форм захворювання, яке ОСОБА_1 діагностувала під час першого прийому пацієнта.

Вважала, що за незначний проміжок часу не мала можливості встановити остаточний діагноз пацієнту, а тому на підставі скарг та клінічної картини було встановлено попередній діагноз. Ліки були призначені відповідно до клінічних рекомендацій та у формі, описаній в навчальних посібниках. Таким чином, ОСОБА_1 вважала, що діяла відповідно до рекомендацій і настанов, будь-яких наказів Міністерства охорони здоров`я чи вимог законодавства не порушувала. Посилання в наказі на порушення посадової інструкції носять формальний характер.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати незаконними та скасувати накази КП "Полтавський ОКШВД" від 11 вересня 2019 року № 39-ОД та

від 01 листопада 2019 року № 46-ОД у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви та для спростування обставин, встановлених під час службових розслідувань.

Позивач притягнута до відповідальності за порушення, допущені в сфері медицини, що виразилося у неналежному оформленні медичних документів, неналежному виконанні професійних обов`язків, помилкове призначення лікарського препарату. Встановлення обставин, що мають значення для справи, потребують спеціальних знань, зокрема, щодо правильності встановлення діагнозу, оформлення медичної документації, призначення лікування тощо. Разом із тим, ні позивачем, ні відповідачем не подано клопотання про проведення відповідної експертизи.

КП "Полтавський ОКШВД" із дотриманням вимог закону було проведено службові розслідування, результати яких позивачем не були оскаржені. Крім того, при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано положення статей 147, 149 КЗпП України та застосовано більш м`яке стягнення у виді догани.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, відсутністю доказів на спростування накладання дисциплінарних стягнень, суди першої та апеляційної інстанцій вважали відсутніми правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.

29 грудня 2020 року до суду надійшли витребувані матеріали цивільної справи №552/6725/19.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми частини першої статті 369 ЦПК України без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові

від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18, відповідно до якого у випадку заявлення вимог немайнового характеру, розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувається у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Також судом не враховано вимоги статті 148 КЗпП України та правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 грудня 2019 року у справі

№ 643/7954/17, відповідно до яких саме на роботодавця покладається обов`язок доведення факту вини працівника у вчиненні дисциплінарного проступку.

Крім того, суд не дослідив зібрані у справі докази (медичні картки, журнали аналізів, протоколи лікування тощо) та необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 про огляд цих дозів, які мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи інших учасників справи

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 18 вересня 2003 року перебуває у трудових правовідносинах з КП "Полтавський ОКШВД", працюючи на посаді лікаря-дерматовенеролога (а. с. 142 т.1)

29 серпня 2019 року на гарячу лінію Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації звернулася громадянка ОСОБА_5 зі скаргою на якість лікування її дитини ОСОБА_3 лікарем ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу від 04 вересня 2019 року № 38-ОД головного лікаря Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер Полтавської обласної ради" (далі - відповідач) утворено комісію для проведення службового розслідування за дорученням Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації (а. с. 113 т.1).

За результатами службового розслідування встановлено, що в діях лікарів-дерматовенерологів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наявні порушення посадової інструкції, які виразилися в неналежному виконанні посадових завдань (порушення діючої інструкції по використанню препарату "Антраль" лікарем ОСОБА_2, порушення п.п. 8, 9 Порядку здійснення фармаконагляду, затвердженого наказом МОЗ України від 27 грудня 2006 року № 898, лікарем ОСОБА_1 ), що призвело до породження справедливих скарг та нарікань пацієнтів, на підставі чого було запропоновано застосувати до лікарів-дерматовенерологів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дисциплінарні стягнення відповідно до вимог КЗпП України (322-08) (а. с. 114-117 т.1).

ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення під час проведення службового розслідування (а. с. 118-119 т.1).

Наказом головного лікаря КП "Полтавський ОКШВД" від 11 вересня 2019 року

№ 39-ОД застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани за порушення трудової дисципліни, яке виразилося в неналежному виконанні службових обов`язків і порушенні пунктів 8, 9 розділу ІV Порядку здійснення фармаконагляду, затвердженого наказом МОЗ України від 27 грудня 2006 року № 898, що призвело до породження справедливих скарг та нарікань пацієнтів (а. с. 120-122 т.1).

Від ознайомленням з наказом від 11 вересня 2019 року № 39-ОД ОСОБА_1 відмовилася (а. с. 125-126 т. 1).

07 жовтня 2019 року заступник головного лікаря з лікувальної роботи КП "Полтавський ОКШВД" ОСОБА_6 звернувся до головного лікаря диспансеру з доповідною запискою, у якій вказав, що 02 жовтня 2019 року на стаціонарне лікування КП "Полтавський ОКШВД" була госпіталізована ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо розповсюдженого червоного плоского лишаю, бородавчатої форми, простого подразнювального контактного дерматиту. ОСОБА_4 з 17 до 26 вересня 2019 року перебувала на лікуванні у лікаря диспансерного відділення ОСОБА_1 щодо алергічного дерматиту, ускладненого вторинною інфекцією, дерматозоонозу (клінічно). Лікарем ОСОБА_1 була допущена помилка в діагностиці червоного плоского лишаю, фальсифікації даних лабораторного обстеження та помилкове (необґрунтоване, в неіснуючій лікарській формі та без врахування протипоказань) призначення препарату "Бензилбензоату" (а. с. 123 т. 1).

Наказом головного лікаря КП "Полтавський ОКШВД" від 07 жовтня 2019 року № 43-ОД призначено комісію для проведення службового розслідування помилки в діагностиці та фальсифікації даних лабораторного обстеження пацієнта ОСОБА_4 (а. с. 124 т.1)

За результатами службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 було допущено помилку в діагностиці червоного плоского лишаю у пацієнта ОСОБА_4, встановлений лікарем ОСОБА_1 діагноз "алергічний дерматит, ускладнений вторинною інфекцією, Дерматозооноз" не підтверджений ні клінічними даними, ні даними лабораторного обстеження, в амбулаторній карті хворої ОСОБА_4 лікар ОСОБА_1 допустила фальсифікацію даних лабораторного обстеження, лікарем ОСОБА_1 було допущено помилкове призначення ОСОБА_4 препарату "Бензилбензоату". При наявності клінічної підозри на заразне захворювання шкіри у пацієнта ОСОБА_4 лікар ОСОБА_1 не врахувала професії пацієнтки (продавець), таким чином, лікар не передбачила ризики розповсюдження захворювання серед клієнтів магазину, де працює пацієнт (а. с. 130-134 т. 1).

Лікар ОСОБА_1 від надання пояснень під час службового розслідування відмовилася (а. с. 127-128 т. 1).

Наказом КП "Полтавський ОКШВД" від 01 листопада 2019 року № 46-од накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 шляхом оголошення догани за порушення трудової дисципліни, яке виразилося в неналежному виконанні службових обов`язків (помилка в діагностиці, недостатнє знання наказів та інструкцій МОЗ України, порушення діючої Інструкції з використання препарату "Бензилбензоат") та фальсифікації нею даних лабораторного обстеження пацієнтки на коросту, що призвело до запізнілої діагностики та погіршення перебігу хвороби пацієнтки (а. с. 136-138 т.1).

Від ознайомленням з Наказом від 01 листопада 2019 року №46-од ОСОБА_1 відмовилася (а. с. 139 т.1)

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року (460-20) , касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що КП "Полтавський ОКШВД" із дотриманням вимог закону було проведено службові розслідування, результати яких позивачем не були оскаржені. При обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано положення статей 147, 149 КЗпП України та застосовано більш м`яке стягнення у виді догани. Позивачем не спростовано обставин, встановлених під час проведення службових розслідувань, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту відсутності в її діях порушення трудової дисципліни.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147- 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника, тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, аби факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Крім цього при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Таким чином, керівник установи або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Згідно з положеннями статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Відповідачем при обрані виду стягнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких були виявлено порушення, та попередню роботу позивача, який сумлінно та якісно виконував покладені на нього обов`язки.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, коло яких визначається трудовим договором, посадовою інструкцією тощо. Не вважається порушенням трудової дисципліни невиконання працівником вимог роботодавця про виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України). Складовими дисциплінарного проступку є дії або бездіяльність працівника, факт порушення або неналежного виконання працівником своїх трудових обов`язків, вина працівника та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю працівника та порушенням або неналежним виконанням працівником трудових обов`язків).

Чинними нормами КЗпП України (322-08) не визначено вичерпний перелік, за яких має застосовуватися до працівника дисциплінарне стягнення у виді саме догани, а в яких - звільнення. Натомість законодавцем передбачено ряд умов, які роботодавець повинен враховувати при застосуванні до працівника дисциплінарного стягнення. Так, роботодавець повинен враховувати попередню роботу працівника, його ставлення до виконання покладених на нього трудових обов`язків. Обов`язковою умовою до застосування дисциплінарного стягнення до працівника є відібрання у останнього письмових пояснень роботодавцем. У разі відмови працівником від надання пояснень з приводу порушення трудової дисципліни роботодавець зобов`язаний зафіксувати таку відмову шляхом складання відповідного акта і провести службове розслідування порушення трудової дисципліни.

Статтею 150 КЗпП України передбачено право працівника оскаржити дисциплінарне стягнення у передбаченому законом порядку.

У справі, що переглядається, суди встановили, що після виявлення кожного порушення лікарем ОСОБА_1 трудової дисципліни роботодавцем було проведено службові розслідування у строк, встановлений статтею 148 КЗпП України. Під час проведення службових розслідувань відповідач відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення зажадав від ОСОБА_1 письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни, проте остання відмовилася від надання таких пояснень, про що було складено відповідні акти.

Оскаржувані накази винесено із дотриманням вимог чинного законодавства в частині строків та обґрунтованості, в чому полягає порушення трудової дисципліни позивачем, є вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України (1618-15) ).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Враховуючи вище викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу позову. Крім того, позивачем не подано до суду клопотання про проведення відповідної експертизи, оскільки спірні правовідносини потребують спеціальних знань у сфері медицини. Доказів щодо належного виконання трудових обов`язків позивачем до суду надано не було.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що саме на роботодавця покладається обов`язок надання доказів фактів винного вчинення працівником проступку відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 грудня

2019 року у справі № 643/7954/17, а судом апеляційної інстанції було необґрунтовано відхилене клопотання про огляд в судовому засіданні доказів на підтвердження відсутності в діях позивача дисциплінарних проступків, є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням принципу змагальності цивільного судочинства, визначеного статтею 12 ЦПК, та принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого положеннями статті 13 ЦПК України, встановлено, що на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, вчинення яких стало підставою для оголошення оскаржуваних наказів про накладення дисциплінарного стягнення, були надані матеріали службових розслідувань за обома фактами вчинення дисциплінарних проступків. Рішення комісій за результатами службових розслідувань позивачем оскаржені не були. У свою чергу, позивачем не було надано до суду жодних належних доказів на спростування висновків комісій щодо проведення службових розслідувань.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини першої статті 369 ЦПК України та не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 лютого 2020 року у справі №753/17720/18, відповідно до яких у порядку письмового провадження можуть бути розглянуті справи лише у разі, якщо позивачем було заявлено позовну вимогу майнового характеру і ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а якщо у справі наявні позовні вимоги немайнового характеру, то справу слід розглядати в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час та місце судового засідання, з огляду на наступне.

За правилами частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, справ, що виникають із трудових правовідносин.

Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 274 ЦПК України.

Частина перша статті 369 ЦПК України встановлює порядок розгляду судом апеляційної інстанції апеляційних скарг на рішення суду без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження та містить застереження, що такий порядок не передбачений для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції, ухвалені у справах, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів про застосування до неї дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарних проступків під час здійснення трудової діяльності.

Таким чином, спірні правовідносини відносяться до трудових, а тому суд апеляційної інстанції, враховуючи вимоги частин першої, четвертої статті 274 ЦПК України, не порушив норми процесуального права, розглянувши спір у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування судами апеляційної інстанції частини першої статті 369 ЦПК України для визначення порядку розгляду трудових спорів викладено Верховним Судом у постановах від 18 березня 2019 року у справі

№ 755/12970/15-ц, від 27 липня 2020 року у справі №753/25387/17, від 19 жовтня

2020 року у справі №205/2283/17.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваної постанови не впливають, оскільки полягають лише в незгоді скаржника з результатом розгляду позовних вимог та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.