Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 381/3934/19

провадження № 61-10493св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник позивачів - ОСОБА_3,

відповідачі: Фастівська міська рада Київської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Соловей Г. В.,

від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., від 09 червня 2020 року.

Короткий зміст позову та його обґрунтування

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Фастівської міської ради Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітнього

ОСОБА_7, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні власністю та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5

є співвласниками квартири

АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 також спільно

з дружиною ОСОБА_6 та двома дітьми на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 у зазначеному будинку. Іншу частину будинку складають нежитлові приміщення, які належать територіальній громаді м. Фастова Київської області. Зазначають, що влітку 2019 року в нежитлових приміщеннях будинку були розпочаті капітальні ремонтні роботи, внаслідок яких їхнім квартирам було завдано шкоду. Зокрема, було повністю розібрано і знято частину суцільного спільного даху над житловими приміщеннями, внаслідок чого було порушено перекриття над їхніми квартирами. Наголошували на тому, що ремонт даху призводить до постійного затікання атмосферних опадів на суміжну із нежитловими приміщеннями стіну всередині кімнати. Також всередині нежитлових приміщень було проведено повне перепланування зі знесенням несучих стін будинку, підкопано фундамент по периметру частини будинку під нежитловими приміщеннями. Зазначали, що такі дії призвели до затікання води та розмивання фундаменту під частиною будинку, в якому розташовані їхні квартири. На звернення щодо припинення порушення прав власників нерухомого майна відповідачі не реагують, що стало підставою їх звернення до суду.

З огляду на зазначене, позивачі просили суд усунути перешкоди, які вчиняються власникам квартир АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, зобов`язати відповідачів припинити проведення ремонтних робіт, пов`язаних із перенесенням (знесенням), руйнуванням опорних та несучих конструкцій зазначеного будинку; замінити всю покрівлю даху будинку в тому числі і над їхніми квартирами; укріпити фундамент навколо їх квартир; провести ремонтні роботи у квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 зазначеного будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі обрали спосіб захисту своїх прав шляхом зобов`язання відповідачів припинити ремонтні роботи та провести роботи по усуненню пошкоджень квартир, що належать їм на праві власності, при цьому стверджуючи, що незаконними діями відповідачів їхньому майну було спричинено шкоду, що позбавило їх належного користування своєю власністю. Разом з тим, позивачі не надали належних доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідачів та наслідками, на які вони посилаються, а також на підтвердження вини відповідачів у настанні таких наслідків. Районний суд зазначив, що акти обстеження матеріально-побутових умов квартир, в яких проживають позивачі, які складені депутатом міської ради, не підтверджують факт нанесення шкоди майну позивачів неправомірними діями відповідачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивачі не надали доказів на підтвердження наявності протиправної поведінки ФОП ОСОБА_4 та Фастівської міської ради Київської області, а також доказів на підтвердження вини відповідачів, безпосереднього причинного зв`язку із шкодою, завданою квартирам позивачів. Суд апеляційної інстанції зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_5 визнано аварійним на підставі рішення Фастівської міської ради Київської області

№ 139 від 12 серпня 1997 року. Апеляційний суд вказав, що

ФОП ОСОБА_4 розпочала проведення невід`ємних поліпшень орендованого об`єкту на той час, коли будинок вже був визнаний аварійним, а нежитлові приміщення знаходились в аварійному стані і були визнані непридатними для використання під житло. Відповідно до акту обстеження технічного стану покрівлі будинку АДРЕСА_5

від 20 червня 2019 року було проведено обстеження технічного стану покрівлі житлового приміщення та зроблено висновок, що термін експлуатації покрівлі закінчився і вона потребує термінової заміни. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивачі не надали висновки фахівців у галузі будівництва на підтвердження проведення ФОП ОСОБА_4 заміни покрівлі та здійснення інших будівельних робіт без відповідного погодження та дозволу, порушення будівельних норм, погіршення технічного стану належних позивачам квартир саме унаслідок проведення ФОП ОСОБА_4 заміни покрівлі та здійснення інших будівельних робіт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі

№ 297/689/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не були враховано те, що хоча будинок і було визнано аварійним, до проведення відповідачем ремонтних робіт квартири позивачів були у задовільному стані, придатному для проживання. Представник позивачів зазначає, що судами проігноровано те, що на стелях кімнат квартири АДРЕСА_3 після проведення відповідачем ремонтних робіт почались з`являтись тріщини, на зовнішній стіні обсипалась штукатурка. Суди не надали належної правової оцінки фото та відеозаписам, на яких зафіксовані всі пошкодження, а також не врахували показання свідків та депутата Фастівської міської ради Київської області, яка повідомила про безпосередній зв`язок між цими пошкодженнями та ремонтно-будівельними роботами у нежитлових приміщеннях спірного будинку. На думку позивачів, відповідачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження наявності потреби та мети розміщення музейної установи у спірних нежитлових приміщеннях, необхідності проведення будівельних робіт. У касаційній скарзі наголошується на тому, що при проведенні ремонтних робіт у нежитлових приміщеннях АДРЕСА_6 здійснено пряме втручання в конструкцію даху та демонтаж нежитлових приміщень будівлі, що автоматично виключає такі роботи із переліку робіт, які не потребують отримання відповідних дозволів на їх проведення. Представник позивачів вважає проведення відповідачем ремонтних робіт самочинним будівництвом, оскільки не було отримано погодження і дозволу компетентних органів на проведення робіт такого характеру.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві приватної власності належить

по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданим 12 січня 2007 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області.

ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 належить на праві спільної часткової власності

по 1/4 частині кожному квартира АДРЕСА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, виданим 23 січня 2007 року виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області.

Територіальній громаді м. Фастова в особі Фастівської міської ради Київської області належать нежитлові приміщення № 1 та № 2 в будинку АДРЕСА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно

від 20 травня 2009 року серії НОМЕР_3 .

26 грудня 1990 року житловий будинок АДРЕСА_5 було обстежено на відповідність технічному стану та встановлено, що фундамент шлакобетонний має багато вертикальних тріщин, значне випирання ґрунту - 80 %. Стіни зовнішні з двох сторін штукатурені, побілені, нерівномірна осадка відхилення від вертикалі - 80 %. Стіни внутрішні: перегородки шлакові продовжені, тріщини по всій поверхні, випуклість штукатурки - 70 %. Перекриття: настил дощок по балкам, поштукатурено, побілено - поперечні тріщини, випуклість штукатурки - 70 %. Підлога: дощана, щілини, спертість 70 %. Покрівля даху: шиферна, має прогини та гниль - 75 %. Зношення будинку в цілому - 72 % (довідка від 26 грудня 1990 року).

Згідно з актом обстеження стану житлового будинку з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилого будинку непридатним для проживання від 21 липня 1997 року № 139 встановлено, що будинок

АДРЕСА_5 перебуває на балансі житлово-експлуатаційної контори. Будинок побудований в 1940 році, одноповерховий, цегляний, в будинку проживає одна сім`я. Були надані документи: поетажний план, технічний паспорт, висновок інституту. На підставі наданих документів, проведеного обстеження жилого будинку, комісія встановила, що зазначений будинок непридатний для проживання, його стан є аварійним, проведення в ньому ремонту визнано недоцільним.

Рішенням Фастівської міської ради від 12 серпня 1997 року № 139 "Про затвердження актів комісії по обстеженню ветхих і аварійних будинків на предмет можливості проживання в них" затверджено акти комісії по обстеженню жилих будинків від 21 липня 1997 року про визнання аварійними, у тому числі і житлового будинку АДРЕСА_5 .

Відповідно до акту комісійного обстеження нежитлових приміщень № 1 та

АДРЕСА_7 по зверненню ОСОБА_1 від 26 травня 2005 року встановлено, що нежитлові приміщення знаходяться в незадовільному стані, враховуючи термін експлуатації, та не використовуються за цільовим призначенням. В будинку було виявлено просідання фундаменту, тріщини на зовнішніх стінах будівлі з розкриттям до 3 см, тріщини в стінах в середині будинку з розкриттям

до 2 см, тріщини в місцях сполучення зовнішніх стін, внутрішніх перегородок з перекриттям з розкриттям до 2 см, на внутрішніх стінах та стелі сліди замокання внаслідок протікання покрівлі, відшарування штукатурки на внутрішніх та зовнішніх стінах, перекриття мало прогин, підлога просіла та має нахил, відсутнє забезпечення теплопостачанням та водопостачанням. Вказані фактори негативно впливають на загально-технічний стан приміщень і загрожують його руйнуванню. Комісія дійшла висновку, що зазначені нежитлові приміщення знаходяться в аварійному стані і непридатні для використання під житло.

Рішенням Фастівської міської ради від 03 травня 2018 року № 33-ХL-VІІ

ФОП ОСОБА_4 було вирішено надати в оренду терміном на два роки 11 місяців комунальне майно, що знаходиться по АДРЕСА_5,площею 75,4 кв. м, з метою розміщення музею.

31 липня 2018 року між Фастівською міською радою Київської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір № 24 оренди нежитлового приміщення, площею 75,4 кв. м, розташованого по АДРЕСА_5, яке знаходиться на балансі комунального підприємства Фастівської міської ради "Фастівська житлово-експлуатаційна контора".

Згідно умов вказаного договору орендар зобов`язалась забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (пункт 5.2 договору оренди). Також зобов`язалась своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна (пункт 5.3 договору оренди).

Згідно пункту 6.2 договору оренди орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.

02 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Фастівського міського голови про надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна по АДРЕСА_5 .

Згідно листа КП "Фастівська житлово-експлуатаційна контора" від 29 жовтня 2018 року № 01-18/562 будинок по АДРЕСА_5 знаходиться в аварійному стані. Фундаменти просіли, зовнішні стіни мають значні тріщини, покрівля протікає, покриття має прогини, поли просіли і мають нахил. Водопостачання та водовідведення в будинку відсутнє. Вважає за доцільне здійснити невід`ємне поліпшення технічного стану вказаної будівлі за рахунок коштів орендаря.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області від 07 лютого

2019 року № 31-ХLIХ-VII ФОП ОСОБА_4 було надано погодження як орендарю нежитлового приміщення по

АДРЕСА_5 на проведення невід`ємних поліпшень відповідно до проектно-кошторисної документації: загально-будівельних робіт; робіт по водопроводу та каналізації; електромонтажних робіт.

20 червня 2019 року ФОП ОСОБА_4 звернулася із заявою до начальника КП "Фастівська житлово-експлуатаційна контора" як до балансоутримувача орендованого майна з проханням надати погодження на розбирання покрівлі орендованого об`єкту, який знаходиться по

АДРЕСА_5 .

Відповідно до акту обстеження технічного стану покрівлі будинку АДРЕСА_5 від 20 червня

2019 року встановлено, що будинок в цілому знаходиться в аварійному стані побудований в 1940 році. Стан покрівлі має 100 % зносу, конструктивні елементи пошкодженні, деформовані, частина розпірних елементів відсутня. Внаслідок довготривалої експлуатації покрівля відпрацювала свій термін експлуатації і потребує термінової заміни.

Влітку 2019 року ФОП ОСОБА_4, отримавши погодження на проведення будівельних робіт, розпочала проведення поліпшень орендованого об`єкту, який знаходиться по АДРЕСА_5 .

Згідно з актом комісійного обстеження домоволодіння АДРЕСА_5 по зверненню ОСОБА_9 від 02 липня 2019 року встановлено, що по АДРЕСА_5 у другій частині споруди (власник - територіальна громада м. Фастова) проводяться поліпшення - заміна покрівлі будівлі із дотриманням вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил. У квартирах АДРЕСА_3 та № 4 домоволодіння АДРЕСА_5 виявлено волосяні тріщини на стелі приміщень та тріщину при вході на зовнішній стіні будинку з відшаруванням штукатурки. Заміна покрівлі частини будинку регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" (406-2017-п) . Комісія дійшла висновку, що технічний стан конструктивних елементів покриття та покрівлі характеризується як незадовільний, що свідчить про вичерпання несучої здатності конструкцій. Для забезпечення безпечних умов експлуатації споруди першорядне значення набуває підтримання на належному рівні технічного стану споруди за рахунок відновлення та реконструкції несучих конструктивних елементів споруди.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачі не надали належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження протиправності дій відповідачів при проведенні ремонтних робіт у нежитлових приміщеннях будинку АДРЕСА_5, наявності причинного зв`язку між шкодою (тріщинами на стінах та стелях приміщень, пошкодження фундаменту, штукатурки, просідання стін тощо) і діями чи бездіяльністю відповідачів.

Позивачі не довели, що погіршення технічного стану належних їм квартир відбулось саме внаслідок проведення ФОП ОСОБА_4 заміни покрівлі та здійснення інших будівельних робіт, погоджених органом місцевого самоврядування, а також того, що ФОП ОСОБА_4 здійснювала будівельні роботи без відповідного дозволу, який є необхідним для проведення робіт з поліпшення орендованого приміщення.

Судами було правильно враховано, що ФОП ОСОБА_4 розпочала проведення невід`ємних поліпшень орендованого об`єкту на підставі договору оренди від 31 липня 2018 року та рішення Фастівської міської ради 07 лютого 2019 року після того, як будинок АДРЕСА_5 був визнаний таким, що перебуває в аварійному стані, нежитлові приміщення в ньому визнані такими, що знаходяться в незадовільному стані, а покрівля - такою, що потребує негайного ремонту, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. Позивачі не оскаржували рішення Фастівської міської ради Київської області від 03 травня 2018 року та від 07 лютого 2019 року № 31-ХLIХ-VII № 33-ХL-VІІ. Також позивачі не ініціювали проведення будівельно-технічної експертизи, клопотання про призначення експертизи не заявляли.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 червня

2020 року у справі № 297/689/16-ц, є необґрунтованими, оскільки фактичні обставини, встановлені судами у зазначеній постанові, та у справі, яка переглядається, є різними.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович