розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником - адвокатом Кіяном Артуром Васильовичем, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року, ухвалене у складі судді Васильєвої Н. П., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позову зазначило, що 24 лютого 2012 року банк уклав із ОСОБА_2 кредитний договір № 4/1127085, відповідно до умов якого надав позичальнику кредит у сумі 288 996,77 гривень з кінцевим строком повернення до 23 лютого 2015 року включно зі сплатою 13,6% річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання цього кредитного договору ПАТ "Креді Агріколь Банк" уклав із ОСОБА_2 договір застави № Z2/1127085 від 24 лютого 2012 року, предметом за яким є автомобіль марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2 .

У квітні 2015 року банк дізнався, що ОСОБА_2, незважаючи на чинний запис про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відчужив автомобіль марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, ОСОБА_1, яка є власником цього транспортного засобу на час розгляду справи.

ОСОБА_2 неналежно виконував зобов`язання за кредитним договором і має заборгованість, яка станом на 23 червня 2016 року складає 517 460,17 гривень, з них: заборгованість за простроченим кредитом - 240 844,35 гривень, проценти за кредитом за період з 24 травня 2016 року по 31 травня 2016 року - 715,95 гривень, проценти за період з 1 червня 2016 року по 23 червня 2016 року - 2 058,36 гривень, прострочені проценти - 116 231,50 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту і процентів - 157 610,01 гривень.

Оскільки на момент набуття відповідачем права власності на спірний транспортний засіб запис про обтяження був чинним і застава зберегла силу для нового власника, ПАТ "Креді Агріколь Банк" просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 4/1127085 від 24 лютого 2012 року у розмірі 517 460,17 гривень звернути стягнення на автомобіль марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

Звернено стягнення на предмет застави за договором застави № Z2/1127085 від 24 лютого 2012 року - автомобіль марки Lexus модель IS 250, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3, який зареєстрований за ОСОБА_1, шляхом його продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження для погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" за кредитним договором № 4/1127085 від 24 лютого 2012 року у розмірі 517 460,17 гривень, з яких: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 240 844,35 гривень, проценти за період з 24 травня 2016 року по 31 травня 2016 року у розмірі 715,95 гривень, проценти за період з 1 червня 2016 року по 23 червня 2016 року у розмірі 2 058,36 гривень, прострочені проценти у розмірі 116 231,50 гривень і пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 157 610,01 гривень.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 1 378 гривень судового збору та 630 гривень витрат, пов`язаних з публікацією у пресі оголошення про виклик відповідача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що запис про обтяження автомобіля марки Lexus модель IS 250, номер шасі НОМЕР_2, внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, тому при переході права власності на цей транспортний засіб до ОСОБА_1 застава зберегла силу, у зв`язку з чим банк має право за рахунок цього майна задовольнити свої вимоги за кредитним договором № 4/1127085 від 24 лютого 2012 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішенняПечерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на переданий у заставу транспортний засіб, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2017 рокускасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що про обтяження автомобіля заставою у день його придбання не знала, так як у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутній запис про обтяження транспортного засобу із номерним знаком НОМЕР_4, який мав спірний автомобіль на день відчуження.

На думку заявника, суди не надали належної оцінки тій обставині, що вона не була стороною кредитного договору № 4/1127085 і договору застави № Z2/1127085 від 24 лютого 2012 року, тому зобов`язання, що виникли із цих договорів, не створюють для неї обов`язків.

Вказала, що, у порушення вимог цивільного процесуального законодавства, суд розглянув справу, не залучивши до участі ОСОБА_2, хоча ухвалені у справі судові рішення стосуються його прав і обов`язків.

Позиція інших учасників справи

У березні 2018 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що доданий до позовної заяви витяг із Державного реєстра обтяжень рухомого майна від 28 лютого 2012 року та витяг від 12 жовтня 2016 року належним чином підтверджують існування на день відчуження автомобіля чинного запису про заставу, тому оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 2 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і зупинено виконання заочного рішенняПечерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку. Ухвалою цього суду від 29 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2012 року між ОСОБА_2 і ПАТ "Креді Агріколь Банк" укладено кредитний договір № 4/1127085, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 288 996,77 гривень з кінцевим строком повернення до 23 лютого 2015 року включно зі сплатою 13,6% річних за користування кредитом, а також відкрив відновлювальну кредитну лінію на сплату страхових платежів з максимальним лімітом кредитування у розмірі 31 775,67 гривень на тих же умовах.

Кредит підлягав погашенню щомісячними платежами, які підлягали внесенню до 29 числа кожного місяця визначеними сумами згідно з додатком № 1 до кредитного договору "Графік погашення заборгованості за кредитним договором".

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 і ПАТ "Креді Агріколь Банк" укладено договір застави № Z2/1127085 від 24 лютого 2012 року, предметом застави за яким є автомобіль марки Lexus IS250 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 24 лютого 2012 року.

Обтяження даного транспортного засобу заставою зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 28 лютого 2012 року за реєстраційним № 12220850.

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором № 4/1127085 від 24 лютого 2012 року і за укладеним із ним 23 серпня 2011 року кредитним договором № 1/1127085 у загальному розмірі 364 837,57 гривень.

4 грудня 2013 року постановою відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції оголошено у розшук майно боржника ОСОБА_2 - автомобіль марки LexusIS 250 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2 .

У ході здійснення виконавчих дій встановлено, що спірний транспортний засіб 28 серпня 2013 року перереєстровано на іншу особу - ОСОБА_1, яка згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є його новим власником; після перереєстрації номерний знак автомобіля змінено на НОМЕР_6 .

Заборгованість за кредитним договором № 4/1127085 від 24 лютого 2012 року ОСОБА_2 не погашена і станом на 23 червня 2016 року складає 517 460,17 гривень, з них: заборгованість за простроченим кредитом - 240 844,35 гривень, проценти за кредитом за період з 24 травня 2016 року по 31 травня 2016 року - 715,95 гривень, проценти за період з 1 червня 2016 року по 23 червня 2016 року - 2 058,36 гривень, прострочені проценти - 116 231,50 гривень, пеня за несвоєчасне погашення кредиту і процентів - 157 610,01 гривень.

Також суди встановили, що на день відчуження - 28 серпня 2013 року, транспортний засіб марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, мав номерний знак НОМЕР_4 і у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис про обтяження транспортного засобу з таким номерним знаком відсутній.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на день набуття відповідачем у власність спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна містився чинний запис про його обтяження, тому застава зберегла силу для нового власника.

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій передчасні.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) .

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (стаття 19 Закону України "Про заставу").

Частина друга статті 17 Закону України "Про заставу" встановлює, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

У разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень (частина перша статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Системний аналіз положень Закону України "Про заставу" (2654-12) і Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) дає підстави для висновку про те, що у разі відчуження боржником предмета обтяження без згоди заставодержателя, обтяження рухомого майна, що є предметом застави, зберігає свою силу для нового власника (покупця) у разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Покупець може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був відсутній відповідний запис.

Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи і на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Таким чином, обов`язковою умовою для звернення стягнення на передане у заставу майно, відчужене іншій особі, є встановлення того, що чинний запис про обтяження містився у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна саме на день набуття новим власником заставленого майна.

У справі, яка переглядається, автомобіль марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, перейшов у власність ОСОБА_1 28 серпня 2013 року.

Суди попередніх інстанцій, перевіряючи наявність на день його відчуження чинного запису про обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, послалися в обґрунтування своїх висновків на витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 лютого 2012 року.

Витяг із реєстру станом на 28 серпня 2013 року у справі відсутній і суди на такий не посилалися; питання щодо наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про обтяження автомобіля марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, саме станом на 28 серпня 2013 року судами не досліджувалося.

Пославшись на те, що відсутність у реєстрі запису по обтяження автомобіля із номерним знаком НОМЕР_4 не спростовує чинності запису про заставу № 12220850, суди не врахували, що на підставі рішення суду або заяви обтяжувача держатель або реєстратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєструє відомості про припинення обтяження, а через шість місяців після припинення обтяження такий запис підлягає вилученню із реєстру (стаття 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Таким чином, належним підтвердженням обтяження заставою автомобіля марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, станом на 28 серпня 2013 року є підтвердження чинності запису № 12220850 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису станом на цю дату, чого суди попередніх інстанцій не встановили.

Витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 12 жовтня 2016 року, на який у запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення і на апеляційну скаргу, а також у відзиві на касаційну скарг посилається ПАТ "Креді Агріколь Банк", у справі відсутній.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не спростував доводи ОСОБА_1 про відсутність у день набуття нею спірного автомобіля у власність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна чинного запису про обтяження заставою автомобіля марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, не звернув увагу на положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) , згідно з якими обтяження може бути припинене і вилучене із реєстру, та не врахував, що витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 лютого 2012 року підтверджує лише чинність обтяження станом на цю дату.

Крім того, погодившись із визначенням заборгованості за кредитним договором № 4/1127085 від 24 лютого 2012 року станом на 23 червня 2016 року у розмірі 517 460,17 гривень, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2013 року стягнено з ОСОБА_2 достроково заборгованість за цим кредитним договором, що свідчить про зміну кредитором у 2013 році у односторонньому порядку кінцевого строку виконання цього зобов`язання, що має наслідком припинення права банка на нарахування передбачених договором процентів, прострочених процентів і пені, яке можливе лише у межах строку кредитування. Вказане свідчить про невизначення апеляційним судом дійсного розміру заборгованості ОСОБА_2, у рахунок погашення якої звертається стягнення на заставлене майно.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив чинність обтяження заставою автомобіля марки Lexus IS 250 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, станом на день його відчуження ОСОБА_1, і не встановив дійсний розмір заборгованості ОСОБА_2, у рахунок погашення якої звертається стягнення на заставлене майно, постановлена судом апеляційної інстанції ухвала не може вважатися законною і обґрунтованою, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене та, встановивши, чи зберегла застава свою силу після переходу предмета застави у власність відповідача, ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Також, у разі встановлення правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно, для правильного застосування положень статей 526, 589, 610, 611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями Закону України "Про заставу" (2654-12) суду апеляційної інстанції необхідно урахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, згідно з якими наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо стягнення усієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, свідчить про односторонню зміну кредитором кінцевого строку виконання основного зобов`язання і припинення права на нарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, так як у охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.